Книги, що видані до 30-річчя відновлення Незалежності України

  30-річчя  відновлення Незалежності України стало доброю нагодою переосмислити й оживити найвизначніші культурні надбання часів Незалежності. 

 Зокрема, ідея УІК започатковати всеукраїнську акцію — 30 знакових книжок нашої Незалежності - є спробою переосмислення!

 

 Зроблено спробу створити та актуалізувати унікальний перелік найважливіших книжок, які викликали суспільний резонанс, відсилали до важливих історичних періодів чи подій, формували імідж України за кордоном та сприяли єднанню усієї України завдяки високій якості та актуальності.

Це книги, які викликали суспільний резонанс, відсилали до важливих історичних періодів чи подій, сприяли розумінню історії України без цензури і фальшувань, повертали забутих чи силоміць вилучених із суспільного дискурсу персоналій,  сприяли створенню національної ідентичності і становленню незалежності нашої держави, формували імідж України за кордоном та сприяли єднанню всієї України завдяки високій якості та актуальності.

Було складено перелік знакових книжок незалежної України. До складання довгого списку книжок було залучено широке коло громадських консультантів, серед яких — публічні інтелектуали, письменники, літературознавці, перекладачі, журналісти, видавці, книгорозповсюджувачі, культурні менеджери, мовознавці, критики, бібліотекарі та інші фахівці книжкової сфери з усієї України. Робоча група формувала Довгий список, до якого за принципом рейтингу увійшли ті книжки, що водночас були названі багатьма консультантами.

На другому етапі Довгий список було виставлено на всеукраїнське голосування на окремій лендинг-сторінці Акції. Голосування тривало до 01 вересня. У ньому могли взяти участь усі українці.

 За результатами обрано знакових 30 книг Незалежної України!

 До 30-річчя відновлення Незалежності України здійснено  видавництво великої кількості книг за сприяння Міністерства культури та інформаціної політики України та Українського інституту книги. Під таким визначенням до фондів відділу мистецтв надійшли такі видання:

1. Вакуленко В., Художники України. 30 років свободи творчості. - Київ, 2021.-224с. 

2. Магдиш І., Стилі українського мистецтва ХХ-го століття. - Київ, 2021. - 120с.

3. Батько-Ступка. І., Актор №1. -  Київ, 2021. - 224с.

4. Попельнюх М., Київ. Романтичний портрет.- Київ, 2021. - 240с.

5. Литовченко В., Всесвітня спадщина ЮНЕСКО в Україні. - Київ, 2021.- 180с.

6. Орел Л., Україна на схилах Дніпра: Національний музей народної архітектури та побуту України. - Київ, 2021. - 608с.

7. Костенко К., Slavs not slaves. -  Київ: Саміт-Книга, 2021. - 176с.

8. Пісні Явдохи Зуїхи. - Київ, 2021. -  784с.

9. Кияновська Л., Мирослав Скорик. - Харків, 2021. -  128с.

10. Атлантова С., Ікони на ящиках з -під наабоїв. -  Київ, 2021. -  152с.

11. Степовик Д., Здвиженська каплиця на  Оскольдовій могилі. - Київ, 2021. - 128c.

12. Пінчевська Б., Микола Глущенко. - Харків, 2021. - 128с.

13. Дзюба І., Сергій Параджанов. Більший за легенду. -  Київ, 2021. - 224с.

14. Береза Р., Мистецька слава України. У пошуках євшан-зілля. -  Львів, 2021. - 544с.

15. Чумарна М., Я є Україна. Сівітоглядний всесвіт українців. -  Тернопіль, 2021. -  304с.

16. Чумарна М., На полотні вічності. Таємниці вишивки і вишивання. - Тернопіль, 2021. - 144с.

17.Симфонія пекторалі. - Київ, 2021. - 184с.

18. Просяник І. Українськиі предвічні вірування: ключі від Раю-Ирію. - Львів, 2021. -  100с.

19. Нова радість стала. Улюблені колядки та щедрівки з нотами, живим звучанням та розкішним ілюструванням. - Київ, 2021. - 38с.

20. ЛягушенкоА., Український театр. Видатні діячі та менеджмент. - Київ, 2021. - 496c.

21.Леся Українка на театральній сцені: бібліографічний довідник . - Київ, 2021. - 144с.

22. Буйновська Є., Chocim: коротка історія тривалої битви. - Чернівці, 2021.  96с.

23. Кирилова В., Коні на портрет мого дядька. -  Київ, 2021. -  152с.

ЗАПАЛЮЄМО СВІЧУ ПАМ´ЯТІ ТАМАРИ ПОКОТИЛО

 11 січня 2022 року в Чернівецькому художньому музеї відбулася презентація художньої експозиції «ЗАПАЛЮЄМО СВІЧУ ПАМ´ЯТІ», присвяченої 70-річчю від дня народження Тамари Покотило (10.01.1952 - 31.10.202). Ювілейні заходи проходять у колаборації із Чернівецькою оласною універсальною науковою бібліотекою імені Михайла Івасюка.

Тамара Володимирівна  Покотило -  художниця з поетичним баченням. Заповітну тему гармонії людини і природи вона втілювала в пейзажах і натюрмортах. Найчастіше, у  напрочуд безпосередніх щирих і ошатних композиціях з квітів або стилізованих постатей на тлі пейзажу. Її ліричне світосприйняття завжди поєднується з декоративністю. Виявляється це як у монументальних творах таких як “Буковинська осінь”  так і в численних станкових композиціях.

Вона любила малювати квіти, траву, листя, горобину, калину. Зображувати їх крупним планом немов пильно вдивлятися і дослухатися до гомону і дзвону барвистих живих килимів. Натурна точність і навіть документальні зображення виправдовується палким прагненням бачити все живе живим.

Мисткиня створювала нові й нові варіації з улюблених тем. У її творах відчутні пошук і прагнення віднайти власні шляхи виявлення декоративних можливостей батика.

Із словом пам'яті виступили: Голова СХУ чернівецького осередку - Юрій Гушкевич; колега, друг, директор Буковинського центру культури і мистецтва - Микола Шкрібляк - зазначив про спільні проєкти та досягнення; про багаторічні дружні стосунки поділилась Вікторія Тучинська; мистецтвознавчий екскурс провела директорка Чернівецького художнього музею Інна Кіцул; слова вдячності за книжкові акценти від Тамари Покотило промовила завідувачка відділу мистецтв Любов Шилюк.

У виставковій залі, де експонується виставка творів Тамари Покотило «Пам´яті мисткині», для присутніх відбулася презентація інсталяції Тамари Покотило «Подвоєна реальність», переглянуто записи та презентації, а також проведено вікторину "Букет для Тамари" (О. Рєпіна, ЧОУНБ ім. М. Івасюка; меценатська підтримка партнерів інтернет-магазину "Florium").

На заході відбулося щире спілкування друзів та поціновувачів творчості художниці.

Квітучий всесвіт Тамари Покотило

 10 січня 2022 року виповнюється 70 років від дня народження української художниці- монументалістки Тамари Покотило.

Творчість мисткині репрезентують понад 100 різноманітних за технікою виконання робіт: гобелен, батик, монотипія, аплікація, колаж, ескізи монументальних композицій.

По закінченні Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Тамара Покотило від 1974 року живе в Чернівцях. Мисткиня працювала в галузі художнього текстилю та монументального мистецтва й активно долучалась до участі у всеукраїнських і всесоюзних (з 1975) та закордонних (з 1988) виставках. 

У Чернівцях в роки активного творчого життя художницею було проведено низку персональних виставок, зокрема у центрі культури «Вернісаж» (1989, 2019), в редакції газети «Буковинське віче», у Чернівецькій обласній державній адміністрації.

1989 року Чернівецькою обласною організацією спілки художників України був виданий каталог «Тамара Покотило. Художній текстиль, графіка» (до переліку увійшло біля 80-ти робіт, створених починаючи від 1977 року). У вступній статті до каталогу відома мистецтвознавиця Тетяна Дугаєва грунтовно проаналізувала творчу діяльність мисткині. Іншу публікацію дослідниці «Нові грані таланту Тамари Покотило» можна прочитати у газеті «Буковинське малярство»- 2002-2003.

 Восени, 31 жовтня 2021 року мисткині нестало!

 До ювілею мисткині відділ мистецт підготував книжково-ілюстративну експозицію "Динамічний простір творчості". В експозиції представлено друковані матеріали, що висвітлюють життєві сторінки художниці, каталоги виставок, в яких вона була учасницею, довідкові та бібліотграфічні матеріали, покажчики "Пам'ятаймо!" та "Лауреати літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича", статті періодичних видань. 

 Запрошуємо до ознайомлення із виставкою та творчістю мисткині.

З Різдвом Христовим!

 Різдво Христове – одне з двох найважливіших християнських свят поряд з Великоднем. Всі віруючі в цей день радіють народженню Христа і прославляють його. У цю ніч в церквах проводяться богослужіння і літургії, а також закінчується Різдвяний піст. 

Всі християни світу відзначають Різдво 25 грудня, але за різними календарями. Католицьке Різдво святкується за новим григоріанським календарем – тим, за яким ми всі живемо. Також Різдво 25 грудня відзначають протестанти і більшість православних.

