Прийде ще час - українське танго!

 «Прийде ще час»

Прийде ще час — українське танго, написане Богданом Весоловським,  Іреною Яросевич та Степаном Чарнецьким 15 серпня 1936 року.

 

 Богдан Веселовський  - український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Історія створення українського танго

Танго було написане як інструментальний твір, без слів, Богданом Весоловським 15 серпня 1936 року. Першим виконавцем танго «Прийде ще час» був джаз-колектив «Ябцьо-джаз» Леоніда Яблонського, до складу якого, окрім самого Яблонського («Ябця»), входили Богдан Весоловський («Бонді»), Анатолій Кос-Анатольський, Степан Гумінілович та Ірена Яросевич («Рена»).

Згодом було написано слова Богданом Весоловським у співавторстві з Степаном Чарнецьким. За однією з версій текст до танго написав сам поет Степан Чарнецький, який був під час одного з виступів «Ябцьо-джаз» у львівському клубі «Бесіда». Степану Чарнецькому так сподобалася мелодія танго, що за півгодини він написав до неї слова й подарував Богданові Весоловському з умовою, що він почне писати сам тексти до своїх пісень. За твердженням ж галицького поета Лева Яцкевича, текст «Прийде ще час» написав сам Богдан Весоловський.

Першими виконали пісню-танго «Прийде ще час» були Богдан Весоловський та солістка гурту «Ябцьо-джаз» Ірена Яросевич, пізніше відома як Рената Андерс чи Рената Богданська.

Пісня-танго «Прийде ще час» миттєво стала популярною та принесла популярність Богдану Весоловському, а восени 1937 року ноти та слова були надруковані у Львові.

У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло й танго «Прийде ще час».

Текст пісні

               

Прийде ще час

    Ще раз поглянути на тебе,

    З тобою стрінутись ще раз,

    У вечір, як зірки засяють в небі,

    В осінній вечір, як тільки день погас.

    Ще раз піти удвох з тобою,

    За руки взявшись, як колись,

    В гаях стежками осінню сумною,

    де перший раз ми давно зійшлись...

    Приспів:

    Прийде ще час, коли затужиш ти за мною,

    Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,

    Може, тоді любов ти зрозумієш мою

    і, може, за ту любов вдячна будеш мені...

    Поглянути у твої очі

    І слухати слова твої,

    У сяйві місяця літньої ночі

    Послухать ще, як співають солов'ї.

    Невже лише це тільки мрія?

    Невже лише це тільки сни?

    Чому, чому пропала вся надія,

    зів'яла так, мов квіт навесні.