До 130-річчя Генріха Нейгауза!

Ге́нріх Гу́ставович Нейга́уз — український радянський піаніст, педагог, публіцист і музично-суспільний діяч німецького походження.

Генріх Густавович Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в місті Єлисаветграді (нині — Кропивницький). Його батько, Густав Нейгауз, також піаніст, після закінчення консерваторії в Кельні переїхав з Німеччини спочатку до Росії, а згодом в Єлисаветград, де став фундатором місцевої музичної школи; його мати, Ольга Михайлівна (нар. Марцеліна Блуменфельд), приходилася старшою сестрою знаменитого композитора, піаніста та диригента Фелікса Блуменфельда.

Початкову музичну освіту Генріх одержав у свого батька. В 1904 році, по закінченні гімназії в 16-річному віці Генріх Нейгауз дебютував з великим успіхом як виконавець в Дортмунді, після чого здійснив тривале концертне турне Німеччиною, Австрією та Італією — як він вважав, вже як готовий піаніст-віртуоз. Однак у Відні він познайомився з піаністом і композитором Леопольдом Годовським, відомим своїм музичним перфекціонізмом. Під впливом Годовського Нейгауз збагнув, що хоч музичний талант і є природний дар, але здатність до музичних інтерпретацій потребує важкої праці.

Після штудії в Л. Годовського в Берліні, Нейгауз вивчав теорію композиції під керівництвом учня Танєєва професора П. Ф. Юона. Пізніше поступив у Віденську академію музики в школу вищої майстерності, яку закінчив на відмінно.

Після повернення на батьківщину Нейгауз здав екстерном у Петроградській консерваторії іспити і у 1916 році почав свою педагогічну діяльність у Тбілісі. Повернувшись в Єлисаветград, працював у місцевому відділі народної освіти. Разом із своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським він організує камерне товариство, читає лекції, пропагує найкращі зразки класичної музики.

У 1920 році Нейгауз — професор Київської консерваторії, а від 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії.

Помер Генріх Густавович Нейгауз 10 жовтня 1964 року в Москві.

Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва Нейгауз створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. Визнана в усьому світі, піаністична школа Нейгазуа знайшла своє продовження у творчості його учнів — С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, Олександр Ейдельман, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.

Виконавча діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до наших сучасників. Піаніст був незмінним другом багатьох композиторів і першим виконавцем цілого ряду творів. Величезна ерудиція Нейгауза при великій особистій чарівності завжди залучала до артиста молодь. Концертні зали, класи, аудиторії, у яких Генріх Густавович виступав, завжди були переповнені.

Нейгаузу належать блискучі статті і нариси про музику. Широкою популярністю користується його талановита книга «Про мистецтво фортепіанної гри».

У рідному для Нейгауза Кропивницькому його іменем названо вулицю, а на розташованому на ній будинку, де народився видатний музичний педагог, встановлено меморіальну дошку. Від 1981 року в місті працює Музей Генріха Нейгауза. 12.04.2013 року за ініціативою Кіровоградського музичного училища встановлено погруддя юному Г. Г. Нейгаузу.

Cпогади дочки.

Мой отец - Генрих Густавович Нейгауз (Г.Г.) (1888-1964) - пианист, педагог, музыкальный писатель, профессор Московской консерватории, родился в городе Елисаветграде на Украине. Его отец Густав Вильгельмович Нейгауз (1846-1938) родился в городе Калькар (Нижний Рейн, Германия), немец, окончил Кельнскую консерваторию, как пианист, и затем приехал в Россию. Мать Г. Г. - Ольга Михайловна Блуменфельд (1856-1937), из польской семьи, пианистка-педагог, сестра композитора и пианиста Феликса Блуменфельда. Родители Г. Г. организовали в Елисаветграде музыкальную школу, где преподавали всей семьей Г. Г. окончил, как пианист, сначала Венскую Музыкальную Академию в 1914 году, а затем Петроградскую консерваторию в 1915 году. Был профессором с 1916 года Тбилисской консерватории, затем с 1920 года - Киевской консерватории, а с 1922 года - Московской консерватории Параллельно с преподаванием вел интенсивную концертную деятельность, много концертировал по Советскому Союзу Среди его учеников известные во всем мире пианисты Святослав Рихтер, Эмиль Гилельс, Яков Зак, Теодор Гутман, Анатолий Ведерников, Лев Наумов, Станислав Нейгауз, Евгений Малинин, Вера Горностаева, Алексей Наседкин, Владимир Крайнев, Алексей Любимов, Евгений Могилевский

В 1958 году была издана книга Г Г Нейгауза "Об искусстве фортепианной игры" В 1999 году вышло шестое издание этой книги В 1975 году посмертно была издана книга Г Г Нейгауз "Размышления Воспоминания Дневники Избранные статьи Письма к родителям" В 1999 году издана книга Г Г Нейгауз "Размышления Воспоминания Дневники Избранные статьи " В 1992 году была издана книга Генрих Нейгауз "Воспоминания Письма Материалы "

У Г. Г. было два сына от первого брака Адриан 1925 г. рождения и Станислав -1927 г. и дочь (я) от второго брака Милица -1929 г.

Г. Г. был арестован 4 ноября 1941 года. В этот же день были арестованы искусствовед А. Г. Габричевский, режиссер MXAT'a В. Г. Сахновский, профессор-терапевт Е. Е. Фромгольд. В ордере на арест Г. Г. написано, что причина ареста - отказ от выезда в эвакуацию. Г. Г. стремился уехать в эвакуацию (оба его сына уже были эвакуированы. Адриан с начала сентября лежал в туберкулезном санатории в городе Нижний Уфалей на Урале, Станислав с начала июля был с матерью Зинаидой Николаевной Пастернак в Чистополе), но его жена Милица Сергеевна отказалась ехать, так как ее больная мать не перенесла бы дороги. Г. Г. обвинили в том, что он ждал немцев. На первом допросе 6 ноября Г. Г. сказал, что он не мог ждать немцев, так как он противник гитлеровского режима

«…У меня были также антисоветские высказывания и настроения в оценке Советской демократии, я не разделял такую систему свободы слова, печати, выбора депутатов, выступлений представителей власти на сессиях и собраниях, когда все происходит явно предрешено, стандартно и кроме свободы всех прав обеспечивается одностороннее, т.е. запрещается все то, что не диктуется строгостью советской цензуры...» -  цитата допиту Нейгауза.

Генріх Нейгауз увійшов в історію музичної культури і як найбільший виконавець, і як педагог, який створив свою педагогічну систему, що виховав таких видатних музикантів, як Е.Гілельс, Я.Зак і С. Ріхтер.