До 180-річчя Чайковського!

 Петро Ілліч Чайковський  походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-турецьку війну та відслуживши полковим лікарем, став городничим Слободського та Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка, автор романсу «Очі чорнії».

Батько композитора, Ілля Петрович, займав різні пости в Департаменті гірничих і соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській губернії, викладав у Гірничому корпусі. Мати композитора, Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, внучка французького скульптора Мішеля-Віктора Асьє (Michel Victor Acier), народилася у сім'ї митного чиновника в Петербурзі, грала на фортепіано і співала. 1833 року вона стала другою жінкою Іллі Петровича і народила шестеро дітей, серед яких Петро був другим. Мати займалася вихованням дітей, вчила їх музики, розмовляла з ними тільки французькою.

Недалеко від місця народження Чайковського, на Уралі, вийшла в перекладі книга англійського історика Саймона Манді, де автор згадує про перебування композитора в Україні. Тема Чайковський і Україна прозвучала ще в двох російських виданнях – Валерія Соколова та книзі Ніни Берберової, яку авторка написала ще 70 років тому в Парижі. Ще раніше, у 20-му році російський вчений і композитор Борис Асаф’єв відзначав, що в ліричних творах Чайковського вплив малоросійської музичної стихії відчутний набагато сильніше, ніж великоросійської. Але пізніше українська тема в житті Чайковського в російському радянському музикознавстві ігнорувалася. Її висвітлювали лише українські дослідники. Хоча про українських предків Петра Ілліча писав ще його брат - Модест Ілліч. Саме він подав відомості про те, що прадід композитора – Федір Опанасович Чайковський був православним шляхтичем Кременчуцького повіту і в чині сотника брав участь у Полтавській битві. Документи, які зберігаються в архівах Москви, свідчать, що дід композитора Петро Чайка родом із Полтавщини, вихованець Київської академії. Згодом його прізвище стало Чайковським, що було досить характерним на той час.

Упродовж 28 років, до самої смерті композитор по кілька місяців жив у різних куточках української землі. Таких оаз було понад 15, але найчастіше він бував у Кам’янці на Черкащині, яка стала для Петра Ілліча, за словами брата, “осяйним пунктом”. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина. Як “обітованого раю” чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий Чайковський у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: “Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва”.

В Україні Чайковський написав понад 30 своїх творів, серед яких дві симфонії (одну з них ще за його життя назвали “Українська”), опери “Євгеній Онегін”, “Черевички”, “Орлеанська діва”, “Мазепа”, балет “Лебедине озеро”. Тут виникли його романси на вірші Шевченка і знаменитий Перший фортепіанний конецерт, в одній з мелодій якого звучить наспів лірників. А у фіналі Концерту звучить мелодія пісні “Види, вийди, Іванку”.

В останній рік свого життя Чайковський з тріумфом диригував своїми симфоніями в Харкові і Одесі. Один з концертів Петро Ілліч дав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Брат композитора писав, що навіть в Парижі гучні торжества на честь Чайковського блідли перед виявом любові в Україні.