Саме сьогодні, 31 січня 2022 рокувиповнюється 225 років від дня народження Франца Петера Шуберта— австрійського композитора, одного із основоположників романтизму в музиці, автора понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.
Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 року в м.
Ліхтенталі біля Відня, в багатодітній родині шкільного вчителя. Хлопчик дуже
рано виявив музичні здібності. Його першими наставниками у музиці були були
батько, старший брат та Міхаель Гольцер, регент приходської церкви.
У шість років Франц навчився грати на скрипці та фортепіано,
а в одинадцять його прийняли до авторитетної у Відні школи з пансіоном —
придворної капели Конвікта. Там викладали такі європейські метри як Венцель
Ружичка та Антоніо Сальєрі. Згодом
Шуберт вступив до вчительської семінарії, а через рік почав викладати у школі.
На дозвіллі він написав свою першу месу, а також поклав на музику Гьоте «Гретхен за прядкою» — це був
перший шедевр композитора.
Знаковим у творчому житті Франца Шуберта стало його
знаймство із відомим європейським баритоном Йоганном Фогелем. Завдяки
натхненному виконанню співаком пісень композитора, вони завоювали надзвичайну
популярність у публіки.
Маестро
запрошують у літню резиденцію графа Естрергазі Желіз для виконання обов’язків
вчителя музики у двох доньок аристократа. Тут він закінчив Шосту симфонію,
створив Варіації на французьку пісню для двох фортепіано, присвячені
Бетховенові. Друзі композитора стверджували, що він був закоханий у свою
ученицю, графиню Кароліну Естергазі, і присвятив їй «Фантазіюфа мінор» для двох фортепіано.
Музична продуктивність композитора була величезною, він
писав безупинно. Біографи Шуберта стверджують, що він ніколи нічого не змінював
у своїх творах, бо не мав для цього вільного часу. Незважаючи на підірване
здоров’я, останній рік життя музиканта, був особливо плідним: саме тоді світ
почув вокальний цикл, що був посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня».
Видавці продовжували відмовлятися брати великі твори Шуберта, платили мізерно
мало.
У 1828 р. Шуберт відчув перші тривожні ознаки хвороби, тому
стрімкий темп його композиторської діяльності можна трактувати і як симптом
недуги, і як причину швидкої смерті.
Композитор не беріг свого здоров’я, і помер у 31-річному
віці 19 листопада 1828 р. від черевного тифу у Відні. Згідно з його останньою
волею, Шуберта поховали на кладовищі, поруч із обожнюваним ним Бетховеном. На
пам’ятнику донині є красномовна епітафія: «Смерть поховала тут багатий скарб,
але ще прекрасніші надії».
За життя творчість Франца Шуберта не користувалася великим
успіхом. Композитор став першим з представників музичного романтизму в епоху
жорстокої меттерніхівської реакції. Щирість, задушевність музики Шуберта,
безпосередність та відвертість характеризували і самого митця. Найважливіше
місце в творчості композитора зайняла пісня для голосу та фортепіано. У цьому
жанрі він став наступником Бетховена. Саме Шуберт дав пісні нову художню форму,
збагативши концертну вокальну музику. Серед найвідоміших таких творів — балада
«Лісовий цар», «Мандрівник», «Хвала сльозам», «Зулейка» та ін.; великі збірки
пісень на вірші Вільгельма Мюллера «Зимовий шлях» та «Прекрасна млинарка».
Багато пісень зі збірки «Лебедина пісня» здобули всесвітню популярність
(«Серенада», «Притулок», «Рибалка», «Біля моря»). В усіх своїх творіннях Шуберт
проявив себе як чудовий мелодист із великою різноманітністю настроїв. Загалом,
спадщина композитора нараховує майже 600 пісень.
З численних церковних творів композитора (7 мес, велика
кількість оферторій, гімнів, магніфікатів, кантат та ін.) особливим, величним
характером і музичною багатогранністю вирізняється меса мі-бемоль мажор.
Франц Шуберт за життя здобув визнання, переважно, як пісняр; майже всі його великі
інструментальні твори було вперше виконано через кілька десятиліть після смерті
маестро. Справжню оцінку та масове визнання музика композитора отримала тільки
у 20 ст.
