До Міжнародного дня музики
до 125-річчя від дня народження
українського кобзаря,
диригента, педагога Дмитра
Андрусенка
Народився Дмитро Васильович Андрусенко 4 жовтня 1895 року в Решетилівці на
Полтавщині в простій селянській родині.
Змалку виявив хист у хоровому співі та у 8-річному віці вже
заспівував у церковному хорі. Саме це визначило подальше мистецьке життя митця.
Вивчав гру на бандурі від Василя Яковича
Осадька. В 1921 р. закінчив свої студії в Полтаві на хорового диригента. Невимовне
бажання створити капелу бандуристів привело Андрусенка до виготовлення українських
народних музичних інструментів (бандур, цимбал, сопілок). З 1921 викладач
музики в Решетелівці. Керував різними хоровими колективами та капелами
бандуристів на Полтавщині з 1927-32 рр. , зокрема організував капелу
бандуристів у Решетилівці в 1927, у
Веприку в 1931році та в Шалигиному в 1945 на Сумщині.
І дзвеніли бандури, сплітаючись з дитячими голосами та ніжним сумом сопілок, на
концертах, районних та обласних оглядах художньої самодіяльності, на
республіканській олімпіаді художньої творчості дітей.
На початку 50-х організував змішану
капелу бандуристок, долучив до неї ансамбль сопілкарів - зорганізувався видатний колектив з виключно
українським репертуаром. Окрім того, що цей колектив демонстрував чудову гру та
спів, він являв виключно барвисте
видовище - українські вінки із стрічками
на головах дівчат, у сорочках, вишитих власноручно, а хлопці - у солом’яних
брилях, білих вишиванках та червоних шароварах. О, то було справжнє свято для споглядання!
За таку діяльність – український націоналізм та "за участь у
контрреволюційній організації" - був
репресований 1937 року. Проходив по справі Чумака Никифора. Термін ув’язнення
не встановлено. Після реабілітації переїхав до Сум, де керував капелою
бандуристів при Палаці культури з 1947 року. 1949 року створив знову там дитячу капелу бандуристів.
Зараз багато говориться та пишеться про
духовне відродження, про пробудження національної свідомості. Але головне не в цьому, а в тому, що ти робиш
по-справжньому віруючи.
Дмитро Андрусенко розкривав пелюстки юних душ назустріч
українській пісні саме з непохитною вірою у справу.
Дмитро Андрусенко - людина
виняткової скромності, працьовитості, терпіння, громадянської мужності, автор
численних пісень, неабиякий майстер музичних народних інструментів, відданий своїй
землі, своєму народу та своїй історії.
Цікавий факт.
Свого часу отримали в дар комплект із 10 журналів щоквартальника «Бандура», що виходить в школі бандурного мистецтва в Нью-Йорку від славного земляка Василя Селезінки. Саме в одному із них вміщено статтю Миколи Петренка до 100-річчя митця «Бандурист Дмитро Андрусенко». Саме ці матеріали глибше розкрили нам постать Дмитра Васильовича, громадські та творчі подвиги, здобутки та пам’ять музикантів світу, що простягається через океани та покоління.
На Славу Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар