До 95-річчя Іллі Міського

Міський Ілля

Ілля Міський народився 30 серпня 1920 року в с. Шипинці на Буковині в Королівстві Румунія.

В 1953 році закінчив Чернівецьке музичне училище по класу скрипки. Працював у ньому викладачем.

В 1954 році в Буковинському ансамблі пісні і танцю України створюється оркестрова група з місцевих здібних музикантів, яку доручили очолити талановитому скрипалю імпровізатору Іллі Міському.

З 1983 року Міський І. М. працює в Центральному Палаці культури м. Чернівці як керівник симфонічного оркестру народного оперного театру. Аранжував такі опери як «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» М.Лисенка, «Катерина» М. Аркаса.

З творчими звітами оркестр виступав в Україні (Києві, Тернополі, Івано-Франківську), Росії, Литві, Румунії, Польщі, Австрії.

Одночасно Міський керував народним оркестром «Буковина» Центрального Палацу культури м. Чернівці.

Як композитор Міський є автором ряду творів: рапсодій, фантазій, концертних п'єс, обробок народних мелодій, які увійшли до репертуарупрофесійних і самодіяльних колективів Буковини та України.

І. М. Міський був членом Правління відділення Всеукраїнської музичної спілки.

Помер Ілля Михайлович Міський 26 листопада 2005 року.

Тодоровський Петро Юхимович

 Петро Тодоровський

Український і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Народний артист РРФСР(1985). Лауреат Державної премії Росії (1995). Лауреат кінопремії «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2003).

Навчався в Саратовському військово-піхотному училищі, учасник Німецько-радянської війни, був поранений, відзначився в боях. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

У 1954 р. закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б.І. Волчека).

1955–1972 рр. працює на Одеській кіностудії (оператор, а з 1962 р. – кінорежисер).

За операторську роботу над картиною «Спрага» удостоєний Другої премії на Всесоюзному кінофестивалі у 1960 р.

У 1970 р. дебютував в якості актора в ролі старшого лейтенанта Володимира Яковенка в телефільмі «Був місяць травень» (реж. М. Хуциєв, сценарій Г. Бакланова). Пізніше зіграв кілька епізодичних ролей.

Грав на семиструнної гітарі, імпровізував. З 60-х також виступав як самобутній композитор — автор музики і пісень до фільмів (зокрема, до українських — «Сильніші від урагану» та «Над нами Південний Хрест» на вірші поета Г. Поженяна).

З 1975 р. — кінорежисер на «Мосфільмі».

У 1984 році картина режисера «Військово-польовий роман» (1983) була висунута на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Велику популярність здобув фільм «Інтердівчинка» (1989).

У 1998-му поставив мелодраму «Ретро втрьох» — римейк картини А. Роома «Третя Міщанська».

Сценарні та режисерські роботи П. Тодоровського удостоєні безлічі різноманітних призів і премій на міжнародних та вітчизняних кінофестивалях (КФ «Вікно в Європу» у Виборзі, МФ фільмів про права людини «Сталкер» в Москві, КФ російських фільмів у Онфлері, ОРКФ «Кінотавр» в Сочі, МКФ в Женеві, ОКФ «Кіношок» в Анапі, Премія «Золотий Овен», МКФ авторського фільму в Сан-Ремо, КФ «Сузір'я», Міжнародний кінофестиваль у Токіо, Премія «Ніка», МКФ в Анкарі, МКФ у Празі, Всесоюзний кінофестиваль, МКФ у Вальядоліді, МКФ у Венеції тощо)^[3].

Нагороджений орденами і медалями.

Пішов з життя 24 травня 2013. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Сім'я:

• Перша дружина: актриса Надія Чередніченко, в шлюбі народилася дочка. 
• Друга дружина (з 1962): Міра Тодоровська (нар. 30 липня 1933) — кінопродюсер.
  • Син: Валерій Тодоровський (нар. 8 травня 1962 р.) — російський сценарист, кінорежисер, продюсер, актор.

Завтра Успіння Пресвятої Богородиці - Перша Пречиста

28 серпня православна церква відзначає останнє двунадесяте свято року – Успіння Пресвятої Богородиці. Цього дня закінчується двотижневий Успенський піст, який розпочинається 14 серпня на Маковія.

Церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні свята, він також ними починається і завершується.

Відкриває його свято Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує - її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: «Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».

Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів,апокрифічні книги, постійна віра Церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

У народі це свято називають «Перша Пречиста». Протягом осіннього періоду є три «Пречисті»: «Перша Пречиста жито засіває, друга - дощем поливає, а третя - снігом покриває». Отож, на «Першу Пречисту» відбувається озимий посів. Після цього свята колись у селі дівчата звільнялись від тяжкої роботи. Звідси й приповідка: «Прийшла Перша Пречиста - стає дівка речиста», багато говорить, бо немає вже що робити.

В Україні о цій порі розпочинається збір врожаю в садах. На деревах залишаються лише «зимові» сорти яблук та груш. Після Першої Пречистої також розпочиналася заготівля калини. Як ми знаємо, калина здавна символізує Україну, є її свого роду національною емблемою.

До ювілею Сергія Бондарчука

Сергій Федорович Бондарчук

 — радянський режисер й актор українського походження. Режисер кіноепопеї «Війна і мир» (за Левом Толстим), яка 1968 року удостоєна Оскара в категорії «Найкращий іноземний фільм».

Народився 25 вересня 1920 на Херсонщині, в селищі Білозерці.

У 1937–1938 роках працював актором Єйського драматичного театру.

Професійну освіту почав здобувати у театральному училищі Ростова-на-Дону.

