Шопену - 205 років

 Ліризм та мелодійність фортепіанної мініатюри

24 лютого 2015 році  в ЧОНУБ ім. М. Івасюка відділ мистецтв організував дайджест виконавців  Фредеріка Шопена. Захід відбувся з нагоди 205-ї річниці від дня народження польського композитора та піаніста.

Фредерік Шопен народився 22 лютого 1810 року в с. Железовій Волі, під Варшавою у сім’ї шкільного учителя та економки.

Вже дитиною він проявляв яскраві музичні здібності, у віці семи років почав навчатися грі на фортепіано. У 1826 році юний музикант продовжив навчання у Варшавській консерваторії, а у 1831 році він виїхав з Польщі до Відня,  а згодом оселився у Парижі, де провів значну частину життя. Шопен вразив Париж своїми оригінальними мазурками і полонезами – жанрами, в яких знайшли віддзеркалення слов’янські танцювальні ритми і гармонічна мова, типова для польського фольклору.

 В програмі музичного дайджесту виконавців «Ліризм та мелодійність фортепіанної мініатюри» представлено різноплановість творчості Шопена. У виконанні талановитих музикантів прозвучали вальси, мазурки, етюди, ноктюрни.

 Першим зіграв Вальс  Зарубайко Денис - учень ДМШ №2,  клас викладача - Радіонової Тамари Олександрівни. Наступним виконавцем став Маковійчук Богдан - випускник ЧНУ ім. Ю. Федьковича, який виконав Етюд №5 «Чорна кішка». Продовжили  вечір Троян Богдан - лауреат конкурсу «Нові імена», студент IV курсу педагогічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, який виконав Етюд ля мінор №11, ор. 25 та Вишпінська Ярина – доцент кафедри музики з Ноктюрном мі-бемоль мажор. І завершив вечір Лісовий Вадим - лауреат обласної літературно–мистецької премії ім. Сидора Воробкевича, доцент та завідувач кафедри музики педагогічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича. У його виконанні прозвучали «Баркарола» та дві Мазурки.

Музично-епістолярні розвідки про зв’язки Ф. Шопена та М. Лисенка представила доцент кафедри української літератури філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Маркуляк Лариса. 

Виконавці дарували незабутні враження та емоції, адже  музика, що змушує серце битися їй у ритм, доводить геніальність композитора. Організатори вечора представили слухачам  розгорнуту виставку-персоналію друкованих книжкових, нотних та електронних   видань, бібліографічних матеріалів.

Вечір пройшов в приємній та теплій атмосфері, не залишив нікого байдужим до творчості Фредеріка Шопена.

 Кіномистецтво 

сьогодні

  Численні та палкі виступи критиків про  історію та сучасний стан українського кінематографу робить його більш цікавим  для  вивчення та споглядання   тих молодих людей, час яких настав зараз. 

Зроблені спроби відродити історичну пам’ять, нагадати про те, що українське кіномистецтво завдячує своїми успіхами О. Довженку, Л. Курбасу, І. Кавалерідзе, С. Параджанову, Д. Демуцькому, І. Миколайчуку та ін., дають свої результати і молодь дивиться «Землю» Довженка, «Тіні забутих предків» Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Іллєнка.

Перед початком перегляду

    Багато говорять про український пріоритет у різних галузях світової культури, але резонанс про унікальний феномен української кінопоетики з її самобутніми прийомами образотворення, чаклунською механікою набуття окремими явищами символіко-філософського тлумачення, незвабним інтересом до всього національного, вмінням створити  дивовижний світ небаченими, глибоко емоційними звукозоровими знахідками,  є неабияким та широко  вивченим за кордонами нашої держави. Це є здобутком українських кіномитців того часу.

