8 березня - День народження Леоніда Осики!

Крізь призму камери

Леонід Осика народився в місті Києві, у робітничій сім'ї. Закінчив 8 класів і в 15 років поїхав навчатись у художньо-театральне училище Одеси. Займався він там по класу художник-гример-портретист.

Закінчивши Одеське училище, Леонід намагався вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), але не пройшов за конкурсом. Повернувся до Києва і пішов працювати викладачем гриму в Інститут театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Згодом, прийшов лист з ВДІКу від режисера С. Герасимова. У ньому йшлося, що комісія не встигла вчасно розглянути роботи абітурієнтів, а прочитавши всі, С. Герасимов дуже зацікавився твором Леоніда й запросив взяти участь у конкурсних іспитах. Юнак приїхав до Москви, з успіхом склав іспити і був прийнятий на курс С. Герасимова.

Творче зростання Л. Осики було дуже стрімким. Зняв свою курсову роботу «Двоє», де в головній ролі виступила А. Лефтій (перша дружина режисера).

З 1965 року працював на кіностудії ім. О. Довженка.

У 1968 році створив абсолютний шедевр українського і світового кіно — «Камінний хрест», знятий за оповіданням Василя Стефаника.

У 1972 році виходить стрічка «Захар Беркут».

Режисер не залишив кіно добровільно, а тяжка недуга різко зменшила можливість творчої реалізації.

Похований в Києві на Байковому кладовищі. 

             «Крізь призму камери» протягом 28 років  роботи в кіно вдивлявся Леонід Осика -  український кінорежисер-постановник. Результатом є 13 повнометражних фільмів та короткий метр «Та, що входить в море». Серед повного метру кіно всі ми знаємо його «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень», «Гетьманські клейноди» та інші - видатні твори українського кіно. 

            Творчість  Леоніда Осики виразно віддзеркалює мистецьке піднесення і занепад українського кіно з подальшою спробою відродження  в 90-х і тому становить неабиякий інтерес. Виробництво фільмів різко скорочувалось через економічні причини та відсутність державного фінансування кіногалузі.  Це не дало Леоніду Осиці втілити в життя сценарій фільму «Олекса Довбуш».

            Режисер не належить до найбільш переслідуваних митців, але свідомий свого вибору, він сповідував творчі принципи поетичного кіно, об’єднуючи в знімальних колективах таких же одержимих мистецтвом людей. Заборона поетичного кіно означала заборону напряму і стилю, в якому він працював. В кінці 80-х з’явилась можливість знову звернутись до української літератури -  екранізував твори Михайла Коцюбинського та Богдана Лепкого.

            Леонід Осика  залишається взірцем професійної самовідданості, він не зрікся ідеї в найпохмуріші часи для кіно.

             7 березня 2015 року, в переддень 75-ої річниці від дня народження митця, відділ мистецтв обласної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка підготував  ювілейну розгорнуту виставку-персоналію «Життєва філософія таланту», що вміщувала книжкові видання-дослідження життєвого та творчого шляху митця, монографії,  кінодовідники, кіноенциклопедії, періодичні видання та інше. Кінодискусія по фільму «Кам’яний хрест» відбулась в рамках творчого спілкування у засіданні клубу «Альтернатива», що діє при відділі мистецтв, дала можливість висловити своє сучасне бачення  вагомості значення поетичного «старого» кіно,  відзначити неперевершену гру видатних акторів та насолодитись миттєвістю, що поєднала молоді душі всіх присутніх в залі юнаків та дівчат.

 А  в 2020 році, до 80-річчя митця, плануємо подивитись "Гетьманські клейноди» — український історичний художній фільм режисера Леоніда Осики, котрий відзнято 1993 року на кіностудії Довженка за мотивами повісті Богдана Лепкого «Крутіж». Прем'єра фільму відбулася 1 вересня 1993 року.

Фільм дістав приз кінофестивалю «Золотий Витязь» (1993) за найкраще образотворче рішення (художник-постановник: Інна Биченкова).

  Повість «Крутіж» — один із найкращих історичних творів Богдана Лепкого (1872–1941). Письменнику вдалося з великою правдивістю показати драматичний період в історії України — період боротьби за гетьманство після смерті Богдана Хмельницького. В центрі твору — «родовитий» шляхтич Валентій Босаковський. Стурбований ситуацією, що склалася: змовами і суперечностями серед козацької старшини, — він піднімається на захист рідної землі. Динамічний сюжет, впізнавані історичні постаті, вирування пристрастей і зіткнення доль роблять повість цікавою і захоплюючою. Безстрашність і лицарське благородство Валентія та його побратимів, вірність коханню, стихія дотепу та козацького жарту наповнюють наші душі оптимізмом і вірою у щасливе майбутнє.