четвер, 31 травня 2018 р.

У Києві відкривається масштабний проект скульптур просто неба

14 червня 2018 року на території Національного заповідника «Софія Київська» стартує арт-проект «3D. PUBLIC ART». Цього року відбудеться вже другий етап виставкового проекту «Скульптура просто неба», перший відбувся ще у 2016 році. 
Проект має за мету продемонструвати та популяризувати серед широкого кола глядачів тривимірні форми сучасного мистецтва у громадському просторі, акцентуючи на потребі у встановленні в міському/парковому середовищі фахових творів паблік-арту.
За словами організаторів, ідея проекту виникла із розуміння необхідності виходу сучасної скульптури за межі галерей та музеїв (де їй стає затісно) та її гармонійної взаємодії із навколишнім міським/парковим ансамблем, що є нагальною проблемою українських населених пунктів. Актуальність теми зумовлена й процесом «декомунізації», який порушує назріле питання – визначення творів публічного мистецтва, що нині є маркерами життя суспільства і мають право творити образ сучасного міста. Незаангажованість проекту дозволить представити як маловідомі старі, так і нові, створені спеціально для нього, твори авторів з різних куточків України. Передбачена презентація сольних скульптурних міні-проектів і традиційних ландшафтних творів українських скульпторів, а також арт-об’єктів та інсталяцій художників, які працюють в інших царинах візуального мистецтва. Крім знаних скульпторів, акцент буде зроблений і на відкритті нових імен сучасних художників.
                                                                                Егор Зігура. Крапля, 2018
Особливістю проекту стане перша в новітній історії українського мистецтва участь представників закарпатського скульптурного осередку, зокрема представників угорської національної меншини, твори більшості з яких – абсолютно невідомі столичному глядачеві.
У рамках проекту також пройдуть освітні заходи (авторські екскурсії, арт-форум (дискусії) на тему сучасної скульптури й паблік-арту, майстер-класи від учасників виставки). За його результатами у вересні 2018 року буде презентований каталог.
Офіційне відкриття 14 червня о 17.00. Проект триватиме  до 15 вересня 2018 року на території Національного заповідника «Софія Київська» (вул. Володимирська, 24).
Куратори проекту: Марина Стрельцова, Ольга&Олеся Собкович, Святослав Яринич.
Головні партнери проекту – Брати Сергій та Євген Гусовські. Захід проходитиме за підтримки Посольства Угорщини в Україні.

Продаж Да Вінчі поставив крапку в судовій тяганині російського мільярдера проти швейцарського арт-дилера


Федеральний суд Нью-Йорка закрив справу за претензіями бізнесмена Дмитра Риболовлєва до швейцарського арт-дилера Іва Був’є після продажу росіянином з аукціону полотна Леонардо Да Вінчі «Спаситель світу», яке було реалізовано за ціною в три рази дорожче від ціни купівлі, пише агентство Блумберг.
Претензія Риболовлєва, яку він захищає в юрисдикціях декількох країн вже кілька років, полягає в тому, що Був’є, допомагаючи російському мільярдерові в покупці близько 38 робіт майстрів світового живопису на загальну суму в 2 мільярди доларів, шахрайським чином заробив на цьому близько 1 мільярда доларів. Був’є оскаржує цю претензію і каже, що він лише виступав в якості контрагента з продажу робіт колекціонерові, який добре знає ринок мистецтва.
Однією з робіт, придбаних Риболовлєвим за посередництва Був’є, стало полотно Леонардо да Вінчі «Спаситель світу», яке Був’є придбав у аукціонного дому Sotheby’s і потім перепродав Риболовлєву за 128 мільйонів доларів. Як пише Блумберг, Був’є шахрайськи провів операцію за ціною більш, ніж на 40 мільйонів доларів дорожче її реальної вартості.
                                                          Леонардо Да Вінчі «Спаситель світу» / Фото: christies.com
У листопаді минулого року полотно пішло з молотка на аукціоні Christie’s в Нью-Йорку за рекордні 450 мільйонів доларів. Таким чином, картину вдалося продати більш ніж в три рази дорожче від ціни покупівлі, що принесло колекціонерові несподіваний прибуток.
«В кінці минулого року розслідування в суді Нью-Йорка було закрите, за інформацією джерел, знайомих з ситуацією. Якби справа розглядалася далі, захист Був’є міг би стверджувати, що Риболовлєв не був жертвою шахрайства, так як в кінцевому підсумку виявився у виграші», — повідомляє Блумберг.

Американський мільярдер Леон Блек очолив опікунську раду MoMA

Американський бізнесмен та фінансист один із найвпливовіших колекціонерів світу Леон Блек став новим головою опікунської ради MoMA (Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку).

Блек разом зі своєю дружиною Дебра з 1998 року щорічно входить в список Artnews «Топ-200 колекціонерів». У 2012 році вони придбали на аукціоні Sotheby’s картину Мунка «Крик» за $ 119,9 млн, що зробило її в той час найдорожчою роботою, проданої на аукціоні. Потім вони передали картину MoMA в якості довгострокової позики. У 2016 році в ході тяжби з королівською родиною Катару Блек став володарем бюста Пікассо. За даними журналу Форбс станом на 2018 рік статки Леона Блека складають $ 6,4 млрд.

«Крик» Едварда Мунка — одна з найвідоміших і найдорожчих картин: у 2012 році продана за 120 млн доларів / Фото: Getty Images
Блек вже назвав своє обрання «великою честю». Також анонсована новина про те, що президентом правління MoMA стане Ронні Хейман, яка входить в правління музею з 2014 року і раніше була головою Комітету з живопису та скульптурі. Хейман розділить пост президента з Агнес Ганді і Дональдом Марроне.

!15 років від дня народження Арама Хачатуряна!


Ара́м Іллі́ч Хачатуря́н — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963). Дядько Карена Хачатуряна.


Був четвертим сином у родині бідного ремісника. 1921 року разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і вступив на підготовчі курси в Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян вступив у Гнесинське музичне училище.
Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. Бетховена і Рахманінова. «Танець для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.



1929 року Хачатурян вступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив 1934 і вступив до аспірантури. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.
У 1939 Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але вади лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942). В 1943 за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954, а в грудні 1956 відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на найкращих сценах світу.


Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», «Пепо», «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина»«адмірал Ушаков»«Джордано Бруно»«Отелло»«Сталінградська битва» та інших. З 1950Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.

З 1950 викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.

Твори


Балети



Для симфонічного оркестру

  • 3 симфонії (1934, 1944, 1947)
  • Танцювальна сюїта1933
  • Два танці — 1935
  • Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
  • Сталінградська битва — 1949
  • Урочиста поема — 1952
  • Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС1958
  • Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
  • Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
  • Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
  • Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
  • Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
  • Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
  • Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
  • Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
  • Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
  • Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
  • Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967

Для духових оркестрів

  • Марш для духового оркестру № 1 — 1929
  • Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
  • Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра1933
  • Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра1933
  • Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
  • Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973

Для інструментів соло з оркестром

  • Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
  • Концерт для скрипки з оркестром — 1940
  • Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
  • Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
  • Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
  • Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967

Вокально—інструментальні твори

  • Поема про Сталіна (1938)
  • Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
  • Ода радості для солістів з оркестром (1956)
  • Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

Камерно-інструментальні твори

  • Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
  • Пісня-поема (на честь ашугів) — для скрипки і фортепіано, 1929
  • Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
  • Струнний квартет (1931)
  • Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
  • Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
  • Танок — для балалайки і домри, 1929-32
  • Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
  • Скрипкова соната — 1932


Для інструментів соло

Для фортепіано
  • Поема (1925)
  • Поема (1926)
  • Вальс-етюд (1926)
  • Andantino (1926)
  • Варіації на тему Сольвейґ (1928)
  • 7 речетативів і фуг (1928, 1966)
  • Хореографічний вальс (1944)
  • Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
  • Альбом для дітей № 1 (1947)
  • Вальс-маскарад (1952)
  • Сонатіна (1959)
  • Соната (1961)
  • Альбом для дітей № 2 (1965)
та інші твори
Для струнних інструментів
  • Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
  • Соната — для скрипки соло, 1975
  • Соната — для альта соло, 1976

Інше

  • Пісні
  • Музика до вистав і кінофільмів
  • Транскрипції

Нагороди

Арам Хачатурян — лауреат Сталінської (1941194319461950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.
31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна.

7 Червня в світ прийшов Поль Гоген!

Поль Ґоґен — французький художник-імпресіоніст.


Народився в Парижі 7 червня 1848. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра і Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844), що розділяла ідеї утопічного соціалізму і що опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».
У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив залишити Францію. Разом з сім'єю він сів на судно, що йде в Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни і відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу.
Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі залишилися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в тязі до тропіків.


У 1855 році, коли Полю було 7 років, він з матір'ю повертається до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і селиться в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко вчиться французької мови і починає досягати успіху в освіті. У 1861 році Аліна відкриває швейну майстерню в Парижі, а її син готується до вступу в Морехідне училище. Але він не витримує конкурсу і в грудні 1865 наймається в плавання «курсантом», або учнем лоцмана. До 1871 року він майже безперервно перебуватиме в плаванні по всьому світу: в Південній Америці, в Середземному морі, в північних морях. Будучи в Індії, він дізнається про смерть матері, яка у своєму заповіті рекомендує йому «зробити кар'єру, так як він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї і може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши в Париж в 1872 році, отримує підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового дільця, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримує посаду біржового брокера.


У 1873 році Гоген одружується з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, входжою в сім'ю Ароза. Гоген стає і батьком: в 1874 році народжується Еміль, Аліна в 1877, Кловіс в 1879, Жан-Рене в 1881 і Поль в 1883. У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займає все більш комфортабельні квартири, де особлива увага приділяється майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонує» картини, особливо імпресіоністів, і пише сам.
Живописом зайнявся в 26 років, перед тим змінивши декілька професій. Не отримавши художньої академічної освіти, він починає самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як КурбеДелакруаСезан і Деґа.
З 1873—1874 року з'являються його перші пейзажі, один з них буде виставлений в Салоні 1876. Гоген знайомиться з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874, але їх дружні стосунки починаються з 1878 року. Гогена запрошують брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879: колекціонера поступово сприймають як художника. Він проводить літо 1879 у Піссарро в Понтуаз, де пише сади і сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він буде писати аж до 1885 року. Піссарро знайомить Гогена з Едгаром Дега, який завжди буде підтримувати Гогена, купуючи його картини і переконуючи це робити Дюрана-Рюель, торговця картинами імпресіоністів. Дега стане власником близько 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасна Анжела», «Жінка з плодом манго», або «Хіна тефатоу».


У 1884 році Гоген переїхав з родиною в Копенгаген, де продовжував працювати брокером. Однак, з часом, ставши займатися живописом весь свій час, Поль залишає дружину і п'ятьох дітей в Данії і повертається в Париж в 1885 році.
У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводить в Понт-Авені (Бретань), де спілкується з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя там було помітно дешевшим. Сім'я Ґоґена нерідко переживає фінансову скруту, і, щоб утримувати дружину й чотирьох дітей, в 1887 р. він їде на будівництво Панамського каналу, де пише кілька екзотичних пейзажів.
Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав в 1887 році разом з художником Лавалем, з яким він познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітними в його роботах японський вплив.


У 1888 році деякий час жив у Ван Гога в Арлі і працював з ним. Перебування закінчилося сваркою, пов'язаної з одним з перших нападів божевілля у Ван Гога.
Відчуваючи з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), тягу до екзотичних місць і вважаючи цивілізацію «хворобою», Гоген, бажаючи  «злитися з природою», в 1891 році поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав цілих 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895) повернення до Франції, через хворобу і відсутність коштів він назавжди поїхав до Океанії — спочатку на Таїті, а з 1901 року на острів Хіва-Оа (Маркізькі острови), де взяв собі в дружини молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Незважаючи на хвороби (у тому числі проказу), бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні і контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні і водночас декоративні.


Пам'ять

Слава прийшла до художника після смерті, коли в 1906 році в Парижі було виставлено його 227 робіт. Вплив творчості Гогена на мистецтво XX століття є безперечним.
Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і гріш». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрікленд, який кинув сім'ю, роботу і дім, для того щоб займатися живописом.
На честь Гогена названий кратер на Меркурії.
Про останні роки життя Гогена був знятий фільм з Дональдом Сазерлендом у головній ролі «Вовк на порозі» (1986 р.). Також є фільм з Кіфером Сазерлендом — «Знайдений рай» (2003 р.). У 2017 році вийшов біографічний фільм «Дикун» («Гоген. Подорож на Таіті» / Gauguin. Voyage de Tahiti), головну роль в якому зіграв французький актор Венсан Кассель.



четвер, 24 травня 2018 р.

Доля родового будинку Леонтовича!


25 травня 2018 року, о 12:00, біля будиночку дитинства всесвітньовідомого композитора Миколи Леонтовича громада села Шершні (Тиврівського району Вінниччини) та Фонд гуманітарного розвитку України організовують громадські слухання і толоку, де буде ухвалено стратегічне рішення щодо збереження цієї знакової для України споруди. Офіційні запрошення взяти участь у заході надіслані голові Вінницької обласної державної адміністрації Валерію Коровію, голові Вінницької обласної ради Анатолію Олійнику, міністру культури України Євгену Нищуку.
За словами голови Фонду Наталії Заболотної, громадські дебати під час толоки стануть вирішальними для долі будинку Леонтовича, навколо якого останні півроку точаться політичні спекуляції.
Фонд гуманітарного розвитку України закликає також небайдужих громадян, представників ЗМІ та культурної спільноти долучитися до обговорення.
«Після десятиліть поступового руйнування будинку, у якому на межі XIX-ХХ століть проживала родина Леонтовича, громадянське суспільство взялося за його порятунок – для України і світу, адже Леонтович є фігурою світового масштабу. Але замість дієвого долучення до цього проекту з боку держави роздалися голоси, що поставили під сумнів історичну цінність будинку. Ми вважаємо таку позицію деструктивною і хочемо за участі громади остаточно вирішити долю і будинку, і Шершнів як частини туристичного маршруту із винятковим потенціалом», – заявила Наталія Заболотна.
Минулого року Фонд гуманітарного розвитку України розпочав масштабну кампанію із пошуку коштів для порятунку будинку Леонтовича, відкриття в одному з його приміщень музичної школи для місцевих дітлахів та створення біля будинку відкритого концертного комплексу Leontovych Heart Open Air.
Так, у грудні у Києві був проведений захід Leontovych Heart за участі юного скрипаля-віртуоза Іллі Бондаренка, що мав на меті залучити благодійників до збереження будинку. Ще один благодійний захід був проведений 16 травня цього року під час вручення щорічної Юридичної премії спільно із виданням «Юридична практика». Під час двох акцій було зібрано близько 350 тисяч гривень.
У лютому 2018 року Фонд гуманітарного розвитку України оголосив конкурс архітектурних проектів із реновації будинку Леонтовича. Його результати планувалося оприлюднити у травні.
Всі заходи Фонду проходять у тісній координації та за підтримки громади Шершнів, адже для мешканців села пам’ять про Леонтовича є важливою частиною їхньою самоідентифікації.
«Громада села надзвичайно переймається долею цього будинку, ми робимо все, аби його не втратити. Для нас історія Леонтовича – це не тільки велике минуле, а й обнадійливе майбутнє. Якщо навколо його будинку буде створена необхідна інфраструктура, наше село зможе по-справжньому ожити, перетворитися на окрасу України, привабливою для гостей з усього світу. Адже “Щедрик” Леонтовича відомий в кожній країні на Землі», – говорить голова сільської ради Шершнів Наталія Михайлова.
Сільською радою була запущена процедура встановлення офіційної приналежності будинку та визначення його документального статусу. Фонд гуманітарного розвитку України встановив зв’язок із нащадками роду Леонтовича, які мешкають за кордоном.
Однак ця велика робота була поставлена під сумнів публічною заявою співробітників управління культури Вінницької ОДА про те, що буцімто будинок у Шершнях не є тією домівкою, в якій мешкала родина Леонтовичів, у ХІХ столітті.
Сільська рада Шершнів від імені громади села надіслала офіційний запит до Управління культури і мистецтв Вінницької ОДА із проханням надати документальну аргументацію тверджень про те, що будинок Леонтовичів у селі не є автентичним (всупереч меморіальній дошці, що була встановлена на цій будівлі у 1997 році). Протягом двох місяців запитані документи надані не були. А будинок тим часом продовжує руйнуватися – і якщо наразі не будуть застосовані засоби збереження, він може остаточно зникнути вже наступної зими.

Тим не менш, заяви, зроблені офіційними особами, стають на шляху подальших дій з порятунку історичної будівлі, оскільки їхня легітимність та доцільність ставиться під сумнів.
У зв’язку із великим суспільним значенням цієї справи, Фонд організовує толоку, під час якої громада села за участі представників громадянського суспільства та влади визначить подальшу долю кампанії із порятунку будинку Леонтовича.
«Оргкомітет конкурсу проектів реновації будинку прийняв рішення призупинити процедуру аналізу заявок та оприлюднення переможця. Ми очікуємо на остаточну відповідь від влади, на прояснення державної позиції щодо будинку Леонтовича. Адже створений навколо цієї ситуації політичний клімат є вкрай несприятливим для залучення благодійних коштів або інвестицій.
За будь-якого розвитку подій Фонд гуманітарного розвитку разом із громадою села беруть на себе зобов’язання забезпечити збереження пам’яті про Леонтовича у Шершнях.
Зважаючи на культурну децентралізацію в Україні, питання будинку Леонтовича начебто відноситься до місцевого рівня. Але сама постать Леонтовича, його музична спадщина беззаперечно мають світовий масштаб. Що буде думати про Україну світ, якщо ми втратимо матеріальну пам’ятку про його життя?
Хочу особливо подякувати тим людям, які розуміють важливість збереження для майбутнього цієї єдиної архітектурної згадки про великого композитора. Їх імена будуть згодом увіковічненні на меморіальній дошці меценатів і нащадки знатимуть кому потрібно бути вдячними.
Ми вважаємо своїм священним обов’язком зберегти будинок Миколи Леонтовича і просимо державу долучитися до наших дій: підтримати реновацію будинку і створення у Шершнях культурної екосистеми, яка перетворила би це село на провідний напрямок туризму України та Європи», – зазначила Наталія Заболотна.

Іван Марчук у столичному ЦУМі


У столичному ЦУМі (Київ, Хрещатик, 38, 7 поверх) відкриється персональна виставка творів мистецтва одного з найвідоміших українських сучасних авторів, Івана Марчука. Більшість творів глядачі побачать вперше.
Проект, що має назву «Коріння» («The Roots»), об’єднав близька сорока полотен п’яти (з 12) авторських циклів широкого творчого діапазону – від філософськи проникливого «Голосу моєї душі» і гіперреалістичних пейзажів до витончених картин серії «Втомлена мелодія» (серію картин створено у 70-х роках та буде експоновано вперше) та сюрреалістичного космізму «Погляду у безмежність». Також митець пропонує глядачеві новий монументальний цикл своїх робіт «Кольорові прелюдії» (10 полотен), які вперше будуть експонуватися.
Значну частину експонованої колекції становлять роботи, які останні декілька років подорожували світом – вони демонструвалися у провідних музеях і галереях Литви, Німеччини, Польщі, Бельгії, Чехії, Словаччини, Люксембургу, Угорщини, Таїланду, Тунісу, Йорданії, Туреччини.
«Я полюбляю імпровізації, але картини доробляю до мікрона. Як музикант: він написав мелодію, а згодом її слід аранжувати, шліфувати. І нарешті всі приходять і вигукують: ох, яка картина, вже готова. Ні, кажу, тут потрібно ще намалювати зо дві тисячі деталей. Людина цього не бачить. Однак я ж бо бачу. Я шукаю довершеність, і якщо не вдається її досягти, мене охоплює дискомфорт. Це пекельна робота. Я пишу з величезною швидкістю: десятки мазків за секунду. Я працюю в надзвичайному екстазі. Лише в такому стані мені вдається довести роботу до того, аби на ній був мовби мій фірмовий знак, аби й без підпису було видно: це картина Марчука, і більше нічия», – розповідає про свою творчість Іван Марчук.
«Для Sky Art Foundation – велика честь працювати з автором такого рівня як Іван Марчук. Проект «Коріння» – це квінтесенсія творчості митця, який не просто дасть можливість глядачеві ознайомитися з різноплановими роботами автора, а й пояснить глибинну суть та важливість існування творчості таких митців у рамках світового художньо-філософського розвитку», – зазначає Юлія Островська, директор Sky Art Foundation.
Вікдкриття виставки 29 травня о 19.00. Експозиція триватиме до 27 червня, вхід для усіх бажаючих – вільний. Організатор заходу – Sky Art Foundation. Медіа-партнер ArtsLooker.