   Початок нового століття приніс  декілька  помітних робіт українських майстрів, що спалахнули на вітчизняній кінематографічній орбіті.   Популярність та інтерес до українського кіно зростає і це дає право стверджувати, що майбутнє  українського кіно, хоч і нелегке, але професійно цікаве. Про це свідчать нові імена, що відкриваються своїми кінематографічними роботами широкому колу українського глядача. Відбувається природна зміна поколінь, що творить сучасну кіноісторію. 

 

    Наприкінці 2014 року у фонди обласної наукової бібліотеки надійшла колекція  «Класика українського кінематографа» на  електронних носіях, яка вміщує збірки фільмів Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука. Кожен том вміщує по  сім-вісім фільмів.

  Задля широкої популяризації на сайт бібліотеки виставлена інформація про надходження колекції у фонди. Збірки  експонуються на виставкових вітринах, що дало змогу ознайомитись достатній кількості відвідувачів бібліотеки із унікальними кіноматеріалами.  Відділом мистецтв організовано перегляди фільмів із колеції  в рамках волонтерського проекту «Твоя країна». Відгуки позитивні.

     Робота з розширення знань про історію українського кіно та  творчі біографії його творців запланована і в 2015 році, тож очікуємо не менш  цікавих вражень від переглядів. 

День народження Володимира Краснова

 Володимир Краснов

Володимир Краснов, член Національної спілки художників, заслужений працівник культури України. 
Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут 1984 року. Згодом був завідувачем кафедри реставрації творів мистецтва цього закладу. 
Працював у Харківському філіалі державних науково-дослідних реставраційних майстерень та Харківському художньому музеї. 
З 2003 року – завідувач науково-реставраційного відділу Чернівецького обласного художнього музею.

 Стати художником-реставратором Володимир Краснов мріяв ще з дитинства. Він народився у Чернівцях на вулиці Рєпіна, що вважає знаковим для себе. Пізніше навіть реставрував картини відомого художника. І в Чугуєві, де народився Рєпін, організував свою персональну виставку. 

  "Вдячний Богові, батькам і педагогам, що збулася моя мрія. Малюю картини, повертаю до життя старовинні полотна та ікони. Це велике щастя – бачити, як під твоїми руками відроджуються обличчя людей та святих, зеленіють дерева, зацвітають квіти.   За реставрацію надзвичайно складних полотен для Харківського художнього музею отримав другу категорію реставратора станкового олійного і темперного живопису на полотні. Згодом мені присудили першу категорію."

 У фондах музею є ще чимало старовинних ікон, які чекають на своє відродження. 

Вечірка до Дня закоханих

 На що здатні сучасні бібліотеки

 Бібліотечними сходами

 

   14 лютого 2015 року  обласна наукова бібліотека організувала молодіжну вечірку  «Ніч в бібліотеці. До Дня всіх закоханих».

 Книжкова інсталяція

 Трохи передісторії…

 Ще в кінці 19 — на початку 20 століття, в дуже популярних тоді виставах домашніх театрів, однією з найулюбленіших була п'єска за старокиївської легендою про київських закоханих, яким допомогли зберегти кохання і пошлюбитись свята Ольга і святий Валентин. Вистава існувала в кількох варіаціях, вона була збережена в пам'яті киян із старокиївських родів. Крім такого, мабуть, можливого лише в Києві, поєднання небесних помічників, вся легенда просякнута саме київським духом — духом міста, споконвічно відкритого до зв'язків з іншим європейським світом, міста-колиски непересічної, оригінальної культури, яку не подужали цілком вигасити та переінакшити всі загарбники. Так вшановували святого Валентина ще в Давній Україні.

Існує сучасно адаптований варіант сценарію, що вже кілька років мандрує інтернетом,  він став основою для творчих прочитань і втілень в різних  молодіжних колективах.

 Відповідний історичний контекст є цілком вірогідний, але й в наші дні  відзначення Дня закоханих стає традицією серед  української молоді. Не будемо вдаватись до непотрібних епітетів про «оєвропення», це зайве. Свято є і воно прийшло в бібліотеку.

Зал в очікуванні

   Зали бібліотеки наповнились  веселою молоддю, яка читала ліричну поезію, долучилась до перегляду романтичних фільмів, грала в різні ігри та слухала виступи музичних колективів та виконавців.

  Спитаєте чи на часі? Вдивіться  в усміхненні обличчя і відповідь прийде  сама собою.

Лілія Холоменюк

 Відділ мистецтв організовував музичну локацію «Мелодії кохання». До виступу були запрошені: солістка обласної філармонії Лілія Холоменюк із класичною фортепіанною програмою, гурт скандинавської  музики «Бурдони Черна» під керівництвом Валентина  Клименка, тріо авторської пісні під керівництвом Володимира Каверіна, гітаристи із сольними програмами  Стас Нагірний, Ярослав та Вікторія Кузьміна.

 Гурт "Бурдони Черна"

 Два Валентина в День Валентина в бібліотеці

 Вечір пройшов на одному диханні. Незчулися, як  наблизилась північ. Розійшлись із твердим рішенням робити це ще, ще і ще!  А ваша думка яка?

 Романтична кав'ярня в дії

До 115-річчя від дня народження Оксани Петрусенко

Оксана Петрусенко

На співочому небосхилі України яскравою зіркою сяє ім’я Оксани Петрусенко. Більше шістдесяти років співачки немає між нами, та не тьмяніє пам’ять про неї. Закарбований на грамплатівках голос продовжує чарувати мільйони людей. Виконані Оксаною Петрусенко народні пісня та оперні арії увійшли до золотого фонду української музичної культури.

Оксана Петрусенко – співачка-легенда. Мало хто знає, що вона, по суті, є самоуком: завершити навчання в консерваторії артистці не судилося. Тільки незрівнянний, гідній подиву талант, виняткової краси голос та ще феноменальна працелюбність піднесли її до мистецьких вершин.

На театральну сцену Оксана прийшла сімнадцятирічною дівчиною, її школою стали провініційні драматичні гуртки та музичні театри. Подальшу частку здібної співачки визначила зустріч з уславленим актором й режисером Панасом Саксаганським. Видатний митець благословивши її, напророчивши славне майбутнє драматичної актриси. Мабуть, чудесне його пророцтво справдилось бі, якби не закоханість Оксани в народну пісню. Виконання партій Наталки Полтавки в одноіменній опері М. Лисенка та Оксани у «Запорожці за Дунаєм» З. Гулака-Артемовського увиразнили музичне обдарування дівчини.

Гастролі, гастролі, гастролі... Де б не виступала співачка, вон завжди мріяла повернутися в Україну. Згадуючи ридний край, вона виконувала в концертах «Соловейка» М. Кропивницького, народні пісня «Віють вітри» та «Ой, не світи, місяченьку»...

На афішах Київського оперного театру ім’я Оксани з’явилося лише 1934 року. Запам’ятайте цю дату. Адже после цого їй судилося жити усього шість років. Та котрі це рокта! Роки видатних творчих звершень, рокта народного визнання, перемог й трумфів... титану шість років – до болю короткий шлях до безсмертя.

Колеги вражалися невгамовному бажанню Оксани працювати, її фантастичній працездатності. Чи ж багато солістів опери можуть похвалитися, що мають в своєму репертуарі сорок партій?! Співачка аби передчувала немилосердність долі.

Особливо знаною Оксана Петрусенко стала як виконавиця народних українських пісень. Вона дала сотні концертів, зробили грамзапису понад тридцяти пісень. Мало не щодня голос співачки звучав по українському радіо. І сьогодні, коли у виконанні Оксани Андріївни звучить «Плавай, плавай, лебедонько», «Стоїть гора високая», «Лугом іду, коня веду», щемно стискається серце. Скільки в тихий піснях добра й непідробної, неповторної краси!

Оксана Петрусенко прожила сорок років. Свою творчість, своє життя вон до останку віддала людям. Її ім’я вічно пам’ятатиме Україна.

