четвер, 29 червня 2023 р.

1 липня - День архітектури України

 


В суто практичному розумінні робота архітекторів полягає в створенні середовища для проживання людей. Але насправді архітектура — це набагато більше, ніж просто будівлі, адже недарма професію архітектора вважають одночасно наукою та мистецтвом. Архітектурні об’єкти є важливою частиною історії та кожної з національних культур, тому що віддзеркалюють певні уявлення й цінності, свідчать про розквіт та занепад цивілізацій. Не є винятком і українська архітектура — самобутня, наповнена національними особливостями, вона робить нашу країну справжньою скарбницею архітектурних шедеврів. Вітчизняній архітектурі присвячено спеціальне свято — День архітектури України, який щорічно відзначають 1 липня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ?

Прийнято вважати, що архітектурне мистецтво на території України почало розвиватися в період Київської Русі. Тогочасні міста традиційно були укріплені оборонними спорудами, а в центрі поселення, який звався «дитинцем», розміщувалися тереми князів і житла городян. Основним будівельним матеріалом слугувало дерево, камінь використовували значно рідше. Вулиці зазвичай мали спрямування до міських воріт.

Найгарнішими будівлями Київської Русі були храми — в більшості пірамідальної форми, з гладкими стінами, прикрашеними цегляними або кам’яними деталями, що надавало споруді ошатності. Також в якості декору наші предки використовували живопис та мозаїку. Прикладом виразності силуету й декоративного оздоблення фасадів того часу може слугувати П’ятницька церква в Чернігові, яку було споруджено в кінці XII століття. Богоявленська церква в Острозі та Троїцька в селі Межиріч свідчать про те, що композиції храмів поступово набували більш струнких форм у вигляді куба, завершеного високою циліндричною основою купола.

На західних територіях України міські забудови вирізнялися чіткішим геометричним плануванням — мережі вулиць, площ та кварталів прагнули до прямокутної форми. Характерними архітектурними об’єктами були будівлі оборонного призначення, наприклад, замки Луцька, Кам’янця-Подільського та інших давніх міст, збудовані на протязі  XIII – XVI століть. В XVI столітті в українську архітектуру прийшов стиль європейського Відродження, який добре помітно, зокрема, в спорудах площі Ринок у Львові.

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Перемога в національно-визвольній війні, очолюваній гетьманом Хмельницьким, сприяла загальному розвитку України, а отже, й розвитку вітчизняної архітектури. В кінці XVII – на початку XVIII століття на наших землях сформувався новий стиль — українське бароко. Будівлі цього стилю вирізняються м’якими формами та врівноваженою композицією, а також декоративним оздобленням, яке має чіткий посил до народного мистецтва. 


Шедевром бароко вважається п’ятиглавий Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві, який має надзвичайну чистоту пропорцій та витончену гармонію форм. Прояви стилю українського бароко мають певні відмінності в залежності від регіонів. Наприклад, у формах Троїцького монастиря в Чернігові помітний вплив російських архітектурних традицій, натомість в соборі Святого Юра у Львові переважають деталі, характерні для західноєвропейських споруд.

З кінця XVIII століття бароко в українській архітектурі почав витіснятися класицизмом. Такі міста, як Херсон, Одеса, Єлисаветград, Катеринослав, Олександрівськ та Миколаїв були збудовані під впливом цього стилю — з геометрично чіткою системою вулиць. З’являлися визначні архітектурні об’єкти і в інших містах, серед них будівля університету в Києві архітектора Вікентія Беретті, Кругла площа в Полтаві, спроектована Михайлом Амвросимовим та  Андріяном Захаровим, палац в Батурині архітектора Чарльза Камерона.

Взагалі в забудові українських міст чітко відслідковуються різні епохи, особливо в містах з давньою історією, таких як Київ, Чернігів, Львів, Луцьк, Кам’янець-Подільський. Великий вплив на забудову мали й природні фактори нашої країни — приміром, на українському півдні поселення розташовані досить компактно, тоді як для Карпат характерна розосередженість.

МОДЕРН ТА НЕОБАРОКО

На початку XX століття в Україні з’явилися нові архітектурні стилі — модерн та необароко. Найбільш яскраво ці стилі відображені в спорудах архітекторів Владислава Городецького, Василя Кричевського, Сергія Тимошенка, Володимира Максимова, Павла Альошина.  Будинок з химерами в Києві, споруда Полтавського губернського земства, церква Святого Андрія у Львові, храм Святого Георгія Переможця на Козацьких могилах під Берестечком — серед багатьох інших ці творіння талановитих майстрів прикрасили собою українські міста.

МІЖНАРОДНА СПІЛКА АРХІТЕКТОРІВ

Після Другої світової війни перед архітекторами європейських країн постало масштабне завдання — відбудова зруйнованих міст та реконструкція пам’яток архітектури. Це стало  однією з причин заснування Міжнародної спілки архітекторів — 27 національних делегацій у 1948 році стали засновниками нового об’єднання, в якому на сьогодні перебувають архітектори 115 країн. В 1985 році Міжнародна спілка архітекторів оголосила про встановлення щорічного свята — Всесвітнього дня архітектури, датою для якого обрали 1 липня. 

В 1995-му наша країна отримала національне свято архітектури, яке, згідно з президентським указом, збігалося зі Всесвітнім днем архітектури.  Попри те, що в 1996 році дату всесвітньої події було перенесено на перший понеділок жовтня, День архітектури України традиційно відзначається щороку 1 липня.

ДЕНЬ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ В ІСТОРІЇ

  • 1037
    В Києві зведено Софійський собор, який є поєднанням візантійського стилю та стилю бароко. Від 1990 року споруду внесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
  • 1887
    Завершено спорудження Одеського оперного театру, будівля якого гармонійно поєднує в собі кілька архітектурних стилів — ренесансу, бароко та рококо, а зал театру відзначається унікальною акустикою.
  • 1918
    Відбулося заснування Товариства українських архітекторів на чолі з українським архітектором Дмитром Дяченком. В 1937 році на базі цієї організації було створено Спілку архітекторів Української РСР.
  • 194928 червня
    В місті Лозанна (Швейцарія) з метою об’єднання національних організацій архітекторів у всесвітню федерацію було утворено Міжнародну спілку архітекторів.
  • 1985
    Міжнародна спілка архітекторів оголосила 1 липня Всесвітнім днем архітектури.
  • 199517 червня
    В Україні вийшов Указ Президента «Про день архітектури України», згідно з яким дата нового національного свята співпадала з датою Всесвітнього дня архітектури.

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО ДЕНЬ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

ЯКА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРАЗІ ОБ’ЄДНУЄ УКРАЇНСЬКИХ АРХІТЕКТОРІВ?

Такою організацією є Спілка архітекторів України, яку було створено ще до набуття офіційного статусу незалежності нашої держави, коли в серпні 1990-го українські архітектори на своєму з’їзді прийняли рішення про вихід із союзної спілки та заснування власної організації. 

В ЯКОМУ МІСТІ УКРАЇНИ НАЙБІЛЬШЕ ВИЗНАЧНИХ АРХІТЕКТУРНИХ СПОРУД?

Таким у нашій країні є Львів, адже там налічується понад 2 тисячі шедеврів архітектурного мистецтва. В історичному центрі Львова  їх настільки багато, що ця частина міста знаходиться в переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

ЯКІ ВІДОМІ АРХІТЕКТУРНІ СПОРУДИ З’ЯВИЛИСЯ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ?

Серед визначних будівель повоєнних, а також 1960-х – 1970-х років — київський Палац спорту, станції метрополітену, комплекс Київського національного університету. 

ЯКОЮ БУЛА В УКРАЇНІ АРХІТЕКТУРА ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ?

Житло в містах після Другої світової війни споруджувалося переважно у 2-поверховому вигляді, в 1960-х роках більшість житлових споруд були 5-поверховими, а в 1970-х стандартом стали 9-поверхівки. Житлове будівництво проводилося за типовими проектами, що призвело до значної втрати індивідуальності в забудові різних міст.  