У 1948 році закінчив ВДІК, де навчався у майстерні С. Герасимова та Т. Макарової. Того ж року відбувся його дебют у кіно, де молодий актор зіграв у культовому для свого часу фільмі «Молода гвардія» (режисер — С. Герасимов) роль підпільника Валька. З цієї роботи почалася кар'єра         С. Бондарчука у кіномистецтві.

Широке суспільне визнання принесла Сергієві Бондарчуку провідна роль у фільмі «Тарас Шевченко» (1951), за яку він був відзначений Сталінською (пізніше названою Державною) премією.

У 1952 став народним артистом СРСР.

Світову славу принесла режисерська діяльність, розпочата наприкінці 1950-х років.

Його дебютом як кінорежисера став фільм «Доля людини» (1959), що одразу ж був потрактований як етапна подія у кінематографі постсталінської доби й засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві.

У 1959 став лауреатом Ленінської премії.

По-справжньому епохальною подією стала чотирьохсерійна стрічка С. Бондарчука «Війна і мир» (1966–1967), що здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став «Оскар», вручений українцеві 1968 року. Крім того, що С. Бондарчук — режисер-постановник фільму, він також зіграв у ньому роль П'єра Безухова та написав сценарій.

Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм «Вони захищали Батьківщину» (1975), в якому зіграли зірки радянського кіно: В. Шукшин, Ю. Нікулін, Г. Бурков, В. Тихонов та інші.

Лірико-філософський талант кіномислення Сергія Бондарчука втілився у стрічці «Степ» (1977), знятій за творами Антона Чехова.

У 1982 року в творчому поступі стається ще одна важлива подія — за значний внесок у кінокультуру його відзначають престижною Міжнародною премією Академії Сімба (Італія), підкреслюючи значення українського митця для традицій європейського кіно, спрямованого на дослідження й вираження глибинних людських поривань, переживань, прагнень.

У 1980 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. В 1984 р. — знову Лауреат Державної премії.

Став засновником кінематографічної династії. У 1970-ті роки справжньою кінозіркою стала його донька Наталя Бондарчук, зігравши у низці солідних теле- і кінофільмів, а нині, активною кіно- і телевізійною діяльністю займається Федір, його син.

Іван Кавацюк та Оксана Савчук стали народними артистами

Найщиріші вітання Івану Кавацюку та Оксані Савчук з

 дуету "Писанка" !!!

 Вони удостоєні звання  "народний артист України".

Відповідне звання їм присвоєно указом Президента України №491/2015

 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України".

"Присвоїти почесні звання "НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ" КАВАЦЮКУ Івану Михайловичу - 

солістові-інструменталісту фольклорного дуету "Писанка" Чернівецької обласної філармонії, 

САВЧУК Оксані Василівні - солістці-вокалістці фольклорного дуету "Писанка" Чернівецької 

обласної філармонії", - йдеться в указі президента.

Дует «Писанка» був створений 1990 року в Чернівцях як творчий колектив Чернівецької обласної філармонії в складі Савчук Оксани Василівни, вже на той час відомої співачки, та переможця багатьох українських і зарубіжних конкурсів і фестивалів, цимбаліста Кавацюка Івана Михайловича.

Савчук і Кавацюк познайомилися за рік до цього - на фестивалі «Червона рута»- обоє зайняли призові місця.

З першим своїм концертом Оксана та Іван вийшли на Великдень і дует став називатися "Писанка".

У репертуарі дуету "Писанка" - щедрівки, колядки, маївки, веснянки, коломийки, великодні пісні, буковинські народні пісні а також духовна пісня.

Широке визнання, любов і шану слухачів здобули в їхньому виконанні яскраві, самобутні пісні В.Івасюка, П.Дворського, В.Прокопика, отцяВалерія Сиротюка... на вірші поетів Б.-І.Антонича, братів Лепких, Ю.Рибчинського, М.Ткача, М.Бакая, Т.Севернюк...

Саме завдяки „Писанці" багато шедеврів буковинського фольклору почув світ. Дует «Писанка» представляв пісенне мистецтво України у багатьох країнах світу, зокрема, в Італії, Канаді, США, Франції, Польщі, Румунії та ін.

В доробку дуету сім аудіо альбомів, виданих в Україні (1992, 1996, 1997, 2003), Канаді (1994, 1995), США (1993); перший компакт-диск записаний у Росії (м Москва, 1994), а також три компакт-диска видані в Україні (1998, 2000, 2003) з щедрівками та великодніми піснями, веснянками, гаївками, коломийками.

Про дует „Писанку" знято музичні телефільми: «Любов моя і смуток - Буковина», „Карпатські мотиви" (1989), „Святвечір" (1991), „Забута пісня" (1994), „Барви „Писанки" (1995), „Віри не скарай" (1997), „А ми такі паровані" (1998), «Моя родино християнська» (2000) тощо.

Духовна пісня займає особливе місце в житті "Писанки". У великі християнські свята артисти приходить із новими концертно-телевізійними програмами «Великдень у «Писанки» (1996, 2000,2003) та «На різдво у «Писанки» (1998, 1999, 2003).

Пісні «О, Всехвальна» та «Два ангели» композитора отця В.Сиротюка у виконанні дуету «Писанка» стали лауреатом Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» 1989 та 2003 років, а пісня «Киріє, Елейсон» отримала І премію та «Золоту Ніку» фестивалю «Пісенний вернісаж» (2000).

У 2001 р. дует "Писанка" зустрічав Папу Римського у Львові духовними піснями. Виступали перед нашими співвітчизниками, які зараз працюють в Італії (2003).

У 2008 році дует «Писанка» і Нью-Йорку, Чикаго, Маямі, Клівленді, Стенфорді та Бостоні давав благодійні концерти і зібрав на розбудовуПатріаршого Собору Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви у Києві півмільйона доларів.