Український художник-мультиплікатор, режисер і сценарист, автор всенародно улюбленої мультсаги “Як козаки…” Володимир Авксентійович Дахно народився 7 березня 1932 р. у Запоріжжі.
На визначення його подальшої долі чи мало якесь значення місце народження? Так мало!
"...По-перше, я народився і виріс у Запоріжжі, можливо, звідси – почуття гумору й любов до різноманітних жартів і хохм. По-друге, я завжди цікавився історією Запорозької Січі. Читав Михайла Грушевського, Миколу Костомарова, все, що вдавалося знайти, попри те, що в ті часи тема козацтва належала до заборонених...".
Соціалістична дійсність на карикатурах і шаржах слабко розумілася.
Після закінчення вузу в 1955 р. Володимир Дахно почав працювати у Києві архітектором. Спливло ще кілька років, і знову повернулося стійке відчуття: – “Ну, не моє це…” Адже недавній випускник мислив нестандартно, намагаючись творчо поставитися до, здавалося б, бездушного креслення.
Є часи, коли кожному із нас потрібен чарівний пендель… Про те, що Володимир розтринькує власний хист, йому у вічі сказали інші творчі особистості. Побачивши незвичайний архітектурний проєкт, чим була дисертація Володимира Дахна, уже на той час відомі українські мультиплікатори: Марк “Марик” Драйцун і Давид “Додик” Черкаський – запропонували архітектору будувати… вітчизняну анімацію. Золотих гір не обіцяли, тільки роботу в новому Творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів, що лише-но виникало на студії “Київнаукфільм” (нині – “Укранімафільм”).
За словами митця: "...Не знаю, як ви, а я вважаю, що жарт, дотеп, гостре слово часто-густо більш вдало і чітко окреслюють важливі речі, аніж серйозне та глибоке їх вивчення. Не дарма ж, Платон наставляв своїх учнів:
- Без кумедного важко зрозуміти серйозне, і, взагалі, протилежне пізнається за допомогою протилежного..."
У новім ремеслі фаху довелося набиратися не один рік. Повною мірою талант Володимира Дахна розкрився в 1967 р., коли за сценарієм М.Братеніна на екрани вийшла перша десятихвилинка – “Як козаки куліш варили”, що започаткувала славетну мультсагу “Як козаки…” Геніальні речі народжуються легко. Цікаво, що до пілотного проєкту були залучені значні творчі сили. Наприклад, аніматорами на “козаках” працювали: Давид Черкаський, Володимир Дахно, Марк Драйцун, Євген Сивокінь, Анатолій Вадов, Борис Храневич, Адольф Педан, Анатолій Солін, В.Баєв. Оператор – Анатолій Гаврилов, композитор (!!!) – Мирослав Скорик.
Головними героями української мультсаги “Як козаки…” стали троє харизматичних запорозьких козаків: бурмило, коротун і силач, за сценарієм – Грай, Око і Тур. Були вони різними за вдачею. Грай виявився хитрим і розважливим, Тур – сором’язливим і сентиментальним, а Око – бадьорим і войовничим; останній тягав за собою величезну мортиру.
Потрапляючи в неймовірні пригоди, зустрічаючись з людьми різних країн та епох, часом – навіть із богами та інопланетянами, – герої мультсеріалу “Як козаки…” стали найупізнаванішими персонажами в українській анімації, справжніми народними улюбленцями, своєрідним національним символом, заживши величезної популярності.
Як художник-мультиплікатор, Володимир Дахно брав участь у створенні 11 мультиплікаційних фільмів інших режисерів. Як постановник, створив 17 стрічок, із яких дев’ять склали мультсагу “Як козаки…” Усі творчі випробування та життєві перипетії вели до чогось важливого, архіважливого. Це стало зрозумілим, коли у 1988 р. московське творче виробниче об’єднання “Союзтелефільм” замовило у “Київнаукфільму” повнометражний анімаційний телефільм “Енеїда” за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського. Режисером великого проєкту призначили Володимира Дахна. Робота над фільмом тривала три роки.
Маючи характер, режисер-постановник не божився зробити “екранізацію”, а створив фільм саме “за мотивами” безсмертної поеми “батька української літератури”, по-своєму її переосмисливши та обігравши. Було виконано колосальний обсяг робіт. Справа навіть не в тім, що анімаційна “Енеїда” складалась із семи частин (68 хвилин), а кожна – з 14 тисяч малюнків; загалом – сто тисяч аркушів! Головне було в іншому: кожен із учасників творчої групи пишався тим, що ще у 1988 р., за три роки до відновлення незалежності України, в мультфільмі замайоріли – нехай поки що намальовані – синьо-жовті українські прапори.
На останні півтора десятиліття життя Володимира Дахна – запала творча тиша. Не лише патріарх, згасала українська анімація: економічна криза, період первісного нагромадження капіталу, перемога валютного матеріалізму над світлим ідеалізмом, національну культуру злидні викинули з порядку денного. Та, попри фінансові проблеми, до кінця своїх днів майстер продовжував будувати творчі плани, подавав заявки, передавав фахові знання молодим мультиплікаторам і щиро мріяв, що його ідеї будь-що втіляться в життя.
Володимир Дахно - Патріот! Спадщина творця у патріотичній анімації, яку любили і дорослі, і діти!
Патріоти в Україні були у всі часи її історії і будуть завжди. Вони обороняли та обороняють свою землю, вони співали та співають українських пісень, виражають думки українського народу та закликають його в поезіях.
Сьогодні патріотизм набув дещо іншого значення. Він вже далеко не тільки у вічливому ставленні,у прибраному за собою смітті, у знаннях основних історичних державотворчих подіях.
Він у практичній допомозі
військовим в гарячих містах України, які боронять нашу
незалежність - він у багаточисельних
волонтерських рухах, що допомагають як
на війні, так і в тилу мирному
населенню наших регіонів, він у мітингах
за свободу України в інших країнах світу, він у чітких діях наших партнерів за
рубежом, які допомагають всім нам наближати Перемогу!
В дні, коли ми боремося проти потужного ворога, який переважає нас чисельністю. Який переважає нас кількістю техніки. Але який на тисячі світлових років далекий від нас, від нормальних людей, які мають гідність, ми не забуваємо про своїх Героїв усіх часів, усіх професій та усіх, хто на робочому місці наближає перемогу кожної хвилини!.
Немає коментарів:
Дописати коментар