БОБ МАРЛІ - 75 років з дня народження та 39 років без нього!

Боб Марлі (Bob Marley), справжнє ім'я Роберт Неста Марлі (Robert Nesta Marley)— виконавець регі, перший артист Ямайки, що зумів досягти міжнародного визнання. У своїх піснях він розповідав про труднощі і щоденну боротьбу народу Ямайки, створюючи портрети людей пригноблених і обділених, але щирих, світлих, натхненних, що було невичерпним джерелом їхньої сили. Його хист і темперамент залишили яскравий слід у творчості багатьох поколінь етнічних музикантів. Завдяки йому сонячна музика Ямайки стала невід'ємною частиною світової музичної культури.

Дитинство

Народився 6 лютого 1945 року в селі Найн-Майл (Nine-Mile), провінція Свята Ганна, Ямайка. Його батько, Norval Sirclay Marley, служив офіцером морського флоту, коли познайомився з 18-літньою тубільною дівчиною, майбутньою матір'ю Боба Марлі. Занадто велика різниця у віці й соціальному статусі не принесла цій родині щастя. Роберт був ще дитиною, коли залишився без батька. Після декількох років життя в Найн Майлз 14-літнім підлітком він відправився на пошуки щастя в Кінгстон, столицю Ямайки. Роберт став учнем місцевого співака Джо Гіггса (Joe Higgs) і тоді ж познайомився, і близько зійшовся з Невілом О'Райлі Лівінгстоном (Neville O'Riley Livingstone) на прізвисько Банні (Bunny). Зблизила їх, причому на довгі роки, звичайно ж, любов до музики.

Початок творчої діяльності

У 1962 році Боб Марлі записав перший сингл «Judge Not», але, не зумівши поділити гонорар із продюсером Леслі Конгом (Leslie Kong), порвав з ним відносини. У 1963 — Марлі зібрав свій першій гурт, який назвав Teenagers. Учасниками гурту були Пітер Тош (Peter Tosh), Банні Лівінгстон, Джуніор Брейсвейт (Junior Braithwaite), Бенерлі Келсо (Benerly Kelso) і Черрі Сміт (Cherry Smith). Гурт не раз змінював назву, називався Wailing Rudeboys, поки нарешті не перетворився в The Wailers. Незабаром у легендарній Studio One команда вже записувала свою першу серйозну роботу — сингл «I'm Still Waiting» із продюсером Коксоном Доддом (Coxsone Dodd).

На початку 1966 року, незважаючи на первісний успіх і близько 70 уже готових пісень, учасники Wailers розбіглися хто куди. У лютому Боб Марлі одружився з Ритою Андерсон (Rita Anderson), вокалісткою групи Soulettes, і перебрався з нею в Сполучені Штати, де жила його мати. Молоде сімейство поселилося в Нью-Йорку, і Боб знайшов роботу на фабриці. Його ентузіазму ледь вистачило на півроку. Повернувшись у жовтні 1966 року на Ямайку, він реанімував Wailers з участю Лівінгстона і Тоша. Усі троє музикантів до того часу примкнули до растафаріанів, адептів домінуючої на Ямайці віри Rastafari, що значно вплинула на світогляд Боба Марлі і всю його музичну творчість.

У 1968 році Wailers налагодили стосунки з продюсером Денні Сімсом (Danny Sims) і записали з ним масу нового матеріалу, хоча їхнє співробітництво протривало усього рік. Його замінив Лі «Скретч» Перрі (Lee «Scratch» Perry), під керівництвом якого музиканти зробили нові версії найвідоміших своїх пісень: «My Cup», «Duppy Conqueror», «Soul Almighty», «Small Ахе» й інших. За допомогою бек-групи Upsetters, що залучав Лі Перрі, у цей період Wailers додали звучанню регі ті характерні риси, що дозволили йому упевнено вийти на світовий музичний ринок: оригінальні ритми, могутній вокал і винахідливе продюсування.

Музиканти Upsetters, басовитий Естон Барретт (Aston «Family Man» Barrett) і його брат, барабанщик Карлтон Барретт (Carlton Barrett) у 1970 році влилися в ряди Wailers. Через рік команда заснувала власний незалежний лейбл Tuff Gong і встигла випустити трохи синглів, перш ніж відправитися в Лондон, де були узаконені їхні взаємини з компанією звукозапису Island Records, що взяла під свою опіку новостворений лейбл.

Світова слава

Альбом 1973 року «Catch a Fire», дебют на Island Records, був у той же час і перший альбом групи, виданим за межами Ямайки. Пластинка принесла Wailers вдачу, інтерес до регі виявили меломани за межами Ямайки, що підтвердили гастролі групи в Америці і Великій Британії. Wailers продовжували завойовувати європейську й американську аудиторії, виступаючи на розігріві в таких ведучих артистів, як, наприклад, Брюс Спрінгстін (Bruce Springsteen). Вкусивши перших плодів справжнього успіху, Лівінгстон і Тош вирішили відправитися в сольне плавання. Боб Марлі продовжив творчу кар'єру, заручившись підтримкою тріо I — Threes, у якому, крім його дружини Рити Марлі, грали також Марсія Гріффіт (Marcia Griffith) і Джуді Моватт (Judy Mowatt). Колектив Марлі з заново перетасованим складом одержав назву Bob Marley and the Wailers. Вони продовжували багато їздити з концертами аж до 1975 року, коли підійшов час розібратися з накопиченим матеріалом. З нових напрацювань вийшов міцний альбом «Natty Dread» (1975), перший у кар'єрі групи фіналіст британський Тор 40 і американський Тор 100. Найефектнішим номером на альбомі був сингл «No Woman, No Cry», класичний зразок творчості Марлі, що піднявся на першу позицію англійського чарта.

Тріумфом Bob Marley and the Wailers у Великій Британії стали два шоу в лондонському залі Lyceum Ballroom, що пройшли з великим ажіотажем. Блискуче відігравши концерти для глядачів усіх рас і відтінків шкіри, за матеріалами двох виступів група підготувала концертний альбом «Live» (1975).

Популярність екзотичної команди росла по наростаючій, підкріплювана усе більш високою якістю нових релізів. У 1976 році пластинка «Rastaman Vibration» стрімко злетіла в чартах багатьох країн світу, потрапивши в Тор 10 Сполучених Штатів. Сингл «Roots, Rock, Reggae» скорив Тор 40 R&B-чарта США. Ігнорувати це явище, що зайняло свою унікальну нішу в поп-мейнстімі, було вже неможливо. Важливим свідченням визнання стало звання кращої групи 1976 року, за результатами опитування читачів журналу «Rolling Stone».

В міру зростання інтересу до творчості чорношкірого музиканта у світі, змінювалося і ставлення до нього на батьківщині. Боба Марлі почали сприймати як культову фігуру, національний символ, майже міфічний персонаж, кожне слово якого підхоплювалося і передавалося з вуст у вуста.

У 1977 році з'явився альбом Bob Marley and the Wailers «Exodus», кульмінаційна крапка в кар'єрі артиста. По усьому світі розлетілися хіти «Jamming», «Waiting in Vain», «One Love/People Get Ready», а сингл «Exodus» став найвищим досягненням команди в американських рейтингах продажів, відзначивши в Тор 20 чарта R&B. У створенні альбому брав участь розширений колектив музикантів, що включав, крім фронтмена і тріо I-Threes, також братів Барретів і лід-гітариста Джуліана «Джуніора» Марвіна (Julian (Junior) Marvin).

Через рік Марлі представив ще один LP «Kaya» (1978), що включав яскраві композиції «Is This Love» і «Satisfy My Soul». У Великій Британії диск прийняли чудово, він відзначився в першій п'ятірці національного рейтингу продажів, а сингл «Is This Love» зафіксований в англійському Тор 10. У США інтерес до альбому був набагато нижчим, в ефірі американських радіостанцій до того часу домінували диско і нова хвиля.

Новий студійний лонг-плей «Survival» Марлі записав у 1979 році. Британські шанувальники команди гарантували йому влучення в Тор 20. У червні 1980 року світ побачив 12-й альбом артиста — «Uprising», що в перекладі означає «повстання». Диск став наступним комерційним успіхом музиканта, у першу чергу у Великій Британії. Альбом «Uprising», і хіт-сингл «Could You Be Loved» скорили Тор 10. Останнє повстання Боба Марлі закінчилося трагічно. Відкривши велике світове турне чудовим виступом у тільки що звільненому Зімбабве, Bob Marley and the Wailers почав об'їжджати країну за країною, причому з величезним успіхом. Наприклад, їхній концерт просто неба у Мілані зібрав понад 100 тисяч глядачів. З не меншим захопленням музиканта вітали на Ямайці, але через погане самопочуття він не зміг відіграти на батьківщині всі заплановані концерти. Навесні 1981 року команда приїхала в Сполучені Штати. Під час шоу в нью-йоркському Central Park артист прямо на сцені знепритомнів. У госпіталі з'ясувалося, що в нього тяжка форма раку шкіри меланома — хвороба зайшла надто далеко, мали місце численні метастази.

Смерть

Боб Марлі пішов з життя 11 травня 1981 року. Йому було 36 років. Його смерть і кінець кар'єри The Wailers не зупинили нову хвилю інтересу до творчості цього геніального сина Ямайки. Рита Марлі, яка все життя підтримувала і супроводжувала чоловіка, після його смерті спробувала почати сольну кар'єру. Деякі її пісні, наприклад, «One Draw», «Many Are Called» і «Play Play», звернули на себе увагу меломанів, але до середини 80-х вона майже цілком відійшла від шоу-бізнесу і присвятила себе родині — адже за роки музичної активності Боба Марлі Рита паралельно з концертами і студійними записами встигла народити сімох дітей. Дейвід, старший син Боба Марлі, відомий більше як Ziggy, досить успішно вибудував свою артистичну кар'єру і став популярним поп-виконавцем, очолюючи групу Melody Makers. Це сімейний «бізнес»: у колективі залучені ще троє дітей Боба Марлі — Седелея (Cedelia), Стівен (Stephen) і Шерон (Sharon). Сингл Melody Makers 1988 року «Tomorrow People» скорив Тор 40 США. Ще троє нащадків Боба Марлі — Деміан (Damian), Джуліан (Julian) і Кай-Мані (Ky-Mani), теж обрали музичну кар'єру.

Дискографія

Рік          Назва    Примітки

1970      Soul Rebels        Студійний альбом

1973      Catch A Fire       Студійний альбом

1973      Burnin' Студійний альбом

1974      Rasta Revolution             Студійний альбом

1974      Natty Dread       Студійний альбом

1975      Live!      Запис концерту в «Lyceum Theatre», Лондон, липень 1975

1976      Rastaman Vibration       Студійний альбом

1977      Exodus                 Студійний альбом

1978      Kaya      Студійний альбом

1978      Babylon by Bus                Записи з концертів в Європі

1979      Survival                Студійний альбом

1980      Uprising               Студійний альбом

1984      Legend                Збірка; завдяки його популярності, неодноразово пізніше виходив в різних доповнених версіях

