Образність майстра. Олексій Шовкуненко

21 березня 2024 року виповнилось 140 років від дня народження Олексія Олексійовича Шовкуненка.

Митець народився 1884 року в сім’ї херсонського робітника. Початкову художню підготовку здобув у Одеському художньому училищі під керівництвом відомих живописців-реалістів К. Костанді та Г. Ладиженського. Вже у той період він експонує свої роботи на виставках Товариства південноросійських художників.

1908 року художник закінчує училище і в наступному році вступає до Петербурзької Академії художеств, де вчиться у видатного педагога В. Савинського — продовжувача реалістичної системи П. Чистякова. У студентські роки Шовкуненко виконує такі правдиві, виразні, яскраві за психологічною характеристикою твори, як “Портрет дівчини” (1914), “Портрет Арбінської”, “Портрет Фадєєвої” (1923), а також серію реалістичних пейзажів Одеського суднобудівного заводу.

У цей період улюбленим матеріалом митця стає акварель, і в цій техніці він домігся блискучих результатів. Поетична піднесеність, соковитість, яскравість живопису, життєвість образів і зв’язок майстра з повсякденним бурхливим життям України характеризують твори Шовкуненка періоду 1920-30-х років. Експоновані на першій Всеукраїнській виставці 1927 року акварелі “Катери на стапелях”, “Будують баржу”, “Новий пором” та інші принесли автору широке визнання художньої громадськості.

Протягом кількох років (1930—1933) Олексій Шовкуненко працює на Дніпробуді. Будівництву цієї величної споруди присвячена велика серія його акварелей: “Будівництво гідроелектростанції”, “Гребля”, “Плоти на Дніпробуді”, “Кран”, “Середина греблі” та багато інших. Значне місце в творчості Шовкуненка посідають акварелі, виконані на Донбасі. Але найбільших успіхів домігся майстер у галузі портретного живопису. У роки Другої Світової війни він пише портрети героїв, письменників, поетів, художників, артистів, вчених. Тоді були виконані чудові портрети П. Тичини, архітектора В. Заболотного, академіків О. Палладіна, О. Богомольця, Б. Чернишова, скульптора Б. Яковлева (1944), С. Ковпака (1945) та ін. Ці твори відзначаються глибоко індивідуальною характеристикою портретованих і віртуозною майстерністю виконання. Художник знаходить для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідний технічний прийом

У післявоєнні роки художник продовжує працювати над портретами своїх сучасників. Він пише портрети скульптора М. Лисенка (1947), артистки М. Литвиненко-Вольгемут (1947) тощо. У них автор виступає оригінальним художником із своєрідним, глибоко індивідуальним почерком, з самобутнім оптимістичним сприйманням дійсності. Життєрадісність і бадьорість властиві також його темпераментним пейзажам і натюрмортам.

Окрім напруженої творчої роботи, Олексій Олексійович Шовкуненко багато часу віддавав педагогічній діяльності. Ім’ям митця названо Херсонський художній музей.