Минули новорічно-різдвяні свята! Ми починаємо роздягати наші ялинки, знімати декор зі своїх осель і … і потім все це ретельно складати по коробках до майбутніх свят.
А щоб не розгубити магію новорічно-різдвяної казки, щоб не втратити градус чарівництва виникла думка продовжити це свято!
«Іграшкове диво» - наша НОВА ВИСТАВКА, яку відкрили у Мистецькому центрі "АРТпросторі на Кохановського"!!!
31 січня 2022 року виповнюється 225 років від дня народження Франца Петера Шуберта— австрійського композитора, одного із основоположників романтизму в музиці, автора понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.Найважливіше місце в творчості композитора зайняла пісня для голосу та фортепіано. У цьому жанрі він став наступником Бетховена. Саме Шуберт дав пісні нову художню форму, збагативши концертну вокальну музику.
23 січня 2022 року виповнюється 190 років від дня народження Едуара (Едуарда) Мане— французького художника-імпресіоніста.
Народився в Парижі 23 січня 1832. Його мати була похресницею
шведського принца Карла XIV Юхана, батько, Огюст Мане, був французьким суддею.
Але батькам Мане не була притаманна фанаберія чи агресивна буржуазність, яку
демонстрували паризькі багатії. У 1860 році син напише їх портрет, що став
шедевром раннього періоду творчості. Майже все життя прожив в Парижі, де в
1850-56рр. вчився в школі
мистецтв пана Т. Кутюра (T. Couture).
Вже в перших своїх творах виступив проти офіційного
мистецтва, так званого академізму, протиставляючи йому зображення реальної
дійсності, простих повсякденних явищ навколишнього життя, зокрема паризького
життя. В багатьох своїх творах був предтечею імпресіонізму.
Полотна: «Кафе» (1877), Бар «Фолі-Бержер» (1881-82), низка
портретів. Найвідоміші картини: «Лола з Валенсії», «Сніданок на траві» (1863),
«Олімпія» (1863), «Флейтист» (1866), «Вокзал Сен Лазар».
Твори зберігаються в Луврі, Музеї д'Орсе в Парижі, а також
Інституті Курто в Лондоні.
Середина 19 століття пройшла в Парижі під потужним впливом
моди на іспанське. Цьому сприяло декілька факторів. Ще війська Наполеона І
Бонапарта пограбували і вивезли у Францію значну кількість картин іспанських
майстрів. Тому розпродаж збірки іспанського живопису маршала Сульта збагатив
пізніше великі збірки інших країн від Угорщини до Російської імперії.
Моду на іспанських художників підтримував і короткочасний
монарх так званої Другої французької імперії, що був одружений з іспанською
принцесою та мав картини іспанців в палацовій колекції. Тоді Париж і сам Мане
відкрили для себе творчість Веласкеса й інших іспанських майстрів (Сурбарана,
Мурільйо, Алонсо Кано).
Веласкес художньо полонив Едуара, і той копіював його твори.
В квітні 1859 р. Мане створив картину «П'яниця» («Прихильник абсента»). Вона
проста за мотивом, але тематично була навіяна впливами портретів давньогрецьких
філософів і літераторів, які створив Дієго Веласкес («Портрет Меніппа», байкар
«Езоп»). Ще з доби Лукіана з Самосу (2 ст. нашої ери) і його книги «Ярмарок
життєписів» з'явилась традиція подавати грецьких філосрфів як жебраків і
представників найнижчих веств населення. Лукіан з Самосу був за переконаннями
найближче до світогляду іспанця Хосе де Рібери, тому митець подав уславлених
філософів, цих велетнів духу, як жебраків і рабів, мало потрібних суворій
реальності, у серії «Філософи». Подібний образ забажав створити в Едуар Мане,
але спрямував його на зображення маргінала. Картину Мане «Прихильник абсенту»
не прийняли в Паризький Салон 1859 р. Переваги полотна визнав лише один член журі,
ним був Ежен Делакруа. Але його відгук проігнорували. Мане втратив можливість
виставити власний твір в Салоні і (як наслідок) не заробив ні грошей, ні
популярності. Не визнавали за великого митця минулого і Дієго Велескеса, його
слава прийде пізніше. Едуар Мане і в цьому випередив смаки пересічного
буржуазного оточення, підтримуючи авторитет мало визнаного тоді
іспанця-художника.
Декілька робіт Мане присвятив іспанцям, яких зустрів в
Парижі, а декілька його картин постановницько-іспанські. Він перевдягав моделі
в іспанські костюми і малював дещо фантазійне на іспанську тему («Вікторина
Меран в костюмі еспади», 1862, «Молодик в костюмі махо», 1863). Справжнім
шедевром цього періоду стала картина «Лола з Валенсії».
Невдоволення сучасниками, сучасним обмеженим і
дріб'язково-буржуазним суспільством вщухало, коли Мане стикався зі світом
іспанців, іспанського мистецтва. Різкий контраст іспанської музики, палких і
пристрасних танців, манер, іспанського одягу з одягом паризьких буржуа, їх
посередніми смаками і жалюгідними бажаннями, привели художника до деякої
ідеалізації Іспанії в його творчості. Адже ще в період війни Наполеона І з
Іспанією хтось влучно зауважив, що тогочасний іспанський уряд мертвий, а
іспанський народ бурхливо живий. Бурхливе життя іспанців і помітив художник в
Лолі з Валенсії.
До ювілею митця відділ мистецтв підготував книжково-ілюстративну експозицію "Шедеври світового живопису", в якій представлено друковані матеріали про життєві та творчі сторінки біографії художника, репродукції відомих живописних творів митця та довідково-енциклопедичний блок видань про митця.
Водохреще, Водохрища, Водохрестя, Водосвяття, Водохрищі, Йордан, Єрдань, Ордань — назви народних святкувань, що відбуваються у день Богоявлення та Хрещення Господнього 19 січня.
Свято Водохреща увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою.
Водохреще 19 січня: церковне свято
Хрещення Господнє — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі "Віфавара". Це збігається зі святом Богоявлення 19 січня, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. В Україні, Греції і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща, освячують воду. Іноді освячення проводиться просто на водоймах у спеціально пробитих ополонках в спогад хрещення Христа в Йордані.
Водохреще 19 січня: народні традиції
Здавна вірили, що хворі зможуть одужати від води під час купання. Вважали, що вода у Водохресну ніч набирає цілющої сили. Християнство спочатку сильно боролося з цим шануванням води, але не змогло його перемогти. Наприкінці ХІХ ст. на Перемишльщині освяченою водою умивалися від різних хвороб, а молодь жартома штовхала одне одного у воду. Схожий звичай широко побутував на Гуцульщині.
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо "там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохреща, протягом усіх свят, жінки не ходили но воду; це мали робити лише чоловіки.
Увечері господар, взявши спеціально випечений хрестоподібний хліб ("пиріг", на Закарпатті —"крачун", "хлібець"), йшов до хліва. Потім заходив до стайні, благословляв тварин і, розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж дня господарі виводили на вулицю молодих лошат та волів, щоб об'їздити — привчити до майбутньої праці. їздили переважно верхи на конях доти, доки тварина не спітніє, а тоді освячували її водою. Подібний обряд — запрягання в сани молодих лошат і волів, так зване гуртове об'їжджання — влаштовували і на Новий рік. Після Водохреща, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".
Водохреще 19 січня: християнство та язичництво
У низці наукових статей, присвячених Водохрещу, відзначаються обряди дохристиянського походження. Йдеться про очищення і вигнання нечистої сили, постріли з пістолів і рушниць, розпалювання вогнищ, підкреслення ролі води як засобу миття для обрядового очищення. Особливий інтерес до прадавніх джерел обрядів Водохреща проявляють спільноти сучасних неоязичників - рідновірів, які називають це свято "Водокрес", або "свято богині Дани", яку величають як покровительку води.
13 січня святкується Щедрий вечір, або Маланка, як зазначається в українських старовинних традиціях.
14 січня наступає Старий Новий рік — це свято Василя.
Обидва свята носять світських характер. Тож звичаї та обряди відрізняються від релігійних аналогів.
13 січня українці традиційно святкують Щедрий вечір — переддень Старого Нового року, який у народі ще називають святом Маланки. Попри те, що сьогодні воно вважається як народним, так і частково церковним святом, своїми коріннями воно сягає ще дохристиянських часів. На відміну від сучасного Нового року святкування Маланки та дня Василя славиться своїми народними обрядами, повір’ями та багатою історією.
