Сходження. Три дні з Моцартом. День другий

 

Найважливішою особливістю художнього доробку Моцарта є широта і багатогранність його національно-культурних зв'язків. Моцарт - представник віденської класичної школи XVIII століття, яка в його особі знайшла своє найвище вираження. Моцарт з раннього дитинства почав гастролювати  європейськими країнами. Перебування Моцарта в Італії, Франції, Німеччині позначилося на його творчості. При міцній і ясній австрійській музичній основі, яка сама по собі є багатонаціональною, Моцарт увібрав те, що він чув, бачив, спостерігав в інших країнах.

Але все це в музиці Моцарта стало «своїм», увійшло в неї як органічна, невід'ємна частина, створивши свій неповторно своєрідний творчий стиль.

Таким чином для творчості Моцарта  стало характерним жанрова багатогранність, органічне поєднання австрійської народно-національної основи музики з особливостями інших національних музичних культур (більше усього італійської), єдність глибокого ідейного змісту і довершеної художньої форми. Всі ці характеристики дають право нам стверджувати про  виховне естетичне навантаження сприйняття музичного матеріалу Моцарта. Тому Моцарт – є  програмним композитором  в усіх ступенях музичної освіти.

Австрійська народна пісенність - основа музики Моцарт, як і у Гайдна, вона своїм корінням йде в австрійську народну пісенність; але у Моцарта ці зв'язки з народнопісенними джерелами складніші і тонші. Твори Моцарта відрізняються душевною чуйністю, поетичністю. Це дає змогу на уроках слухання музики  учням чітко та легко спрямовувати уяву та фантазувати на музичні теми Моцарта. В свою чергу це розвиває естетичний смак та вміння глибоко аналізувати  музичні фактури та мелодійні стежки композитора.

Моцарт - один з найбільших мелодистів. Прості, мелодії, що легко запам'ятовуються, поєднують риси австрійської і німецької народної пісенності, танцювальності з співучістю італійської оперної кантилени та вирізняються багатством внутрішнього змісту.

Але в музиці Моцарта часто зустрічаються і мелодії мужнього характеру, насичені великим драматичним пафосом. Джерело мелодичного натхнення Моцарта невичерпне.

Велике значення в музиці Моцарта має поліфонія, що  споріднена та розвивалась  на деяких  прикладах баховської поліфонії, але має в  основі нові стилістичні принципи віденської класичної школи, з пануванням в ній гомофонно-гармонічного типу мислення. Гармонія Моцарта ще більше відтіняє виразність і красу мелодичного образу. Як це було властиво всій музиці XVIII століття, вона заснована на взаємозв'язку головних функцій: тоніки, субдомінанти і домінанти. Але ці функції використовуються в музиці Моцарта різноманітно - з вживанням побічних рівнів ладу, внутрішньотональних відхилень, складних для свого часу модуляцій. Сміливі модуляції і далекі тональні зіставлення в музиці Моцарта неодноразово приводили в збентеження його сучасників і здавалися їм музичною зухвалістю.

 Такі характеристики  музичного матеріалу композитора дають змогу учням-піаністам відпрацьовувати технічні вміння слухання кожного голосу теми в поліфонічних уривках та відстежувати розвиток мелодій. Окрім віртуозних технік учні-піаністи мають можливість на матеріалі композитора відпрацьовувати техніку  різних туше, роботи педалі,   та мелодійного ведення.  

Розвиток естетичного смаку учнів музикою композитора очевидний. Ось цікавий приклад глибокого естетичного  уявного бачення  при звучанні музичного матеріалу композитора.

 Константин Паустовский «Старый повар».

 Цитата:

«… Незнакомец играл, глядя в чёрное окно.

— А теперь, — спросил он, — вы видите что-нибудь?

Старик молчал, прислушиваясь.

— Неужели вы не видите, — быстро сказал незнакомец, не переставая играть, — что ночь из чёрной сделалась синей, а потом голубой, и тёплый свет уже падает откуда-то сверху, и на старых ветках ваших деревьев распускаются белые цветы. По-моему, это цветы яблони, хотя отсюда, из комнаты, они похожи на большие тюльпаны. Вы видите: первый луч упал на каменную ограду, нагрел её, и от неё поднимается пар. Это, должно быть, высыхает мох, наполненный растаявшим снегом. А небо делается всё выше, всё синее, всё великолепнее, и стаи птиц уже летят на север над нашей старой Веной.

— Я вижу всё это! — крикнул старик.

Тихо проскрипела педаль, и клавесин запел торжественно, как будто пел не он, а сотни ликующих голосов…

— Я видел всё так ясно, как много лет назад. Но я не хотел бы умереть и не узнать… имя. Имя!

 

— Меня зовут Вольфганг Амадей Моцарт, — ответил незнакомец…»

    

 Ще один  виховний приклад взаємозв’язку предметів – музики та літератури  - є «Гра в бісер»— останній, підсумковий роман видатного німецько-швейцарського письменника Германа Гессе (1877—1962). Проблема, що хвилює автора, — це доля культури та глибока криза духовності сучасного світу. Відрив елітарної культури, її зростаюча самоізоляція призводять до втрати нею творчого духу, до переродження «культури» в «цивілізацію». Нині ці процеси набули посиленого розвитку, що актуалізує роман Гессе і надає йому рис своєрідної антиутопії.

 Цитата: «…Коли на землі мир, коли всі речі перебувають у стані спокою і все в своїх перетвореннях наслідує Найвище начало, тоді музика може бути викінченою. Коли прагнення і пристрасті не звертають на хибний шлях, тоді музика стає досконалою. Досконала музика має свій грунт. Вона повстає з рівноваги. Рівновага виникає з справедливості, а справедливість із сенсу всесвіту. Тому про музику можна говорити тільки з людиною, яка збагнула сенс всесвіту…». ( Йосип Созанський )

 

Краса музики Моцарта у величезній мірі пов'язана з фактурою його творів, завжди ясною, прозорою, тонкою. Бездоганність і чистота голосоведення, досконалість форми, кожна деталь якої глибоко змістовна, - всі ці властивості музики Моцарта, нарівні з її високим артистизмом і поетичною натхненністю, додають їй мистецьку силу.

Це музика  геніальна і вона є кращим матеріалом в роботі викладача-піаніста в своїх класах!