«Музичне розмаїття Ярослава Солтиса»

 

до 75-річчя від дня народження українського співака

 

Ярослав Солтис — український співак, заслужений працівник культури України, лауреат обласної літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича, Народний артист України.

Народився 1 вересня 1948 року в с. Бичківці на Тернопільщині. У 1963—1967 роках навчався на хоровому відділенні Теребовлянського культупно-освітнього училища.

Після служби в армії, з грудня 1969 року, працював солістом хору Заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю України. У співака -  барион широкого діапазону і красивого тембру.

Заочно закінчив хормейстерський факультет Київського інституту культури ім.О. Корнійчука.

Разом з колективом ансамблю успішно гастролював по найбільших концертних залах колишнього Радянського союзу і за кордоном. Підготував хорові твори для тематичних концертних програм «З народних джерел», «Колядки», «Щедрівки», «Різдво Христове». Багато разів разом із зведеними хорами ставав учасником звітних концертів майстрів мистецтва та художніх колективів Чернівецької області на сцені Національного Палацу мистецтв «Україна». В репертуарі відомі пісні: «Заграй ми, цигане старий», «Гайда з нами в Цареград». Премійований за участі у авторському вечорі–презентації збірки музичних творів С. Воробкевича, кантати «Молюсь за тебе, Україно», поеми «Славен Хотин-град» А. Кушніренка.

За творчу кар’єру голос Ярослава Солтиса звучав у найпрестижніших концертних залах Австрії, Німеччини, Швейцарії, Італії, Бельгії, Голландії та Франції. Доробок співака записано на десяти платівках «Співає заслужений Буковинський ансамбль пісні і танцю», «Буковинський сувенір» та ін..

У 2002 році заключив контракт з хором «DON KOZAKEN», що базується в Німеччині, і як провідний соліст успішно працював в цьому колективі по грудень 2005 року. Як соліст цього хору виступав в найкращих концертних залах Європи. Після закінчення контракту продовжив свою творчу діяльність у Буковинському ансамблі пісні і танцю України, з яким, зокрема, виступав у Тернополі на відкритті Співочого поля (1986), на святкуванні його 20-річчя (2006), Шевченківському літературно-мистецькому святі (2007).

Нагороджений: грамотою Міністерства культури України, грамотою Кабінету Міністрів України, ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016).

 Відділ мистецтв  ЧОУНБ ім. М. Івасюка має творчу співпрацю із Ярославом Андрійовичем в спільних мистецько-освітніх акціях відділу, в  ювілейних мистецьких проектах Буковинського ансамблю тощо.

 Колектив обласної бібліотеки щиро здоровить ювіляра та зичить добра, щастя та творчого довголіття.

Пам'ять....Соняхи, наче незламна Україна

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, під час російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже дозрівали. І саме під цими соняхами сотні захисників України у боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Адже Україна для кожного із загиблих воїнів — це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім.

Сонях — це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо українці й далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в новітній історії — збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.

Сучасна російсько-українська війна триває від 2014 року. Широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму та відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат України в боротьбі за суверенітет і соборність.

29 серпня 2014 року сотні наших захисників у соняшникових полях під Іловайськом поклали свої життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. За даними Українського інституту національної пам’яті, 366 українських воїнів полягли там, 429 — зазнали поранень, 158 — зникли безвісти, 300 — опинилися в полоні. Тому символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Він — не просто символ історичної мужності українських воїнів, це — символ життя України.

29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а й десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні від 2014 року. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність — від воїнів Русі-України, лицарів Костянтина Острозького, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і віддавало життя за українську землю.

Попри велику кількість втрат у сучасній російсько-українській війні, маємо й історичну перемогу — згуртовану націю, готову боротися за волю і свободу. Україна може спертись на широку підтримку громадян, бо на захист незалежності держави стали мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни.

У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Однак це нагода для всього суспільства разом зробити усе можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед.

Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Щоб наша пам’ять про них була живою і дієвою. Щоб кожен із нас долучився до захисту і перемоги України.

Пам’ять про борців і їхні подвиги є найвищою цінністю у шкалі нашої національної ідентичності. А віра і впевненість, що в разі загибелі на полі бою жертовність воїна буде пошанована на державному рівні, є дуже важливою для підняття морального духу військовослужбовців.

Вечір в стилі блюз

 

П’ятирічний  ювілей відзначив чернівецький блюз-гурт «PLUM JAM».

Це роки пошуків власного шляху.  

Непростий історичний період нашої рідної України припали на роки становлення гурту, що звичайно, має відображення і в здобутках. Та, попри  життєві виклики, гурт  розвивався та брав участь у багатьох фестивалях та конкурсах, як в Україні так і за її межами.  В більшості із них здобували перемогу та ставали лауреатами премій!

   Музиканти шукали себе в різних жанрах та стилях і зрозуміли, що життя в стилі БЛЮЗУ -  це є те, до чого прагне кожен учасник гурту. У складі незмінні учасники: Тетяна Петришина – вокал; Кирило Маслюченко  -  соло-гітара; Віталій Молдован -  бас-гітара; Григорій Дроник -  ударні. Кожен із них --  талановитий та досвічений – за плечима мають безліч різних музичних проєктів.

Тетяна Петришина -  випускниця та аспірантка  Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, викладачка вокалу у власній студії є ще й рушієм гурту в плані пошуку репертуару,  можливих майданчиків для виступів та різного плану домовленостей про творчі колаборації. І це їй вдається з успіхом, адже має неабиякий організаторський хист та досвід у волонтерській команді від початку повномасштабної війни в УКРАЇНІ.  Але всі рішення приймає гурт в цілому та ухвалює всі творчі пропозиції.  Тільки в гармонії народжується та звучить Блюз.    

 Блюз  - це вільний подих,  це –  чиста свідомість, з блюзом не можна на «Ти», блюз – це глибокі роздуми та самоідентифікація кожного музиканта гурту. І такий в Чернівцях  єдиний – єдиний блюз-колектив, який грає авторські блюзові композиції-імпровізації,  авторські пісні, світові хіти та кавери сучасних українських пісень. Це «Plum jam».

Розпочали свій виступ  на ювілейному концерті піснею «Люди- тополі» з репертуару Kola Mamarika. Ця пісня про людей світла. Про звичайних українців, які, завдяки своїй силі духу, стійкості, любові до ближнього перетворилися на титанів - сильні, незламні, справжні, рідні, красиві, працьовиті. Про кожного, чиє серце б’ється швидше, коли він чує слово «Україна».

Далі в програмі концерту, що відбувався  у «Music hall» обласної філармонії ім. Дмитра Гнатюка звучали кращі  кавер-композиції  гурту в стилі блюзу  - Creep (Radioheat), Shallow (Lady Gaga), The house of the rising sun (The animals),  Rolling in the deep (Adele) та багато інших  відомих та любимих  слухачами композицій.  Також прозвучали  авторські пісні гурту «Спи сам»,  «Не вимикай», «Весна».

 А слухачів був повен зал -  повний аншлаг -  шанувальників, рідних, близьких друзів, партнерів по музичному цеху та ін..  Прийшли послухати  і колеги з інших гуртів -  адже думка професіонала зі сторони завжди цікава.

Це справжній успіх!

Гості концерту гучними оплесками та криками «браво» виражали емоційне захоплення, а ще  підспівували та пританцьовували. Чарівний  бархатистий тембр голосу вокалістки,  її експресія та емоційність додавали композиціям особливого звучання,  майстерні технічні та мелодійні соло гітариста, що звучали наче розповідь/історія з хорошим завершенням, бас- гітара -  була справжнім фундаментом, ударна ритм-секція,  наче серцебиття колективу  - не залишили байдужим нікого.

 Це було справжнє  колективне мистецтво, помножене на талант та велику працю всіх учасників дійства. Закономірними були вигуки «на біс», адже ніхто з присутніх у залі не хотів повертатись із створеного оазису музики, гармонії та емоції. Не зважаючи на +38 на вулиці,  у залі було усі +50 від оплесків, посмішок та щирих емоцій.

 Мистецька громадськість  нашого міста не могла знехтувати таку можливість – привітати із першим ювілеєм улюблених виконавців. І звучало багато побажань на адресу винуватців. І було багато квітів від шанувальників.

І БУЛО БАГАТО ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ, яких так бракує нам сьогодні. І в той же вечір розпочалась feedback історія  вдячних слухачів -  у соцмережах  з’явилась маса повідомлень  із висловленням вдячності  за творчість та музичний вечір насолоди.

 І я бажаю, щоб все задумане здійснювалось. Хай щастить!

Малюю тебе, Україно!

  23 серпня 2023 року  презентували експозицію творчих робіт юної талановитої художниці Ангеліни Мартинюк «Малюю тебе, Україно!». 

Виставка  присвячена Дню Державного прапора та Дню Незалежності України. 

В експозиції 10-річної художниці представлено 12 робіт в різних жанрах та техніках виконання -  чудові  пасторальні пейзажі, краєвиди українських Карпат, улюблені вулиці рідного міста Чернівці, букети та домашній улюбленець в подарунок бабусі. Є роботи, що чітко демонструють думку юної мисткині про події, що відбуваються зараз.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну Ангеліна бере участь у благодійних акціях різного формату - концерти, виставки, презентації, медійні творчі проєкти на підтримку ЗС України! Не залишає байдужою її жодна пропозиція долучитись до благодійних акцій, адже у її юному серці назавжди квітне Україна! 

 Привітати із відкриттям першої виставки прийшли рідні, близьк та друзі.   Керівниця мистецького гуртка "Весела палітра" Марія Манчуленко, директорка Центру дитячої та юнацької творчості   Наталія Галочкіна, авторка віршів  пісень, що виконує Ангеліна, Лариса Українець   бажали успіхів та творчого розвитку юній мисткині.  

У презентації відбулась прем'єра пісні  Ангеліни Мартинюк "Рідний воїне!" на вірші Лариси Українець та прозвучала композиція  "Україна моя!" у виконанні друзів Ангеліни - братика та сестрички Анатійчуків -  Арсенія та Юліани. 

Завершився презентаційний блок щирою вдячністю юної авторки всім присутнім, що додали урочистості її святу. 

 Солодощі для друзів зробили щасливими юних відвідувачів експозиції.

 Дякуємо батькам та педагогам за виховання, адже саме діти і є Майбутнім України!

 Виставка діятиме до 30 вересня 2023 року у виставковій залі ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

"ПереПРОчитання» в с. Димка

Може... Авжеж…

Є в житті зустрічі/події, що наче  прокладають/залишають слід сонячного проміння від спогадів! Наче Всевишня сила приводить у рух думку, обставини і веде в правильну площину!

 18 серпня 2023, в передень  Преображенія Спаса Господнього, потрапила в  музей-садибу Ольги Кобилянської на Літню літературну резиденцію "У Ольги Кобилянської" - вшанування пам'яті, нетворкінг з Оленою Рєпіною, гостинне частування та читацький клуб ЧОУНБ ім. М. Івасюка "ПереПРОчитання" з Мариною Горбатюк.

В полі обговорення була  "Царівна".

 Це було дуже велелюдне виїздне засідання, тому до обговорення,  окрім постійних учасників клубу,  долучились всі бажаючі - учасники резиденції.

