Мистецтво - те, що нас надихає: «Музичні сторінки України», Ч ІІ

Денис Володимирович Січинський — видатний український композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Королівстві Галичини та Володимирії, музично-громадський діяч, педагог. Автор музики до пісні-маршу «Не пора». Одного з найпопулярніших українських гімнів початку XX століття на слова Івана Франка.

Народився 2 жовтня 1865 року в с. Клювинці (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, тепер Гусятинський район, Тернопільська область, Україна). Основи музичних знань Денис Січинський здобув у Тернопільській класичній гімназії, після закінчення якої у 1888 році вступив до правового та теологічного факультету Львівського університету, але музичну освіту завершив у Львівській консерваторії (1892).

Після завершення студій переїхав до Коломиї, де заснував чоловічий вокальний квартет. Потім працював учителем гри на фортепіано, диригентом хорів у Бережанах та інших містах Західної України, також Станіславі, Перемишлі (диригент у 1895—1896). Ще — капельмейстером оркестру при сирітському притулку в Дрогобичі як організатор і диригент хорів співацького товариства «Боян» (засноване 1891 р.).

Денис Січинський був надзвичайно талановитим, став першим композитором у Галичині, однак «жити з музики» було не легко, тому його життя було досить важким. Рано втратив батьків та мав розрахунок тільки на власні сили. Позбавлений засобів для існування, Денис Січинський змушений був братися до будь-якої роботи — переписувати ноти, аранжувати популярні твори, керувати хором, військовим оркестром, давати уроки, лекції, працювати рахівником, бухгалтером, капельмейстером у сирітському притулку. Працював у Львові. Саме львівському «Боянові» композитор присвятив свої два великих твори: в'язанку народних пісень «Було не рубати зеленого дуба» і кантату «Дніпро реве». 1894-го Денис Січинський брав участь у створенні у Львові комітету для збирання й публікації українських народних пісень.

1902 року заснував у Станіславі першу музичну школу, організовував сільські хори. Один з ініціаторів Союзу Співочих і Музичних Товариств Галичини (1903).

Помер Денис Січинський від зараження крові (сепсису) 26 травня 1909. Похований у меморіальному сквері Івано-Франківська. Лише після смерті композитора громадськість усвідомила, якої втрати зазнала.

Пам’ять композитора вшановують у різні часи. 1956 року була видана перша музикознавча праця про життєвий і творчий шлях композитора доктором мистецтвознавства Стефанією Павлишин.

На честь композитора Дениса Січинського названа вулиця в Івано-Франківську, в Тернополі та в інших містах України.

До 100-літнього ювілею Січинського завдяки ініціативі Андрія Ставничого та за підтримки дирекції, Станіславському музичному училищу було присвоєно ім'я Дениса Січинського. Це — один із провідних навчальних закладів України, потужний осередок культури та мистецтва Прикарпаття, що виховує справжніх фахівців, яскраві творчі особистості, національно-свідомих громадян — патріотів своєї держави.

До 125-річного ювілею Дениса Січинського було підготовлено розлогу програму з творів композитора. Відбулася науково-теоретична конференція, на якій виступили викладачі Львівської консерваторії професори Стефанія Павлишин, Марія Бойко, доценти Любомира Яросевич, Юрій Ясіновський та викладачі Івано-Франківського музичного училища.

У жовтні 2015 року музична громадськість Івано-Франківська і України, музичне училище, що назване ім'ям Дениса Січинського, відзначили 150-річний ювілей композитора. Проведено ювілейну академію в Івано-Франківській обласній філармонії, відбулися концерти, де звучали твори композитора, вшанування, пам'ятні урочистості. У рамках святкування 150-ліття маестро відбулося вручення премії імені Дениса Січинського, яку цього року отримав хор «Галицькі передзвони».

Творчість: Солоспіви: «Сон» (слова Г. Гейне в перекладі А. Кримського), «Я тебе люблю» (слова Володимира Жуковецького), «Із сліз моїх» (слова Г. Гейне в перекладі А. Кримського), «Дума про Нечая» (Слова народні); «Кілько дум то переснилось» (Слова У. Кравченка); «Пісне моя» (Слова І. Франка); «Із сліз моїх» (Слова Г. Гейне, переклад А. Кримського); «Не співайте мені тої пісні» (Слова Лесі Українки) та інш.

Опери: «Роксоляна» — історична опера (1908). Кантати: «Дніпро реве» (1892), «Кантата». Його преосвященству Єпископу Станіславському о. Др. Григорію Хомишину, «Лічу в неволі» (1902, слова Тараса Шевченка), «Минули літа молодії» — 30 березня 1907 композитор створив хоровий твір на слова Тараса Шевченка.

Солоспіви: Хори на слова Тараса Шевченка, Івана Франка та ін.

«Не пора» (Слова І. Франка); «Чом, чом, земле моя» (Слова В. Лебедєвої); «Непереглядною юрбою» (Слова І. Франка); «Січ в поході» (Слова В. Лебедєвої) та інш.

Духовні твори. Збірка обробок народних пісень. Пісні для дітей. Фортепіанні мініатюри.

З нагоди Міжнародного дня музики відділ мистецтв експонує книжкову розкладку «Музичні сторінки України», на якій представлені друковані джерела про творчу спадщину українського композитора Дениса Січинського до його 155-річчя від дня народження та діяльність українського кобзаря, диригента, педагога Дмитра Андрусенка до 125-річчя від дня народження.