25 лютого 2022 року виповнюється 135 років від дня народження Леся Курбаса – українського режисера і теоретика театру, засновника експериментального театру «Березіль».
До цієї знаменної події готуюсь вже більше місяця - читаю, дивлюсь та... аналізую. Маю справжніх побратимів у цій справі - відданих, наполегливих, емоційних, талановитих, працелюбних... Справжніх!
Курбас народився в галицькому містечку Самбір в акторській родині, з цією професією планував пов’язати життя. Його батьки - актори - гастролювали з театром «Руська бесіда», на сцені якого деякий час грав і Курбас. Але Курбас, близько знайомий з тогочасною європейською модерною культурою, хотів більшого.
Працював режисером у Київському оперному театрі «Музична драма», гастролював з театром «Кийдрамте». Створив "Молодий театр".
В березні 1922 року заснував свій найбільш амбітний проект – мистецьке об’єднання «Березіль», в рамках якого Курбасу вдається відійти від суто психологічного театру, на користь театру перетворення. З майстерні Курбаса в театри України, а також і в кінематограф прийшли талановиті актори та й низка режисерів.
Але в 1933 році Курбаса усувають від керівництва «Березолем».
Відчуваючи загрозливість ситуації, режисер переїжджає до Росії та влаштовується працювати в одному з московських театрів, але того ж року його заарештовують і відправляють у виправні табори строком на п’ять років.
Знав вісім мов, але ніколи не вивчав російської. Здійснив переклади: із німецької – книги “Мистецтво вмирає” Віктора Обюртена, п'єс “Молодість” Макса Гальбе, “Войцек” Георга Бюхнера, “Горе брехунові” Франца Грільпарцера; з польської – “Йоля” Єжи Жулавського; із французької – “Останній лист” Віктор’єна Сарду, з норвезької – вірша “Березіль” Б’єрнстьєрне Б’єрнсона.
Олександр Дейч, сучасник митця, згадував: “Німецькою, польською, на ідиші він
спілкувався легко, вільно, з французької перекладав, англійською читав. Взагалі
він був людиною культури, гуманітарієм широкого світогляду, до того ж з хистом
до вивчення мов”.
На засланні режисер не припиняє творчої діяльності – ставить близько десяти п’єс, але в 1937 році його розстрілюють на Соловках в урочищі Сандармох.
Популяризувати Курбаса було ризиковано: за це відлучали від театру, архівів, газетних сховищ, аспірантури, не допускали до захисту дисертації. А зараз популяризувати Курбаса є потреба і бажання.
Свого часу Олесь Гончар, будучи головою Спілки письменників України занотував у щоденнику: “Корнійчук з фальшивою посмішкою: “Послухай моєї поради, викинь Курбаса з виступу (5-й з’їзд письменників України)”. – “А він, до слова, ставив на Соловках ваші п’єси”. Корнійчук червоніє, з натугою жере бутерброд (розмова в буфеті). – “І його театр Соловецький, кажуть, був одним із найкращих у Європі”. – “Уперше чую”, – пробурчав Корнійчук…”.
Ось такі велись розмови...
А ми з вами ведемо інші розмови про Курбаса - хтось відкриває для себе його ім'я, хтось посилається на його театральну школу, хтось дивиться подивовано на старі кадри та відчуває могутність цієї Персони, а хтось пише нову історію Леся Курбаса на основі вивчених документів, що відкрились лише наприкінці 90-х (1997р.)
Однозначно всім нам є про що говорити, є чому навчатись та є що пізнавати!
Тож, до зустрічі 25 лютого 2022 року о 14.00 у виставковій залі "Вернісаж" на вулиці Франка.
Продовжимо... відкриття, пізнання, спілкування - у колі однодумців на театрально-музичному перформансі " Авансцена. Лесь Курбас".
Немає коментарів:
Дописати коментар