1991      Talkin' Blues       Запис концерту в «Record Plant», Сан-Франциско, 1973

2003      Live At The Roxy              Запис концерту в «Roxy», Голлівуд, травень 1976

Також

Альбом               Рік          Лейбл

The Wailing Wailers        1966      Studio One

The Best of the Wailers                1970      Beverley’s

Soul Rebels        1970      Upsetter/Trojan

Soul Revolution               1971      Upsetter/Trojan

Soul Revolution Part II 1971      Upsetter/Trojan

African Herbsman           1973      Upsetter/Trojan

Rasta Revolution             1974      Upsetter/Trojan

Catch a Fire        1973      Island/Tuff Gong

Burnin' 1973      Island/Tuff Gong

Natty Dread       1974      Island/Tuff Gong

Rastaman Vibration       1976      Island/Tuff Gong

Exodus                 1977      Island/Tuff Gong

Kaya      1978      Island/Tuff Gong

Survival                1979      Island/Tuff Gong

Uprising               1980      Island/Tuff Gong

Confrontation (posthumous)    1983      Island/Tuff Gong

Концертні альбоми

Live!      1975      Island/Tuff Gong

Babylon by Bus                1978      Island/Tuff Gong

Talkin' Blues (записано в 1973)                1991      Island/Tuff Gong

Live at the Roxy (записано в 1976)         2003      Island/Tuff Gong

Компіляції

Legend                1984      Island/Tuff Gong

Reggae Greats 1984      Island/Tuff Gong

Rebel Music       1986      Island/Tuff Gong

Songs of Freedom          1992      Island/Tuff Gong

Natural Mystic: The Legend Lives On     1995      Island/Tuff Gong

Bob Marley: Reggae Legend      1999      St. Clair

One Love: The Very Best of Bob Marley & The Wailers                 2001      Island/Tuff Gong

Bob Marley and The Wailers: Trenchtown Rock (Anthology '69 — '78) 2002      Trojan Records

Gold      2005      Island/Tuff Gong

Africa Unite: The Singles Collection        2005      Island/Tuff Gong

Компіляція записів пісень в Studio One 1963—1966

One Love at Studio One (double CD)     1991      Heartbeat Records

Simmer Down at Studio One     1994      Heartbeat Records

Wailing Wailers at Studio One   1994      Heartbeat Records

The Toughest — collection of Peter Tosh’s Studio One recordings          1996      Heartbeat Records

Destiny: Rare Ska Sides from Studio One             1999      Heartbeat Records

Wailers and Friends       1999      Heartbeat Records

Climb the Ladder             2000      Heartbeat Records

Greatest Hits at Studio One       2003      Heartbeat Records

Компіляція записів пісень 1966—1971

Feel Alright        2004      JAD Records/Universal Records

Best of the Wailers         2004      JAD/Universal

Soul Rebels        2004      JAD/Universal

Soul Revolution Part II 2004      JAD/Universal

Soul Revolution Part II(Upsetter Revolution Rhythm)   2004      JAD/Universal

Universal Masters Collection     2004      JAD/Universal

Original Cuts      2004      JAD/Universal

127 King Street                 2004      JAD/Universal

Ammunition Dub Collection       2004      JAD/Universal

Wail’N Soul’M Singles Selecta   2005      JAD/Universal

Grooving Kingston 12 (3-CD boxset)      2004      JAD/Universal

Fy-Ah, Fy-Ah (3-CD boxset)       2004      JAD/Universal

Офіційно видані ремікси

Chances Are      1981      WEA

Soul Almighty: The Formative Years Vol.1           1996      JAD

Black Progress: The Formative Years Vol.2          1997      JAD

Dreams Of Freedom: Ambient Translations in Dub         1997      Island

Chant Down Babylon     1999      Island

Shakedown: Marley Remix        2001      JAD

 
Вже 39 років, як немає з нами великого Боба Марлі.
Його хист і темперамент залишили яскравий слід у творчості багатьох поколінь етнічних музикантів. Завдяки йому сонячна музика Ямайки стала невід'ємною частиною світової музичної культури.
За своє життя він постійно пропагував мир і отримав безліч нагород. В 1994 році був внесений в "Rock and Roll Hall of Fame", в 2001 році отримав зірку на Голлівудській Алеї слави і отримав Греммі за свої досягнення в музиці. Внесений в список "100 найкращих виконавців усіх часів".

«Money can not buy life», тобто «Життя за гроші не купиш»– останні слова Боба Марлі перед смертю, сказані синові. В цій фразі весь король регі. Але для нього життя було чимось більшим, ніж можливістю вставати щоранку, готувати сніданок, прикурювати самокрутку і витріщатися в екран телевізора. Для нього життя – це стан душі.
Боб Марлі пішов з життя 11 травня 1981 року. Він завжди говорив, що його музика буде жити вічно – і виявився правий.
R. I. P.