«Театральне життя старого міста. Катерина Чумакова"

 

 до 80-річчя від дня народження актриси, заслуженої артистки України -  Катерини Чумакової

 

Продовжуючи новий мистецький проєкт “Цей день в мистецтві”, в літературно-мистецькому салоні Обласної наукової універсальної бібліотеки ім. Михайла Івасюка – нова презентація.

 13 квітня 2023 року виповнюється 80 років актрисі Катерині Андріївні Чумаковій. Народилася 1943 р. у м.Тульчин, Вінницької області.

Закінчила Чернівецьке культурно-освітнє училище, 1964 р., якийсь час працювала методистом будинку народної творчості, згодом отримала направлення до театрального відділення Вищої профспілкової школи у Ленінграді, де актриса завершила навчання 1968 року.

У Чернівецькому театрі ім. Ольги Кобилянської почала працювати артисткою з 1969 року.

Катерина Чумакова, будучи  актрисою театру, створила на сцені непересічні образи високого рівня складності, які відзначаються художньою індивідуальністю. Творчість  Катерини Чумакової тісно була пов’язана з творами буковинських письменників. Актриса створила галерею образів жінок-буковинок: Настка (“Дністрові кручі” за Ю. Федьковичем), Хима (“Запечатаний двірник” Ю. Федьковича), Вдовиця (“Земля” О. Кобилянської), Бабуся-примара (“Апостол черні” О. Кобилянської), Митерчиха (“Гнат Приблуда” С. Воробкевича), Васюта (“Солодка Даруся” за М. Матіос) та багато інших.

Актриса брала участь у концертних програмах. Була учасницею багатьох регіональних та міжнародних фестивалів, телепрограм, знімалась у кіно.

З 1974 року Катерина Чумакова – член Національної спілки театральних діячів України, а з 1982 року – секретар осередку НСТДУ Чернівецької області.

Катерина Чумакова - лавреатка обласної мистецько-літературної премії ім. С. Воробкевича у 2003 році. А за вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва країни удостоїли артистку драми, провідного майстра сцени у 2009 році звання «заслужений артист України».  Але, можливо, найсимпатичнішою нагородою для актриси був 2016 року Диплом на рідних «Золотих оплесках Буковини» - регіональному фестивалі комедій.

Ми добре знаємо Катерину Чумакову як актрису, пам’ятаємо зіграні нею ролі: Агафія Семенівна (“Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ’яненка), Бабуся (“Вісім люблячих жінок”. Тома), Василина (“Як наші діди парубкували” Р. Канівця), Переперчиха (“Різдвяна ніч” М. Гоголя), Палажка (“Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького), Памела (“Дорога Памела” Дж. Патріка) та ін. Хоча і Катерина Андріївна не веде обліку зіграних ролей, але приблизну цифру називає – до 150. Актриса однаково серйозно ставилась і до головних ролей, і до ролей другого плану. І навіть, виходячи у масовці, завжди залишалась поміченою, й такою, що запам’ятовується глядачеві. «Сцена – це таке чарівне місце… На ній відбувається найнеймовірніше!»,  - стверджує акторка.

Зараз актриса перебуває на заслуженому відпочинку.

Цей мистецький проєкт передбачає втілення ідеї, що робить повсякдення цікавішим. Прагнемо через доробок відомих митців збагачувати та розширювати наші знання в галузі мистецтва.

Етноперформанс "Великодній хліб".

  10 квітня 2023 року  відділ мистецтв ЧОУНБ ім. М. Івасюка мав запрошення від  Центру культури Буковини та ГО "Вишиваний дивотвір"  до участі в етноперформансі «Великодній Хліб». Дуже інформаційно багатим виявився похід у Пекарню-кондиторську Ніканова, де відбувався етноперформанс.

До участі була підготовлена книжкова тематична підбірка "Друковане інформаційне підгрунтя традицій випікання святкового хліба". До підбірки увійшли друковані матеріали з фондів відділу мистецтв ЧОУНБ ім М. Івасюка.

Найцікавішими стали:

1. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - Київ: "Оберіг", 1993.

2. Проф. Степан Килимник. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. В 2-ох книгах. - Київ: "Обереги", 1994.

3. В. Русавська. Гостинність в українській традиційній культурі. Навчальний посібник. - Київ: Ліра-К, 2014.

4. Українське народознавство. Навчальний посібник. - Київ: Знання, 2006.

5. Українська етнологія. Навчальний посібник. - Київ: "Либідь", 2007.

