Богдан Ступка. Крила, що їх мав!

  27 серпня 2021 року  виповнюється 80 років від дня народження українського актора, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Героя України Богдана Сильвестровича  Ступки.

Ще за життя його називали «актором №1»,  обожнювала публіка не лише нашої країни, а й у світі.

 Понад півстоліття ім’я Богдана Ступки було знаковим для української національної культури. Більшість ролей, а їх понад 100 у кіно та 50 у театрі, які зіграв актор, увійшли до літопису сценічного та кіномистецтва України.

Сам Богдан Сільвестрович згадував: "...Працюючи над ролями в картинах «Чорна рада», «Вогнем і мечем» і «Молитва за гетьмана Мазепу», я сам вчився. Спочатку знав про гетьманів поверхово, потім став заглиблюватися, знайомився з архівними матеріалами і відкривав багато цікавого. Наприклад, Іван Мазепа побудував 12 церков в Україні, серед яких дзвіниця Святої Софії у Києві, дав гроші на вівтар Храму гроба Господнього в Єрусалимі. Ще зараз залишилися частини цього вівтаря. При ньому в Україні на високому рівні була освіта. У нього в боржниках була половина Європи. У нього просили гроші не тільки російський цар, а й шведський, і навіть польський королі. Коли пару років тому проводили виставку «Українське бароко» в Лаврі, то тоді демонстрували портрети Мазепи. І що цікаво — їх було більше десятка, і на кожному він різний. Минуло триста років, і нині важко сказати, яким він був дійсно. Скажу одне: для мене він, перш за все, патріот, який любив свою батьківщину. Це прекрасний воїн та полководець, громадський діяч. Постать дуже сильна, вольова. Грати Мазепу мені було важко, бо кожен із нас його уявляє по-своєму. Ми разом з Іллєнком не робили з нього «зацукрованого гетьмана» — такий солодкий, що хочеться його лизнути. Він — глава держави. Був і гуманістом, і жорстоким чоловіком — живою людиною з сильними і слабкими рисами».

Український глядач — найкращий глядач у світі, і його подяка та оплески є найкращою винагородою для акторів і меценатів. Богдан Сильвестрович був променем щастя і тепла, яке йшло від нього. Він любив людей, опікував і словом, і ділом. Ступка — це як яскрава комета! Скільки життів він прожив, створюючи різні образи в кіно і театрі, що це вражає. Він був зовсім незірковий, дуже інтелігентний і толерантний. Одним словом чи фразою міг підняти настрій. У ньому об’єдналась геніальність митця і щирої людини...

 

 Не вважаю своїм обов'язком, але  із  гордістю та задоволенням  роблю посильні акції, щоб зберегти  пам'ять про видатних українців та тим самим примножувати культурне багатство України. 

 Готуємо для вас цікавий відеоматеріал до ювілею Богдана Ступки. Слідкуйте за нашими анонсами та  підписуйтесь на наш ютюбканал, щоб не втратити можливість переглянути наші нові пропозиції.

Етнографічний квіз «Мандруємо говірками України"

 Увага! Увага!

Шановні пані та панове!

Розпочинаємо роботу етнографічного квізу «Мандруємо говірками України» в рамках Всеукраїнського мистецького інтерактивного проєкту «Буковинська лялька-мотанка», що зреалізовує ГО «Вишиваний дивотвір» до 30-річчя незалежності України.

Наш формат - формат вікторини - передбачає щоденні завдання протягом роботи експозиції проєкту, що презентована вчора в Чернівецькому художньому музеї.

Тобто, щодня, від 16 серпня по 5 вересня 2021 року, на сторінці «Відділ мистецтв Чернівецької ОУНБ», ГО «Вишиваний дивотвір» та на приватній сторінці керівниці проєкту Одарки Кучерявої у facebook буде розміщено одне питання. До уваги буде братись перша правильна відповідь. За результатами учасники із найбільшою кількістю правильних відповідей будуть відзначені призами від рукодільної мережі «Санта».

Про ідею етнографічного квізу - він буде оснований на діалектизмах, що мають вжиток в різних регіонах України та означають назви жіночого та чоловічого одягу, побуту та обрядових традицій українців.

Адже використовувати діалекти у своїй мові та переходити на місцеву говірку з її носіями — така установка поступово перетворюється на правило гарного тону і стає нормою для вихованої людини.

Свого часу директор Інституту української мови НАН України Василь Німчук створив Товариство шанувальників українських діалектів. У статуті товариства прописано, що при формуванні мовної культури ще у школі неприпустимо, аби діти почули, що діалекти засмічують мову. На його думку, шляхетна людина – це та, яка досконало володіє літературною мовою. Однак, у жодному випадку неприпустимо кепкувати з дідуся чи бабусі, що вони неправильно говорять.

Чи може бути діалект правильним або неправильним? Він завжди правильний, але не входить до літературної мови, адже вона не може увібрати всі діалекти, яких в Україні є десять і не можуть усі вони стати нормою.

Але колорит мови та інтерес до співрозмовника залежать не лише від досконалого володіння літературними канонами, а й від діалектів, які збагачують мовлення та прикрашають спілкування.