ЧИ Є В УКРАЇНІ АРХІТЕКТУРНІ ОБ’ЄКТИ НЕЗВИЧАЙНОЇ ФОРМИ?

Таких споруд налічується чимало, серед них — Плаский будинок та Будинок-хвиля в Одесі, ресторан Старий Млин у Тернополі, Будинок з морських контейнерів у Харкові, Перевернутий будинок в селі Поляниця на Івано-Франківщині.

ЯК ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ?

Це свято покликане вшановувати працю архітекторів, а також проектних установ та містобудівників. Крім цього, День архітектури України підкреслює важливість і цінність тих споруд, які на сьогоднішній день є гордістю й надбанням нашої країни.

Тож 1 липня треба обов’язково привітати тих людей, чия професія пов’язана з водночас творчою й точною роботою — архітектурою. Традиційно цього дня проводяться урочисті заходи для українських архітекторів та вручення державних нагород за професійну майстерність, а також відкриті конкурси архітектурних проектів.

У Львові в останніх числах червня — перших числах липня щороку проходить архітектурний і мистецький фестиваль «Вежа», в рамках якого відбуваються численні виставки, круглі столи, лекції, квести та інші цікаві заходи.  Фестиваль об’єднує архітекторів, художників, дизайнерів та людей інших дотичних професій з метою популяризувати сучасну українську архітектуру.

Бібліотеки долучаються до Дня архітектури України, влаштовуючи книжкові виставки. Зазвичай в них представлені праці з історії української архітектури та видання з сучасного містобудування і будівельного дизайну.

Міста нашої країни надзвичайно багаті на архітектурні пам’ятки, тож в День архітектури України доречно спланувати екскурсію до будь-якої з них та наочно впевнитися у величі й красі цього мистецтва. 

ЧОМУ ВАЖЛИВИЙ ЦЕЙ ДЕНЬ? 

Цей день важливий тим, що свідчить про державне визнання ролі архітектурних споруд в нашому житті, а отже й важливої ролі самих професіоналів, які створюють величну «музику в камені». Крім того, заходи цього свята, такі як семінари, виставки й конкурси, сприяють зростанню професійного рівня українських архітекторів, адже інформують їх про нові тенденції та розробки, які з’являються в світі.

День архітектури України також висвітлює проблеми, які накопичилися в цій сфері, наприклад, часті випадки зведення в історичних районах наших міст новобудов, які спотворюють вигляд старовинних архітектурних комплексів. Також  існують труднощі в питаннях реконструкції тих архітектурних споруд, для збереження яких необхідне втручання спеціалістів. 

День архітектури України популяризує знання про цей вид людської діяльності, тому всі далекі від архітектурної професії громадяни цього дня отримують чудовий привід розширити світогляд, більше дізнавшись про історію визначних пам’яток, які прикрашають наші міста. До того ж не секрет, що архітектура здатна впливати на настрій, здоров’я та продуктивність людей, переплітаючись з такими науками, як психологія, соціологія, економіка й політика.  

суботу, 17 червня 2023 р.

Непросто бути художником театру! Валентину Лассану - 100!

 ЛАССА́Н Валентин Володимирович (17. 06. 1923, Миколаїв – 02. 12. 2012, Чернівці) – художник театру, живописець. 



Заслужений діяч мистецтв УРСР (1981). Член НСХУ (1964). Учасник 2-ї світової вій­ни. 

 Закінчив Батумський художній технікум (Грузія, 1943; викл. В. Ілюшин). 1946–47 – декоратор Львівського театру опери та балету; 1947–64 – художник-постановник, 1966–90 – гол. художник Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської; 1964–66 – художник-постановник Кра­снояр. театру опери та балету ім. О. Пушкіна (РФ). 