Окрім своєї запланованої участі, змогли бути на перфектному майстер-класі від заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка. Майстерка супроводжувалась етнографічною дослідницькою інформацією та цікавими оповідками Метра етнографії нашого краю.

Також під супровід народних пісень, які виконала Тетяна Петришина, виробляли та прикрашали "кукуци" - маленькі святкові хлібці, паски та бабки, слухали розповідь про великодній покрівець та надихалися красою великодніх рушників з особистої колекції очільниці ГО "Вишиваний дивотвір" Одарки Кучерявої.

Традиції, звичаї, обряди, які є засобом збереження української індентичності та які мають передаватись від покоління до покоління, відтворювались у майстерності вироблення святкогового Великоднього хліба - майстер озвучував маленькі та великі поради до вироблення та випікання - всі прикраси мають бути невеличкого розміру, щоб при випікання зберегти їх естетику та привабливість тощо.

Цікавим доповненням до спілкування була поезія Олени Рєпіної, що підготувала Любов Шилюк.

У відділі мистецтв ЧОУНБ ім М. Івасюка вже діє народознавча книжково-ілюстративна експозиція "Весна в природі - радість та достаток в домі", в якій, окрім зазначених вище, працюють друковані джерела інформації, що розкривають тему весняного циклу народних традицій та свят українців.

Запрошуємо до ознайомлення.

Благодійний концерт класичної музики Тетяни Петришиної

  Вчора, 9 квітня 2023 року, відбувся  Благодійний концерт класичної музики, ідею проведення якого втілено  із благородною метою -  відкритий збір коштів для нагальних потреб /тепловізор/  військовослужбовців 10-ої ГШБ «Едельвейс».  Війна, яку розв’язала російська федерація в Україні в 14-ому триває до сьогодні – запекла та героїчна. Минула 410-та  доба повномасштабного військового вторгнення на територію України. Тисяча кілометрова лінія фронту зрошена кров’ю українських захисників. Вічна пам’ять полеглим!   Таким чином ми продовжуємо долучатись   до загальнонаціональної справи  -  боротьби за існування та самоідентифікацію. Слава  Героям, слава воїнам!

    В  концерті брали участь: аспірантка Львівської Національної музичної академії ім. М. Лисенка, викладачка відділу «Спів» ЧОФКМ ім. С. Воробкевича, лавреатка  численних фестивалів та конкурсів - Тетяна Петришина. Концертмейстер  - лавреатка  численних  міжнародних  конкурсів  Дарія Зайцева. 

 Студенти ЧОФКМ ім. Сидора Воробкевича  Тетяна Середенко /бандура, клас Ольги Гук/ та Владислав Остафі  /гітара, клас  Ярослава Гамаля/.

 Концерт  складався з трьох блоків:  старовинна музика, музика періоду класицизму та музика романтизму.

Стародавня  музика -  це широка музична епоха початку Західного музичного мистецтва. Включає в себе Середньовічну та музику доби Відродження (1400-1600 рр.) та Бароко (1600-1750 рр.)  Історично відповідний стиль виконання реконструйований на основі збережених партитур, трактатів, інструментів та інших сучасних фактів. Серед світських музичних жанрів провідне місце займає опера -  жанр, який вміщує безліч прийомів та технік, що стали основоположними. А яскравими представниками  є  Гійом Машо, Клаудіо  Монтеверді, Орландо  Лассо,  Алессандро  Скарлатті,  ГЕорг  Фрідріх Гендель,  Йоган Себастьян Бах  та ін..

 В 1-ому      блоці   прозвучали твори:   ГЕорг  Фрідріх Гендель. Арія ПОппеі  «Вel piacere » з опери «Агріппіна»;  ГЕорг  Фрідріх Гендель.. Арія Клеопатри «v'adoro pupіlle» з опери «Юлій Цезар»; ГЕорг  Фрідріх Гендель. Арія Альміри  «Lascia  Chio pianga» з опери «Рінальдо»;      Бенедетто  Марчелло. Арія "Quella fiamma". ГЕорг  Фрідріх Гендель. обробка  для бандури Сергія Баштана. Allegro з сюїти №7.

Блок ІІ - класична музика - музика минулого, що витримала випробування часом та має аудиторію в сучасному суспільстві. Уже сьогодні як класичні сприймаються не тільки перлини «високого» музичного мистецтва, але й найкращі взірці розважальних жанрів минулого: наприклад, вершини французької та віденської оперети XIX — початку XX ст., вальси Йогана Штрауса тощо. Показовими в цьому сенсі є вислови «класики джазу», «класична естрада» та ін. У стійкій характеристиці  Гайдна, Моцарта, Верді та Бетховена як класиків також є і певна частка якісної оцінки їхньої творчості як фундаменту для подальшого розвитку музичної композиції.

 Прозвучали твори:   Вольфганг Амадей Моцарт. Арія графині  "Porgi amor" з опери «Весілля Фігаро»;   Джузеппе Верді. Арія Леонори «Pace, pace, mio Dio!» з опери «Сила долі»;   Альфредо Каталані. Арія ВАллі   «Ebben? Ne andrò lontana»  з опери «ВАллі»;    Хорхе Кардосо «Milonga».   

  В ІІІ блоці -  музика романтизму -  прозвучали твори   Ніни Андрієвської, слова Лади Реви  «Якби я вміла вишивать»;   Ярослава Лопатинського, слова Лесі Українки «Горить моє серце»;    АнтонІна Дворжака  «Кдиж мне стара матка»  з циклу  "Циганські наспіви";   Агустина Лара «Гранада».

 Концерт відбувся з великим успіхом! Вся чернівецька публіка бурхливими аплодисментами зустрічала кожний твір, що виконувала Тетяна Петришина,  відзначила вискокопрофесійне виконання,  різноплановість репертуару та його академізм, побудову концертної програми та влучність  кожного твору.  

 В  концерті прозвучала поетичний подарунок  - поезія буковинської поетки Олени Рєпіної, у почитанні модераторки проєкту Любові Шилюк.

 

 

Смерековою стежиною життя. До 80-річчя Левка Тарасовича Дутківського.

 Український музикант і композитор, засновник та керівник вокальноінструментального ансамблю «Смерічка», Народний артист України, режисер, педагог, один із основоположників української естрадної музики - Левко Тарасович Дутківський.  9 квітня 2023 року виповнюється 80 років славному сину своєї землі.

 Його впевнено і без перебільшення можна назвати великим учителем, музикантом і стратегом. У житті він мав дане йому Богом щастя: створити у 1966 році славнозвісний, не схожий на будь-які інші колективи, ансамбль «Смерічка» та, знайшовши нову музичну хвилю, визначити його творче спрямування. Саме він підхопив європейську хвилю біґ-біту в далекому 1966 році в невеличкому буковинському районному містечку Вижниці і перший почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп- та рок-музики з народним гуцульським, буковинським, загальноукраїнським мелосом і фольклором, виробляючи таким чином свій власний стиль, створивши високопрофесійний колектив, на який рівнялися, в якого вчилися. 

Ще ніхто не чув «Вєсьолих рєбят», «Пєсняров», «Самоцвєтов» (які з’явилися набагато пізніше), а з всесоюзного радіо і телеефіру звучала українська пісня у виконанні «Смерічки» (тоді ще самодіяльного колективу Вижницького районного Будинку культури). Майже не маючи ніякої інформації з-за кордону і досвіду, Левкові вдалося пройти тими ж шляхами, що й легендарні світові рок-групи. Для ансамблю Дутківський написав і аранжував пісні «Сніжинки падають» (1966), «Бажання» (1967), «У Карпатах ходить осінь» (1968) на слова Анатолія Фартушняка, рок-композицію «Черемоше сивий» (1969) на слова Миколи Негоди, блюз-баладу «Скрипка без струн» (1971) на слова Анатолія Драгомирецького та інші. 

Ці твори з елементами рок -, попмузики, джазу та українського фольклору визначили творчий напрямок «Смерічки», що дали українській естрадній пісні в 60–70 роках XX століття нову музичну хвилю. Левко Дутківський з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манероютой час «Смерічку» легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати «Смерічку».

 Своєрідний новаторський музичний стиль і манеру виконання «Смерічки» Дутківського підхопив тоді і юний студент Чернівецького медінституту Володимир Івасюк. Свої перші твори Івасюк приніс Дутківському, які завдяки ансамблю «Смерічки» стали популярними у світі. Керований Левком Дутківським колектив здобув лауреатські перемоги з піснями «Червона рута» і «Водограй» на Всесоюзних телеконкурсах «Пісня71», «Пісня-72». А 1972-го ансамбль «Смерічка» з піснею Дутківського «Горянка» на слова Миколи Леонтюка в Москві став лауреатом телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». З 1973-го Дутківський разом із «Смерічкою» працює в Чернівецькій обласній філармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном (1973–1982). Ним написано понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва і увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів. 

