Назарій
Яремчук
(1951-1995)
Рідні гори Карпати, Говерла
сріблочола, вічнозелена красуня смерічка стали символом молодості і пісенного
натхнення добре знаного по всіх усюдах ансамблю "Смерічка", в
юнацькому гроні якої заспівав свою незабутню, невмирущу "Червону
руту" Назарій Яремчук.
Народився і виріс Назарій Яремчук
у с. Рівня, що на Вижниччині, 30 листопада 1951 року в селянській родині, був
четвертою дитиною.
Батько мав чудовий тенор, співав
у церковному хорі, мати теж добре співала, окрім того — грала на мандоліні,
була учасницею художньої самодіяльності — була неперевершеною акторкою у
Вижницькому народному театрі. Це були люди високої внутрішньої культури та
інтелегентності. Безмежну любов до всього українського, до власного коріння
передли батьки і дітям. Назарій почав співати змалку, бо в сім'ї співали всі.
Особливо трепетно ставилась мати до співу наймолодшого, з чотирьох дітей,
мріяла бачити Назарія на професійній сцені.
У 1969 році він закінчив
Вижницьку середню школу.
Село Рівня, де зростав Назарій
Яремчук розкинулося в мальовничому куточку Карпат, де сивочолі гори в
смерековій корон відзеркалювались в кришталево-чистих водах Черемошу. Понад усе
любив Назарій цю первозданну красу, сила природи додавала йому снаги, коли
вертався з далеких доріг. Ніколи ні за яких обставин ніякі принади не вабили
співака з такою силою, як рідні Карпати. Мабуть знаковою була ця любов, бо саме
з таким же, залюбленим у Черемош, Левком Дутківським, що зріс на другому
березі, звела доля Назарія у ансамблі з символічною назвою “Смерічка” у 1969
році. Дві пристрасті: до пісні і рідного краю поєднались в першій пісні, що
виконав Назар в ансамлі “Незрівняний світ краси” (так буде називатись і перша
грамплатівка).
Любов до географії привела
Яремчука у 1970 році до географіцчного факультету Чернівецького університету.
Вона ж, географія розкрила необмежені простори для лету Назарової пісні.
Саме в цей час
вокально-інструментальному ансамблю "Смерічка" потрібні були юні
співаки. Голос Назарія, дзвінкий і приємний, сподобався, він легко вписався в
колектив, його полюбили всі.
Самобутність творчого почерку
"Смерічки" найяскравіше проявляється в пісні "Горянка", за
яку В. Зінкевич і Н. Яремчук завоювали звання лауреатів всесоюзного конкурсу
"Алло, ми шукаємо таланти". Пісні "Смерічки" того часу
відразу стали популярними і з часом увійшли до золотого фонду української
естради, принесли всесвітнє визнання. Завойовану високу репутацію підтвердили
вдалі виступи у Всесоюзних конкурсах "Пісня - 71" та "Пісня —
72".
У 1972 році —
обласна комсомольська премія ім. К. Галкіна,
У 1973 році ансамль запросили на
професійну сцену — колектив “Смерічка” входить до складу Чернівецької обласної
філармонії, з 1982 року Назарій Яремчук
стає художнім керівником “Смерічки”.
Звідси пролягли шляхи колективу
на фестивалі: "Київська весна", "Московські зорі",
"Кримські зорі", "Білоруська осінь", "Білі ночі",
"Марцішор", "Вогні магістралі - 77" (перший фестиваль на
БАМі), “Братіславська ліра”. На
останньому Назарій Яремчук став лауреатом. Колектив "Смерічки"
був учасником культурної програми ХІІ Олімпійських Ігор, Першого Міжнародного
фестивалю політичної пісні, що відбувався у Києві, виступав для делегатів і
гостей всіх визначних форумів.
Голос Назарія
мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів
поважати кожного у житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого.
Живлячись цілющими соками фольклору, він протистоїть модним, швидкоплинним
течіям і піднімається на нові вершини.
Першою піснею на телебаченні
стала “У Карпатах ходит осінь”. Її підхопить і пронесе по всій території
колишнього СРСР і далеко за межі співпраця з талановитим композитором
Володимиром Івасюком, в піснях “Водограй”, але особливо зазвучить “Червона
рута”, що стане візитівкою Буковини на світовому просторі: в Росії, Прибалтиц,
Румунії, Польші, Німеччині, Канаді, США, Індії, Афганістані, Монголії та ін.
Чимало прихильників таланту
буковинського митця і в Чехії, Словаччині, Німеччині, Лаосі, Афганістані.
У 1975 році Назарій Яремчук
закінчив географічний факультет Чернівецького університету і почав працювати на
кафедрі економічної географії, але - перемогла пісня.
У кожній пісні
він намагається віднайти нові виконавські засоби, передати частку cвоєї душі.
Уже в 27 років в 1978 році Назарію Яремчуку присоєно звання
заслуженого артиста України та нагороджено орденом Дружби народів.
У 1987 році Яремчук отримує
звання народного артиста України. 25 років виконавської творчості - це святе
служіння своєму народові, тій українській пісні, що всмоктав з молоком матері.
Його пісня звеличує, піднімає гідність, вертає молодим козацьку славу, дбає про
невмирущу історію минулих поколінь.
Життєва доля Назарія повязана з
талановитою плеядою українських естрадних співаків, композиторів, музикантів,
поетів, починаючи з 60-х років. Це — Л. Дутківський, М. Мозговий, В. Івасюк, С.
Ротару, П. Дворський, В. Зінкевич, І. Крутий, О. Морозов, О. Злотник, В.
Прокопик, Г. Татарченко, В. Морозов, Інеса Братущик, А. Матвійчук, О. Хома, О.
Добрянська, О. Лаврош, В. Ільїн, В. Крищенко, Ю. Рибчинський, А. Демиденко, Е.
Гостюк, С. Галябарда, М. Сингаївський, В. Герасимов, М. Ткач, А. Дементьєв та
ін.
З роками до теми природи та
високого, як стожари, кохання додаються теми першоджерел всього сущого:
історичного коріння народу, родини. Рано залишившись без батьків, Назарій
Яремчук особливо гостро відчував значущість родинних зв'язків, їх він перенесе
у пісні “Родина”, “Батько і мати”, “Чуєш, мамо?”.
Однаково натхненно і щиро співав
і в переповнених столичних залах, на стадіонах і для одного-єдиного пораненого
бійця в афганському госпіталі. В часи Чорнобильської трагедії артист тричі
виїжджав до евакуаторів.
Наіть в поезіях, які належать
перу Назарія Яремчука звучить ця тема: “Я разом із своїм народом”, “Україна
молода”, та ін.
Риси характеру співака, що
успадкував від батьків — щирість, безпосередність та надзвичайна скромність не
дозволили Назарію Яремчуку експлуатувати уже досить відоме ім'я. Прагнення до
самовдосконалення, професійного зростання привели артиста до Київського
державного інституту культури, факультет сценічної режисури, якій закінчив у
1988 році.
Висока
Громадська позиція, активність гастрольного життя, популярність колективу
“Смерічка” гідно відзначена Республіканською премією ім. М. Островського (1982
р.); лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги (1984 р); дипломант ХІІ
Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві (1985 р.); присвоєно звання
народного артиста України (1987 р.).
30 червня 1995 року Назарія
Яремчука не стало. Невиліковна хвороба обірвала яскраве життя. Але його ім'я
навічно залишиться в історії нової України, української і світової культури.
“Своїм співом він піднімався до зірок”, — сказав побратим по сцені Василь
Зінкевич. Пам'ять про істинно Народного артиста продовжує жити в серцях, піснях
і дітях, що продовжують справу батька.
Голос Назарія, чистий, як ранкова роса, щедрий, як колосиста нива, високий, як небо голубе, завжди буде нести добро в людські серця. Адже співав, навіть будучи тяжко хворим, і вірив, що високе мистецтво спасе світ і допоможе людям жити.
Саме сьогодні виповнюється 69 років від дня народження Назарія Яремчука і ми, як щирі шанувальники творчості Майстра української естради, згадуємо його добрим словом, слухаємо кращі зразки пісенної спадщини співака та перечитуємо надруковані спогади друзів, побратимів та шанувальників. І вас запрошуємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар