З святом вас, любителі та шанувальники Кави!

У серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе Юрій Кульчицький відкрив у Відні кав'ярню «Під синьою пляшкою». Завдяки адаптації турецької кави до європейського смаку шляхом додавання молока та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи».

Юрій-Франц Кульчицький народився 1640 року в селі Кульчиці (нині — Самбiрський район Львівскої області) в шляхетній православній родині. З двадцяти років він жив у Запорізький Січі, де, знаючи декілька мов, був перекладачем. В кінці 1660-х років Кульчицький потрапив у полон, був перевезений на Балкани, де добре вивчив місцеві звичаї. Крім турецької, він знав польську, німецьку, угорську, румунську мови і на початку 1670-х був викуплений сербськими купцями для роботи перекладачем у «Віденській східній торговій компанії» в Бєлграді. Після того, як турецька влада звинуватила купців компанії у шпигунстві проти султана й виселила їх із Белграда, Кульчицький переїхав до Відня, де в 1678 році відкрив власну торгову компанію.

У червні 1683 року 140-тисячна турецька армія почала облогу Відня. До серпня більшість жителів, в тому числі й імператор Леопольд I, залишили місто, яке захищало неповних 5 тисяч військових під командуванням графа Рюдігера Штаремберга. Коли Відень охопила паніка і хвороби, Юрій Кульчицький запропонував передати лист до герцога Лотарінгії Карла V з проханням про допомогу. 13 серпня 1683 року Кульчицький, переодягнувшись і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом Джордже Михайловичем перетнув лінію облоги міста та турецький тил, і згодом повернувся з листом-відповіддю, після чого міська влада відмовилась від наміру здати місто.

12 вересня 1683 року силами Карла V і польського короля Яна Собеського турецькі війська зазнали поразки у битві біля Каленберга. В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у престижному районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років; 10 січня 1684 року Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора і отримав посаду «цісарського придворного кур'єра» у Туреччині. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави.

Спочатку Кульчицький розносив каву вулицями міста в горнятках на таці, а в серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе у подарованому йому будинку він відкривав кав'ярню «Під синьою пляшкою». Вона була декорована у турецькому стилі, а на знак перемоги до кави подавались рогалики у вигляді османського півмісяця, які випікав Пітер Вендлер. Адаптувавши турецьку каву до європейського смаку шляхом додавання молока, меду та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи», яка зробила кав'ярню «Під синьою пляшкою» популярним закладом. Завдяки цьому рогалики Вендлера набули великого поширення в Австрії і, з'явившись в 1770 році у Франції після переїзду туди Марії-Антуанетти, дочки австрійського імператора і дружини Людовика XVI, стали відомі на весь світ як круасани.

Кав'ярня Кульчицького була одним з перших подібних закладів у місті — першу відкрив вірменин Ованес Астуатзатур (Йоганн Теодат), який 17 січня 1685 року на знак вдячності за безперебійне поcтачання срібла для імператорського монетного двору отримав виключне право на постачання кави у Відень (невдовзі, під час облоги австрійцями Бєлграда, він був звинувачений у шпигунстві на корсть Туреччини і був змушений переїхати до Венеції).

Помер Юрій Кульчицький 20 лютого 1694 року від туберкульозу і був похований з почестями на центральному цвинтарі Відня біля собору Св. Стефана. В 1862 році іменем Кульчицького була названа одна з вулиць Відня, а 12 вересня 1865 року у річницю перемоги під Віднем на ній йому було встановлено пам’ятник.

У Відні щорічно у жовтні власники кафе Відня прикрашають вітрини своїх закладів портретами Юрія Кульчицького на знак пошани до народного героя і колишнього керівника віденського цеху продавців кави.Так, так! Ви все вірно зрозуміли! Саме завдяки українцю європейці полюбили каву! Сідайте зручніше, зараз розповімо Вам цікаву історію! Юрій Франц Кульчицький народився в 1640 році в шляхетній родині на території сучасної Львівської області. Його життя овіяно різними легендами. За однією з них він змолоду пішов до Запорізького війська. Під час одного з походів потрапив у халепу: мабуть турецький полон краще і не опишеш. Та, як кажуть у народі «Не буває лиха без добра». Саме там він добре вивчив турецьку мову та місцеві звичаї. За ще однією легендою, з полону Кульчицького викупили сербські купці, яким він потрібен був у якості перекладача: окрім турецької наш герой також володів польською, німецькою, угорською та румунською мовами. Декілька років Юрій пропрацював у «Віденській східній торговій компанії» в Белграді, де непогано заробляв. Це дозволило з часом перебратися до Відня.

