22 лютого 2020
року виповнюється 210 років від дня
народження видатного польського композитора та піаніста французького походження, якого вважають національним героєм
Польщі – Фридерика Франсуа
Шопена.
Знаковим є те, що ХIХ століття є настільки багате неповторно оригінальними та
вічно живими явищами в музиці, цікаве і тим, що в центральне русло європейської
класики вливаються нові самобутні творчі сили, що представляють переважно
слов'янські країни: Польщу, Росію, Чехію. У другій чверті ХІХ століття Фридерик
Шопен отримує загальне визнання як класик польської музики. Історія
справедливо вписала в скрижалі ім'я Шопена поряд з іменами найвидатніших
митців. Його музика – це рідкісне поєднання великої думки з чарівною красою
образів та безумовною досконалістю малих
інструментальних форм - найпрекрасніше одкровення мистецтва.
22 лютого 2020 року о 14.30 до ювілею
видатного композитора відбудеться «Музичний салон в бібліотеці. Фридерик
Шопен».
Захід підготовлений у співпраці
із кафедрою музики Чернівецького Національного університету
ім. Юрія Федьковича.
Особлива гостя музичного салону – солістка
обласної філармонії ім. Дмитра Гнатюка - Лілія
Холоменюк.
Як на мене, музика Шопена - така
собі квінтесенція рафінованої
витонченості та тонко відшліфованої краси.
В ХІХ столітті побутувала така салонна
інтерпретація його музики, тому що сам Фридерик Шопен не любив велику концертну
естраду, саме граючи в аристократичних музичних салонах досягав
особистої гармонії та задоволення від витонченої атмосфери блиску, розкоші, віртуозної краси при повній відсутності крикливих акторських ефектів. Хоч далеко не
всі характеристики тодішніх салонів притаманні музиці Шопена. Адже вдавана
віртуозність, недостатня глибина та поверхнева змістовність творів виконаних у салонах - повністю протилежні шопенівській музиці. Вона за музичними
характеристиками дуже аристократично
«салонна», але глибока, віртуозно
блискуча та здатна з великою силою заволодіти
і багатотисячну аудиторію слухачів. Бачила це на власні очі.
Королівські Лазеньки (дослівна
назва через призначення палацу як купальні на озері), Лазєнки, Парк
Лазєнковський — палацо-парковий комплекс у Варшаві, що вирізняється чисельними
пам'ятками в стилі класицизму, заснований у XVIII столітті польським королем
Станіславом Августом Понятовським, спланований королівськими архітекторами:
Домініком Мерліні, Яном Крістіаном Камсецером і Яном Крістіаном Шухом.
Надзвичайно вражає масштабами. Нині парк слугує тим самим потребам, що й за
часів монархії. Тут відбуваються різноманітні культурні, наукові, дозвілеві й
спортивні імпрези та заходи. Лазєнки є улюбленим місцем прогулянок варшавських
містян та численних туристів. Задля безпеки малих дітей у парку заборонено
ковзатися на роликах, скейтах, кататися на велосипедах. Поблизу парку
знаходиться Ботанічний сад Варшавського університету, який не оминають увагою
відвідувачі променади та не лише вони, студенти також з приємністю проводять
там свій час.
Так ось,
влітку, щонеділі, двіччі в день,
відбуваються концерти open air відомих піаністів Польщі (і не тільки), які
виконують твори Фридерика Шопена. Це вражаюче видовище, коли вся величезна
галявина біля пам’ятника Шопену
заповнюється слухачами різного віку, які розміщуються довільно на килимках та
карематах, щоб слухати Шопена - Героя
Польщі.
Фридерик Шопен. Польські пісні op. 74 —
зібрання із 17 пісень, написаних протягом 1827-1847 років. Пісні написані на
слова відомих польських поетів романтичної епохи, найбільше — на слова Стефана
Вітвіцького. Вперше були опубліковані в 1859. Окрім цього зібрання існують ще
три посмертно опубліковані пісні на польські тексти. Інколи їх також включають
до op.74. Таким чином загальний доробок Ф. Шопена у вокальному жанрі складає 20
пісень.
Усі пісні з часом були
перекладені й видані німецькою та англійською мовами. Згодом здійснено переклади
українською мовою, а деякі з них — мають кілька варіантів перекладів. Вперше
весь цикл в українському перекладі прозвучав у Києві 26 березня 2017 року. Крім
того повністю переклад циклу зробив Валерій Яковчук.
19 червня 2017 в Українському
фонді культури було презентоване видання «Фридерик Шопен. Польські пісні в
сучасних українських перекладах», в якому надруковані ноти, тексти польською та
в перекладі українською всіх збережених до нашого часу пісень Фридерика Шопена.
Відзначимо ще одне протиріччя. Композитор геніального
обдарування, який залишив глибокий слід в світовій музиці, відобразив в своїй
музиці широкий діапазон нових, на той час, ідей, виразив себе повністю тільки в фортепіанній музиці.
Новаторська роль фортепіано в
західноєвропейській музиці ХІХ ст.. велика.
Відповідне місце в своїй
творчості йому виділили багато композиторів епохи. Але Шопен зумів безкінечно
розсунути художні кордони цього
інструменту і довести його невідоме, до того часу, всеосяжне значення. Як приклад: Карл Марія Вебер, як
висококласний естрадний піаніст, зумів знайти свій особливий стиль тільки
в музичному театрі: фортепіанні сонати
Бетховена - геніальні твори – стали тільки сходинкою до геніального симфонізму;
навіть блискучий піаніст свого століття
Ференц Ліст - не обмежився тільки ним. Ліст,
коли вже був зрілим композитором, відмовився
від творів для фортепіано і присвятив себе симфонічній творчості. Ліст виступав у концертах
буквально до останніх днів свого життя. Деякі вважають, що він є винахідником
жанру сольних концертів піаністів й особливого патетичного концертного стилю,
що зробив віртуозність самодостатньою й захоплюючою формою. Пориваючи зі старою
традицією, Ліст поставив рояль так, щоб відвідувачі концертів могли краще
бачити вражаючий профіль музиканта і його руки. Іноді Ліст ставив на сцену
кілька інструментів і подорожував між ними, граючи на кожному з рівним блиском.
Емоційний натиск і сила удару по клавішах були такі, що під час турне він
залишав за собою по всій Європі порвані струни й зламані молоточки. Все це було
невід'ємною частиною вистави. Ліст майстерно відтворював на роялі звучність
повного оркестру, у читанні нот з аркуша йому не було рівних, славився він і
блискучими імпровізаціями. Вплив Ліста дотепер відчутно в піанізмі різних шкіл.
Але, завдяки факту, ми маємо симфонічні
твори Ліста: оперу «Дон
Санчо або замок кохання», 13
симфонічних поем, «Симфонію
до Божественної комедії Данте», «Фауст-Симфонію» (за мотивами Гете). Шуман - найбільше проявив себе як
фортепіанний композитор, але все ж таки віддав
йому тільки одне десятиліття. А у Шопена - фортепіанна музика була його
всесвітом. І творчою лабораторією, і формою самоствердження віртуозного техніцизму, і як сфера вираження інтимних настроїв.
Звичайно, що головною творчою темою був
образ Польщи, але й поруч були романтично-ліричні мотиви. Доля його
держави надала його почуттям до батьківщини і характер безвихідного споглядання,
недосяжності мрії про вільну Польщу, але
й захоплююче перебільшене схиляння перед її прекрасним минулим.
Фридерик Шопен народився 22
лютого 1810 року в селі Желязовій Волі під Варшавою у Варшавському герцогстві.
