Сидір Іванович Воробкевич
народився 5 травня 1836 року в Чернівцях, на Буковині, в родині священика, який
викладав філософію в Чернівецькому ліцеї та духовній семінарії. Рід
Воробкевичів походив із Литви. Прадід Ісидора – Скульський Млака де Оробко, не
витримавши насильства німецьких рицарів над православною вірою, переїхав у
середині ХVIII ст. на
Буковину. Дід композитора – Михайло змінив прізвище Оробко на Воробкевич.
Ісидор залишив собі це прізвище і найчастіше вживав ще друге, яким підписував
майже всі свої літературні твори, - Данило Млака. На Буковині називали його
по-народному – Сидір Воробкевич.
Батьки Ісидора рано померли і дітьми
(в нього був ще брат Григорій, відомий в літературі під псевдонімом Наум Шрам,
та сестра Аполлонія) опікувався дід Михайло – священик у Кіцмані. Бабка
Параскева, мудра на ті часи освічена жінка, прищепила дітям гарячу любов до
свого народу, до рідної мови та пісні.
З дитячих років Сидір Воробкевич цікавився
народною усною творчістю та піснею. У роки навчання в Давиденах та Руській
Молдавиці особливу увагу приділяв вивченню української народної пісні. Багато
фольклорного матеріалу назбирав він особисто. Крім того вивчав збірники
народних пісень М.Максимовича, Жеготи Павлього, Вацлава з Олєска, а в 1865 році
написав свою працю “Наша народна пісня”, в якій народні пісні поділяє на п’ять
груп: думи історичні; думки сирітські, матірні, рекрутські; любовні; обрядові і
господарські; пісні до танцю, хороводні. Кожну з груп він обговорює і подає по
кілька прикладів.
У 1867 році сім’я Воробкевича
переїздить до Чернівців – столичного центру Буковини, де Ісидор Іванович стає
на посаду вчителя хорового співу в духовній семінарії. Тут поет і композитор з
усією енергією і запалом розгортає свою творчу, громадську і педагогічну
діяльність.
Працюючи з шкільною молоддю,
Воробкевич відчуває брак педагогічної та методичної літератури, тому старається
сам заповнити цю прогалину: закінчує й редагує свою працю “Наша народна пісня”,
укладає співаник для початкової школи, пише перші на Буковині українські
музично-методичні посібники з теорії музики та співу. Часто читає лекції про
музику та її майстрів і вміщує цілий ряд науково-популярних статей у різних
чернівецьких газетах і журналах.
У 70-80-х роках Воробкевич стає
активним членом багатьох громадських установ у Чернівцях, ініціатором
буковинського українського літературного журналу “Зоря Буковини” і
організатором товариства українських студентів “Союз”. Йому ж доручають
редакцію слов’яно-руського відділу в румунському журналі “Кандела”. У 1876 році
він редагує літературний буковинський альманах “Руська хата”. У тому ж році товариство руських студентів “Союз”
обрало Воробкевича своїм почесним членом. З 1884 року він стає головою першого
“Руського літературного товариства” в Чернівцях, метою якого було плекати
драматичне й музичне мистецтво, ставити українські народні п’єси в театрі,
організовувати музично-декламаційні вечори, концерти, читати лекції.
Літературна спадщина складається
з новел, оповідань, історичних поем, віршів, драматичних творів,
науково-популярних статей та рецензій. Результатом величезного захоплення
Воробкевича історією козацтва був цілий ряд історичних поем і дум. До 1868 року
він оспівав воєнні пригоди майже всіх козацьких гетьманів і славних козаків України
ХVI - XVII ст. Свої співи про них
письменник називав думами або баладами. Це такі як: “Іван Підкова”, “Мурашка”,
“Скалозуб”, “Нечай”, вони включились у шкільні читанки та підручники і виходили
окремими брошурами.
Перші інструментальні твори написані для цитри, гітари, фортепіано.
Особливе місце в хоровій
творчості Воробкевича займає його музика на тексти Шевченка. А також композитор
працював і в галузі вокального камерного
ансамблю. Найбільш популярні його дуети – “Чом, річенько домашня, так пливеш
поволі?” на слова Я.Головацького (мелодія народна) та два оригінальні дуети для
сопрано й тенора з супроводом фортепіано: “Соколом, вітрами в Карпати летім!” і
“Дуб і калина, хлопець і дівчина”.
До дня народження видатного митця
відділ мистецтв обласної наукової бібліотеки підготував розгорнуту книжкову
виставку «Сидір Воробкевич: талант бути вірним своєму народу». На експозиції
представлені видання про життєвий та творчий шлях, в тому числі видання обласної наукової бібліотеки «Видатні діячі
культури та мистецтва Буковини», «Пам’ятаймо!», «Буковина»; нотні матеріали із музичного доробку композитора,
статті з українських та місцевих періодичних видань. Зокрема:
1.
Білинська М.Л. І.І.Воробкевич:
нарис про життя і творчість. – К.,1958.
2.
Білинська М.Л. Сидір Воробкевич.
– К.,1982.
3.
Гулін Я. Апостол просвіти. –
Чернівці, 2000.
4.
Демочко К.М. Музична Буковина:
сторінки історії. – К., 1990.
5.
Сидір Воробкевич Хорові твори. - Чернівці, 2003. та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар