"Сорок дев'ять хайку" Левка Довгана

ПРЕЗЕНТУЄМО  КРАЩІ УКРАЇНСЬКІ ХАЙКУ СУЧАСНОСТІ

У нашому світі дефіциту часу, пріоритетів візуальності,  коли день починається з низького старту,  слово суттєво здевальвувало. І як сучасна людина тужить за тишею, спокоєм і рівновагою, сумує за природою й усім природним, за собою справжньою зрештою, так і слово прагне повернути собі минулу вартісність. Щоб утриматись на віки, зазвучати щиро й без подвійних сенсів, вони, слова, мусять очиститись від зарозумілості, навіть спроститися. Хайку, як на мене, якраз дають слову шанс віджити.

Хайку – особливий вид японської поезії, коротенький вірш, який складається лише з трьох рядків. В японській культурі поезія хайку надзвичайно популярна, і являє собою велику культурну спадщину цієї унікальної країни. Мистецтво поезії хайку саме  полягає в тому, що 3-ма рядками, (де всього кілька слів) передати велику гамму відчуттів та переживань людини. Поезія хайку  бере початок у середньовічній Японії як похідний жанр від іншого японського стилю поезії – ренга. Ренга з японської значить – нанизування строф і складається з двох рядків. Хайку значно багатослівніша за ренгу.

Великий вплив на японську поезію хайку та ренга мала традиція дзен-буддизму, яка прийшла до Японії із сусіднього Китаю. Монахи-послідовники традиції дзен, годинами перебували в безмовній медитації, мандруючи глибинами своєї підсвідомості, а коли повертались з такої мандрівки, описували свій досвід двома чи трьома поетичними рядками. Так і з’явилась поезія хайку.

Старый пруд!
Прыгнула лягушка.
Всплеск воды.

Ці 3 рядки написані легендарним японським поетом Мацуо Басе, скільки в них краси та символізму!? Їх можна потрактувати буквально: гарний ставок і жаба скочила у воду. А можна і дуже символічно. От уявив собі як Мацуо сидить у медитації біля такого ставку і тут раптом жаба скочила та відволікла поета з медитації. А може ніякого ставка і жаби в реалі не було, а ставок то алегорія розуму поета, який у стані медитації перебуває в абсолютному спокої, вода його чиста та прозора. Тут раптом думка прилетіла, (думка то і є жаба) сплеск води – пішли хвильки (теж думки), вода ставку затуманилась, медитації кінець.

 Пущу коня вбрід -  

полегесеньку впишусь

 в літній краєвид.

Мацуо Басе був найвідомішим поетом хайку. Для японців Мацуо Басе те саме, що для українців Шевченко. Народився Басе (1644-1694) в сім’ї японського самурая. В юнацькі роки отримав хорошу освіту, та деякий час працював на державній службі. Однак життя держ. службовця було поету, немов тортури, і він скоро то кинув, та став вчителем поезії. Звичайно, окрім хайку, Мацуо Басе багато писав і звичайні вірші та прозу, але найбільше прославився саме завдяки хайку.

 Хайдзіни (від яп. 俳 人, haijin, «поет хайку») - це поети, чия творчість цілком або в значній мірі присвячена жанру хайку або, при відносно невеликій кількості хайку в загальній кількості поетичних текстів. У категорію включаються автори незалежно від країни проживання та мови,  якою вони пишуть, з часів засновника жанру Мацуо Басьо і до теперішнього часу. Доцільність збирання поетів хайку в особливу категорію пов'язана з тим, що з середини XX століття хайку в значній мірі стало міжнародним культурним явищем, і  товариство хайдзінов існує поза кордонами між країнами і мовами.

 Григорій(Грицько) Чубай -  не хайдзін, а видатний український поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-их 1970-их та 1980-их років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису Скриня (1971). Батько лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая та Соломії Чубай - автора проекту "Грицько Чубай. "П'ятикнижжя" та "Колискові для Олекси".

Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) , "Скоромовка не для вока" (2008) - зібрка віршів для дітей, «П'ятикнижжя» (2013).

"Зійди на пагорб літньої пори"

Зійди  на  пагорб  літньої  пори,
Вдивляйся  —  наслухай  це  диво-літо:
Щось  шепотять  зелені  явори,
І  колоситься  в  полі  жито,
Сміється  річки  сяюча  блакить,
І  гомонить  під  вербами  малеча,
І  в  небі  птах,  мов  човник  той  по  течії,
Крила  розкрив  —  летить  і  не  летить.

"Лишень зібравсь послухать солов'я"

Лишень  зібравсь  послухать  солов'я,
у  сад  розквітлий  вікна  прочинити...
Як  час  летить!
В  саду  вже  пізня  осінь.
І,  наче  горлиця  на  голому  гіллі,
вже  стиха  перша  паморозь  воркує...

"Якось надвечір полем ішов самотою"

Якось  надвечір  полем  ішов  самотою
і  раптом  відчув,  що  хтось  дивиться  в  спину  мені
лагідно  й  трішки  печально,  начебто  мати...
Озирнувсь  —
а  то  зірка,  що  перша  зійшла!

 Хайку!  Цей за походженням японський вірш звучить органічно українською в Левка Довгана, який прекрасно й печально передає життєву швидкоплинність через виразні образи. У його поетиці немає таких залюблених нашими поетами слів, як «душа», «серце», «любов», а між тим йдеться і про душу, серце та любов. Поетичний світ Левка Довгана наче тонке спостереження огортається у ще тонший серпанок поезії. Трирядковий вірш, жанр хайку – чи існує форма, яка здатна на ще більшу економію засобів, задля вираження думки? Тут кожне слово зважене на ювелірній вазі уваги автора, здається, прорахований кожен іменник, дієслово, прикметник, продуманий такий, а не інакший порядок для шести-семи слів.   "Сорок дев'ять хайку" -  перша збірка автора, іншими спробами пера були тільки ессе на "винну" тематику, так як пан Левко є знавцем та шанувальником української виноробної справи. 

За словами  авторки  передмови Наталії Мочернюк – кандидата філологічних наук:«...Зважив автор загальну кількість хайку – сорок дев’ять, у яких природа змінює свої аксесуари й настрій з порами року, а людина, підвладна легкій минущості, осягає час, осмислює простір, шукає свою філософію. І ти, разом з ліричним героєм, вдихаєш спокій, проживаєш відцвітання, тишу, яка пахне чебрецем, грієшся, як літнє подружжя, спогадами. Довганові вдається сказати багато, використовуючи лише трохи простих слів. Через сезонні слова він передає рідну стихію, що грає барвами, навіть сказати б, українськими барвами (хміль зелений, калина під першим снігом, плющ червоний, ріпак веселить ниви, маки змагаються з житом). І я, вважаючи за честь бути причетною до першої книжки нового самобутнього автора, вірю в поживність досвіду японської традиції для нашого національного ґрунту. Поетична дисципліна, концентрація думки і незбагненна душа поета - ось художній алгоритм сорока дев’яти хайку Левка Довгана.». 

Мабуть, щоб в повній мірі відчути красу поезії хайку, необхідно володіти японською мовою, а оскільки володіти нею трохи складно, доводиться читати переклади. Останнім часом поезія хайку стала дуже популярною не лише в Японії, а і по всьому світу. Багато людей з великим натхненням писали хайку на англійській мові. (особливо письменники-бітники у 50-х роках минулого століття, велике враження на них справив дзен, то і хайку вони увагою не оминули).