1 грудня 2023 року виповнюється 150 років від дня народження видатної буковинської оперної співачки Філомени Лопатинської. Творчість співачки охоплювала твори українських композиторів, що являли собою тодішній кістяк українства у музиці, театрі та виконувала солоспіви на вірші українських поетів. Музичн0-театральна спільнота мала в ній тверду та вмотивовану культурну діячку.
Вона народилася в Чернівцях, тут пройшло її дитинство. І саме в нашому місті вона прилучилася до високого мистецтва і класичної музики. Оскільки на той час всі були захоплені театром, то і вона була захоплена чарівним дійством. Свій шлях на сцені в неї розпочався в дуже юному віці. Вже впродовж 1888–90 років вона співала в чернівецькому студентському хорі під керівництвом професора Степана Смаль-Стоцького, у якого брала перші уроки співу. А вже з 1890 році Лопатинська стала провідною солісткою Театру товариства «Руська бесіда», де переважно виступала до 1898 року у співочих ролях драматичного репертуару, в оперетах та операх. У Львові в українському театрі товариства “Руська бесіда” Філомена Лопатинська працювала під керівництвом свого чоловіка Лева Лопатинського, котрий був театральним актором, режисером і письменником. Саме на сцені театру “Руська бесіда” вона вперше грала Ганну в “Утопленій” М. Лисенка та Оксану в опері С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”.
Над постановкою її голосу чимало працював диригент театру Франц Доліста, а першими вчителями сцени були Кость Підвисоцький і Степан Янович, батько Леся Курбаса. Три роки Лопатинська брала уроки співу у актора, директора Львівського театру Володислава Баронча, який створив тип акторського конферансьє. Пізніше закінчила Львівську консерваторію в класі Валерія Висоцького.
Лопатинська виступала у Львівському міському (польському) театрі, потім солісткою оперети та опери. Впродовж 1900 – 1913 виступала в операх та опереткових виставах Руського народного театру під керівництвом знаменитого режисера Йосипа Стадника.Виступала на сценах з такими кумирами сцени того часу як Олександр Носалевич, який тоді був артистом королівської опери в Альтенбурзі (Німеччина), з героїчним тенором М. Шляфенбергом, баритоном Львівської опери Адамом Людвігом та відомим польським композитором і аранжувальником українських пісень Яном Галлем. Вона виконала таку кількість ролей, що й сьогодні це викликає здивування навіть у людей, далеких від музики, а вже в рідному місті мали би знати і бути горді за таку виконавицю.
У період 1900 – 1906 років Філомена Лопатинська заспівала головні партії у 16 оперних партіях світового рівня та в 22 оперетах з такими видатними українськими митцями як С. Крушельницька , К. Клішевська, Є.Гушалевич, О.Мишуга та М.Менцинський . Це були партії Батерфляй (“Чіо¬Чіо¬Сан” Дж. Пуччіні), Віолетти (“Травіата” Дж. Верді), Анни і Гальки (“Страшний двір” і “Галька” С. Монюшка), Акульки (“Поцілунок” Б.Сметани), Княгині («Жидівка» С.Галеві) , Мікаели (“Кармен” Бізе), Капрано (“Ріголетто” Дж. Верді), Агати (“Вільний стрілець” Вебера), Олімпії («Оповідання Гофмана» Оффенбаха), Лючії (“Сільська честь” Масканьї), Тетяни (“Євгеній Онєгін” П. Чайковського), Гати (“Продана наречена” Б. Сметана), Катерини «Катерина” М. Аркаса), Роксолани (“Роксолана” Д. Січинського, Рахилі (“Жидівка” С. Галеві), Маргарити (“Фауст” Ш. Гуно), Оксани («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталки, Оксани, Ганни («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Утоплена»М. Лисенка), Ольги («Підгіряни» І. Гушалевича, музика М. Вербицького), Марусі («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Дідони («Еней на мандрівці» Я. Лопатинського), Марти («Бабинська республіка» М. Солтиса), Тетяни («Євгеній Онєгін» П. Чайковського, укр. мовою), Рахиль («Жидівка» Ф. Галеві, нім. і укр. мовами), Аїди, Віолетти, Амелії («Аїда», «Травіата», «Бал-маскарад» Дж. Верді), Марійки, Анульки («Продана наречена», «Поцілунок» Б. Сметани), Марґарити («Фауст» Ш. Ґуно, нім. і укр. мовами), Мікаели («Кармен» Ж. Бізе), Тоски, Мімі, Баттерфляй («Тоска», «Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Стелли («Паяци» Р. Леонкавалло), Сантуцци («Сільська честь» П. Масканьї), Суламіф («Цариця Савська» К. Ґольд¬марка).
За виконання такий знакових партій її називали зіркою опери. Співачка мала голос невеликої сили, але чистий, рівний, гнучкий та дзвінкий.
