Бронислав Тутельман. 70 років мрій!

12 липня 2020 року ювілейний День народження у знаного в Україні та далеко за її межами художника, фотохудожника, інсталятора Бронислава Тутельмана.

Народився митець у Чернівцях. В 1965-у році вступив до Одеського державного художнього училища ім. М.Б.Грекова на факультет живопису. З 1970-х років Бронислав Тутельман брав участь в обласних, республіканських та міжнародних виставках. Зараз картини художника знаходяться в колекціях країн СНД, Польщі, Австрії, Франції, Нідерландів, США.

Художник багато мандрував, але завжди жив у Чернівцях. Були виставки в Ізраїлі, в Австрії та інших країнах, але, як зазначає автор, тільки економічна площина в кожній країні інша і добре, що вона не є вирішальною.

Як митець, Бронислав Тутельман своїми живописними та графічними роботами 1970-1990-х років досліджує питання: ставлення людини до природи в цілому і як воно змінюється у світі, радикально перетвореним людиною?

“Якщо в поняття пейзажу включити і зображення міста, то можна розглядати гострі проблеми буття, можливості існування людини в умовах “другої природи” – урбаністичного середовища”. Характер цього зв`язку пояснює ставлення сучасної, історично конкретної “біологічної” людини до навколишнього світу, при цьому не вдаючись до дослідницького об`єктивізму. Пейзаж як поняття, з одного боку, і людина, з іншого – форми існування реальності, що нерозривно пов`язані одне з одним і є предметом цікавості художника.

У своїх роботах митець розповідає про себе, свої власні погляди-ситуації у світі. Засоби та форми зображення, якими користується, мають асоціативний характер, достатньо далекий від візуальної реальності. Пошуки є результатом власних спостережень за природою та містом, роздумами над історією та культурою країни та дослідженням традицій живопису.

Як згадує художник, малював з дитинства, скільки себе пам'ятає. Після школи наполіг на навчанні в Одесі. Батьки були проти, сподівалися, що не вступить, але він вступив з першого разу. За фахом навчався на відмінно, все було добре, до тих пір поки його не виключили з дипломного курсу за «дрібно-буржуазні погляди». Але після великого розголосу серед педагогічного складу училища, його відновили. Згодом Броніслав Нафтулович з відзнакою закінчив Одеське художнє училище.

Після училища повернувся до Чернівців. У професійному сенсі все складалось не дуже добре. Художник потягнувся в модерне мистецтво. На той час це не заохочувалося. В Чернівцях був порядок такий: спочатку обласна виставка, але перед нею три відбіркових комісії, потім - республіканська, така ж схема відбору і так далі. Такі відбори вдавалось пройти не всім.

Далі автор згадує, що якось у Чернівці приїхала київська виїзна комісія - для того, щоб зрозуміти загальну ситуацію художнього мистецтва в провінції. Тоді одна з членів тієї комісії рекомендувала Бронислава Тутельмана до участі в проєкті Всесоюзного Будинку творчості, в Сенежі, потрапити до якого і не мріяв. Було два місяці цікавої роботи.

В загальному творче становлення та розвиток митця відбувався поштовхами, після поїздок до знайомих його батьків в Москву, де багато відвідував музеї, театри, вистаки сучасних художників. Згодом став їздити в Москву регулярно, коло знайомств розросталося. Одну картину придбало Міністерство культури, відразу ж на Всесоюзну виставку. Згодом мала бути виставка в ЦДРІ, і раптом КДБ скасувало цю виставку. 1983 рік, вже афіші висіли. 53 картини залишилися практично на вулиці. І тільки завдячуючи друзям, які знайшли однокімнатну квартиру «під виставку», вона відбулась. Саме туди, у ту квартиру, на виставку почали ходити по запису, групами, до і після роботи. Намагався їздити в Москву рази два на рік. Як правило, восени та навесні - «заряджати акумулятори». Останній раз це було в 2003 році, тоді в Москві відбувалась персональна виставка Бронислава Тутельмана. Потім, коли друзі почали виїжджати за межі країни втратився зв’язок і митець теж перестав їздити в Москву.

Є таке поняття, як фотографічне бачення. Воно або є, або його немає. Так вийшло, що Бронислава Нафтуловича завжди оточували знакові, серйозні фотографи, з якими він творчо дружив. Згодом і його зацікавила фотографія і почалися учнівські питання-відповіді, багато спроб, помилок, удач та розчарувань. Але саме фотоапарат дав можливість художнику вийти за рамки.

Як зазначає сам автор: «У фотографії я весь час живу як новачок. Для мене в фотографії відкрилося зовсім нове дихання. Я мало знав, мало знаю, я вивчаю можливості фотографії донині. Але тут і питання складне: можна засмітити око». Вже зараз у доробку митця близько десятка успішних зреалізованих фотопроєктів і саме фотографією Бронислав Нафтулович займається і до сьогодні. Він не виїхав в еміграцію, а залишився у Чернівцях, як сам стверджує, тому, що у світі дуже мало людей, які можуть дозволити собі бути митцями. Жити вільно, займатися мистецтвом – це велика розкіш. Хто зна, чи дозволило б життя це робити в іншій країні? А в Чернівцях, які безмежно любить - тут таку розкіш він може собі дозволити.