Коди української символіки. (Закінчення)

Спіраль

 Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска. У спіралі наші предки бачили схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.На давніх зразках зустрічався символ так званої трипільської спіралі – у вигляді кола чи півкола що поступово збільшується у діаметр

 

Хрест

Хрест (зокрема різні його модифікації) – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору.

Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або&nbsp 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.

Сварга

Відомий під назвою свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за сонцем. Сварга,  повернута  проти  годинникової  стрілки,  вважалася  символом  оберегового духовного  полум'я,  а  за  годинниковою стрілкою  –  символом  родинного  вогнища.

Досить частим в українському вишитті (особливо на Правобережжі) є мотив так званої повної сварги (накладання лівооберненої свастики на правообернену). В народі його ще називають круторіжки. Це символ гармонії, створений двома врівноважуючими потоками. В українській вишивці він відомий ще як "колядник", знак єднання із мудрістю предків. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.

Ключі

Вишивальниці різних регіонів України називають цей символ по-різному: на Поділлі кажуть "гесики", на Наддніпрянщині "ключі", в інших місцях "вужі", "s-мотиви". За формою цей знак – половина свастики, візуально – половина вісімки (8). Тому йому приписують трактування як "шлях до досконалості". Символ S – хвиляста лінія. Це знак земних "важких" вод (відмінних від небесних), материнської вологи Землі. Знак води, яка дає життя урожаю. Одяг із "ключовими" символами здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів.

Дослідники кажуть, що у давнину для нашого народу символ сигма означав змію, яка асоціюється з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. Він являвся в образі блискавки на дощовому небі. Край подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що своєю силою оберігали материнську сутність.

 

Повна рожа

Рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері. Саме такий символ ми часто бачимо на іконах Богородиці.

Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – невипадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму. Людська зигота після поділу має саме 8 клітин, 8 енергетичних потоків, які надалі формують фізичну і духовну основу ембріона. 

Кривий танець

Знак, який ще називають безконечником і меандром. Остання назва грецька і походить від місцевої ріки Меандр. Та вченими доведено використання цього символу на території України ще 20 тис. років тому. В давній українській символіці його більш м`які вигини асоціюють з водою, гармонійним плином життя. Він утворює "вічний" безконечний орнамент, який снується, наче нитка долі, але завжди повертається до Першоджерела. Він зображає життєвий шлях і водночас є символом вічного буття.

Називаючи такий орнамент кривим танком, його пов`язують із обрядовим танцем, який українські дівчата традиційно виконували навесні, заряджаючи своїми рухами землю. Найчастіше символ безконечника можна зустріти на вишивках Гуцульщини, Волинi, Київщини, Кубанi та Полтавщини. Меандрові візерунки часто прикрашали саме чоловічі сорочки, символізуючи на них силу і життєву енергію.

Анонсуємо подію!

 Цього  2020 року, в травні місяці,  виповнюється 100 років від дня заснування Кийдрамте (Київський драматичний театр) – театру Леся Курбаса, який діяв у 1920-1922 роках.  Він є своєрідним попередником театру «Березіль». З листопада 1920 мав назву – Державний мандрівний зразковий театр Народного Комісаріату Освіти УРСР.

Театр був створений за ініціативи Леся Курбаса і Валентини Чистякової в травні 1920 року після виділення частини трупи зі складу Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка. Лесь Курбас зібрав тут своїх найкращих акторів з попереднього театру і трупа почала своє турне по містах Київщини.

Спочатку в репертуарі театру відновили постановки «Молодого театру» й Першого театру Української Республіки ім. Шевченка. Згодом репертуар поповнився новими виставами: «Невольники», «Пошились у дурні» М.Кропивницького, «На перші гулі» С.Васильченка, «Ревізор» та «Одруження» М.Гоголя, «Макбет» В.Шекспіра та інші.

Весною 1921 театр переїхав до Харкова, де згодом припинив існування, а переважна більшість творчого складу Кийдрамте 1922 року вступила до театру «Березіль».

Після карантину сподіваємось поговорити про цю подію із цікавими гостями. Слідкуйте за нашими дописами!

Продовження! До Міжнародного дня театру!

Storytelling

 «Прем’єри Чернівців»

до Міжнародного дня театру, 100-річчя утворення Лесем Курбасом «Кийдрамте»

«…Театр – це особливий світ, віддалений від нас так само, як сцена  від партеру. Між театром і дійсністю знаходиться оркестр, музика і тягнеться вогняна смуга рампи. Дійсність, обминаючи область звуків, переступаючи через знаменні вогні рампи, являється нам на сцені, змінена, перетворена поезією…» -  саме так про театр стверджував Генріх Гейне.

