Танець Фламенко

 До Міжнародного дня танцю

  Із історії Фламенко

  Південноіспанський музичний, пісенний і танцювальний стиль, який склався в Андалусії наприкінці 18го сторіччя (перша згадка в літературі - 1774 рік). Спів і танець сольні, супроводжуються грою на гітарі, кастаньєтах.

  Мистецтво фламенко включає до себе низку жанрів, кожен з яких має специфічну структуру, характер та компа́с.

  Витоки фламенко слід шукати ще в мавританській музичній культурі. Істотно вплинула на цей стиль і циганська музика — багато хто вважає основними, істинними носіями стилю саме іспанських циганів. У XV столітті в Іспанії Візантії, що розпадалася, прибули цигани, розселилися по південному узбережжю країни в провінції Андалузія; за своїм звичаєм, вони стали переймати і переосмислювати місцеві музичні традиції, такі як мавританська, єврейська і власне іспанська, і з цього сплаву музичних традицій, переосмисленого спочатку циганами, а потім іспанцями, народилося фламенко.

   Довгий час фламенко вважався «закритим мистецтвом», оскільки цигани жили ізольованою групою; фламенко формувалося у вузьких колах. Але у кінці XVIII століття гоніння циганів припинили, і фламенко вийшло на підмостки таверн і кафе кантанте, знайшло свободу.

   Наприкінці XX століття фламенко починає вбирати в себе кубинські мелодії і джазові мотиви, і, крім того, елементи класичного балету дістали там своє постійне місце. Найбільш відомий танцюрист фламенко Хоакін Кортес, який поновив поняття танцю фламенко, позбавив його від «канонічного стандарту» і вніс до нього нову живий струмінь і виразність.

   Імпровізаційний характер фламенко, складний ритм і специфічна техніка виконання нерідко перешкоджають точному нотному запису мелодій фламенко. Тому мистецтво як гітариста, так і танцюриста, і співака зазвичай передається від майстра до учня.

 Словничок:

Виконавці фламенко називаются:

 «байлаор» - танцюрист
 «кантаор» - співак
 «токаор» - гітарист
  компа́с  - ритм у фламенко