Ролі І.Миколайчука завжди були багатогранними, а гра настільки блискучою, що не запам’ятати його було неможливо.
Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.
З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971 рік) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.
У стрічці режисера Юрія Іллєнка розповідається трагічна історія сім'ї Дзвонарів у 1937—1947 роки.
У фільмі є історія трагічного кохання і війна, яка розділяє братів — вони опиняються по різні боки барикад. Іван Миколайчук грає роль Петра Дзвонара, Богдан Ступка – його брата Ореста. Сьогодні дивимось цей фільм о 19.30.
Навіть Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.
Проте він ніколи не помре у кінострічках, які нині дарують нам радість, підносять український дух і – вселяють впевненість у тому, що країна, яка мала такого талановитого сина, обов’язково буде щасливою.
Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.
З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971 рік) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.
У стрічці режисера Юрія Іллєнка розповідається трагічна історія сім'ї Дзвонарів у 1937—1947 роки.
У фільмі є історія трагічного кохання і війна, яка розділяє братів — вони опиняються по різні боки барикад. Іван Миколайчук грає роль Петра Дзвонара, Богдан Ступка – його брата Ореста. Сьогодні дивимось цей фільм о 19.30.
Навіть Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.
Проте він ніколи не помре у кінострічках, які нині дарують нам радість, підносять український дух і – вселяють впевненість у тому, що країна, яка мала такого талановитого сина, обов’язково буде щасливою.
https://www.slideshare.net/LubaShylyuk/ss-235769938?fbclid=IwAR0-M4H5vDOzTKz_soSKzF16wRCVx-o8Zq7N32FjZZ4DY_0th6fZ86JIg1Q
Немає коментарів:
Дописати коментар