4 березня - день народження Володимира Івасюка

Щорічно відділ мистецтв вшановує пам'ять видатного земляка. В цей день завжди звучать  слова вдячної пам'яті. Кращими спогадами про Володимира Івасюка є  пісня, що лунає звідусіль. Тож  1 березня  2018 року о 13.00 відділ мистецтв відкриває музично-озвучену виставку "Піснею торкаючись душі".

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к  — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно).

Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 Генеральна прокуратура України поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

Колишній прокурор Львівської області Роман Федик у лютому 2015 заявив, що начебто Володимир Івасюк був убитий «співробітниками» КДБ.

• 1949, 4 березня — народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла Івасюка і Софії Карякіної. Мати походила із Запорізької області.
• 1955–1963 — навчання у місцевій дитячій музичній школі.
• 1956–1966 — учень Кіцманської середньої школи.

Будинок, в якому народився Володимир Івасюк. 

Меморіальна дошка на будівлі Буковинського державного медичного університету(Чернівці)

• 1962 — взяв участь у завершальному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини.
• 1963 — вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка за спеціальністю альт. Навчається першу чверть. З 2-ї чверті через хворобу повертається до Кіцмані та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.
• 1964 — склав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».
• 1965 — ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою по Дніпру.
• 1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але відрахований з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.
• 1967–1972 — повертається до навчання у медичному інституті.

	«Червона Рута» МЕНЮ 0:00 Виконує Олена Кузнецова і автор
При проблемах з прослуховуванням гляньте удовідку.

• 1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дали ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).
• 1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На завершальному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти «Червоної рути» опублікував тижневик «Україна».

Меморіальний музей Володимира Івасюка. Чернівці

• 1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського (солісти Мирослава Єжеленко та Назарій Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».
• 1972 — В. Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.
• Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка»п/к. Левка Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.
• 1973 — закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т. Митіної.
• 1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.
• 1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.
• 1974–1975 — робота над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом О. Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко.
• 1975, 19 березня — прем'єра вистави «Прапороносці». Музику В. Івасюка високо оцінили критики.
• 1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В. Івасюка.
• 1976, липень — В. Івасюка відрахували з консерваторії за пропуски занять. Створив музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькомуобласному муздрамтеатрі.
• 1977 — відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».
• 1978, квітень — участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л. Десяткіна виконала на конкурсі «Сюїту-варіації» на тему народної пісні «Сухая верба» В. Івасюка.
• 1978, жовтень — участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Було виконано «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та відбулася прем'єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Р.Братуня, «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Романа Кудлика (у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера).

Могила Володимира Івасюка у Львові

• 1978, листопад — перемога на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».
• 1979, квітень — член журі I Республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Виїхав до Львова в ніч з 23 по 24 квітня.
• 1979, 24 квітня — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся.
• 1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.
• 1979, 22 травня — похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі.

Володимир Івасюк зник 24 квітня 1979 р., того ж дня його батьки подали заяву до міліції, але дієвих заходів вжито не було. Пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді справа розшуку була закрита.

Тіло Володимира знайшов 18 травня 1979 р. випадковий солдат, який, «полюючи на лисиць» (форма навчання^[en] радистів), наштовхнувся на напіввисячий-напівстоячий труп людини. Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством. Версія того, що лікування в стаціонарі проводилося з метою поновлення в числі студентів консерваторії, не розглядалася слідчими. Хворобою можна було аргументувати численні пропуски, але оскільки Володимир мав лише хронічну втому та безсоння, вирішив звернутися до психіатричної лікарні. Івасюк був професійним лікарем, умів симулювати різні симптоми. З часом у історії хвороби: «стан хворого покращується: поступово нормалізується настрій, поліпшується сон, стає фізично сильнішим…». Зрештою Володимир Івасюк отримав потрібний документ: «У цей час стан тов. Івасюка В. М. хороший, і він може приступити до занять у консерваторії».

Слідчі відстоювали формулу «божевільний-самогубець». 4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самоповішення, чутки про інші обставини смерті є вигадкою. Інші версії слідством не розглядалися. На можливість інших причин смерті вказували такі факти: повідривані ґудзики на куртці композитора; люди, яких працівники ВНЗ бачили вперше, розшукували Івасюка в коридорах консерваторії перед його зникненням; дивна смерть двох молодих закоханих, котрі бачили Івасюка одними з останніх; одна студентка стверджувала, що бачила Володимира у Рівному 3 травня (за висновками слідчих, він помер 27 квітня).

Після дослідження кори бука, на якому висіло тіло, було встановлено: «Сліди 1, 2, 3, 4 (від зашморгу), 5 могли бути нанесені взуттям самого потерпілого за умови, що останній перед смертю залазив чи намагався залізти на дерево. Вирішити це питання в категоричній формі не є можливим через відсутність якихось індивідуальних ознак». Висновок експертизи аналізу одягу: «На наявних предметах одягу (плащі, піджаку, штанях, трикотажній сорочці та взутті) Івасюка В. М. частин кори, деревини, а також плям зеленого кольору, які б могли походити від поверхні стовбура з місця події, немає…». Проте з часом у висновку судмедексперти зазначили: «Судово-трасологічною експертизою встановлено, що сліди на стовбурі дерева, на гілляці, де висів труп, залишені взуттям Івасюка В. М., коли він залазив на дерево, щоб прив'язати пасок до гілляки».

Під час одного журналістського дослідження колишній політв'язень, якому довелося бачити чимало повішених, зауважив, що всі вони висіли з висунутим язиком. У трупа язик висунутим не був, не було виділень. Ці ознаки судмедесперти лишили поза увагою.

За однією з неофіційних версій, це було убивство, в якому брали участь співробітники КДБ.^[8]

Родина

Володимир Івасюк народився 1949 року в родині українського письменника й дослідника історії буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної. Через два роки на світ народилася його молодша сестра — Галя, а через одинадцять — Оксана. Для Оксани Володимир написав пісню «Колискова для Оксаночки».^[9]

Пам'ять

Пам'ятник Володимирові Івасюку у Львові на проспекті Тараса Шевченка. Скульптор — Сергій Олешко, архітектор — Михайло Ягольник

Володимир Івасюк на поштовій марці

• 1989 — відновлення інтересу до Володимира Івасюка. Пісня «Червона рута» стає назвою однойменного фестивалю.
• 2 березня 1994 р. — президент України Леонід Кравчук підписав Указ про присудження посмертно Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
• 1998 — концерт «Володимир Івасюк. Повернення». Спроба ознайомити сучасників з творчою спадщиною композитора.
• 4 березня 1999 р. — відкриття у Чернівцях Меморіального музею Володимира Івасюка.
• 2001 — на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця»Володимира Івасюка нагороджено у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».
• 2003 — вихід компакт-диску «Наш Івасюк» у виконанні Тараса Чубая та групи «Плач Єремії». Ріст зацікавленості творчістю композитора серед сучасної молоді.
• 2008 — вихід компакт-диску «Молодь співає пісні Івасюка» у виконанні Назара Савка та вихованців Музичної студії «Джерело».
• 2009 рік за рішенням Львівської облради має стати роком Володимира Івасюка на Львівщині. Ініціативу колег планують підтримали депутати Чернівецької області — батьківщини композитора.
• 2009 року НБУ викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету на честь Володимира Івасюка номіналом 2 гривні.
• 2009, березень — Указом Президента Украïни присвоєно звання Герой України (посмертно).
• 2009 — вихід монографії О. М. Василишина Володимир Івасюк: сила серця і таланту.
• 2011 — у Львові на проспекті Тараса Шевченка відкрито пам'ятник композиторові (скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник). Меценат, за чиї кошти збудовано пам'ятник, — музикант Святослав Вакарчук.
• 2013 — Тарас Чубай, «Піккардійська терція», Павло Табаков та Оксана Муха разом з хоровою капелою Трембіта створюють музичний проект «Проект Івасюк», в рамках якого провели тур по Україні, що розпочався з 4 концертів у Львові та концерт в Києві^[10].
• 2015 — одну з вулиць Дніпра названо на честь Володимира Івасюка.
• 2016 — у місті Кропивницький вулицю Ульяновську перейменовано на честь Володимира Івасюка.
• Його ім'я також носить 27 юнацький пластовий курінь в Івано-Франківську.
• 4 березня 2017 року — У Києві на Будинку звукозапису (вулиця Леоніда Первомайського, 5-a) встановлено меморіальну дошку українському композитору^[11].