 Повертаємось вже після карантинного святкування міжнародного Дня театру 27 березня, додаємо обіцяний матеріал, що створений за рецензіями-відгуками журналістів та особистими враженнями після перегляду заттятої театралки відділу мистецтв, моєї колеги, Ольги Романюк.

Пропонуємо огляд-рецензію про прем’єри Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської за останні 5 років.

 Сезон 2016-2017 розпочався у жовтні 2016 року  прем’єрою комедії «Запечатаний двірник»  Юрія Федьковича. Вистава представлена  глядачам  на 11-му міжнародному фестивалі комедії «Золоті оплески» (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Мирослав Гринишин). 

У гостросатиричній, соціально-побутовій, народній комедії представлено буковинське село ХІХ століття. Вистава супроводжується прекрасними буковинськими піснями – сумними й веселими, жартівливими й ліричними, коломийками, жанровими танцями. Музику композитора Василя Городенського вдало аранжував диригент театру Володимир Шнайдер. Ролі виконують актори – Назар Кавулич, Марина Піта, Дмитро Леончик, Олексій Надкерничний, В’ячеслав Стаханов, Ксенія Король та інші.

Зіркою вистави став актор Микола Гоменюк, який зіграв Зуха. Глядачі, також, відзначили роботу оркестру, артисти якого разом з диригентом В.Шнайдером, немов також грали у виставі, підтримуючи емоціями події на сцені.

У березні 2017 року до Міжнародного дня театру вперше в Україні поставили виставу «Слуги і сніг» за мотивами однойменної п’єси англійської письменниці Айріс Мердок, постановку якої здійснила художня керівниця колективу, режисерка театру – народна артистка України Людмила Скрипка.

Цей твір привертає увагу своєю актуальністю. Хоча події відбуваються в Англії, але глядачів сюжет цікавить тим, що там порушуються такі важливі питання, як мораль і влада, кохання і зрада. Сюжетна лінія вистави «крутиться» довкола маєтку, в якому помер господар. До маєтку приїжджає його син із дружиною. Він давно не був у цьому будинку, на похорон батька також не приїхав, адже у них були складні стосунки. У маєтку залишилися тільки слуги, які працювали на батька і на дідуся. Молодий чоловік хоче змінити життя у маєтку на краще. Та справа у тому, що слуги до змін не готові. Новий господар дізнається багато таємниць, які відбувалися колись у його сім’ї.

Головну чоловічу роль грає Григорій Руденко-Краєвський (Базиль), а жіночу – Христина Зборлюкова (Мері).

 Романтично-музичну виставу "Сяй, мій божевільний діаманте" поставили за мотивами п'єси Айвона Менчелла (опосередкований літературний переклад Олени Чайки) та презентували глядачам 20 травня 2017 року. 

Режисер-постановник та музичне оформлення – Володимира Савінова, сценографія та костюми – Миколи Костюшко, помічник режисера – Таїсія Давиденко.

Це історія про трьох вдів подруг. Всі вони втратили чоловіків і намагаються жити далі. Хтось живе тільки спогадами і головна подія в житті - це похід на цвинтар на могилу чоловіка. Хтось намагається влаштувати нове життя, але безуспішно. А хтось боїться впускати нові почуття до свого серця.

Трьох головних героїнь зіграли три заслужені артистки України - Діна Анепська, Наталія Гунда та Лариса Попенко. Мало не після кожного сюжету, глядачі аплодували акторкам. Адже героїні були переконливі в своїх емоціях і переживаннях. Директор театру, Юрій Марчак зіграв головну чоловічу роль – роль Сема-вдівця.

У жовтні 2017 відбулася прем’єра музичної комедії за твором Янки Купала «Павлинка», в перекладі Павла Тичини (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський).

Музика у виставі Євгена Тікоцького в аранжуванні Володимира Шнайдера, якого відзначили на 12-ому міжнародному фестивалі комедії «Золоті оплески Буковини» за  «Краще музичне оформлення вистави». Пісні у виставі звучать мовою оригіналу – білоруською.

2017-й рік завершився  у грудні прем’єрою музичної казки для дітей «Коза-Дереза», яку  поставили за оперою-казкою основоположника української класичної музики Миколи Лисенка, а сценічну версію та постановку здійснив Сергій Кузик.  Уперше її поставили в Києві 1888-го року. Учасниками були діти композитора та його троюрідного брата - актора та режисера Михайла Старицького, а також друзі дітей. Цікаво, що костюми та танці  до тодішньої прем’єри допомагала створювати Леся Українка.

 Чернівецькі глядачі  цієї вистави схвально оцінили музику, оркестр, акторів та власне матеріал. Це – майже мюзикл: жива музика, співи, танці – дуже динамічно і легко. Ролі у виставі виконують – Христина Зборлюкова, Сніжана Винарчук, Люсьєна та Олексій Надкерничні, Катерина Юрковська, Борис Марко та інші.

До Міжнародного дня театру у 2018 році підготували прем'єру за твором Вільяма Шекспіра «Дванадцята ніч, або як собі хочете». Ця остання життєрадісна комедія великого англійського драматурга названа на честь 12-ої ночі після Різдва, яка вважалася кінцем святкових днів і відзначалася особливо бурхливо. На сцені панує кохання, яке гартується випробуваннями. Головні герої Себастьян та Віола – брат і сестра, які втратили один одного в бурхливому морі, залишившись живими, але кожен вимушений починати нове життя у незвичайній країні Іллірії, в якій завжди панують веселощі та пустощі. Отже, хто і як знайде своє кохання, і при цьому не зійде з розуму – про це глядач дізнається із комедії «оманливості почуттів» за Шекспіром. Ролі виконують: заслужені артисти України – Б.Братко, М.Гоменюк, В.Головко, О.Коновей, В.Стаханов та інші актори театру.

У жовтні 2018 року на сцені Чернівецького муздрамтеатру представили нове прочитання оповідання Марії Матіос «Не плачте за мною ніколи» - це драма з елементами містики «Вір, або не вір».

 Наприкінці 2018 року, до 155-річчя  від Дня народження видатної краянки, театр презентував нову виставу "Поранкова душа", яка поставлена на основі щоденників Ольги Кобилянської. Режисер-постановник – народний артист України Василь Вовкун, режисер Тарас Різняк. У виставі звучить музика Людвіга ван Бетховена, Фредеріка Шопена, Миколи Лисенка та буковинського композитора Кароля Мікулі в аранжуванні диригента театру Володимира Шнайдера. Роль «Поранкової душі» за роялем виконує Лілія Холоменюк. В ролі О.Кобилянської – артистка Ксенія Король.

 Творчий сезон 2017-2018 років колектив театру завершив зворушливою комедією «Зірка без імені» за твором румунського драматурга, письменника Міхая Себастіяна «Безіменна зірка», який було написано 1942 року. 

 

Зворушлива комедія вийшла не стільки ліричною, як доволі ексцентричною. Художниця-постановниця Наталія Тарасенко максимально розвантажила сценічний простір, даючи можливість розгорнутися задумам балетмейстерки з Болгарії Яніци Шопової. У центрі – великий дзеркальний круг, який слугує і кімнатою вчителя Мірою (актори О.Надкерничний, Н.Кавулич), і віддзеркаленням зоряного неба, і маревом моря, і пероном вокзалу, і навіть ліжком.

Фінал вистави виявився сумним. По Мону –  до зірки синайського казино (актриси - К.Юрковська, М.Тимку) приїхав на розкішному авті її партнер Гріг (артист А.Циганок). Для нього Мона – лише річ, красива і коштовна, що підкреслює його статус, допомагає вигравати в рулетку. Цинічний Гріг хутко й яскраво змалював майбутнє перетворення Мони в нікчемну, заздрісну, зашорену мадам Куку (актриси - К.Король, заслужена артистка  України Л.Попенко), котра не так давно, теж була приваблива й романтична, як Мона, але жорстокі реалії провінції зробили її байдужою маріонеткою.

Всі, хто побував на прем’єрі вистави «Трагедія бунту» за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні», відразу оцінили інсценізацію і режисерське втілення заслуженого діяча мистецтв України Петра Колісника. 

Артист О.Надкерничний вичерпно й всебічно показує багатогранний характер свого героя – Чіпки. Правдивими трагічними барвами «виписує» образ Мотрі, матері Чіпки, заслужена артистка України Д.Анепська (в першому складі – заслужена артистка України Л.Попенко). Психологічно точно розповідає історію безробітного писаря Пороха артист А.Циганок. Сатирично змальовано генеральшу Дерюгіну (артистка К.Король) та ненависного пана Кривинського (артист Г.Руденко-Краєвський). Образи коханої Чіпки – Галі (артистки – К.Юрковська, М.Тимку), товариша Грицька (артист Н. Кавулич) та його дружини Христі (артистка С.Винарчук) – три дотичні життєвої дороги Чіпки, три проекції її позитивного розвитку: розбишацька донька, якій осоружне середовище крадіїв; сирота-заробітчанин, який став господарем; наймичка-сирота, яка покохала й одружилася з милим серцю юнаком. Усі троє наче відтіняють і посилюють як світлі, так і темні сторони характеру Чіпки. Запам’ятовуються своїми яскравими і точними типажами (попри невеликі ролі) Дівчинка (артистка Л.Надкернична), Лушня (артист О.Дадус), Явдоха (артистка М.Романова), Марина (артистка Ю.Рижкова).

У березні 2019 року відбулась прем’єра вистави для всієї сім’ї «Чудеса Мері» за творами Памели Треверс, у яких авторка розповідає про няню-чарівницю Мері Поппінс. У виставі порушуються питання батьківських стосунків із дітьми, також,  питання ставлення соціуму до тварин.

У постановці беруть участь 10 акторів і двоє вихованців дитячої театральної студії. Головну роль виконує артистка Марина Піта.

Музику спеціально для цієї вистави написала композиторка Ліля Юрчук. Режисерка-постановниця – народна артистка України Людмила Скрипка, художниця-постановниця – Наталія Тарасенко, балетмейстер – Василь Гринюк, хормейстерка – Оксана Первова-Рошка.

У вересні 2019  року на сцені представили філософсько-музичну казку для всієї сім’ї на одну дію «Сніговик, який хотів познайомитися з сонцем» Матея Вішнєка. Автор добре відомий у Європі, а втілення його твору на сцені стало можливим завдяки румунському режисеру з міста Ясси – Раду Гілашу. Переклав казку з румунської Микола Косташ. Художник-постановник, відео – Себастіан Ратіу (Румунія), композитор – Володимир Шнайдер, хормейстерка – Оксана Рошка. Головну роль виконує – Марина Піта. У виставі беруть участь вихованці дитячої театральної студії.

Завершили 88-й театральний сезон прем’єрою фарсу на дві дії за Мольєром «Скапен-штукар», в перекладі І.Стешенка.

Допомогти закоханим тоді, коли родичі проти шлюбу? – Будь ласка! Помирити батьків і дітей? – Немає проблем! Після його витівок не залишиться сумнівів, що наш герой здатен ще на безліч інших штук, а все через те, що він Скапен-штукар! Його втілив актор Дмитро Леончик. Головний герой повинен допомогти закоханим Октаву (Н. Кавулич) і Гіацинті (С.Винарчук), а також Леандру (Г. Руденко-Краєвський) і Зербінетті (М.Тимку) тоді, коли їхні родичі – сеньйор Аргант (А.Циганок) та сеньйор Жеронт (В.Стаханов) – проти їхнього шлюбу. Допомагає вправному штукарю у цьому Сільвестр (М.Гоменюк).

Режисер-постановник вистави-фарсу за мотивами французького комедіографа Мольєра – Дмитро Гусаков. Також він відповідає за музичне оформлення вистави.

У листопаді 2019 відбулась прем’єра вистави «Зрадь мене» за В.Винниченком. Драматургія Володимира Винниченка вирізняється роздумами над вічними проблемами буття, зради, моралі. Ця п’єса дозволяє переосмислити і задуматися над своїм ставленням до сім’ї, коханої чи коханого, особливо у ті хвилини життя, коли на терезах сімейного щастя постає вибір – як зберегти своє кохання і не втратити сім’ю.

Ця вистава про вічне, про кохання, а саме про те, що навіть благородна ціль збереження сім’ї  і сімейних стосунків не може бути виправдана, якщо за цим стоїть порушення людської моралі, яке доводиться долати двом закоханим  у пошуках щастя. Не зважаючи на те, що п’єса В. Винниченка написана у 20-і роки ХХ століття, вона надзвичайно актуальна і сьогодні.

Інна (актриси – С.Винарчук, К.Король) — героїня вистави стверджує, що її родина «померла під операційним ножем» і після цього у сімейному житті і їх стосунках із чоловіком (актор А.Циганок) багато чого змінилося. Єдине, що може врятувати їх, так це  дитина, яку  Інна, вже ніколи не народить. Але вона не може повноцінно жити, якщо не відчує  щастя материнства. Відтак, щоб заповнити свій духовний світ, вона прагне працювати у музичному колективі.. А на роль такої матері омріяної дитини вона обирає людину, яка й  не здогадується про своє призначення (актриси – Л.Надкернична, М.Романова). За будь-яку ціну Інна прагне реалізувати свій неймовірний план повернення кохання у сім’ю.