Його батько, Ніколя Шопен ( 1771—1844), французький емігрант з 1787 р., служив
гувернером і шкільним учителем французької мови; мати — Текля Юстина
Крижанівська( 1782—1861) виховувалася в дворянській сім'ї і була економкою
графині Людвіки Скарбек. Батьки Шопена одружилися 1806 року і після народження
сина сім'я переїхала до Варшави. Вже дитиною Фридерик проявив яскраві музичні
здібності; у віці семи років він почав навчатися гри на фортепіано, і в тому ж
році був виданий складений ним маленький полонез соль мінор. Перші професійні
уроки гри на фортепіано отримав від віолончеліста Войцеха Живного (нар. 1756
року у Богемії), що тривали з 1816 до 1822 року. Подальшим розвитком Шопена
опікувався Вільгельм Вюрфель (нар. 1791 у Богемії). Цей відомий піаніст і
професор Варшавської консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки
органної музики і, можливо, фортепіано. Протягом 1823—1826 років Шопен навчався
у Варшавському ліцеї, де його батько був професором. Восени 1826 року юний
музикант почав вивчати музичну теорію, фігурний бас і композицію з Йозефом
Ельснером (нар. 1769 року у Сілезії) у Варшавській консерваторії. У 1831 році
він виїхав з Польщі до Відня, а згодом оселився у Парижі, де провів значну
частину життя.
Кар'єра в Парижі
Шопен вперше відвідав Відень на
початку 1829 року, де дав концерт на фортепіано і отримав перші похвальні
рецензії. Наступного року він повернувся до Варшави, де 17 березня у
Національному Театрі дав прем'єру свого Концерту для фортепіано фа мінор.
1831-го року Шопен покинув Польщу і оселився в Парижі. Там почав працювати над
своїми першими скерцо і баладами, також розпочав перший зошит етюдів. Тоді
Шопен захворів на туберкульоз, який буде в подальшому турбувати його все життя.
Початок і середина 1830-х у Парижі були плідним часом композитора. Він завершив
свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, що мали шалені відгуки. До
1838 року Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його найближчих друзів був
оперний композитор Вінченцо Белліні і художник Ежен Делакруа. Його друзями були
також композитори Гектор Берліоз, Франц Ліст і Роберт Шуман, і хоча Шопен іноді
критикував їх музику, він присвятив їм деякі свої композиції.
У 1836 році Шопен попрямував до
Чехії побачитися з батьками. Перебуваючи у Марієнбаді, він захопився юною
полькою Марією Водзіньською. Проте їхні заручини були незабаром розірвані.
Восени того ж року в Парижі він познайомився з видатною жінкою — баронесою
Дюдеван, яка мала на той час широку літературну популярність під псевдонімом
Жорж Санд. Шопену було тоді 28 років, мадам Санд — 34. Їхній союз тривав вісім
років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку
письменниці у Ноані.
Зимою 1838—1839 років, яку він
прожив з Жорж Санд на Майорці (Балеарські острови), здоров'я композитора значно
погіршилося. Поєднання поганої погоди з безладом у домашньому господарстві,
мабуть, згубним чином подіяло на його вже уражені туберкульозом легені. У 1847
році стосунки Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися через втручання
музиканта у її стосунки з дітьми від першого шлюбу. Ця обставина разом з
прогресуючою хворобою сповнила Шопена чорною меланхолією. Останній раз він
виступив у Парижі 16 лютого 1848 року. Через вісім днів вибухнула революція, що
повалила короля Луї Філіпа. Друзі композитора відвезли його до Великої
Британії, де, вже дуже хворий, він грав у королеви Вікторії і дав кілька
концертів — останній з них відбувся 16 листопада 1848 року.
Мазурки - близько 60, Полонези -
20, Ноктюрни - 20, Етюди - 27, Експромти - 4, вальси - 15, прелюди - 2, Скерцо
- 4, баллади - 4, сонати - 3. Твори для інших інструментів - Трио для
фортепіано, скрипки и виолончели g-moll, Соната
для виолончели g-moll,
20 пісень.
Прелюдії вважають – глибокими, оригінальними,
направду, класичними творами Шопена – це своєрідна кульмінація шопенівського
інтимного камерного піанізму. Далі з’явились балади, сонати, фантазія, скерцо,
полонез-фантазія - це вже твори в нових
жанрах, які поєднують романтичні (інтимні) настрої з масштабною структурою та
драматичною контрастністю - багатство
образів, яке характерне симфонічним
принципам, з’являються світлі гармонії,
поліфонізовані структури музичного матеріалу. А «Колискова» - має ознаки
витончених мініатюр імпресіонізму.
Немає коментарів:
Дописати коментар