У Володимира Івасюка є дві рідні сестри: Галина — лікар, невропатолог Львівської обласної клінічної лікарні та Оксана — доцент кафедри сучасної української літератури Чернівецького національного університету.

Ім'я Володимира Івасюка, можливо, буде увічнено перейменуванням на його честь Червонозоряного проспекту в Києві^[12].

Нагороди

• Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978).
• Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно)
• Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно).
• Герой України (березень 2009, посмертно)

Твори

Пісні на власні слова

«Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас»,

«Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Я — твоє крило», «Ласкаво просимо», «Наче зграя птиць»,

«Колискова», «Мандрівна музика», «Два перстені», «Там за горою, за крем'яною», «Капелюх»

та інші

Збірка фортепіанних творів В.Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного університету, 2006

Пісні на слова різних поетів,
зокрема Дм. Павличка, О. Гончара, Б. Стельмаха, М. Петренка, Ю. Рибчинського, Р. Братуня, Р. Кудлика та інших. (понад 40) —
«У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки» «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха та інші.

Для хору

• Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супроводу (1978)

Інструментальні твори

• Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба» (1977)
• Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977),
• три п'єси для фортепіано,
• «Осіння картинка» — для віолончелі,
• три п'єси для скрипки
• музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).

Дискографія

Рік	Обкладинка	Назва	Інша інформація
1977		Софія Ротару «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару»	LP, «Мелодія», СРСР
1978		Софія Ротару «Пісні Володимира Івасюка»	LP, «Мелодія», СРСР
1980-ті[13]		Український народний ансамбль ім. В. Івасюка	MP, Австралія
1980-ті[13]		«Поклін Володимирові Івасюкові» Різні виконавці	LP, Канада
1981		ВІА «Смерічка», ВІА «Ватра», ВІА «Водограй» «Ukrainian songs. Volodymyr Ivasiuk»	MC, Apon Record Company, Inc, США
1983	‎	Софія Ротару, ВІА «Червона рута» «Canadian Tour 1983»	LP, Cansov Exchange Inc, Канада
2000		Дует «Писанка» «Пісні Володимира Івасюка»	MC, «Саме Так!», Україна
2003		Софія Ротару «Лебединая верность» (1976) «Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка» (1977)	CD, Росія
2003		Тарас Чубай, «Плач Єремії» «Наш Івасюк»	CD, Атлантик, Україна
2000-ні[13]		«Переможці Міжнародних конкурсів молодих виконавців української естрадної пісні ім. Володимира Івасюка»	CD, Телеканал СТБ, Україна
2000-ні[13]		Володимир Івасюк. «Я піду в далекі гори» різні виконавці	CD, Україна
2004		Софія Ротару «Тече вода»	Franchising records, Україна
2004		Пісні Володимира Івасюка. Частина 1 «Пісня буде поміж нас»	CD, Franchising records, Україна
2004		Пісні Володимира Івасюка. Частина 2 «Відлуння твоїх кроків»	CD, Franchising records, Україна
2007		Остап Стахів «Пам'яті В. Івасюка»	CD, Україна
2007		Українська колекція mp3. «Пісні Володимира Івасюка»	MP3, Астра, Україна

Див. також

• Меморіальний музей Володимира Івасюка
• Фестиваль української естрадної пісні «Водограй»

