До Дня художника

З Днем художника всіх привітаємо,

За талант віддамо данину

І натхнення в житті побажаємо

За уміння ввести в давнину,

За уміння цінити прекрасне,

За спроможність побачити світ

І за те, що ніколи не згасне

Промінь хисту. Ми шлем свій привіт

Тим, хто всі почуття найщіріші

На холсті передати змогли.

Їх творіння для нас - найцінніші.

Їх сьогодні вітаємо ми!

Міжнародний день му́зики

Міжнародний день му́зики (International Music Day), був заснований за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО, щорічно відзначається у всьому світі 1 Жовтня.

Рішення про проведення Міжнародного дня музики було прийнято на 15-й Генеральній асамблеї IMC в Лозанні в 1973 році.

30 листопада 1974 голова Міжнародної музичної ради, сер Ієгуді Менухін і його заступник Борис Ярустовський звернулися до членів IMC з листом:

Перший Міжнародний день музики, заснований Міжнародною музичною радою, згідно з резолюцією 15-ї Генеральної асамблеї IMC, що пройшла в Лозанні в 1973 р., буде проведено 1 жовтня 1975

Мета цього свята:

- Поширення музичного мистецтва у всіх шарах суспільства;

- Реалізація властивих ЮНЕСКО ідеалів миру і дружби між народами, розвитку культур, обміну досвідом і взаємного шанобливого ставлення до естетичних цінностей один одного.

Альтернативним і більш поширеним є Світовий День Музики - Fête de la Musique, що святкується в багатьох країнах.

Щорічно, у перший день жовтня, у всьому світі відзначають Міжнародний день музики. Це свято було встановлене рішенням ЮНЕСКО з ініціативи композитора Дмитра Шостаковича. Вперше Міжнародний день музики відзначався 1 жовтня 1975 року.

Музика супроводжує людство з найдавніших часів. Споконвіку людина черпає у цьому джерелі натхнення і сили. Взявши початок з архаїчних звуків доісторичних інструментів, музика розвинулась у надзвичайно багату палітру жанрів та стилів, серед яких кожен обирає свій улюблений. Запальні ритми піднімають настрій та підштовхують до дій, спокійна мелодія заспокоює та втішає. Так чи інакше, але музика змушує нас переживати найрізноманітніші емоції, і в цьому її дивовижна сила. Музика не старіє, вона подорожує з нами крізь час, і буде жити стільки, скільки буде існувати людина.

З нагоди Міжнародного дня музики, запрошуємо усіх  на вечір музики "ГАРНОГО НАСТРОЮ", який відбудеться 2 жовтня в обласній науковій бібліотеці, о 17.00. 

Зі святом, БІБЛІОТЕКИ!

Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня.

Всеукраїнський день бібліотек встановлений в Україні «…враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства та підтримуючи ініціативу бібліотечної громадськості…» згідно з Указом Президента України «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек» від 14 травня 1998 р. № 471/98.

Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед провідних — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Національна історична бібліотека України та інші.

 Колектив обласної наукової універсальної бібліотеки ім М. Івасюка вітає

 всіх колег з професійним святом. Зичимо творчого завзяття, креативних рішень, гарного настрою та цікавих буднів...

Ювілей бібліотеки!

Обласна наукова бібліотека ім. М. Івасюка впевнено ввійшла в  свій ювілей циклом цікавих  акцій.

 Вже вдруге своє професійне свято відзначаємо разом з вами, вночі, в бібліотеці  «Бібліотечним безсонням - 2», хоча «Ніч в бібліотеці» проводимо вже вчетверте.

 Чим дивували 24 вересня.

Звичайно ж  орієнтир на різні вподобання витримано: поетичні перформанси,  книжкові інсталяції,  інтелектуальні ігри, кіноперегляди,  майстер-класи, музичні виступи, фотосушка, «Мафія». Всіх гостинно пригощаємо чаєм, кавою та солодощами.

Про «Мелодії ночі»…Відкриваємо роботу музичної локації.

Вже не вперше  маємо насолоду від  виступу унікального  гурту «Бурдони Черна» - автентичний скандинавський фольклор, що відносить нас уявно у північні середньовічні  фортеці, де колоритно та con spirito звучать унікальні дерев’яні духові інструменти,  шалено технічні партії  виконують гітаристи, а також  con brio  видобуті пасажі вокальних партій йдуть  в одному настрої із володарем ударної групи інструментів. Учасники гурту: керівник – Валентин Клименко,  Валентин Меньков, Тетяна Маковій, Юлія Саввінова, Андрій Олару, Богдан Козловський -  віддані справі висококласні музиканти, кожен із них має  професію, але живуть  вони музикою та задля музики.