Цією виставою звертається увага на те, як можна у пошуках кохання і благополуччя зруйнувати сімейне життя. Адже двоє закоханих, які вже побудували сім’ю і живуть вісім років у шлюбі, так і не відчули межі, за якою прірва… Пристрасні сцени кохання, музика і, звичайно, акторська гра не залишать нікого байдужим. Режисер вистави – Людмила Скрипка.

У березні 2020 року  була презентована-анонсована прем’єра драми-притчі на дві дії «Подорожі з ангелом» Петра Гладиліна у перекладі, постановці, музичній та сценічній редакції М.Яремківа. Художник-постановник – Микола Костюшко, звукорежисер – Ігор Курилюк, помічниця режисера – Христина Пасер. 

Це – вистава про любов до ближнього. Ролі виконують: Ю.Марчак, В.Барановський, Л.Попенко, Н.Кавулич, М.Тимку, О.Надкерничний, О.Кільчицька-Дудка, Н.Гунда, П.Мегера та вихованці театральної студії. В зв’язку із карантинними заходами прем’єра відтермінована для глядача, але її показ відбудеться після карантину.

День пам'яті Квітки Цісик!

Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки, які вона випустила за свій кошт, досі популярні. Сьогодні, 4 квітня, Квітці Цісик виповнилося б 65 років.
Донька емігрантів зі Львова
Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди.
Квітка чи Кейсі?
Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk.

Рідкісний тембр голосу
Цісик мала колоратурне сопрано. Прихильники у її голосі іноді вгадували звучання скрипки. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка Цісик володіла технікою, поширеною у карпатських селах – «білим голосом».
«Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів», – розповідала співачка.

Королева рекламних джинглів
Після смерті батька Квітка змушена була шукати додаткові можливості заробітку: пропонувала записи різноманітним компаніям, співала у нью-йоркських клубах. Так її помітили продюсери. Відтоді в Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів.
Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.
  

Співала з Вітні Г'юстон та Майклом Джексоном
Співачка працювала і допомагала багатьом відомим американським музикантам і продюсерам. Співала на бек-вокалі у Вітні Г'юстон та Майкла Джексона. Також її запрошували для участі в записах своїх альбомів відомі співаки – Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінд Ронстад, Роберт Флек.

Пісня Цісик отримала «Оскар» і «Глобус»
У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року». Цісик виконала у фільмі всі жіночі партії, втім, через конфлікт з режисером фільму її прізвище вирізали із титрів. У стрічці Квітка Цісик також спробувала себе як актриса, зігравши у фільмі роль подруги головної героїні.
Сестра Квітки – відома піаністка
У родині Цісиків музично обдарованими були обидві доньки. З дитинства батьки навчали Квітку і її старшу сестру Марію грі на скрипці і на фортепіано. Марія стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско.
Два україномовні альбоми Квітки

Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.
Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.
«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», – так скаже потім Назарій Яремчук.
В Україні була лише один раз
Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною, розповідала Радіо Свобода племінниця співачки Марта Цісик. В Україні Квітка так і не почула власних пісень.
«Ми вдома мали платівку Квітки і пригадую, коли слухали, то батьки боялись, щоб це не було чути з квартири, бо мали б неприємності. Ми давали людям цю платівку слухати, і вона до нас повернулась, хоч вже гадали, що втратили», – розповіла племінниця співачки.

На  творчість Цісик в радянській Україні існувала заборона, оскільки у її репертуарі були пісні УПА та січових стрільців. Після проголошення Україною незалежності Цісик планувала приїхати з концертом, втім, цей задум так і не здійснився.
Єдине інтерв’ю українською
Єдине відеоінтерв’ю з Цісик українською мовою записав на той час керівник музичного ансамблю «Червона рута» Олександр Горностай. У 1992 році під час візиту до США йому вдалося зустрітися з Квіткою. Невисокого зросту і дуже схожа на «білочку», так характеризував її в інтерв’ю «Українська правда. Життя» музикант.
 Вона була хороша, метка, проворна, цікава, доброзичлива, щира... Видно, що американське життя мало свій відбиток, а от родинний момент – ця українська ментальність – у неї зберігся», – розповів Горностай.
Родина Квітки
Цісик мала двох чоловіків-американців. Обидва – музиканти, обидва працювали над її українськими піснями. Син Ед-Володимир теж займається музикою.
Діагноз Цісик
У 1992 році лікарі повідомили Квітці про діагноз – рак молочної залози. Відміряли їй кілька місяців життя, які тривали сім років. Квітка померла, не доживши п’ять днів до свого 45-річчя. Від цієї ж недуги померли її мама та сестра. В Україні діє благодійний проект «Незабутня Квітка», присвячений співачці.