Оформив вистави: «Вій» за М. Гоголем (1959), «Севастопольський вальс» О. Гальпериної, Ю. Анненкова (музика К. Лістова, 1961), «Чер­воні маки» за романом «Вишневий сад» В. Бабляка (1967), «Яків Богомолов» М. Горького (1968), «Чужа голова» М. Еме (1969), «Алмазне жорно» І. Кочер­ги, «Зачарований вітряк» (обидві – 1970) та «Дума про любов» за М. Стельмахом (1972), «Камінний господар» Лесі Укра­їнки (1971), «Весілля в Тифлісі» А. Цагарелі (1975), «Украдене щастя» І. Франка (1978), «Земля» В. Василька за О. Кобилянською (1980), «Птахи нашої молодості» Й. Друце (1981), «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо (1983), «В неділю рано зілля копала…» за О. Кобилянською (2003). 


Здійснив оформлення вистав народної опери Палацу культури текстил. об’єдн. «Восход» (нині Чернів. міський палац культури): «Борис Годунов» М. Мусоргського (1967), «Ріґолетто» Дж. Верді (1975), «Катерина» М. Аркаса (1980). Працював також у галузях монум. і станк. живопису. Писав переважно пейзажі у реаліст. стилі. Учасник обл., всеукр., зарубіж. виставок від 1961. Де­­які полотна зберігаються у Чернів. ХМ.

Пластична палітра голосу.

 17 червня 2023 року естрадному співакові, народному артистові України Іво Бобулу — 70!




Іво Бобул: «Коли мені минуло 45, страшенно захотілося притишити плин часу. Він тепер летить в моєму віці надзвичайно швидко. Згадую час від часу Мамині слова: коли ти маленький, роки йдуть, як воли, коли трошки старший — біжать, як коні, ще старший — то летять, як лебеді. Потім — як потяги, а далі — як ракети. Я вже на тому етапі, коли час збігає зі швидкістю ракети. А в душі видається, що ще молодий, таке враження, ніби мені десь 25 років… Дорогі мої українці! Неймовірно важко зустрічати свій ювілейний день народження у час, коли йде жорстока війна. Не до свят нині, не до святкувань… Я нікуди не виїхав, залишився вдома, в Києві, допомагаю чим тільки можу. Знаю про всі біди, про втрати, про те горе, яке прийшло на нашу землю і з яким ведемо нещадну боротьбу до Перемоги. Особливо хочу подякувати нашим воїнам. Дорогі мої хлопці! Низько вклоняюся кожному з вас за мужність, за вміння бути захисником найкращої в світі землі. Низький уклін тим країнам, які нам допомагають, і які не залишили нас наодинці з ненависним ворогом, нелюдом і терористом. Я люблю свій народ, хочу співати для нього, віддаю себе рідній пісні до останку. Люблю свою країну.
Слава Богові! Слава ЗСУ, слава нашому героїчному вкраїнському народові!!! ПЕРЕМОЖЕМО!!!»



З матеріалів Михайла Маслія.

Ткацтво.




Одним з важливих напрямків національної культури України здавна було ткацтво. Ткацтво можна віднести і до господарської діяльності, і до народного мистецтва.В ньому також було видно етнокультурні взаємини ткацтва України з подібним напрямком діяльності сусідніх країн та народів. Все це сформувало певні особливості та відмінності ткацтва країни – національні, регіональні та культурні. Про творчу співпрацю в проєкті до ювілею актора, режисера, сценариста, громадського діяча Івана Миколайчука "З божою ознакою" та про засоби художнього ткацтва розповідають: авторка проєкту Оксана Петращук-Гинга та її молоді співтворці - Іван Мудрак та Ксенія Телекі.

середу, 14 червня 2023 р.

До Дня народження Івана Миколайчука

 15 червня - День народження Івана Миколайчука!

Вже маємо сталу традицію в цей день розповідати про творчість Великого Буковинця, про його щирий та безмежний талант, любов до національної культури, про його неабиякий хист у образності та співі, у тихій розмові про мистецтво, про Чорторию, про Україну!

Іван Миколайчук… Сьогодні це ім’я знає увесь світ. І ми, такі шалені та заклопотані, переповнені проблемами і постійними життєвими тривогами, йдемо до нього, немов на прощу, несемо свої спраглі душі на жертовний огонь його високого мистецтва, щоб узяти для себе хоч відсвіт, хоч маленьку іскрину того невмирущого вогню.












Він був дивом української національної культури. Блискучий актор, талановитий режисер і сценарист, знавець і збирач національних традицій та українських старожитностей, оригінальний митець і непересічна особистість з нестандартним мисленням. Йому було тісно у тенетах шаблонів і догм – він виводив на екран живі картини життя народу з його святами й печалями, радощами і болем. На превеликий жаль залишились нездійсненними численні задуми, але акторські, сценарні, режисерські роботи Миколайчука вже стали класикою українського кіно. 


Дорогою Миколайчука


вівторок, 6 червня 2023 р.

“Сподівання та звершення”

 

 до 80-річчя від дня народження українського скульптора  Миколи Лисаківського



Микола Михайлович Лисаківський   — сучасний український скульптор; член Національної спілки художників України.

Микола Лисаківський народився  7 червня 1943 року в селі Реваківці Кіцманського району Чернівецької області.

Навчався у Чернівецькому художньо-ремісничому училищі № 5. Малюнок та історія, а також різьба по дереву, акварель, гурток скульптури та композиції  меблів та саме виробництво меблів були його улюбленими предметами. Навчання вплинуло на подальшу долю митця, на вибір професії. Пізніше був студентом Пензенського художнього училища ім. К. Савицького (відділ скульптури). Згодом навчався на факультеті скульптури Київського державного художнього інституту (1968-1975).

Після навчання працював у  «Чернівецькому художньо-виробничому комбінаті» Спілки художників України. В Чернівцях першою великою роботою  митця став пам’ятник у селі Берегомет, створений з архітектором Богданом Деркачем. Крім нього виконані пам’ятні знаки у місті Сторожинець, у центрі сіл Снячів, Іванківці, Киселів та сусідній Молдові. Створив бюсти видатним діячам української культури: Сидору Воробкевичу, бюст Т.Шевченку у селі Іванківцях, у селах Миткові, Малятинці, Снячеві, Дмитрівні, бюст І.Миколайчука в Чорториї.



Від 1988 року — член Національної спілки художників України.






 Микола Лисаківський працював в галузі монументальної та станкової скульптури. Брав участь в обласних, всесоюзних та зарубіжних виставках. Для виставкової діяльності створені такі твори: «Муза В.Івасюка», бюстовий портрет Д.Мануїльського, портрет Л.Гордаш, портрет Д.Гнатюка та інші. Творчі композиції «Селянська композиція», «Жниця», «На оновленій землі», «Пастушок», «Екологія» та інші.

Серед найвідоміших робіт скульптора:

меморіальна дошка В. Івасюку (1989 — м. Чернівці);

меморіальна дошка Юрію Федьковичу (на вході до центральних корпусів Чернівецького університету);

пам'ятник Тарасові Шевченку (1999 — м. Чернівці);

пам'ятник героям-односельчанам, які загинули за незалежність України (2004 — село Драчинці Чернівецької області);

ескізи багатьох медалей, художнє оформлення низки приміщень тощо.

У період 199295 років Микола Лисаківський  - голова правління Чернівецької обласної організації Спілки художників України.

Активно  боровся за незалежність України. У 1989 році створив та був керівником відділу Народного руху України при спілці художників у Чернівцях.

У Чернівцях брав участь у всеукраїнських конкурсах на створення пам’ятників: «Воз’єднання Буковини з Україною» - перша премія; «Воїнам –інтернаціоналістам» - перша премія; пам’ятник Т.Шевченку – перша премія.

 

Разом зі своїм колегою Петром Лемським займався реставрацією скульптур Святих Петра і Павла біля Вірменської церкви. Митець  працював до останнього дня.

Помер 22 червня 2010 року у Чернівцях, на 67 році життя.

 

 


Література про життя і творчість скульптора:

Лисаківський Микола Михайлович // Богайчук М. Література і мистецтво Буковинив іменах: Словник-довідник / Микола Богайчук.- Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2005. - С.156-157.

Лисаківський Микола // Митці Буковини. - Чернівці, 1998. - С. 69.