Література

• Спогади про композитора // Літературна Україна. — 1988. — 11 серп.
• Зінкевич В. Зоря незгасна // Молодь України — 1989. — 7 берез.
• Невідомі сторінки історії першого фестивалю «Червона рута» [Текст] / О. М. Василишин // Народне слово. — 2004. — № 23 (192). — Черв.; № 24 (193). — Черв.
• Нез'ясовані обставини смерті Володимира Івасюка [Текст] / О. М. Василишин // Народне слово. — 2004. — № 17 (186). — Трав.
• Пісня буде поміж нас [Текст] / О. М. Василишин // Народне слово. — 2004. — № 14 (183). — Квіт.
• Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — 186 c.
• Василишин О. М. Творча спадщина Володимира Івасюка. — Львів: Укр. акад. друкарства, 2007. — 270 с. — ISBN 978-966-322-042-0.
• Василишин О. М. Володимир Івасюк: сила серця і таланту. — Львів: Укр. акад. друкарства, 2009. — 368 с., іл. — ISBN 978-966-322-139-7.
• Володимир Івасюк. Вернись із спогадів / упор. Л. Криса; текст: М. Івасюк, Г. Івасюк, Л. О. Івасюк, Л. Криса, О. Василишин. — Львів: Укрпол, 2008. — 270 с. — ISBN 978-966-8955-10-5.
• Гусар Ю. Зацвіла «Червона рута»: [про В. Івасюка]// Гусар Ю. Зірки не гаснуть: художньо-документальні розповіді про видатних митців Буковини, чиї імена занесено на «Алею зірок» у Чернівцях / Ю. Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2003. — С. 22–30.
• Івасюк М. Монолог перед обличчям сина// Жовтень. — 1989. — № 9.
• Лепша І. Його пісня поміж нас // Культура і життя. — 1989. — 26 берез.
• Мазепа Л. Сторінки музичного минулого Львова (з неопублікованого). — Львів, 2001.
• Опанасюк О. П. Відомий і невідомий Володимир Івасюк (з додатком фортепіанної п'єси «Осіння картина») // Мистецтво і освіта. — 1999. — № 4. — С. 30–31.
• Опанасюк О. П. Невідомий Володимир Івасюк (з додатком фортепіанної п'єси «Фантастичний танець») // Музика. — 1999.— № 2. — С. 16–19.
• Опанасюк О. П. Три п'єси Володимира Івасюка для фортепіано. — Дрогобич: Вимір, 1998. — 16 с.
• Рибчинський Ю. Щоб збулась любов // Музика. — 1989. — № 4.
• Романюк П. Літо пізніх жоржин // Культура і життя. — 1989. — 17 верес.
• Рубан М. Міцне крило у льоті // Українська культура. — 1993. — № 3–4.
• Тарасова А. У день народження композитора // Буковина. — 1992. — 10 берез.
• Унгурян Т. Монолог перед обличчям брата// Культура і життя. — 2004. — 28 січ.
• Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.
• Лепша І. Життя і смерть Володимира Івасюка. 1994
• А. Гнатюк. Безсмертна пісня Володимира Івасюка // Волинь. — 2010. — 14 верес. — С. 7.
• Дерево Івасюка розкололося на очах // Волинь. — 2012. — 29 трав. — С. 7.

Публікації пісень Володимира Івасюка

• Івасюк В. М. Водограй: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1989. — 128 с.
• Володимир Івасюк. Пісні. — К.: Музична Україна, 1983. — 168 с.
• Червона рута: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1993. — 80 с.
• Пісенник´90. — К.: Музична Україна, 1990. — 224 с. (Червона рута, Я — твоє крило, Два перстені)
• Песни на стихи Андрея Дементьева. — М.: Советский композитор, 1987. — 112 с. (Расскажи мне, отец…)
• Ростислав Братунь. Білі троянди: Вокальні твори на слова українських поетів. — К.: Музична Україна, 1982. — 96 с.