Лопатинська співала в оперетах “Панна прачка”, “Тиролька”, “Віцеадмірал”, “Красуня з Нью¬Йорку”, “Солодка дівчина”, “Пташник з Тиролька” та ін.”У її репертуарі були твори Миколи Лисенка на слова Дніпрової Чайки, Богдана Лепкого, Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, українські народні пісні. Лопатинська відома як камерна співачка, зокрема виконувала романси М. В. Лисенка на слова Т. Г. Шевченка.
Події Першої світової війни внесли свої корективи в життя Філомени Лопатинської та її родини і навіть на деякий час перекрили дорогу на рідну Буковину.
Впродовж 1913–14 років вона концертувала по сценах Західної України, а в 1915–16 роках виступала у щойно створеній трупі «Тернопільські театральні вечори» під керівництвом Леся Курбаса. Театр, який мав свій симфонічний оркестр і хор відкрився 18 жовтня 1915 року. Цього ж дня відбулася прем’єра вистави “Наталка¬ Полтавка” Івана Котляревського, де роль Наталки виконувала Ф. Лопатинська, а виборного зіграв Лесь Курбас. Впродовж всієї своєї творчої діяльності, з 1890 по 1923 рік, брала участь у щорічних шевченківських концертах у Східній Галичині й на Буковині, а також у лисенківських ювілейних концертах.Отака складна була доля мандрівних театрів та артистів в них. В 1924 Філомена Лопатинська залишила сцену і виїхала до Харкова, де проживав її син, режисер театру Фауст Лопатинський. Проте вік і хвороби більше не давали їй можливості регулярно виступати на сцені.
Лопатинська і Чернівці
Проте, коли випадала можливість повернутися на сцену театру в рідних Чернівцях, або виступати з концертами, то вона завжди використовувала ці моменти. Філомена цілих п’ять років, з 1908 по 1912 роки виступала у Міському німецькому театрі в Чернівцях. Адже стажувалася у Віденській консерваторії задля вдо¬сконалення співу німецькою мовою. Пізніше, у важкі воєнні часи, впродовж 1918–19 років вона виступала в складі Українського чернівецького театру під керівництвом Катерини Рубчакової. Брала активну участь у лисенківських ювілейних святкуваннях в Чернівцях в 1903 і в 1904 році. Артистка не оминала жодної нагоди, щоб побувати в рідному місті і заспівати краянам. З 1908 р. і до початку Першої світової війни вона майже щорічно гастролювала в Чернівцях у складі театру "Руської бесіди" й кожного разу виконувала головні партії у музичних виставах. Саме в цей період трупу очолював талановитий і досвідчений режисер Й. Стадник, який в основному ставив оперні спектаклі. Ми ще раз закцентуємо увагу на творах світової класики, аби підкреслити, які партії виконувала Філомена Лопатинська саме на чернівецьких сценах. Це зокрема “Галька” С. Монюшка, “Продана наречена” Б. Сметани, “Запорожець за Дунаєм” ГулакаАртемовського, “Циганський барон”, “Чіо¬ЧіоСан” Дж. Пуччіні, де Лопатинська виконувала головні партії .
Чернівецька преса захоплено відгукувалася на виступи співачки: “До свого чистого і сильного сопрано, що напрочуд мило звучить у високих позиціях, артистка має добру техніку і виразну дикцію. Але що особливо подобається , так це її гра. Вистудійована в кожній подробиці, вся повна руху життя”, писала 23 квітня 1908 року газета “Буковина” про головну роль Лопатинської в опері “Галька” С. Монюшки. З великим успіхом вона співала у «Проданій нареченій» В.Сметани та в українській опері Миколи Аркаса “Катерина”.
Знаковою подією в музичному житті Буковини став приїзд відомої співачки Ф. Лопатинської 3 грудня 1905 року, відбувся концерт “Буковинського Бояна” за участю співачки. У концертній програмі “Бояна” прозвучали українські народні пісні в обробці Миколи Лисенка, твори Миколи Леонтовича “Ой, від саду та до моря” і “Тиха вода”.
У виконанні Ф. Лопатинської публіка почула композиції: “Хіба тільки рожам цвісти”, “Дівчино, рибонько люба” М. Лисенка, “Думо моя” Я. Лопатинського, “Черемоше, брате мій” С. Людкевича, “Соловій-чародій” С. Воробкевича, арію Одарки з опери “Купало” А. Вахнянина. У рецензії, вміщеній у часописі “Буковина” сповіщалось, що за останні два роки не було “такої гарної програми, такого теплого настрою в залі, як на цьому концерті”. Філомена Лопатинська неодноразово виступала у спільних концертах з буковинським і львівським театрами, яскраво представляючи свій талант.