Заборона розповідає про те, як в Україні святкують Маланку та Старий Новий рік.
Маланка та день Василя: історія свята
Так історично склалося, що Новий рік в Україні відзначають двічі: у ніч з 31 грудня на 1 січня за новим обрядом та з 13-го на 14 січня — за старим. Річ у тім, що український новорічно-різдвяний цикл свят складений за двома системами літочислення — григоріанським календарем, за яким ми живемо сьогодні, та старим юліанським календарем, який відстає на 13 днів. Попри те, що Україна перейшла на григоріанський календар ще у 1918 році, звичаї та традиції старого обряду нікуди не зникли, частково завдяки православній церкві, яка досі користується юліанською системою.
Якщо сучасний Новий рік у більшості українців асоціюється з новорічною ялинкою, гучними феєрверками та салатом олів’є, то Старий Новий рік сприймається як народно-церковне свято з народними звичаями, побутовими обрядами та багатим фольклором.
Маланка на Буковині. Фото: Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту/Facebook
Напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня, в Україні традиційно відзначають Щедрий вечір, або як його ще називають у народі — свято Маланки. Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу — щедрій куті. Наші предки вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток і добробут на весь рік.
Вважається, що друга назва Щедрого вечора — свято Маланки — походить від імені преподобної Меланії, чий день за церковним календарем припадає саме на 13 січня. Однак на думку українських етнографів, свято Маланки своїми коріннями сягає ще дохристиянських часів, про що свідчить і давньослов’янський фольклор.
Свято Маланки. Фото: Сергій Моргунов/Verbum
Так, згідно зі стародавньою легендою, у богині кохання Лади та бога всеєдиної гармонії Ладо була донька Миланка (вона ж Маланка, Меланка, Меланія). Одного дня її викрав лихий змій і запроторив до підземного царства. З полону чарівну Миланку звільнив богатир Василь-Безпальчик, за якого вона і вийшла заміж. Так і повелося у наших предків напередодні Нового року вшановувати Маланку, як символ Місяця, а у сам Новий рік святкувати день Василя — символ Сонця.
Етнографи вважають, що з поширенням на території Київської Русі православ’я свято Маланки та день Василя не зникли, як пережитки язичництва, а просто дещо видозмінилися і поганські обряди доповнилися християнськими рисами. До такого явища історики використовують термін «двовір’я», який означає поєднання християнства та язичницьких вірувань слов’ян. Й так повелося, що свято Маланки стало днем преподобної Меланії, а свято Василя-Безпальчика — днем святого Василія Великого.
Й хоча ці свята сьогодні сприймаються більше як світські, а не релігійні, увечері 13 січня у церквах традиційно відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані минулого року блага й попросити про нові на прийдешній рік.
Традиції Маланки: що готують на Щедрий вечір
Традиційно на Маланки до святкової вечері починають готуватися ще зранку. Приготування починається з варіння щедрої куті. Взагалі кутя ще з давніх часів має ритуальне значення для українського народу, а на думку українського етнографа Федора Вовка, її походження сягає навіть неолітичної доби. На відміну від багатої (готують на Святвечір) та голодної (готують напередодні Водохреща), щедра кутя не повинна бути пісною, тож до неї можна спокійно додавати жирні вершки, смалець та інші скоромні інгредієнти.
Далі можна переходити до приготування інших смачних страв. В Україні на новорічний стіл зазвичай подають пироги, вареники, ковбаси, млинці тощо. Важливо пам’ятати, що уся їжа має бути дуже ситною, але далеко не всі страви для цього годяться. Наприклад, готувати рибу вважається поганою прикметою, адже щастя з оселі може відпливти, як маленька рибка.
На столі обов’язково мають бути страви зі свинини. У давнину наші предки запікали порося у якості пожертви Василю, покровителю цих тварин, за що він дарував їм достаток та добробут на увесь рік. Сьогодні ж в Україні зі свинини традиційно готують холодець, кров’янку, ковбаси, верещаку, сало або просто фарширують цілу тушку.
Cвятковий стіл на Щедрий вечір. Фото: Соломія Українець/Facebook
За святковим столом обов’язково повинна зібратися уся родина. За традицією всі повинні бути одягнені у чистий одяг, попросити вибачення один в одного та у сусідів, щоб провести весь рік у мирі та злагоді.