 Вирувала щира полеміка на тему фемінізму в творах Ольги Кобилянської, чи був цей твір автобіографічним, чи панувала ідилія в буковинських родинах початку ХХ століття, чи є сенс в атласних сукнях  тощо -  емоційно,  з гумором, завзято та по справжньому проникненно  велась дискусія.  Адже у  виїзному  «ПереПРОчитанні» в с. Димка  взяла участь чудова компанія: Юрій Чорней, Лариса Курущак, Ірина Яворська, Юлія Микосянчик, Олена Чайка, Інна Дутчак, Юлія Яковлева, Наталія Мороз та багато інших читачів та читачок обласної книгозбірні!

Природа с. Димка вразила своєю спекотною пастораллю -  фруктовий сад, що наливається соком, столітнії кипариси, що відкинули рятуючу тінь для резиденції, синя небесна височінь та найбільша щедрість суспільства - спілкування! Саме ця розкіш сприяла писанню  і Ользі Кобилянській -  тут ї перші та кращі твори  зродились з під пера великої України та щирої Буковинки.

ПереПРОчитали «Царівну» , насолодились запашними яблуками із саду Кобилянських , поласували яблучним штруделем та виноградом від Любові Добровольської, що виступала у ролі доброї господині виїзду в Музей-садибу Ольги Кобилянської.

 Зустрічі та спілкуваня -  справжня розкіш у час воєнних непростих викликів, адже навіть наше спілкування переривали тривожні сповіщення  десятків додатків телефонів про виліт ворожи літаків. 

Тільки  короткочасний літній дощ змусив нас згортати вишукані буковинські килими, яскрава веселка на все небо додала впевненості, що  Ольга Юліанівна благословила наш виїзд та додала наснаги на інші події ювілейного року.

Свято Преображення Господнього

 

Що означає, як святкувати і що заборонено.

Преображення Господнє 2023 / depositphotos.com

Преображення Господнє - це одне з двунадесятих свят, тобто, 12 найголовніших церковних. Кожне з таких свят присвячене якомусь епізоду з життя Христа або Богородиці. У народі свято Преображення називають Яблучним Спасом, тому що на нього прийнято освячувати яблука.

• Що таке Преображення Господнє
• Якого числа Преображення Господнє і його традиції
• Преображення Господнє 2023 - що не можна робити
• Молитва на Преображення Господнє

Що таке Преображення Господнє

У Євангеліє від Луки про це свято є історія. Ісус Христос розповів своїм учням про те, що незабаром йому доведеться мученицьки померти. Але Христу не повірили. Тоді Ісус узяв із собою трьох учнів - Петра, Якова та Іоанна, і вирушив із ними на гору Фавор, щоб помолитися. Під час молитви учні ніби занурилися в якусь дрімоту, а коли прокинулися, то побачили преображеного Христа в білому одязі:

І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його став білим, блискучим. І ось, двоє чоловіків розмовляли з Ним, які були Мойсей та Ілля; з'явившись у славі, вони говорили про вихід Його, який Йому належало здійснити в Єрусалимі,

- йдеться в Євангеліє. 

До Ісуса прийшли пророки Мойсей та Ілля, а апостоли побачили Преображення Господнє - тобто, перетворення в іншу форму. Це Христос зробив для того, щоб показати, що в Ньому з'єднується одразу два єства - людське і божественне. Це також і майбутнє преображення нашого єства, яке чекає після тимчасових страждань.

З'явилася хмара, в яку увійшли пророки. Голос із хмари сказав: "Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте. Коли був голос цей, залишився Ісус один. І вони замовкли, і нікому не говорили в ті дні про те, що бачили".

Якого числа Преображення Господнє і його традиції

Преображення почали відзначати приблизно з IV століття, але тільки з VII століття у нього з'явилася фіксована дата. Преображення Господнє щорічно відзначають 19 серпня. За новим церковним календарем (з 1 вересня 2023 року) його відзначатимуть 6 серпня.