Пісні Левка Дутківського записано Московською фірмою «Мелодія» на 14 платівках (1970–1991), канадською фірмою «Евшан» (1979) та ін., надруковані в багатьох збірках, звучать у телефільмах «Червона рута» (Укртелефільм, 1971), «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керівництвом Левка Дутківського» (Таллінфільм, 1975) й ін.

 Завдяки Дутківському та керованому ним ансамблю «Смерічка», починався професійний злет і популярність солістів «Смерічки» Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, композитора Володимира Івасюка, співаків: Софії Ротару, Людмили Артеменко, Іво Бобула, Павла Дворського й інших.

 У 1996 р. він заснував і провів як режисер та сценарист Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Н. Яремчука у м. Вижниця. 

 Він постійно працює з обдарованою молоддю та є головою і членом журі престижних пісенних фестивалів. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд ім. Н. Яремчука.

Льву Тарасовичу присвоєні почесні звання: 1981 р. – заслужений артист України: 1997р. - народний артист України, присвоєно звання " Почесного громадянина м. Вижниці”. В 1997 р. за заслуги перед Україною нагороджений Українською стрілецькою громадою Канади “Лицарським Хрестом Заслуги”. У 2000 р. занесений на “Алею Зірок” м. Чернівці.

 Відділ мистецтв ЧОУНБ ім М. Івасюка щиросердно вітає ювіляра!

Бажаємо міцного здоров'я, здійснення найбажанішого, справжнього та відвертого ставлення до Вашої творчості, успіху їй на всіх світових пісенних сценах. Нехай удача завжди йде пліч-о-пліч, а негаразди і смуток не знайдуть дорогу до Вашого дому.

 Ніколи не пізно розширювати межі світу. Тож творіть та здобувайте нам на радість.

Блага вість: Вербна неділя.

 

Вербна неділя (церковна назва – Вхід Господній у Єрусалим) – велике православне свято. Воно присвячене урочистій появі Ісуса Христа в Єрусалимі напередодні Його мученицьких страждань та смерті. У цей день прийнято відвідувати богослужіння, освячувати в храмах вербові гілки і прикрашати ними в будинку ікони.

Вербна неділя в 2023 році відзначається 9 квітня. Дата щороку змінюється, залежно від дня святкування Паски. Свято відзначається за тиждень до Великодня, у шосту неділю Великого посту.

Назва свята Вербна неділя походить від звичаю освячувати в цей день у церкві гілки верби. Вони символізують пальмові гілки, якими іудеї вітали Ісуса в Єрусалимі. В Україні пальми не ростуть, тому їх замінено вербовими гілками. Верба – перша рослина, яка розквітає навесні. Вона уособлює пробудження природи після зимового сну і відродження нового життя.

Як святкувати Вербну неділю

Підготовка до свята починається за кілька днів. Люди зрізають гілочки верби і ставлять будинку в воду, щоб вони розпустилися.

Святкування Вербної неділі починається ввечері в суботу. У церквах проходять богослужіння й освячення верби.

У неділю в церквах також йде служба, і священики кроплять вербові прутики святою водою.

Після служби люди приносять освячені гілочки додому, кладуть їх біля ікон і зберігають в цьому місці протягом року. Для залучення сили, здоров'я і достатку легенько шмагати по спині вербними прутами членів сім'ї.Господині готують святкові обіди або вечері. Вербна неділя випадає на Великий піст. У цей день забороняється їсти м'ясо, яйця, молочну продукцію, але дозволяється вживати в їжу рибу і трохи червоного вина.

Вербній неділі передує свято Лазарева субота. У цей день Ісус Христос звершив велике чудо – воскресив праведного Лазаря. Після Вербної неділі починається Страсна седмиця – тиждень перед Великоднем, яка присвячена спогадам про останні дні земного життя Ісуса Христа.

Історія свята

Свято Вхід Господній в Єрусалим встановила християнська церква в Єрусалимі в IV столітті. На Русі він виник в X столітті і отримав назву Вербна неділя.

