«Вогонь творчого неспокою Едуарда Цісельського»

 

6 квітня 2021 року виповнилось 65 років від дня народження українського актора Едуарда Цісельського.

 

Про актора Едуарда Цісельського й досі важко говорити «був», «говорив», «співав»,  «жартував», «знімався»... Душа чинить опір цим словам, хочеться, щоб вони звуча­ли у теперішньому часі: «живе», «співає», «сміється», «грає»... На жаль, Едуарда Цісельського ми ось уже більше 20 років згадуємо у минулому. Для тих, хто його знаd - це була людина величезного обдарування і ба­жання жити, творити, голосом, думками, сльозами робити цей світ трошки кращим. 

Вже з першої по­яви в трупі Чернівецького музично-драматичного театру їм. О.Кобилянської випускник Київського державного інституту ім. І.Карпенка-Карого Едуард Цісельський привернув до себе увагу як колег, так і вибагливого чернівецького глядача. Він був зовні стриманий, дещо скупий на відверті емоції, іноді він, навіть, справляв враження замкнутої та зануреної в себе людини. І це природно для людей мистецького середовища. Попри те, що, скажімо, актори багато спілкуються не тільки між собою, а й з шануваль­никами та журналістами, мало хто з них допускає іншого до себе всередину. Митці закриті і рід­ко насправді розкриваються. 

Едуард Цісельський був справді не говірким, але увічливим до усіх, хто працював поруч: костюмерів, перу­карів, реквізиторів і робітників сцени. Він щиро любив тих, хто входив у коло його дру­зів і по-дитячому був їм відданий. Ці людські якості не тільки вирізняли його з-поміж мо­лодих акторів, які у 1978 році прийшли ра­зом з ним до театру, а й викликали повагу до нього у митців старшого покоління. Ниніш­ній директор театру Юрій Марчак і сьогодні ставить його у приклад молоді, яка прихо­дить до театру і завжди акцентує на тому, як працював актор Едуард Цісельський і яким був у театрі: «Коли Едуард приходив на роботу, то його не цікавило, чим займається режисер, монтувальник сцени чи директор театру, але добре знав одне-єдине: йому треба обговорити творчі питання з режисером вистави, налаштуватися на репетицію чи спектакль, втілити режисерський задум і зіграти виставу.

Народився Едуард Цісельський в м. Беслан Північно-Осетинської АРСР, але його малою батьківщиною став Хоростків, що на Тернопільщині. Там закінчив школу. На республіканському радіо-конкурсі молодих читців завоював диплом 1-го ступеня та звання лауреата, що стало визначальним у виборі майбутньої професії.

До Чернівецького музично-драматичного театру О. Кобилянської Едуард Цісельський приїхав за направленням разом з дружиною Людмилою Скрипкою, відразу після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. За майже 20 років роботи на сцені театру він створив понад 40 незабутніх сце­нічних образів. Його акторська палітра позначена своєрідними творчими віхами. І першою став дебют у молодіжній виставі «Вітька-Магелан» за п'єсою В.Нестайка, яку поставив народний артист Украї­ни, режисер А.Литвинчук. Вже в цій роботі молодий актор проявив своє рідкісне обдарування - творити у виставі свій мікросвіт. Світ психологічно крихкий, насичений внутрішньою високою напругою почут­тів. До кращих робіт цього періоду належить і роль Вальки у виставі «Шрами» за п’єсою Є. Шабана, постановку якої здійснив заслужений діяч мистецтв України П. Колісник. Для молодого актора вона стала творчою сходинкою в осягненні майстерності. Це був справжній успіх молодого актора. За цю роль Едуард Цісельський був нагороджений Дипломом 1-го ступеня на республіканському театральному огляді. Другою віхою у творчому зростанні актора стали знакові для нього роботи у виставах воєнної тематики: «Запитай колись у трав» за п’єсою Я.Стельмаха, постановку якої здійснив заслужений діяч мистецтв України К.Пивоваров, та «Рядові» О.Дударєва, яку поставив заслужений діяч мистецтв України П.Колісник. Цим роботам притаманні виразність, глибокий драматизм, життєва правдивість.

Новою віхою у творчості актора стали створені ним образи у виставах «Принцеса на горошині» (Король) та «Українські вечорниці» (Данило), де проявилися його нові грані обдарування. Пізніше ми побачили його талант як комедійного актора, здатного до імпровізації в ролях: Алджернану «Заміж –тільки за Ернеста» за п’єсою Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним», Писаря у «Пошились у дурні» М.Кропивницького, Півун у «Запечатаному двірнику» Ю.Федьковича. Особливе місце в сценічній палітрі актора посіли образи, створені в останні роки життя. Це Мина у виставі «Мина Мазайло» М.Куліша, Вчитель «Наодинці з долею» В.Босовича, Мітчел у «Трамваї жадань» А.Уільямса, Ісак у «Дуеньї» Г.Шерідана. Вагомий вклад Едуард Цісельський вніс до репертуару з буковинського літопису театру. Створені ним образи у виставах за п’єсами С.Воробкевича «Гнат Приблуда» (Гнат), «Вірне кохання і пан начальник» (Фештерчук) та Ю. Федьковича «Запечатаний двірник» (Півун).

За 20 років на сцені чернівецького театру Едуард Цісельський утвердив себе різноплановим актором, творчою особистістю.

12 червня 1996 року невблаганна смерть обірвала життя актора. Його не стало, коли йому тільки-но виповнилось 40…і він досяг у своєму ремеслі професіоналізму та високої майстерності, коли його акторська зоря в кіно тільки-но починала сходити – він знявся у телесеріалі В.Андрощука «Час збирати каміння». У 1996 році творчі досягнення Едуарда Цісельського було відзначено Всеукраїнською премією ім. І.Котляревського, а також присуджено літературно-мистецьку премію ім. С.Воробкевича.