Саме сьогодні, 31 січня 2022 року виповнюється 225 років від дня народження Франца Петера Шуберта— австрійського композитора, одного із основоположників романтизму в музиці, автора понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.
Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 року в м.
Ліхтенталі біля Відня, в багатодітній родині шкільного вчителя. Хлопчик дуже
рано виявив музичні здібності. Його першими наставниками у музиці були були
батько, старший брат та Міхаель Гольцер, регент приходської церкви.
У шість років Франц навчився грати на скрипці та фортепіано,
а в одинадцять його прийняли до авторитетної у Відні школи з пансіоном —
придворної капели Конвікта. Там викладали такі європейські метри як Венцель
Ружичка та Антоніо Сальєрі. Згодом
Шуберт вступив до вчительської семінарії, а через рік почав викладати у школі.
На дозвіллі він написав свою першу месу, а також поклав на музику Гьоте «Гретхен за прядкою» — це був
перший шедевр композитора.
Знаковим у творчому житті Франца Шуберта стало його
знаймство із відомим європейським баритоном Йоганном Фогелем. Завдяки
натхненному виконанню співаком пісень композитора, вони завоювали надзвичайну
популярність у публіки.
Маестро
запрошують у літню резиденцію графа Естрергазі Желіз для виконання обов’язків
вчителя музики у двох доньок аристократа. Тут він закінчив Шосту симфонію,
створив Варіації на французьку пісню для двох фортепіано, присвячені
Бетховенові. Друзі композитора стверджували, що він був закоханий у свою
ученицю, графиню Кароліну Естергазі, і присвятив їй «Фантазію фа мінор» для двох фортепіано.
Музична продуктивність композитора була величезною, він
писав безупинно. Біографи Шуберта стверджують, що він ніколи нічого не змінював
у своїх творах, бо не мав для цього вільного часу. Незважаючи на підірване
здоров’я, останній рік життя музиканта, був особливо плідним: саме тоді світ
почув вокальний цикл, що був посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня».
Видавці продовжували відмовлятися брати великі твори Шуберта, платили мізерно
мало.
У 1828 р. Шуберт відчув перші тривожні ознаки хвороби, тому
стрімкий темп його композиторської діяльності можна трактувати і як симптом
недуги, і як причину швидкої смерті.
Композитор не беріг свого здоров’я, і помер у 31-річному
віці 19 листопада 1828 р. від черевного тифу у Відні. Згідно з його останньою
волею, Шуберта поховали на кладовищі, поруч із обожнюваним ним Бетховеном. На
пам’ятнику донині є красномовна епітафія: «Смерть поховала тут багатий скарб,
але ще прекрасніші надії».
За життя творчість Франца Шуберта не користувалася великим
успіхом. Композитор став першим з представників музичного романтизму в епоху
жорстокої меттерніхівської реакції. Щирість, задушевність музики Шуберта,
безпосередність та відвертість характеризували і самого митця. Найважливіше
місце в творчості композитора зайняла пісня для голосу та фортепіано. У цьому
жанрі він став наступником Бетховена. Саме Шуберт дав пісні нову художню форму,
збагативши концертну вокальну музику. Серед найвідоміших таких творів — балада
«Лісовий цар», «Мандрівник», «Хвала сльозам», «Зулейка» та ін.; великі збірки
пісень на вірші Вільгельма Мюллера «Зимовий шлях» та «Прекрасна млинарка».
Багато пісень зі збірки «Лебедина пісня» здобули всесвітню популярність
(«Серенада», «Притулок», «Рибалка», «Біля моря»). В усіх своїх творіннях Шуберт
проявив себе як чудовий мелодист із великою різноманітністю настроїв. Загалом,
спадщина композитора нараховує майже 600 пісень.
З численних церковних творів композитора (7 мес, велика
кількість оферторій, гімнів, магніфікатів, кантат та ін.) особливим, величним
характером і музичною багатогранністю вирізняється меса мі-бемоль мажор.
Франц Шуберт за життя здобув визнання, переважно, як пісняр; майже всі його великі
інструментальні твори було вперше виконано через кілька десятиліть після смерті
маестро. Справжню оцінку та масове визнання музика композитора отримала тільки
у 20 ст.
Немає коментарів:
Дописати коментар