Генії йдуть на небеса

Енніо Морріконе (італ. Ennio Morricone,) - італійський композитор, аранжувальник і диригент. В основному писав музику для кінематографу і телебачення. Дворазовий лауреат премії «Оскар» (2007, 2016).

Енніо Морріконе народився 10 листопада 1928 року в Римі, в родині професійного джазового трубача Маріо Морріконе і домогосподарки Лібери Рідольфі. Він був найстаршим з п'яти дітей. Коли Енніо виповнилося 9 років, він вступив до консерваторії Святої Цецілії в Римі, де провчився загалом 11 років, отримавши 3 дипломи — по класу труби в 1946 році, по класу оркестру (фанфар) в 1952 році й за класом композиції в 1953 році.

Коли Енніо виповнилося 16 років, він зайняв місце другої труби в ансамблі Альберто Фламіні, в якому колись грав його батько. Разом з ансамблем Енніо підробляв, граючи в нічних клубах та готелях Риму. А роком пізніше Морріконе влаштувався у театр, де пропрацював один рік музикантом, а потім три роки композитором. У 1950 році він почав аранжувати пісні популярних композиторів для радіо. Обробкою музики для радіо та концертів він займався до 1960 року, а в 1960 році Морріконе почав аранжувати музику для телешоу.

Писати музику до фільмів Енніо Морріконе почав лише в 1961 році, коли йому було вже за 30. Він почав з італійських вестернів, з жанру, з яким тепер міцно асоціюється його прізвище. Широка популярність прийшла до нього після роботи над фільмами його колишнього однокласника, режисера Серджо Леоне. Творчий союз режисера і композитора Леоне і Морріконе часто навіть порівнюють з такими відомими дуетами як Ейзенштейн і Прокоф'єв, Гічкок і Геррманн[en]. Пізніше музику Морріконе для своїх фільмів побажали замовити Бернардо Бертолуччі, П'єр Паоло Пазоліні, Даріо Ардженто та багато інших.

З 1964 року Морріконе працював у звукозаписної компанії «RCA», де аранжував сотні пісень для таких знаменитостей як Джанні Моранді, Маріо Ланца, Міранда Мартіно та інших.

Ставши відомим у Європі, Морріконе був запрошений для роботи в голлівудському кінематографі. У США Морріконе написав музику для фільмів таких відомих режисерів як Роман Поланскі, Олівер Стоун, Браян Де Пальма.

У грудні 2011 року Морріконе виступав у Києві з концертом «Музика з фільмів» за участю Національного ансамблю солістів «Київська камерата», Чоловічого хору Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України та академічного студентського хору «ANIMA».

6 липня 2020 року Енніо Морріконе помер на 92-му році життя у лікарні в Римі внаслідок ускладнень від перелому стегна після падіння.

Особисте життя

13 жовтня 1956 року Енніо Морріконе одружився з Марією Травіа, їхній шлюб протривав 64 роки — до самої смерті композитора. В подружжя народились четверо дітей: син Марко (1957, працює в товаристві з авторських прав), дочка Алессандра (1961, хірург), син Андреа (1964, композитор та диригент) та син Джованні (1966, кінопродюсер.

Енніо Морріконе серйозно захоплювався шахами, неодноразово грав з чемпіонами світу.

Енніо Морріконе - один з найвідоміших і найвпливовіших композиторів за всю історію кінематографа. Написавши за 60-річну кар'єру більше 500 саундтреків, він встиг попрацювати з найбільшими кінорежисерами, від Бертолуччі і Торнаторе до Альмодовара і Тарантіно. Славу і світове визнання йому принесли роботи в «спагетті-вестернах» його колишнього однокласника Серджіо Леоне, найбільш комерційно успішна з яких - саундтрек до фільму «Одного разу на Дикому Заході», що розійшовся в кількості десяти мільйонів копій по всьому світу. Саме в цих фільмах Морріконе вперше продемонстрував свій неповторний стиль, багато в чому змінив історію кіномузики: незвичайне поєднання інструментів і немузичних звуків, несподівані композиційні рішення, контрастні текстури і різкі ритмічні скачки.

На унікальний стиль Морріконе вплинули багато факторів. Обдарований композитор почав писати у віці шести років, у дванадцять він вступив до консерваторії за класом труби, а потім композиції. У 1940–50-х роках Морріконе грав у джазових ансамблях, працював аранжувальником, а згодом брав участь у авангардному колективі композиторів G.I.N.C, практикуючи радикальну вільну імпровізацію. Робота Морріконе над класичними картинами Леоне 1960-70-х років є такою невід'ємною частиною фільмів, що режисер часто грав музику під час зйомок (а сцени тривали стільки, скільки вимагала музика). Обмежений бюджет був продиктований унікальною інструментальною композицією, яка стала торговою маркою Морріконе: замість оркестрових груп інструментів - електрогітари, набори барабанів, гармоніка, свистки та пістолетні постріли.

Незважаючи на статус «хрещеного батька кіномузики» свій єдиний «Оскар» Морріконе отримав порівняно недавно - за музику до постмодерністському вестерну «Огидна вісімка» (2015) Квентіна Тарантіно, який використовував твори Морріконе в багатьох своїх фільмах, але лише один раз зміг умовити його написати оригінальний саундтрек. Крім канонічних саундтреків, які прославили композитора ( «Одного разу в Америці», «Місія», «Професіонал», «Двадцяте століття» і ін.), В спадщині Морріконе є і інструментальна камерна музика, електронна музика (до фільму «Щось» 1982 роки) і навіть поп-хіти ( «Here's to You» у виконанні Джоан Баез).