Свято присвячене урочистому входу Ісуса Христа в Єрусалим перед Великоднем в 33 році. Після того, як Христос воскресив Лазаря з Віфанії, чутки про нього поширилися по багатьом містам. Він в'їхав в Єрусалим на віслюку в супроводі апостолів. За традицією ті, хто в'їжджав в місто на коні, несли війну, а ті, хто в'їжджали на віслюку – мир. Іудеї побачили в Ісусі нового правителя – царя. Вони обсипали шлях Христа квітами, пальмовими гілками, клали біля його ніг одяг. Але Господь йшов до Єрусалиму не для земної влади, а на мученицьку смерть в ім'я спокутування гріхів людства. Через п'ять днів цей ж натовп кричав: «Розіпни Його ...!».Існує язичницька версія походження Вербної неділі, згідно з якою прообразом свята стало давньослов'янське свято Вербохліст. Воно було присвячено родючості, живучості та силі волі, які ототожнювала верба.У цей день влаштовувалися масові гуляння. Хлопці в жартівливій формі били дівчат вербою. Вважалося, що такий ритуал сприяє продовженню роду і появи здорових і сильних спадкоємців. Також в цей день били вербовими прутиками домашніх тварин, щоб вони росли здоровими.

Традиції та обряди

З Вербною неділею пов'язано безліч традицій та обрядів. Вони спрямовані на залучення здоров'я, багатства, добробуту, вдале заміжжя та щасливе материнство.

У цей день заборонено виконувати роботу по дому: прибирати, прати, мити посуд. Небажано готувати гарячі страви, тому господині намагаються підготувати святкові частування для сім'ї заздалегідь.

Не рекомендується шити, в'язати, вишивати, а також розчісувати голову. Не дозволяється займатися важкою фізичною працею: колоти дрова, працювати на городі.

У це свято не можна сваритися, нецензурно виражатися, бажати зла, думати про погане. Краще утриматися від перегляду телевізора, комп'ютерних ігор, гучних застіль.

"Музика звучить..." до 70-річчя Квітки Цісик

 

4 квітня 2023 року виповнюється 70 років від дня народження американської співачки українського походження Квітки Цісик.

Вона народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес - він унікальний, його важко сплутати з будь–яким іншим - несильний, але проникливий, трішки щемливий і якийсь невагомий, наче витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Раз почутий, він глибоко западає в серце, щоб розбудити там найпотаємніші струни душі, які вже ніколи не змовкнуть. Так співають тільки янголи, які на деякий час спускаються на землю, щоб дати змогу смертним почути голос Вишніх Сфер.

Квітка Цісик для багатьох своїх співвітчизників була втіленням американської мрії, адже народилася та прожила своє життя у Нью-Йорку.  Донька повоєнного емігранта зі Львова, професійного скрипаля, в минулому — концертмейстера Львівської опери, Володимира Цісика, вона змалечку виростала в атмосфері музики й мистецтва. Родина була знаною інтелігенцією у місті. З чотирьох років батько почав учити своїх доньок Квітку та Марію грі на скрипці та фортепіано. Марія пізніше таки стала відомою піаністкою і свого часу була навіть директором консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер–класи у Карнегі–Холі. Квітка ж, крім гри на скрипці, серйозно захоплювалася балетом, співала в хорі, була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди.  Закохалась в українську пісню на все своє життя. Здобула світову славу і стала Легендою.

Справжня американська слава чекала Квітку Цісик на теренах рекламного бізнесу. З початку 80–х вона стає однією з найдорожчих виконавиць джинглів — рекламних мотивів для радіо й телебачення. За допомогою її витонченого співу створювали собі акустичний імідж корпорації Coca–Cola, American Airlines та авіакомпанія «Дельта», Sears, Safeway, Starburst, «Макдональдз» тощо. З 1982–го й до своєї смерті Кейсі Цісик залишалася єдиним голосом компанії Ford Motors.

 Цікаво, що Квітка разом зі своїм чоловіком відкрили музичну студію в Нью-Йорку, де записувалися композиції у виконанні Френка Сінатри, Джона Леннона, Мадонни. Але саму Квітку не покидала мрія про велику сцену. От тільки пробитися в американському шоубізі, не маючи ні мільйонних статків, ні впливових покровителів, ні вміння переступати через рамки моралі, було вкрай важко. Але їй це вдалося!

 1 квітня 2023 року, до ювілею співачки відділ мистецтв ЧОУНБ ім М. Івасюка в творчій співпраці з Вокальною студією Тетяни Петришиної та Будинком естетики та дозвілля м. Чернівці організували та провели благодійний концерт-посвяту «Музика звучить…»,  в якому звучали пісні із репертуару видатної співачки.

