29 квітня - Міжнародний день танцю. Відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера.
20-те століття – час, коли колесо прогресу крутиться з шаленою швидкістю, а людство у науково-технічному плані робить просто неймовірні кроки вперед. Та в 21-му столітті танець все той самий вид мистецтва, в якому художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла, відображається емоційно-образний зміст музичних творів та є способом виразити пластику думки пластикою тіла.
Танець існував та існує в культурних традиціях всього людства й людських спільнот. За довгу історію людства танець змінювався, відображаючи культурний розвиток. Але одна штука лишалась незмінною у всі часи – тяга людей до щастя, радості, самовираження, а цьому завше слугувало велике мистецтво музики і танців, які розквітають пишним цвітом, з’являється величезна кількість самих різних музичних і танцювальних стилів.
Танго – чудовий аргентинський танець, який виник ще у 19-му столітті в далекій Аргентині, і одразу став улюбленим танцем всіх пристрасних латиноамериканців. А вже на початку 20-го століття відбувається перший показ танго у Парижі, потім у Лондоні, потім у Нью-Йорку і буквально за якусь мить танго поширюється всім світом, стає просто шалено популярним і в Європі, і в Америці. Тут і там створюються чисельні ансамблі, які пишуть і грають музику для танго, а період з 30-х 50-тих років взагалі можна назвати «золотою ерою танго». Є сила силенна різних підстилів цього танцю: аргентинське танго, уругвайське танго, бальне танго та ще багато інших. Танго залишається популярним в наш час, дуже багато молодих людей (зокрема молодих душею) люблять танцювати цей танець, а танго-вечірки влаштовуються просто неба, ще більше підкреслюючи неповторний шарм старовинного (і богемного) танцю.
Улюблений танець мільйонів – рок-н-ролл. Цей драйвовий американський танець з’явився у 50-х роках минулого століття і одразу підкорив серця мільйонів молодих людей по цілому світу. Взагалі рок-н-ролл це передусім музика, а не танець, але хіба можна під таку запальну і драйвову музику не танцювати? От і я кажу, що не можна, тож з появою запальної рок-н-рольної музики одразу з♥явились не менш запальні рок-н-рольні танці. Першим знаним королем рок-н-ролу був його величність Елвіс Престлі, а вже у 60-ті роки на весь світ трубними рок-н-рольними голосами прогриміла «ліверпульська четвірка» The Beatles.
Перша історична згадка про ірландські танці відноситься до 11 століття. Літописці пишуть, що прості селяни танцювали feis. Детально танець був описаний в шістнадцятому столітті. Цей опис дуже сильно відрізнявся від того танцю, що ми можемо спостерігати зараз, єдине, що залишилося незмінним - скажений ритм танцю і деякі характерні кроки, які формують танцювальні комбінації. Костюми для виконання ірландських танців досить специфічні. Чоловіки можуть бути одягнені в кілт або ж у бриджі та жилет з великою кількістю гудзиків. Жіночий костюм передбачає чорний традиційний корсет з довгою спідницею до щиколоток. Для ірландського традиційного танцю обов'язково положення зафіксованого корпусу. При цьому ірландський танець суворо забороняє рухати стегнами та плечима, хаотично нахилятися корпусом в яку-небудь із сторін, опускати підборіддя і нахиляти голову. В ірландському народному танці характерно положення рук, які також повинні бути фіксовані протягом усього танцю. Плечі танцюристи відводять трохи назад і вниз. Руки опущені вниз у позиції «по швах» і стиснуті в кулаки. У суглобах кистей і ліктів також відсутній всякий рух. Іноді допускається упор руками в стегна. Іноді дозволено взяти партнера за руку. Але навіть при таких «вольностях» у танці положення плечей і корпусу повинно бути незмінним, щоб не відволікати увагу глядача від руху ніг.
Ірландський танець у виконанні колективу зі статичними корпусами і виписуванням на підлозі немислимих візерунків ногами справляє приголомшливе враження на глядача!
А взагалі у 20-му столітті було ще багато самих різних танців, тут вам і хіп-хоп, і контемп, і румба, і ламбада та ще багато інших. На завершення можу сказати лише одне – зовсім не важливо, що ми будемо танцювати, головне, щоб ми танцювали це щиро, від усієї душі, від усього серця, адже танець не просто розвага, танець це наше життя…