Музична зала переповнена. Сьогодні відкриваємо нові імена. Молоді музичні гурти вперше виступають на сцені нашої бібліотеки.

Гурт «Enjoy the silence» у складі Віталія Калиняка та Івана Мельничука, виконують кавер-композиції «Скрябіна», «Океану Ельзи», «Плачу Єремії», «ТНМК» та власні композиції.

 Гурт «30 МТR» у складі: Дмитра, Лесі, Володимира та Ігора. Цікава компанія, що називає себе «30 хвилин до Румунії»  - закохані, мабуть, у Джерада Лєто і в «20 секунд до Марсу».  Виконують  кавер-композиції зарубіжних гуртів – молодіжні пісні про головне.

 «Seldom Sign» -  тріо, під керівництвом Вадима Марчака, залюблені в зарубіжну музику, що мають по-дорослому звучні голоси та цікавий репертуар. Сцена віддана молодим.

  Вкотре дарує свою майстерну гру багаторазовий лауреат міжнародних фестивалів та конкурсів  Стас Нагорний. В його вправних руках співає гітара  на різні голоси: «Македонські наспіви», «Гуцульська рапсодія», «турецький», «французький», «польський» музичний колорит - по-різному відтворено, по-різному пережито, по-різному донесено до слухача.

  За вікном  - ніч. Ніч в бібліотеці. Слухачі задоволені  і трохи втомлені. Дякую всім за участь, за зустріч, за настрій, за щирість.  Але жоден присутній не хоче покидати цю  творчу атмосферу, тому ще пів-годинки спілкування про вересневі ювілеї: «Тіні забутих предків», Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Мирослава Скорика, історія однієї прем’єри; про  «Червону руту» і Володимира Івасюка; про  творчість та реалізацію наших планів.

Ну що ж. Сезон відкрито! Дякую! До зустрічі!

Ювілей "Тіні забутих предків". День українського кіно

  10 вересня -  в день народження основоположника українського кіно Олександра Довженка згадаймо неперевершений фільм - ювіляр "Тіні забутих предків".

 50 років тому, 4 вересня 1965 року, відбувся  прем’єрний показ  трансцендентного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в головній ролі з Іваном Миколайчуком – символу українського поетичного кіно та великою любов’ю мальовничої Буковини.український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка, екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

Сергій Параджанов разом із Іваном Чендеєм написали сценарій до фільму «Тіні забутих предків», хоча, у  часи опали прізвища другого сценариста у титрах не писали.

Параджанов майже місяць  жив в родині Чендеїв -  спав у робочому кабінеті Івана Михайловича,  у години відпочинку розпитував про  культурні традиції українців, розповідав про свої національні традиції:  святкування християнських  та родинних свят, традиції в  культурі, в побуті,  в кулінарії, зокрема, навчив Марію Чендей робити голубці з виноградного листя. Після вечері лягав на диван і до другої ночі розказував письменникові технології написання сценаріїв. Зачіпав теми, на які подружжя боялося говорити.

Сергій Параджанов згадував про зйомки: «Мені не можуть пришити український буржуазний націоналізм, бо за національністю я вірменин», «Я ображав групу тим, що вивчав храми, ходив на хрестини, на похорони. Все, що бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності.»

 Для написання музики до фільму Сергій Параджанов вирішив запросити композитора із Західної України. На його думку, лише тут могли впоратися з «карпатською» темою. Серед претендентів були Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, але вибір пав на Мирослава Скорика. Режисер поставив йому завдання створити для фільму «геніальну музику». Сам же композитор згодом оцінив свою роботу як «достойну».

Мирослав Скорик згадував: «Гуцулів навіть возили до Києва, записували їх у павільйоні. Таких звукозаписів доти не було. І навіть тепер не можна знайти… А ще пам’ятаю, як нам треба було записати трембіти… Просто неба це важко було зробити, і Параджанов десятеро трембітарів разом із трембітами заледве запхав у літак і привіз до Києва… Причому інструменти везли у пасажирському салоні. Я ж їздив в експедиції в Карпати, добирав музикантів».