Микола Бідняк

Мико́ла Петро́вич

 Бідня́к 

— український художник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, член Національної спілки художників України та Світової асоціації митців, що малюють вустами чи ногами. Професор Львівської національної академії мистецтв.

Народився 1 лютого 1930 р. у м. Торонто (Канада). У 1936–1950  жив в Україні та в інших європейських країнах. Батько Миколи у 1923 переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині Кельменецького р-ну Чернівецької області).

1937 Микола Бідняк поїхав до батькових родичів на Буковину. У п'ятнадцять років внаслідок вибуху міни, там утратив обидві руки. Працюючи по 16—18 годин на день, малюючи картини вустами у повен зріст, Микола Бідняк створив понад 3,5 тисячі робіт.

Довгий час він жив у Канаді.

Бідняк працював у малярстві, графіці, у релігійному станковому та монументальному живописі.

У 1994 році виставка Бідняка експонувалася у Львові, Івано-Франківську, в 1995, 2000 рр. — Києві.

Помер Бідняк Микола Петрович 28 грудня 2000 року у Львові.

Підсумовуючи 2014 рік

 Як нам  працювалось

В 2014 році   відділ мистецтв   визначав в роботі пріоритетним - популяризацію фонду відділу. Головним напрямком для здійснення цього є - ознайомлення та  залучення  більшої кількості нових читачів. Цьому сприяє  рекламна компанія масових акцій, під час яких, всі присутні мають змогу ознайомитись із фондами відділу. Таку  ж мету мали розгорнуті експозиції мистецьких фондів у виставковій роботі  для духовного, креативного та  мистецького розвитку та натхнення відвідувачів.

  Унікальні книжкові, періодичні та нотні фонди відділу -  справжня  знахідка для людини творчої, завзятої та готової до розвитку в  мистецьких напрямках.

   У фондах відділу є повне зібрання творів  К.Станіславського у 8-ми томах, театральний спадок В.Немировича-Данченко у 2-х томах, роботи  В.Мейєрхольда,  М.Резніковича. Персоналії видатних театральних діячів –  М. Заньковецької, М. Кропивницького, родини Тобілевичів, Г. Юри, В. Василька та інших.   

        

Повні зібрання  творів  зарубіжних композиторів  Б.Бартока,  К.Вебера, Ф.Ліста, В.Моцарта,  Й.Гайдна та ін.; російських  -   П.Чайковського, М.Римського-Корсакового,  М.Глінки, С.Прокофьева,  Д.Шостаковича; українських - М.Лисенка,  В.Косенка,  Б.Лятошинського та ін. Загалом фонди відділу налічують 45 тисяч примірників нот.

  Неабиякі коштовні альбоми репродукцій Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело, Тиціана, Босха, С. Далі, Ван Гога,  К.Моне,  І.Шишкіна, І.Айвазовського, І.Рєпіна,  К.Брюллова,  Т.Шевченка, М. Дерегуса,  О.Мурашко,  Т.Яблонської та ін.

  Персоналії    Ч.Чапліна, Л.Вісконті,  Ф.Феліні, М.Дитріх, М.Монро,       К.Деньов, О.Довженка,  С.Параджанова, І.Миколайчука, Б.Брондукова, Б.Ступки та ін. є окрасою фондів кіномистецтва відділу.

    Фонди відділу налічують біля 20 тисяч книжкових видань, 45 тисяч нотних видань,100 електронних носіїв  та понад 3 тисячі платівок із записами зарубіжної, російської та української музики; на сучасних носіях фільми О.Довженка та  І.Миколайчука та ін.; біля 2 тисяч журналів та газет.

   Фонди відділу мистецтв – є унікальними на Буковині по кількості видань та інформаційному наповненню, тому користуються попитом серед різних груп читачів – науковців, студентів та учнів, фахівців різних мистецьких спрямувань та шанувальників мистецтва інших спеціальностей.