Ворожіння на Маланку та Василя
На Маланку українці не лише смачно їдять, а й проводять давні українські новорічні обряди, зокрема ворожать та щедрують.
Свято Маланки. Фото: etnosoft/Pinterest
Як правило, ворожінням займаються молоді дівчата, щоб дізнатися, з ким у майбутньому їм суджено провести своє життя. За давнім звичаєм, який у наш час зустрічається лише у деяких селах, коли дівчина починає ворожити, юнак, який у неї закоханий, повинен викрасти ворота або хвіртку її оселі. Щоб повернути свою втрату, батько дівчини повинен виставити могорич.
У різних районах України дівчата ворожать по-різному. Ось кілька прикладів:
виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою, таким і буде суджений: якщо собака — лихий і сердитий, якщо вівця — тихий і спокійний тощо;
біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо зерно на місці, то сімейне життя буде щасливим, а якщо кількох зерен не вистачає, то навпаки;
кладуть під подушку гребінець і перед сном промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто насниться, той і буде судженим;
перед сном кладуть у миску з водою кілька гілочок з віника і промовляють: «Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці гілочка прилипне до країв миски, то дівчина вийде заміж за того, хто їй наснився.
Як щедрувати на Щедрий вечір
Жодний Щедрий вечір в Україні не може вважатися справжнім без щедрування. Це давній український новорічний звичай, під час якого люди, як правило молодь, обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів і побажати їм здоров’я та достатку. За традицією, щедрувати треба починати після заходу Сонця, тобто тоді, коли за повір’ями на світ вилізає усяка нечиста сила.
Одним з найвеселіших обрядів щедрування на Маланку передбачає давню традицію переодягання у різних тварин та фольклорних персонажів. У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на просто веселу розвагу, особливо для молоді.
Свято Маланки і Василя. Відео: Галина Корицька/YouTube
Як правило, у переодяганнях беруть участь групи юнаків, а дівчата просто обходять сусідів та родичів і співають щедрівки. З колективу вони обирають одного хлопця, який повинен переодягнутися у жіноче вбрання і зіграти роль Маланки. Цей образ символізує безпорадну господиню, що недбало ставиться до своїх хатніх обов’язків: б’є посуд, миє підлогу глиною, підмітає сміття від порога до середини хати тощо. Інші хлопці перевдягаються у костюми з масками традиційних компаньйонів Маланки — Діда-Місяця, Орача, Сівача, Ведмедя, Кози, Журавля, Цигана з Циганкою і Рогатого Чорта. У такій компанії вони ходять від хати до хати, висловлюють добрі побажання господарям, веселять їх піснями, танцями та жартівливими сценками. У народі цей звичай називається «водити Маланку».
Обряд водіння Маланки в Україні. Фото: Wikimedia
А у деяких сільських регіонах України трапляється інша, значно давніша варіація цього обряду: хлопець переодягається у Козу-Маланку, і завітавши до хати у супроводі щедрувальників намагається буцнути господарів своїми рогами. За традицією, норовливу Козу потрібно вбити, а потім оживити веселими щедрівками та жартами.
Закінчивши ритуальний обхід, переодягнені у фольклорних персонажів юнаки, о 5-6 годині ранку, але обов’язково до світанку, зазвичай ідуть на роздоріжжя палити Дідуха і стрибати через багаття. Цей обряд повинен очистити їхній дух від спілкування з нечистою силою минулої ночі.
Водіння Кози-Маланки. Ілюстрація: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
На світанку 14 січня, на свято Василя, в Україні починають посівати зерном. Цей народний звичай колись мав важливе ритуально-магічне значення, оскільки вважалося, що посівання приносять добробут, щастя та великий урожай на весь рік. За народним віруванням, посівати можуть лише хлопці, оскільки вважалося, що дівчата щастя не приносять.
Спочатку йдуть посівати до хрещених батьків та родичів, а потім до сусідів та інших знайомих. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом, але не горохом, оскільки вважається, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити горе в родині.
Маланка: прикмети та повір’я
З Маланкою та святом Василя, як і з багатьма іншими українськими народними святами, пов’язано багато повір’їв та прикмет. Ось деякі з них:
на Маланку не можна давати гроші у борг, інакше протягом усього року будуть проблеми з власними боргами;
на Маланку не можна сваритися і лаятися, в родині має панувати мир і гармонія;
якщо добре і щедро приймати щедрувальників, то рік у сім’ї буде щасливим, а якщо замкнути перед ними двері — то, навпаки;
дитина, народжена на Маланку, здатна передбачати майбутнє;
якщо ніч з 13 на 14 січня тиха і ясна, то щасливий рік буде не лише для людей, а й для худоби;
новорічна ніч — чарівна, тому варто загадати будь-яке бажання, й воно обов’язково здійсниться;
якщо на Маланку сонце зійде високо, протягом усього року буде рясний врожай на садові культури;
якщо на Маланку іній рясно вкриває всі дерева, то варто очікувати гарний урожай меду і зерна.
Також українці вірили, що яким буде перший день Нового року, таким буде і весь рік. Тому жінки на Василя гарно одягалися і змінювали кілька костюмів за день, щоб у Новому році завжди виглядати красиво.
Маланка: вірші та щедрівки
На відміну від колядок українські народні щедрівки незначною мірою відчуло на собі вплив церкви. Завдяки своєму більш світському характеру, щедрівки в основному зберегли свою автентичність і дійшли до нас у тому вигляді, якими вони були сотні років тому. Заборона підібрала кілька таких прикладів:
***
Як на Щедрий вечір до нас Завітала Меланка на час. Диво-дівчина всюди гуляє, Кожну хату в селі звеселяє. Ця Меланка сама не ходить, Все якесь товариство їй годить. Абияк наряджені парубки Йдуть щедрувати залюбки. За Меланку хлопця обирають, У дівочу сукню одягають. Вся громада йде до хати, Просить дозвіл щедрувати. “Ой, господар, господарочку, Пусти до хати Меланочку, Меланочка чисто ходить, Нічого в хаті не пошкодить. Як пошкодить, то помиє, Їсти зварить та накриє. Добрий вечір!” Варто цю Меланку показати Починають з неї глузувати. Забавляє всіх Меланка — Безпорадна господарка. До цих жартів байдужа вона Не зробить нічого сама, По хаті сміття розкидає, Все шкереберть повертає. “Наша Меланка — неробоча, На ній сорочка парубоча… Люди йдуть на жнива, А Меланка — на пива! Люди йдуть з серпами, А Меланка – зі склянками! Люди жнуть по сім кіп, А Меланка – один сніп!
***
Ми щедруєм і співаєм під вікном. Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом. Хай квітують ваші ниви золоті, Щоб життя було щасливе в майбутті.
***
Щедрик-ведрик, дайте вареник! Грудочку кашки, кільце ковбаски. Ще того мало — дайте ще сала. Ще того трішки — дайте лемішки. Сьогодні, на Меланки, перед святом Василя — Щедра кутя!
***
Го-го, коза, го-го, сіра, Ой розходилася, розвеселилася, При свому двору, при господару! Де коза ходить, там жито родить, Де не буває, там вилягає, Де коза туп-туп, Там життя сім куп, Де коза рогом, Там жито стогом, Де коза хвостом, Там жито кустом.
В Україні традиційно проводяться різного роду етнофестивалі та культурні заходи, присвячені святкуванню Маланки та Старого Нового року. Для туристів це чудова можливість ознайомитися з колоритом та культурними особливостями різних українських етнографічних груп, а також зробити цілу купу крутих інстаграмних фото. Саме тому Заборона розповідає про топ-3 фольклорні заходи на Маланку, які варто відвідати у 2022 році.
«Красна Маланка» у Красноїльську
Мабуть, найбільш оригінально та яскраво в Україні Маланку святкують у селищі Красноїльськ, що знаходиться у Чернівецькій області неподалік українсько-румунського кордону. 95% населення Красноїльську — етнічні румуни, для яких Маланка вважається ледь не найголовнішим святом у році. Зазвичай у традиційних обрядах беруть участь понад тисяча мешканців селища, що робить «Красну Маланку» одну із найбільших в Україні.
