Мистецтво Наталії Корф-Іванюк із самого початку тяжіло до плоду народного, усі види якого органічно пов’язані між собою, представляючи цільну художню структуру. Так, у новому проекті «Килими», що експонувалася в галереї Triptych: GlobalArtsWorkshop, авторка умисно інтегрувала головні стильові особливості народної творчості, майстерно вплітаючи їх у мереживо власних спогадів.
Килимарство – своєрідна скарбниця, неповторне культурне явище, що увібрало у себе досвід віків. Український килим сягає своїм корінням в глибоку давнину, і хоча перші речові пам’ятки датуються XV століттям, виробляти їх почали ще в давньоруську добу. Зберігаючи найяскравіші риси історичних епох, килими стають предметом дослідження етнічної історії, менталітету та тодішніх естетичних уподобань. Після здобуття Україною незалежності особливого значення набуває вивчення факторів, що впливають на збереження самобутності через декоративно-прикладне мистецтво. Останнє втрачає свою утилітарну функцію, набувши виключно естетичної, перетворившись на символ національної ідентичності, об’єкт самопізнання задля вивчення витоків традиції й реліктів матеріальної культури.
Наталія Корф-Іванюк, Килими. Святковий, 160х120, мішана техніка, 2018
Ідея проекту, присвяченого килиму, виникла у мисткині на літній резиденції «Великий перевіз». Там же народилися й перші масштабні полотна, які в результаті склалися в 13-частинну експозицію, створену в комбінованій живописній техніці. «Для мене килими – це щось з нашого минулого. Нехай сьогодні вони стають об’єктами для жартів про старомодність власників, але залишаються скринею спогадів. У дитинстві над моїм ліжком висів килим, і розглядаючи візерунки на ньому, я поринала у світ фантазій, тому спроба його дослідити зріла давно, адже в мистецтві я завжди пливу за течією власних відчуттів», – коментує художниця.
У довершених композиціях Корф-Іванюк знаходять відображення краса природи, історико-культурне минуле, перетворюючись з мистецького у філософське й етнографічне дослідження. Її образи пов’язані з узагальненням через показову декоративність. Вражає й глибинне розуміння автором душі матеріалу. Завдяки поетичному мисленню, на кожній картині народжується плетиво зі згадок, прадавніх символів і колективних асоціацій. Потрапляючи в галерейний простір, стають такими, що належать людству. Її килими не прагнуть «розповісти», а дають змогу «відчути». Композиційна довершеність буквально вражає чаруючим буянням барв. Кольори то заворожують сірою глибиною, то випромінюють волошкову синьову, то палахкотять вогняними фарбами квіток.
Наталія Корф-Іванюк, Килими. Барвінок, 50х70, картон, олія, 2018
Незважаючи на реалістичний масштаб, Корф-Іванюк не намагається відтворити реальні форми й фактуру килиму, а лише підкреслити найхарактерніше для вибраного предмету. Ритм, гармонія колориту й тла дає змогу відчути образ у всій його повноті. Знайомі з книжок по народознавству, візерунки сплітаються у довершену, завжди неповторну, композицію. Деякі з представлених килимів – умисно зістарені, витерті, що піднімає тему пам’яті. На це вказують і окремо виставлені рапорти під склом, яскраві фрагменти узорів, що утворюються з повторення фігур, розташованих поряд, з яких зазвичай складається основна композиція килиму.
В основі концепції проекту – проблема визначення національної ідентичності, що коренями сягає метафізичного питання сутності людського буття. Тенденції глобалізації стандартизують соціальний устрій, викликаючи захисну реакцію – зростання самосвідомості окремих небайдужих. Попри кризу ідентичності, людина власноруч нав’язує собі єдину модель сприйняття, орієнтуючись на моду, нівелюючи різноманіття багатоукладності, чим ставить під загрозу культурну самобутність. Звідси реакція авторки захистити неповторність своєї етнокультурної спільноти, представити осмислене ставлення в противагу універсальній безликості. На відміну від попередніх квіткових серій, ця – умисно є трафаретною, квіти стають ретрансляторами голосу минулого, схематизуються і неначе повзуть на стіни, звертаючись до печерних розписів.
Наталія Корф-Іванюк, Килими. Гуцульський, 120х100, мішана техніка, 2018
В експозиції чітко простежуються дві візуально-сюжетні лінії: одна апелює до технічної матеріальності ткацтва, інша – до трафарету й уявної геометрії. Геометричні орнаменти Корф-Іванюк, що були найбільш розповсюджені на Поділлі, Галичині, Буковині й Закарпатті, – справжні витвори графічного мистецтва. Тут художниця в довільній формі трактує елементи з побачених нею оригіналів, перетворюючи їх в унікальне філософське послання. Фігури варто розглядати як художнє узагальнення. Колорит на таких килимах мисткині менш вибагливий, а поєднання барв побудоване за принципом їх зіставлення.
Колорит рослинних килимів, розповсюджених колись на Катеринославщині, Полтавщині, Херсонщині, характеризується використанням природних барв, гармонізацією кольорових тонів й півтонів. Вони створені у червоних, брунатних, зелених гамах з використанням яскравих барокових елементів. Червоний та синій – завжди холодні. Квітки й листочки, як в оригіналах, мисткиня забарвлює суцільним кольором або вводяться його півтонни. Загальний колорит значною мірою залежить від тла. В рослинних спостерігається зрушення в бік трактування природних мотивів, більш симетричного й строгішого розташування на площині. Великі квітки розбиваються контурними лініями або кольоровими плямами на окремі частини, які не завжди відповідають їхній структурній будові.
Наталія Корф-Іванюк
Фото: Tania Ruda
На полотнах Наталії Корф-Іванюк легко помітити підвищену кольорову інтенсивність, але це не викликає жодного заперечення у глядача, а навпаки – слугує для посилення виразності. Окрім світла та тону, чільне місце у зображенні посідає вираження якості простору. Складна комбінована техніка живописного письма художниці повністю відображає образи народних тканин, що були складовою інтер’єру, а стали – символом, який зберіг теплоту відчуттів і зв'язок із коренями.
Про авторку:
Роксана Рублевська – головна редакторка журналу ART UKRAINE, журналістка та авторка статей на мистецьку тематику.