У 1978 році пісня "You light up life" «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року». Для всіх присутніх цю пісню виконала буковинська співачка, засновниця та викладачка «Вокальної студії», лавреатка численних міжнародних та всеукраїнських конкурсів, володарка «Золотої квітки»  Міжнародного вокального конкурсу ім. Квітки Цісик  – Тетяна Петришина.

Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама. Обидва україномовні альбоми були високо оцінені критиками та номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». От тільки з бізнесової точки вони виявилися провальними, оскільки не повернули затрачених 200 000 доларів. Натомість в Україні ці альбоми викликали фурор. Оскільки ввозити їх офіційно було заборонено, люди пересилали диски нелегально і підпільно слухали їх у своїх домівках, передаючи з рук у руки. 

Однак була в неї одна, зовсім не американська, заповітна мрія — віддати данину поваги народові, який виплекав її родовід, землі, де вона ніколи не була, але чий голос змалечку бринів у її серці.

 Всі учасники  благодійного концерту "Музика звучить..." із вдячністю ЗС України та щирим бажанням допомогти збору грошей на нагальні потреби військовослужбовцям 10-ої ГШБ "Едельвейс" відгукнклись на пропозицію своєї викладачки вокалу Тетяни Петришиної. Роман Савіцький, Галина та Марина Ткачук, Марина Щербак, Яна Балацко, Сергій Яковчук, Анна-Крістіна Стрежак, Міра Чепеленко -  прониклись творчістю співачки та щиро та з любов'ю демонстували свій спів, дарували радість  та насолоду всім. 

В концерті прозвучали пісні у виконанні вихованців студії: "Пісня про рушник" Платона Майбороди та Андрія Малишка, "Коли заснули сині гори"  Анатолія Кос-Анатольського, "Черемшина" Василя Михайлюка та Миколи Юрійчука, "Місто спить" Ігоря Шамо та Бориса Палійчука, "Два кольори" Олександра Білаша та Дмитра Павличка, "Чорнобривці" Володимира Верменича та Миколи Сингаївського, "Коханий" Ігоря Білозіра та Петра Запотічного, а також українські народні пісні "Гандзя", "Ой, не світи, місяченьку", "Ой, заграли музиченьки", "Стоїть гора вискоая" та лемківська народна пісня "Ой верше, мій верше". 

  Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною.

Квітка Цісик в радянській Україні була негласно заборонена, оскільки у її репертуарі були пісні УПА та січових стрільців. Після проголошення Україною незалежності Цісик планувала приїхати з концертом, втім, цей задум так і не здійснився.

  Єдине відеоінтерв’ю з Цісик українською мовою записав на той час керівник музичного ансамблю «Червона рута» Олександр Горностай. У 1992 році під час візиту до США йому вдалося зустрітися з Квіткою та згодом опублікували це інтерв'ю в газеті «Українська правда. Життя».  Фрагменти цього інтерв’ю увійшли до документального фільму «Квітка. Голос у єдиному екземплярі», знятого телеканалом «Інтер» до 60–річчя співачки. 

У 1992 році лікарі повідомили Квітці про діагноз – рак молочної залози. Відміряли їй кілька місяців життя, які тривали сім років. Скільки дозволяло здоров’я, Квітка Цісик продовжувала співати. Навіть виношувала мрію записати третій україномовний альбом. Втім здійснити задумане не встигла. А остання пісня, яку виконала Квітослава, стала пророчою: «Чути: кру! кру! кру! В чужині умру. Заки море перелечу, Крилонька зітру…».

 Квітка Цісик померла, не доживши п’ять днів до свого 45-річчя.

На жаль, час перебування на землі Великого Таланту часто буває дуже обмеженим.

У 2008 році в Києві відбувся перший вечір пам’яті співачки. Пізніше у Львові відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, там же у Львові на будинку, де жили її батьки, відкрито меморіальну дошку, є музей співачки. Вулиці Квітки Цісик з’явилися у Львові, Хмельницькому, Вінниці, Полтаві та Києві.

В Україні діють благодійні проєкти, вокальні конкурси пам’яті Квітки Цісик, зокрема «Незабутня Квітка» - масштабний проєкт, присвячений співачці. 

Її творчий доробок свідчить про щиру душу, всеохоплюючу любов, міцність характеру та відданість українському корінню.

 На закінчення благодійного концерту всі учасники та глядачі в залі співали пісню Володимира  Івасюка " Я піду в далекі гори".

 Модерувала благодійний концерт-посвяту авторка ідеї - Любов Шилюк.

 Дякую всім за творчість!