«Красна Маланка» у Красноїльську. Фото: vidviday.ua
Красноїльськ поділений на сім історично сформованих громад, кожна з яких має свої обрядові особливості, які відрізняються від звичаїв у інших регіонах України. Наприклад, тут не водять кіз і не співають пісень про дівчинку Маланку. Натомість головними дійовими особами святкувань виступають царі місцевих лісів — Ведмеді, яких на залізних ланцюгах ведуть яскраво одягнені Цигани. Важливим атрибутом кожного Цигана є булава-машука велетенських розмірів. Також традиційними фольклорними персонажами «Красної Маланки» є Дід та Баба, Царі та Цариці, Вершники та Коні, Лікарі та Євреї.
«Красна Маланка» у Красноїльську. Фото: vidviday.ua
Обрядні костюми та маски красноїльці традиційно виготовляють самостійно. Наприклад, костюми Ведмедів можуть бути з хутра, але найчастіше у якості основного матеріалу для їх пошиття використовують очерет. Вага деяких костюмів може сягати понад 100 кг.
«Красна Маланка» у Красноїльську. Фото: Ірина Пустиннікова/Wikimedia
Святкування у Красноїльську традиційно починаються увечері 13 січня і закінчуються лише під вечір 14 січня. Маланкарі протягом усієї ночі ходять з виставами по домівках односельців, виганяючи злих духів, а удень 14 січня на центральній вулиці селища збираються колективи від усіх громад, де кожен по черзі показує свою Новорічну виставу.
«Красна Маланка» у Красноїльську. Фото: vidviday.ua
Протягом останніх років Красноїльськ став однією з найпопулярніших локацій для туристів на Старий Новий рік. Це посприяло тому, що серед місцевих ділків зародилася нова традиція — брати плату з туристів за проїзд авто через так звані піратські блокпости. На шляху до Красноїльська їх може бути декілька, тож гостям «Красної Маланки» варто бути до цього готовими.
«Красна Маланка» у Красноїльську. Відео: Славко Гамаль/YouTube
«Маланка-фест» у Чернівцях
У Чернівцях з 2011 року традиційно проводять фольклорний фестиваль «Маланка-фест». Дивовижні, вражаючі конструкції, театралізовані виступи, запальні танці, колоритна музика, смачні страви й солодощі щороку присутні на фестивалі. Також там завжди багато дитячих розважальних майданчиків та атракціонів.
Головна подія «Маланка-фесту» — святкова карнавальна хода маланкарів вулицями міста, під час якої колективи з різних регіонів України та сусідніх країн змагаються за звання Маланки року. Оригінальні образи та гумористичні мінівистави дають можливість гостям фестивалю відчути колорит подільської, бессарабської, гуцульської, молдавської, буковинської та румунської Маланки.
Карнавальна хода маланкарів на «Маланка-фест» у 2017 році. Відео: Roman Zvarych/YouTube
У 2021 році «Маланка-фест» не проводився через пандемію коронавірусу.
«Подільська Маланка» у Кам’янці-Подільському
У Кам’янці-Подільському традиційно щороку проводять фольклорний фестиваль «Подільська Маланка». Захід відбувається у парку Героїв Євромайдану у рамках новорічної програми Подільської міської ради «Місто, що дихає Різдвом».
Традиційно містом проходить святкова хода маланкарів з різних територіальних громад Хмельниччини: Кам’янець-Подільської, Орининської, Слобідко-Кульчиєвецької, Китайгородської, Староушицької, Маківської, Новоушицької, Гуківської та Смотрицької, які наспівують свої оригінальні щедрівки та показують гумористичні мініатюри, обрядові дійства, хореографічні номери та музичні композиції. Після ходи фестиваль зазвичай продовжується концертом фольклорних колективів, а на завершення — традиційне фаєр-шоу.
Торік через пандемію COVID-19 фестиваль «Подільська Маланка» проводився в онлайн-форматі.
За тиждень після коляди, напередодні Нового року (за старим стилем), – Щедрий вечір. Це залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем, це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Маланки.
Унаслідок розбіжності між григоріанським (світським) та юліанським (церковним православним) календарем українці святкують Новий рік двічі: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні має назву Нового року за старим стилем.
У надвечір’я Нового року (тепер – 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Святвечір, цього дня готують вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не пісні: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...
Хто ще не бачив Буковинську Маланку - маєте це зробити задля власних вражень! Сприйняття у кожного своє, по-різному люди реагують на креатив сучасної бутафорії та містерії! Десь на віддаленому витку свідомості все ж присутній прадавній Зміст!