Окрім того, фільм насичений народною музикою в автентичному виконанні. Музика стала одним з головних компонентів образної структури фільму. У стрічці звучать поширені у Карпатах інструменти — сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Співанки, мелодії весільних музи́к, голосіння, колядки і щедрівки («Добрий вечір тобі, пане господарю», «Во Вифлеємі нині новина», «Го-го-го, коза»), інші обрядові пісні (веснянка «Вербовая дощечка») та автентичність народної говірки створюють особливу цілісну звукову філософсько-естетичну концепцію фільму. За визначенням сучасних дослідників, «такого багатства звукових складових до „Тіні забутих предків“ не знав жоден український фільм, що є однією з новаторських ознак стрічки».

Робота над фільмом тривала від 30 травня 1963 р. до 15 жовтня 1964 р.  і залишила в пам’яті всієї знімальної команди незабутні спогади та враження на все життя.

Презентація фільму «Тіні забутих предків»  відбулась 4  вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна».  На презентації з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбулися влітку 1965 року, виступили  Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Після цього реакція була блискавичною — Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом. Високу ціну сплачено. Але  подія та місце  обрано не випадково - під їх листом підписалося 140 присутніх – письменників, художників, культурних  та громадських діячів.

У 1970-х рр., коли почалися масові гоніння на діячів української культури, «Тіні забутих предків» тривалий час фактично були заборонені до показу.

  Польський журнал «Екран»  за 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності і казки, дійсності і уяви, достовірності і фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал, в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи».

2010 року відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав «Тіні забутих предків» найкращою картиною серед світового кіноспадку.

 Така непроста історія.

Де́нь украї́нського кіно́ — національне професійне свято працівників кінематографії, яке відзначається в Україні щорічно у другу суботу вересня.
Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в місті Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс у Російській імперії. 1930-й рік був ознаменований показом першого звукового фільму «Симфонія Донбасу» режисера Д. Вертова.

«День українського кіно» отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 «Про день українського кіно», який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. В указі йдеться, що нове професійне свято в країні вводиться «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України»

 Зі святом вас! Вимогливих вам глядачів -  розумних, талановитих, творчих!

Гафт ювіляр

Гафт Валентин Йосипович 

 — радянський і російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1984), письменник, автор епіграм.

Народився 2 вересня 1935,в  Москві в єврейській родині вихідців з Полтавської області Йосипа Романовича (1907–1969) і Гіти Давидівни (1908–1993) Гафт.

Навчаючись у школі, почав брати участь у шкільних виставах. При цьому нікому не зізнавався в тому, що хоче стати артистом. Вступати в театральне училище вирішив потайки. Документи подав у Щукінське училище і в Школу-студію МХАТ. Випадково, за два дні до іспитів, Валентин Гафт зустрів на вулиці знаменитого актора Сергія Столярова і попросив «прослухати» його. Столяров хоч і здивувався, але не відмовив і навіть допоміг порадами. У Щукінському училищі Валентин Гафт пройшов перший тур, але не пройшов другий. Проте в школу-студію МХАТ вступив з першої спроби, склавши іспит на «відмінно».

У 1957 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня В. О. Топоркова), після закінчення дебютував на сцені Театру ім. Моссовєта (з рекомендаціями від Д. М. Журавльова). Через деякий час — в Театрі на Малій Бронній, потім — у А. О. Гончарова в маленькому театрі на Спартаківський вулиці. Справжні роботи почали виходити тільки у А. Ефроса в Ленкомі.

Дебютував у кіно в 1956 році у фільмі «Вбивство на вулиці Данте». З 1969 року — актор театру «Современник». Також відомий своїми епіграмами.

Ахеджаковой
   Всегда играет одинаково
   Актриса Лия Ахеджакова
   Великолепно! В самом деле
   Всегда играет на пределе.

Высоцкому
   Ты так велик и так правдив -
   Какие мне найти слова?
   Мечте своей не изменив
   Твоя склонилась голова.
   Не может быть двух разных мнений: -
   Ты просто наш Советский гений!

Леонову
   Иду по школьному двору
   И слышу за спиной:
   Леоновское - "Пасть порву"!
   Гляжу - кричит другой.
   Давным давно, с тех самых пор
   Вошли слова твои в фольклор.

Чуриковой
   Вы доказали, и давно,
   Что может некрасивая артистка
   Блистать и в театре, и в кино,
   И далеко, и очень близко.