А вже там він відкрив власну компанію з торгівлі килимами, шовком, перлами та ювелірними виробами. Здавалось би на цьому етапі працюй та отримуй дивіденди, та життя вносить свої корективи. У документах наступних років Юрій значиться як «Цісарський придворний кур'єр». Працює він по лінії Австрія-Туреччина. Самі розумієте, після турецького полону він мав значний досвід спілкування з представниками Османської імперії. Влітку 1683 року чисельна турецька армія почала облогу Відня. А от на захисті столиці було на порядок менше солдат. Хоч у них була перевага у вигляді міцних укріплень міста, але це навпаки, зіграло на руку ворогу. Турки розраховували на те, що рано чи пізно провізія скінчиться і містяни здадуться у полон. Можливо усе б розвивалося саме за цим сценарієм, якби «в’язні» Відня не знайшли, як покликати на допомогу ззовні. Саме Юрій Кульчицький визвався передати лист з проханням про допомогу герцогу Лотарингії Карлу V.

А далі події розвивалися як у шпигунській кінострічці. Кульчицький, переодягнувся і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом пішов навпростець через турецький табір. Операція розпочалася ввечері. Щоправда погода не сприяла – лив сильний дощ. На ворожій території, щоб не викликати підозр наш герой йшов наспівуючи турецьку пісню. Османський ага, побачивши, як вони змокли, навіть запросив їх до свого шатра, щоб зігрітись та обсохнути. Кульчицький видав себе за торговця виноградом, і йому привітний турок навіть порадив, як уникнути небезпек по дорозі. От тут починаєш розуміти, що дощ був доречним!
Така цікава історія, як українець навчив Європу пити каву по "віденські" !
З святом вас!

Джерело: https://acc.cv.ua/news/storystorynka/chashka/yak-ukrayinec-vchiv-evropeyciv-kavu-piti-40136. Сайт http://acc.cv.ua/

Як українець вчив європейців каву пити 08 Січ 2019 о 16:55 0 1790 Чашка Як українець вчив європейців каву пити Ілюстративне фото Так, так! Ви все вірно зрозуміли! Саме завдяки українцю європейці полюбили каву! Сідайте зручніше, зараз розповімо Вам цікаву історію! Юрій Франц Кульчицький народився в 1640 році в шляхетній родині на території сучасної Львівської області. Його життя овіяно різними легендами. За однією з них він змолоду пішов до Запорізького війська. Під час одного з походів потрапив у халепу: мабуть турецький полон краще і не опишеш. Та, як кажуть у народі «Не буває лиха без добра». Саме там він добре вивчив турецьку мову та місцеві звичаї. За ще однією легендою, з полону Кульчицького викупили сербські купці, яким він потрібен був у якості перекладача: окрім турецької наш герой також володів польською, німецькою, угорською та румунською мовами. Декілька років Юрій пропрацював у «Віденській східній торговій компанії» в Белграді, де непогано заробляв. Це дозволило з часом перебратися до Відня. А вже там він відкрив власну компанію з торгівлі килимами, шовком, перлами та ювелірними виробами. Здавалось би на цьому етапі працюй та отримуй дивіденди, та життя вносить свої корективи. У документах наступних років Юрій значиться як «Цісарський придворний кур'єр». Працює він по лінії Австрія-Туреччина. Самі розумієте, після турецького полону він мав значний досвід спілкування з представниками Османської імперії. Влітку 1683 року чисельна турецька армія почала облогу Відня. А от на захисті столиці було на порядок менше солдат. Хоч у них була перевага у вигляді міцних укріплень міста, але це навпаки, зіграло на руку ворогу. Турки розраховували на те, що рано чи пізно провізія скінчиться і містяни здадуться у полон. Можливо усе б розвивалося саме за цим сценарієм, якби «в’язні» Відня не знайшли, як покликати на допомогу ззовні. Саме Юрій Кульчицький визвався передати лист з проханням про допомогу герцогу Лотарингії Карлу V. А далі події розвивалися як у шпигунській кінострічці. Кульчицький, переодягнувся і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом пішов навпростець через турецький табір. Операція розпочалася ввечері. Щоправда погода не сприяла – лив сильний дощ. На ворожій території, щоб не викликати підозр наш герой йшов наспівуючи турецьку пісню. Османський ага, побачивши, як вони змокли, навіть запросив їх до свого шатра, щоб зігрітись та обсохнути. Кульчицький видав себе за торговця виноградом, і йому привітний турок навіть порадив, як уникнути небезпек по дорозі. От тут починаєш розуміти, що дощ був доречним! Як українець вчив європейців каву пити Вражаюча схожість з турецькими підданими ледь не вартувала життя нашим героям, коли вони підібралися до австрійців. При наближенні до Дунаю, який треба було переплисти, кур'єри були обстріляні. Та все стало на свої місця, коли «шпигуни» надали листи з Відня. До речі, ця кампанія зрештою увінчалась успіхом. Звісно ж після перемоги, міська рада нагородила Юрія Кульчицького чималою сумою грошей. Також йому подарували будинок і відзначили його подвиг срібною медаллю. А коли ж буде кава? Власне ми підійшли до цього моменту. Серед трофеїв з турецького табору було вивезено 300 мішків з невідомими австрійцям зеленими зернами. А от Кульчицький добре знав, що з ними робити. До речі, за ще однією легендою саме кава рятувала Юрія від головного болю. Зрештою наш співвітчизник вирішив познайомити австрійців з кавою і для цього відкрив кав’ярню, яку назвав «Під синьою пляшкою». Щоправда «турецький» варіант європейці не оцінили. Не допомогло навіть те, що Кульчицький ходив по місту у османському одязі та задешево пропонував спробувати напій. От після цього і почалися кулінарні експерименти… Кава з цукром, медом та молоком таки припала до душі віденцям. Ця рецептура нині відома як «кава по-віденські». А ви же куштували таку каву? Ні!? Тоді гайда виправляти цю прогалину у вашій смаковій біографії! І робити це радимо у кав’ярні «Чашка».Джерело: https://acc.cv.ua/news/storystorynka/chashka/yak-ukrayinec-vchiv-evropeyciv-kavu-piti-40136. Сайт http://acc.cv.ua/

Так, так! Ви все вірно зрозуміли! Саме завдяки українцю європейці полюбили каву! Сідайте зручніше, зараз розповімо Вам цікаву історію! Юрій Франц Кульчицький народився в 1640 році в шляхетній родині на території сучасної Львівської області. Його життя овіяно різними легендами. За однією з них він змолоду пішов до Запорізького війська. Під час одного з походів потрапив у халепу: мабуть турецький полон краще і не опишеш. Та, як кажуть у народі «Не буває лиха без добра». Саме там він добре вивчив турецьку мову та місцеві звичаї. За ще однією легендою, з полону Кульчицького викупили сербські купці, яким він потрібен був у якості перекладача: окрім турецької наш герой також володів польською, німецькою, угорською та румунською мовами. Декілька років Юрій пропрацював у «Віденській східній торговій компанії» в Белграді, де непогано заробляв. Це дозволило з часом перебратися до Відня. А вже там він відкрив власну компанію з торгівлі килимами, шовком, перлами та ювелірними виробами. Здавалось би на цьому етапі працюй та отримуй дивіденди, та життя вносить свої корективи. У документах наступних років Юрій значиться як «Цісарський придворний кур'єр». Працює він по лінії Австрія-Туреччина. Самі розумієте, після турецького полону він мав значний досвід спілкування з представниками Османської імперії. Влітку 1683 року чисельна турецька армія почала облогу Відня. А от на захисті столиці було на порядок менше солдат. Хоч у них була перевага у вигляді міцних укріплень міста, але це навпаки, зіграло на руку ворогу. Турки розраховували на те, що рано чи пізно провізія скінчиться і містяни здадуться у полон. Можливо усе б розвивалося саме за цим сценарієм, якби «в’язні» Відня не знайшли, як покликати на допомогу ззовні. Саме Юрій Кульчицький визвався передати лист з проханням про допомогу герцогу Лотарингії Карлу V. А далі події розвивалися як у шпигунській кінострічці. Кульчицький, переодягнувся і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом пішов навпростець через турецький табір. Операція розпочалася ввечері. Щоправда погода не сприяла – лив сильний дощ. На ворожій території, щоб не викликати підозр наш герой йшов наспівуючи турецьку пісню. Османський ага, побачивши, як вони змокли, навіть запросив їх до свого шатра, щоб зігрітись та обсохнути. Кульчицький видав себе за торговця виноградом, і йому привітний турок навіть порадив, як уникнути небезпек по дорозі. От тут починаєш розуміти, що дощ був доречним! Як українець вчив європейців каву пити Вражаюча схожість з турецькими підданими ледь не вартувала життя нашим героям, коли вони підібралися до австрійців. При наближенні до Дунаю, який треба було переплисти, кур'єри були обстріляні. Та все стало на свої місця, коли «шпигуни» надали листи з Відня. До речі, ця кампанія зрештою увінчалась успіхом. Звісно ж після перемоги, міська рада нагородила Юрія Кульчицького чималою сумою грошей. Також йому подарували будинок і відзначили його подвиг срібною медаллю. А коли ж буде кава? Власне ми підійшли до цього моменту. Серед трофеїв з турецького табору було вивезено 300 мішків з невідомими австрійцям зеленими зернами. А от Кульчицький добре знав, що з ними робити. До речі, за ще однією легендою саме кава рятувала Юрія від головного болю. Зрештою наш співвітчизник вирішив познайомити австрійців з кавою і для цього відкрив кав’ярню, яку назвав «Під синьою пляшкою». Щоправда «турецький» варіант європейці не оцінили. Не допомогло навіть те, що Кульчицький ходив по місту у османському одязі та задешево пропонував спробувати напій. От після цього і почалися кулінарні експерименти… Кава з цукром, медом та молоком таки припала до душі віденцям. Ця рецептура нині відома як «кава по-віденські». А ви же куштували таку каву? Ні!? Тоді гайда виправляти цю прогалину у вашій смаковій біографії! І робити це радимо у кав’ярні «Чашка».Джерело: https://acc.cv.ua/news/storystorynka/chashka/yak-ukrayinec-vchiv-evropeyciv-kavu-piti-40136. Сайт http://acc.cv.ua/