четвер, 9 квітня 2020 р.

Творчий ген Олега Мосійчука. З ювілеєм, Маестро!


  Олег Мосійчук  -  український актор театру та кіно, режисер, сценарист, народний артист України - народився 9 квітня 1960 с. Новопавлівка, Межівського району, Дніпропетровської області. 


  У  півтора річному віці  з батьками переїхав на Волинь — у містечко Колки.
З дитинства маленький Олег перебував у середовищі творчих людей, спостерігав за театральною діяльністю батька, виконував свої перші ролі. Спадкоємний театральний діяч.
Після закінчення 8-го класу місцевої школи поїхав у Дніпропетровськ поступати в театральне училище. У 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, в 1993 році — Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. У 1982—1985 роках — актор Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Шевченка, в 1985-2000 роках — актор Рівненського українського музично-драматичного театру.


У 2000—2004 роках — головний режисер Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.
З 2004 року — головний режисер Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.
Член Національної спілки театральних діячів України (1982). 
Нагороджений  званням Народний артист України; Премією Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського; Літературно-мистецькою премією імені Сидора Воробкевича; Державною премією за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса та інші.
Для того, щоб перерахувати всі ролі Олега Петровича в театрі та кіно, потрібно писати окрему статтю. Все ж таки основні його роботи зазначу:
    Гамлет (однойменна вистава В. Шекспіра),
    Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка),
    Месія — «Одержима. Оргія» Лесі Українки.
 
Ролі в кіно

    Сергій Золотаренко — «Вир» (за однойменним романом Тютюнника), Київська кіностудія імені Олександра Довженко (1983);
    роль в епізоді «Далі польоту стріли» (1990);
    Іван — «День Маргарити», Мельник «Зарницы», Одеська кіностудія;
    Приходько — «Це було під Рівним», Свердловська кіностудія;
    Левко-кулеметник — «Один в полі — воїн», студія «Захід-фільм», Україна (2003);
    Войтко — (в похилому віці, головна роль), «Брати. Остання сповідь», студія «Пронто-фільм», Україна (2014);
    Дідусь — «Стрімголов», ІнсайтМедіа і Тато-фільм, 2017.


Режисерські роботи в театрі (спектаклі)

    «Сльози Божої матері»;
    «Патетична соната»;
    «Лісова пісня»;
    «Тіль Уленшпігель»;
    «Казка про Моніку»;
    «Євангеліє від Івана»;
    «Кайдашева сім'я»;
    «За крок до тебе»;
    «Сльози Божої Матері»,
    «Поминальна молитва»,
    «Мазепа»;
    «Допоможи їм, Всевишній»;
    «Євангеліє …»
    «Мазепа»
    «Мартин Боруля»
    «Вуйцьо з крилами»
    «Тарас»та інші.

Спектаклі, які представлялись у 12 театрах України, користувались великим успіхом у глядача, а також відзначені на міжнародних фестивалях в США, Словаччині, Польщі та Румунії.
Режисерською роботою в кіно, про яку варто згадати є  «Один в полі воїн», студія «Захід Фільм», Україна (2003).
Про свою роботу актором у театрі Олег Петрович говорить таке:
« — Ролей зіграв дуже багато, причому різнопланових — від Стецька до Гамлета. А перша моя роль на великій сцені була зіграна в Луцькому театрі — це Павлик в «Дикому ангелі». Пригадую, що коли після прем'єри вистави я вийшов на вулицю, здавалося, що на мене дивиться все місто… »


Нагороджений:
    Заслужений артист України (1993);
    Народний артист України (2009);
    Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського (1997);
    Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2002);
    Державна премія за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса (2013);
    «Людина року-2008» у Тернопільській області;
    Номінант енциклопедичного видання «Видатні діячі культури і мистецтв Буковини»;
    Переможець багатьох міжнародних і всеукраїнських фестивалів в номінації «Найкраща режисерська робота».
    Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2011).

Родина -  Батько, Петро Мосійчук – заслужений працівник культури України, все життя віддав театральній сцені. Мати — вишивальниця. Вишивала не тільки сорочки, рушники, а також художні картини. Брати: старший – архітектор, молодший – скульптор.


Немає коментарів:

Дописати коментар