Горицвіт М. У майстерні скульптора / Мирослав Горицвіт // Молодий буковинець.- 1988. - 31 грудня.

Лашкевич М.С., Бойко І.Д. Запрошуємо на екскурсії Чернівцями. Путівник., Чернівці: «Прут», 2008. - С.160.

Черняк Л. Скульптор з "національною" ознакою / Людмила Черняк // Буковина.- 2004. - 15 грудня.

Тетяна Дугаєва, Ірина Міщенко. Митці Буковини. Енциклопедичний довідник. - т.1.-Чернівці, 1998. - С.69.


6 червня - День журналіста! Вітаємо!

 6 червня в Україні відзначають День журналіста. 

Відповідальна і небезпечна професія навіть у мирний час, у військових реаліях стала ще більш ризикованою - багато журналістів наражають на небезпеку себе і своє життя, щоб показати світові правду про бойові дії в Україні. 

 День журналіста в Україні був заснований першим президентом країни Леонідом Кравчуком в 1994 році. Датою свята обрали знаменний день для української журналістики - 6 червня. Саме цього дня, у Брюсселі, Національна спілка журналістів України переважною більшістю голосів була прийнята до лав Міжнародної федерації журналістів. Цього року українські журналісти відзначать своє професійне свято 29-й раз.



Вітаємо всіх знайомих і рідних журналістів з  професійним святом - бажаємо їм побільше хороших новин, м'яких дедлайнів, високих гонорарів та берегти себе. 

Ви вибрали непростий шлях: на ньому зустрічаються безсонні ночі, невдячні люди, людський біль і величезні розчарування. Але цей шлях також неймовірно захоплюючий - на ньому обов'язково є місце щирим вчинкам, великим радощам, приємним зустрічам і величезній подяці. Ідіть по своєму шляху гідно! З Днем журналіста!


суботу, 3 червня 2023 р.

Трійця або День зішестя Святого Духа

 Трійця  - одне з головних православних свят, яке відзначається через 50 днів після Великодня. Цього дня віруючі славлять триєдність Бога – один із головних догматів християнства. Згідно з Біблією, Ісус Христос ще за життя говорив про існування трьох іпостасей єдиного Бога - Отця, Сина і Святого Духа, а також передбачив їхнє зходження на Землю.


Дата Трійці щороку змінюється в залежності від дати Великодня. Трійця добре відома українцям і відзначається з давніх-давен. З цим святом в Україні пов'язано багато заборон та традицій.

Давні язичники називали Трійцю Зеленими святами, що відображає древній культ рослинності. Самі зелені свята – тиждень перед Трійцею – мали язичницьке підгрунтя і присвячувалися завершенню весняного і початку літнього календарного циклу.


Згідно з давньою українською традицією, будинки та храми на Трійцю прикрашаються лепехою, любистком, чебрецем та полином. Квіти, зелень та гілки дерев освячуються у церкві, після чого стають прикрасою для помешкання. Вважається, що якщо покласти вдома освячену зелень, то родину оминуть недуги та хвороби.

За народними повір’ями, у цей день можна свататися, а також веселитися та співати пісні – так наші предки приваблювали удачу та зверталися до Бога з подяками.

Як і в будь-яке церковне свято, на Трійцю заборонено сваритися та пліткувати, надміру вживати алкоголь, заздрити та відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. Крім того, цього дня варто відпочити від фізичної праці.



 Відділ мистецтв підготував книжкову викладку "Дивоцвіт літа. Традиції та вірування" з циклу народознавчих виставок. 

 Рекомендуємо  відкрити нові для себе вірування щодо форм квітчання в календарній і родинно-побутовій обрядовості завдяки книзі, що надрукована на основі дисертації  Марії Федущак "Українські народні флористичні композиції : історія, функції, типологія, художні особливості" та друкованому джерелу нетуристичних  звичаїв України Наталки Фіцич "Культ предків".


 Ці та багато інших видань, що є у фонді відділу допоможуть у цій справі.


 Запрошуємо до ознайомлення!