Повна назва свята - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Його пов'язують з очищенням душі та зміцненням віри. Це красиве й урочисте свято в церкві. Напередодні його здійснюють Всенічне бдіння, ввечері проводять службу, а вранці - літургію. Службу священнослужителі правлять у білому одязі - він вважається символом фаворського світла. Після літургії освячують плоди нового врожаю, які є символом дарунка Богу від природи - як правило, це яблука, виноград, мед. Але це за побажанням, кажуть у церкві - головне, прийти до храму і помолитися. Після цього заведено йти на цвинтар, щоб вшанувати померлих родичів.

У народі свято отримало назву Яблучний Спас. Господині в цей час печуть яблучні пироги і готують варення з яблук. Обов'язковим вважається в цей день не тільки пригостити випічкою близьких, а й нагодувати нужденних.

Преображення Господнє 2023 - що не можна робити

У велике свято є низка заборон:

• не можна займатися важкою фізичною працею, робити прибирання, ремонт, працювати в саду і на городі;
• заборонено шити, в'язати;
• не можна лаятися, лихословити, у жодному разі не бажати зла, а також шуміти і веселитися;
• не слід залишати на кладовищі освячені яблука - церква вважає це забобоном;
• не можна цього дня грати весілля - у храмах не вінчають.

На свято заборонено вживання скоромної їжі, оскільки триває піст, але на Преображення є невелике послаблення - дозволяється риба і вино. 

Важливо стежити за вчинками в цей день і зробити хоча б одну добру справу - так очистити душу.

"Дика ягода" на десерт.

15 серпня 2023 року відбувся заключний презентаційний захід за книжкою "Дика ягода" - так би мовити, "на десерт" - як висловилась авторка Іванна Стеф'юк.

 Поетичний "десерт"  був терпкий та духмяний, був густий та пахучий.  Спеції, що додала Авторка до текстів-десертів з перчинкою та запахом меду, наче  кава з кардамоном та шоколад із сіллю. Було затишно та вишукано.

 Час поетичного десерту, що став соковитим  від наповнення, спалахував текстами, наче 

надтріснута виноградина спалахує смаком соку,  згодом стікає у свідомість відчуттям із

закритими очима та наповнюває блаженством.

 Задоволення, як воно є.

 Насолоду в поєднанні з «чудовим десертом» отримали слухачі від затишного бібліотечного дворику, в якому відбулась ця подія -  літнє сонце перейшло у стадію тепла, а не горіння, вітерець, що рухав волосся - був на нашому боці і доповнював враження, наче грався в хованки.

".... Крішку гуцульської сугестії, поетичних передбачень і атмосфера літнього чернівецького надвечір'я..."

Вдалося на хвильку забути про....  адже авторка влаштувала імпровізований рандомний вибір поетичних рядків за номером сторінки у книзі. Названа мною сторінка, сторінка 71, відкрила всім такі рядки:  

 "Відпусти мене, -  каже, - в небо"...

І в зіницях хитнулись зорі,

Скаламучений світ притихнув,

Як то завше після грози.

І стояв розпашілий серпень

У пшеничному диво-морі,

Не пускав, не тримав - 

Не втримав,

Все сміявся: " І не проси".

 Пахне соком і пшеницями,

І згортає крик до зойку,

І зривається в небо пташка.

І за обрій дивиться Спас...

 - Відпусти мене, -  каже...Треба...

 І життя розправило крила.

А по небі стікають зорі.

Щось минає.

Останній раз.

 От такий гуцульський світ зазирнув у моє серце. З загадками, заборонами і навпаки - 

із спонуканнями, наче додатковими смислами. І мій сііт, такий скаламучений, притих.

Розпашілий серпень пахне соком, пшеницями і життя розправляє крила…

Наче особистий тотемний знак гайнув галявиною, лісом  та махнув рукою. - "Йди зі мною!" -

звучить - "тут спокійно..."  - промовляють-шепчуть голоси  - лісу, річки, птахів, звірів  та розкішних серпневих трав.

 Трохи медитативного читання отримаєте, якщо матимете книгу "Дика ягода" у своїй бібліотеці.