Спогади. Лесь Сердюк

 

Лесь Сердюк (14.10.1940–26.05.2010) – актор, що його звання «заслуженого» (1982) і «народного» (1996) «затверджені» любов’ю глядача. Лесь Сердюк став утіленням образу «мужнього» українця, войовничо-гордовитого, відданого справі, Батьківщині і товариству. Та насправді його акторський діапазон незрівнянно ширший…

Народився на Покрову 1940 року, в Харкові, у знаній мистецькій родині. Мати – оперна співачка Анастасія Левицька, батько – видатний артист театру й кіно, учень Леся Курбаса, актор «Березолю» Лесь Сердюк. Саме на честь Курбаса він назвав свого сина; щоправда, в ті часи давати ім’я репресованого майстра було небезпечним, тому його довелося «замаскувати» іменем Олександр.

Харків, колишня столиця радянської України, зберігав значення одного з культурних центрів. І Лесь Сердюк-старший, яскрава постать українського театру і кіно, мав відповідне оточення: Мар’ян Крушельницький, Данило Антонович, Іван Мар’яненко, Олександр Крамов, Володимир Скляренко… «Всі ці люди […], вони пішли від нас, їх нема, але, в мені ж вони живуть!» Отже, Лесь Сердюк-молодший обирає спадкову мистецьку професію.

Актор мріяв про кінокар’єру, хоча шлях виявився непростим: довгий час його просто не затверджували.  А згодом вийшли такі фільми:

«Хліб і сіль», «Море нашої надії», «Адреса вашого дому», «Чорний капітан», «Вавилон ХХ» І. Миколайчука (1979 р.). -  «перший парубок на селі» Данько: «Я граю Данька, якому переступить через людину – це раз плюнуть. Плюнув, розтер, пішов далі» пізніші ролі у «Така довга, така пізня осінь», «Провал операції «Велика ведмедиця», «Подарунок на іменини», «Дике поле», «Душа правдивая», «Партитура на могильному камені».

Коротке резюме актора про його творчість: «Зі мною був Бог! І він мене оберігав. Від поганих режисерів, поганих сценаріїв. Мені дуже щастило на партнерів. Картин на моєму рахунку більше сотні, а справжніх ролей – близько 70. Виходило в мене чи ні, це вже судити глядачам і критикам. Звісно, буває, що роль виписана погано, але якщо разом з цією поганенькою ролькою ти почнеш трудитися, то вдвох можна знайти вихід навіть із найглухішої ситуації».