1 квітня 2022 року виповнюється 110 років з дня народження Одарки Олексіївни Киселиці – відомої буковинської мисткині, гордості Буковинського краю, Заслуженої художниці України, на чию честь названо одну з найпрестижніших обласних мистецьких премій, якою щорічно нагороджують найталановитіших художників нашої області.
О. Киселиця народилася у селі Берегомет Вижницького району Чернівецької області в родині Леся Киселиці – відомого народного діяча Буковини, фольклориста, учителя та директора школи, активного громадського діяча та Аделаїди Киселиці – педагога, представниці інтелігенції з надзвичайно розвинутою національною ідеєю. Впродовж 1928-1930 рр. вивчала малярство у майстернях Рацького, П. Видинівського у Чернівцях, у 1930-1939 рр. навчалася у Празькій академії мистецтв у майстерні Вратислава Нехлиби, який був абсолютно зачарований талантом цієї серйозної, вимогливої до себе буковинської дівчини.
З 1949 року Одарка Олексіївна працювала у Чернівецькому художньому фонді. Член Спілки художників України з 1954 року. Працювала у галузі станкового малярства, авторка багатьох портретів, пейзажів, натюрмортів.
У творах буковинської художниці Одарки Киселиці ніколи не було відвертого
трагізму, експресія барв завше притамована: вона ж бописа ла про життя.
Сутність всього сущого — переосмислена, бо все має сенс і значущість. Проте за
силою та могутністю звучання, напругою мазка Одарку Киселицю можна сміливо
поставити поруч із Ван Гогом, якого вона безмежно любила. Квіти мисткині —
розповідь про неї, звернені до всього сущого на Землі.
Її полотна —трембіта, яка голосить за скороминущістю життя, бо смерть людини чи загибель цілої цивілізації така ж трагедія, як і переламане життя найменшої квітки. Образи людей у Киселиці — це згусток мудрості, терпіння, прощення, фрагмент
неперервного ланцюжка поколінь, незалежно від віку зображених (“Сумні спогади”,
1966, “Подруги”, 1980), навіть коли це діти (“Портрет хлопчика”, “Мрійник”,
“Оксанка”, “Яринка” тощо).
Врешті можна скільки завгодно шукати архетипи, мотиви її творчості, поки не прийде розуміння того, що все наше знання — лише дещиця, бо креативна творчість потребує такого ж або й вищого рівня інтерпретації, відчуття.
Вона належала до тих людей, які хоч би чим займалися, але дар Божий, яким вони
нагороджені, приховати не можуть, бо, як сказав Григорій Сковорода, з видимого
пізнають невидиме.
Публічне визнання прийшло до художниці лише з першою персональною виставкою, виданням 1988 року каталогу її творів, тобто тоді, коли їй було вже за 75. Проте недаремно про таких, як Киселиця, буковинці старшого покоління говорять “уталанована”, тобто талановита.
Перша персональна виставка мисткині відбулася у Чернівцях 1988 року й стала справжнім відкриттям для мистецької спільноти нашого краю: настільки довершеними за формою та універсальні за змістом були її твори, вони стали якісно новими віхами класичного буковинського образотворчого мистецтва, і по праву дозволили вписати ім’я Одарки Киселиці до основоположників школи буковинського малярства.
Лауреатка обласної літературно-мистецької премії імені С. Воробкевича (1996 р.) 1997 р. О.Киселиці присвоєно звання «Заслужений художник України».
Одарка Олексіївна Киселиця померла 19 січня 1999 р. в Чернівцях. Похована мисткиня у с. Лукавці Вижницького району Чернівецької обл., звідки походили родом та проживали її батьки.
Немає коментарів:
Дописати коментар