"Образність портретів Євзебія Ліпецького"

Євзебій Ліпецький народився в сім’ї Глікеріїї та Олександра Ліпецьких на Буковині (с.Вербівці).

Навчався в православній реальній школі в Чернівцях, де і набув перші навички з малювання.
Потім поїхав здобувати мистецьку освіту до Мюнхена, навчався в Королівській Академії мистецтв.
В Баварській Академії мистецтв опанував мистецтво реставрації в майстерні професора Дернера.
В 1915 році Є.Ліпецького було призвано до війська. Деякий час він перебував у діючій армії, а згодом працював у Віденському військовому географічному інституті картографом.
У 1918 році разом із сім’єю повернуся до Чернівців. Тут Є.Ліпецький працював у чоловічій гімназії, де викладав каліграфію, рисунок, німецьку мову. Серед учнів Є.Ліпецького був Михайло Івасюк.
В Українському домі, в студії Є.Ліпецького навчалися: Дарина Макогон (Ірина Вільде), Ірма Розеншток, Михайло Молдаван, відвідувала, як перебувала в Чернівцях, і студентка Празької Академії мистецтв Одарка Кисилиця.
Євзебій Ліпецький писав портрети, пейзажі, малював декорації до вистав, виконував розписи та реставраційні роботи.
Митець любив подорожувати, мав чудову бібліотеку, збирав кераміку, власноруч виготовляв меблі та рами для робіт, любив куховарити, співати і слухати пісні.
Євзебій Ліпецький був чоловіком дуже доброзичливим, закоханим у мистецтво, прихильним до людей.

Євзебій Липецький малював портрети, пейзажі, декорації до вистав, реставрував стінописи (Почаївська лавра, Крехів, монастир «Хрещатик») і книжки, та чільне місце у творчості Ліпецького посідає портретний жанр. Він був автором численних портретів українських письменників, історичних осіб та сучасних йому діячів культури і мистецтва. У портретних творах Ліпецький творчо поєднував мистецькі засади академічної школи з імпресіоністичним підходом до створення образів, майстерно поєднував академізм, реалізм та сесецію. Він майстерно передавав психологічний стан, характер та зовнішню подібність портретованих, вільно володіючи різноманітними техніками. Про це свідчать його твори, а також архівні та друковані джерела.

Великий вплив на Ліпецького здійснив Микола Івасюк, який був його безпосереднім вчителем.

За словами Івана Снігура — відомого поціновувала народної творчості, Євзебій Ліпецький був не просто художником, а художником-реставратором. «Художник-реставратор — це набагато більше, аніж просто художник. Реставратор дає життя тим речам, які вже відмирають; він відроджує тих людей, яких навіть не бачив. Ліпецький — один з найвидатніших митців Буковини. Йому не було рівних, нема і не буде».

Творчий доробок

Мистецький доробок Євзебія Ліпецького чернівецького періоду та років еміграції спіткала доволі драматична доля. У вирі подій частина його робіт є втраченими або загубленими. Відтак кожне свідоцтво про твори майстра є надзвичайно цінним.. Наприклад, йдеться про портретні зображення чернівецьких художників 1935 року, які були розміщені у чернівецькій німецькомовній газеті «Czernowitzer Deutsche Tagespost» (20 березня 1938 р.), у монографіях Ірини Міщенко «Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість» (2004 р.) та Гайделінде Поллєрус «Владімір Загородніков…Від ікони до графіті» (1984 р.).

У різні роки працював у галузі станкового малярства, графіки, театрального декоративного мистецтва, книжкового оформлення, брав участь у реставрації релігійних споруд (зокрема, Почаївської лаври). Написав портрети Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Лук'яна Кобилиці. Відомо, що Ліпецький малював чернівецьких художників — Володимира Загороднікова, Пауля Верона та Ісідору Костантіновічі-Гайн, «йому „позували“ такі особистості як австрійський цісар Карл, німецький цісар Вільгельм, генерал Гіндебург, чи не всі, його часу, буковинські митрополити й високі достойники та еліта», писав Іван Жуковський.

Частина оригіналів його творів зберігається в Чернівецькому художньому музеї та Чернівецькому краєзнавчому музеї. У Художньому музеї зберігаються: живописний «Портрет дружини» (1910 р.), два пастельних твори — «Дівчина в бузковому» (1919 р.), «Портрет хлопчика» (1910 р.), а також ще кілька графічних аркушів. У Чернівецькому краєзнавчому музеї є можливість оглянути його акварельний автопортрет (1915 р.) та портрет Ольги Кобилянської (1922 р.).

Серед його робіт є також: «Коляда» (1936), «Голова дівчини» (1954).

У 2012 році випадково було виявлено невідому до тих пір роботу Ліпецького родиною Скорейків з Чернівців. Це був портрет Александра Скорейка, мецената та багаторічного війта села Борівці. Ймовірно, картина була написана у 1911 році, а гонорар за неї дозволив Ліпецькому продовжити своє навчання. Саму ж картину було знайдено на горищі та передано до Художнього музею Чернівців, де її було реставровано та виставлено до експозиції.