Після від’їзду з Чернівців трупи Йосипа Стадника Лопатинська співала в чернівецькому німецькому театрі (“Циганський барон”, “Паяци” Р. Леонкавалло). У 1910 році трупа Й. Стадника знову виступає на Буковині і Ф. Лопатинська повертається до них. Визначною подією того часу була перша постановка “Євгенія Онегіна” П. Чайковського українською мовою. Переклад лібрето опери зробив Франц Коковський. Газета “Bukoviner Post” від 12 травня 1910 писала про чудову гру Ф. Лопатинської, яка не раз нагороджувалася бурхливими оплесками. Варто зазначити, що у цій виставі брали участь ще молоді Амвросій Бучма та Іван Рубчак. 1911 року Ф. Лопатинська співала у “Гальці” С. Монюшки, “Фаусті” Ш. Гуно, “Травіаті” Дж. Верді та в українській опері Д. Січинського “Роксолана”. Відомий чернівецький діяч Левицький писав, що Роксолана Філомени Лопатинської була вище всякої похвали. У 1912 році співачка назавжди залишає польську оперу у Львові і переходить до української трупи Стадника. Під час традиційних чернівецьких гастролей вона виступає у багатьох музичних виставах.Також виступала в нашому місті на ювілейних торжествах Миколи Лисенка, Маркіяна Шашкевича, Івана Котляревського, Юрія Федьковича. Часто співала перед своїми земляками у Чернівцях. Преса високо оцінила її участь у вечорі, влаштованому німецьким музичним товариством з нагоди сотих роковин від дня народження Фредеріка Шопена. На вимогу глядачів співачка по кілька разів виконувала пісні Шопена. У її репертуарі були арії з опер, солоспіви, чарувала слухачів красою народних пісень. Це зокрема “Цвіти ще” Лопатинського, “Веснівка” Воробкевича, “Черемоше, брате мій” Людкевича, “Коли розлучаються двоє” Лисенка, “Дика рожа” Ярославенка, “Соловейко” Кропивницького, “Фінале” і “Пісня моя” Січинського, “Соловію, чародію” Вербицького, “Весняна пісня” Нев’ядомського та багато інших. Була винятковою інтерпретаторкою романсів Лисенка на слова Тараса Шевченка. До пісенного доробку Миколи Лисенка Філомена Лопатинська зверталася на протязі усього свого творчого шляху і від щирого серця несла між люди його чудові мелодії. Про неперевершену інтерпретацію пісень та романсів неодноразово писала газета “Буковина”, як наприклад, у повідомленні від 20 травня 1909 року, зазначаючи, що “найкращою заохотою до концертів щораз були знамениті виступи Філомени Лопатинської” . Філомена Лопатинська брала також активну участь у перших вечорницях Руського “Сокола” разом із сокільсь ким хором під орудою Я. Ярославенка. Станіслав Людкевич у своїй рецензії писав: “Кульмінаційною точкою вечорниць були соля пані Лопатинської, котрої напрочуд гарний голос і значна ерудиція виступили в повній силі іменно у відспіванні звісної пісні з “Купала”п. Вахнянина “Нема мені порадоньки”, що повна чарівної, запашної мелодійности. Пані Лопатинську упросили довготриваючі оплески ще раз датися почути публіці, а й п. Вахнянина викликано на естраду”
Перша світова війна надовго перетнула їй шлях на Буковину. Востаннє Філомена Лопатинська виступила наприкінці квітня 1921 року в концерті, влаштованому товариством "Буковинський кобзар" на пошанування шевченківських днів.
В 1919 – 1923 роках працює у галицьких та чернівецьких українських трупах . Восени 1919 року у Чернівцях (окупованих королівською Румунією) дала великий концерт, в програмі якого поряд з аріями “Чіо¬Чіо-Сан”, “Галька” С. Монюшка і “Травіата”Дж. Верді звучали “Садок вишневий коло хати” М. Лисенка, “Соловейко” М. КропивницькогоВ. Заремби та інші
вокальні твори українських композиторів. лютому 1921 року на запрошення товариства “Міщанський хор” Філомена Лопатинська співала у Чернівцях партію Одарки із опери “Запорожець за Дунаєм”. Газета “Каменярі” від 30 березня 1921 року писала: “Артистка чарувала українську громаду своїм співом і своєю появою…”. На початку квітня Ф. Лопатинська виконувала головну партію в опері М. Аркаса “Катерина” у постановці того ж товариства. Наприкінці квітня 1921 року чернівчани востаннє чули солов’їний голос Філомени Лопатинської. Вона брала участь у шевченківському концерті, організованому товариством “Буковинський Кобзар”. Велично й пристрасно лунали Лисенкові “Ой одна я, одна”, “Вечір”, “Фінале” Д. Січинського.
Відійшла у вічність Філомена Лопатинська 26 березня 1940 року в Одесі.
До ювілею мисткині відділ митецтв підготував краєзнавчий календар, що вміщує друковані довідкові та монографічні матеріали про творчість Філомени Лопатинської.
Запрошуємо до ознайомлення.