Лише деякі православні церкви (Російська, Українська, Грузинська та ін.) і старообрядці святкують Різдво за старим юліанським календарем. 25 грудня за старим стилем відповідає 7 січня. 6 січня православні відзначають  Святвечір – про це свято ми розповідали раніше.

25 грудня – це лише умовна дата Різдва. Точний день народження Ісуса встановити не можна.

Різдво 2022 Україна / фото УНІАН

Історія свята

У це свято віруючі відзначають народження Ісуса Христа в місті Віфлеєм. Його батьки Марія і Йосип вирушили в це місто для участі в перепису населення. Там вони залишилися ночувати в печері для худоби. Вночі у вагітної Марії почалися пологи. Так народився Ісус.

Над цією печерою яскраво засяяла зірка. Пастухи і волхви з околиць по зірці прийшли подивитися на Месію і принесли йому подарунки. Цар Ірод дізнався про народження Спасителя і наказав убити всіх новонароджених чоловічої статі в країні. Але ангел попередив Йосипа і Марію, і вони зуміли втекти до Єгипту з немовлям.

Традиції в Україні

Перед Різдвом віруючі дотримуються суворого сорокаденного посту, під час якого обмежують себе не тільки в їжі, але і в веселощах. Святкування Різдва починається напередодні дати, 6 січня, зі сходженням першої зірки. На стіл ставлять 12 пісних страв і всією сім'єю читають молитву.

У сам день Різдва піст припиняється і можна їсти будь-які страви. У свято відвідують богослужіння і говорять один одному при вітанні прийнято говорити "Ісус народився!"- "Славте Його!".

В Україні на Різдво прийнято ставити мініатюрний ляльковий театр-вертеп. У цих сценках розігрують народження Ісуса. У деяких українських регіонах на Різдво плетуть дідуха – сніп жита з безліччю вузлів і кінцівками. Його ставлять в кут будинку на щастя.

Дорогі друзі, партнери, читачі, користувачі та фоловери наших соцсторінок! Щиро вітаємо вас із прийдешнім Різдвом Христовим!

Нехай сьогоднішній Святвечір буде теплим, затишним та лагідним до кожної родини! Нехай тішать Колядою та щирими віншування рідні вашим серцям Люди!

Смачної куті!

Мороз малює у віконці.

Узваром дихає кутя.

І Мати Божа на іконці

у хустку кутає дитя.

Побудь дитиною, синочку.

Твоє дитинство золоте.

Ще вітер віє у терночку

і дерево на хрест росте.

Ще час не сплинув за водою.

Ще Юда спить у сповитку.

Он гурт з різдвяною звіздою

уже на ближньому кутку.

Поколядують і засіють.

Ще, може, буде і життя.

Ти на Голгофі вже Месія,

а на руках іще дитя.

Богдана Пінчевська про Миколу Глущенка

  В  проєкті до 30-річчя відродження Незалежності України вийшла друком книга Богдани Пінчевської  "Микола Глущенко". Видання побачило світ у харківському видавництві ЛА "Час читати", в 2021 році.

Микола Петрович Глущенко (1901 — 1977) — знаменитий український художник і радянський розвідник. Письменники захоплювалися його вмінням поєднати творчу працю з роллю професійного розвідника. Науковці-філологи вивчали листування живописця з видатними інтелектуалами його часу. Власники колекцій говорили про його твори на відомих аукціонах реалістичного живопису, на яких вартість картин Миколи Глущенка й нині невпинно зростає. Мистецтвознавці намагалися зрозуміти самі та пояснити іншим природу дивовижної гармонійності його творів. І всі, кожен по-своєму, мали підстави зачаровуватися тихою ніжністю його живопису — і природною, невимушеною, такою рідкісною в радянські часи особистою гідністю цієї людини.

Іван ЗАХАРКО - засновник Буковинського народного театру!

 

30 грудня 2021 року виповнюється 170 років від дня народження

 Івана ЗАХАРКА  – актора, режисера, літератора, видавеця. 

Працював майстром у львів. друкарнях. Як актор дебютував у мандрів. укр.-польс. трупі О. Бачинського, згодом працював у польс. театрі в Кракові. Від 1900 – у Чернівцях: очолив укр. друкарню при Т-ві «Руська рада»; організував ремісн. т-во «Зоря», при якому створив аматор. драм. гурток, на базі якого 1901 виник «Руський селян. театр» (від 1907 – «Буковин. нар. театр», проіснував до 1910), який давав вистави побут. характеру. Друкувався на сторінках буковин. преси. Автор гуморист. віршів «Лік» (1900), «Зуби», «Шевський майстер», «Бабин наказ», «У тата вдався» (усі – 1901), «Пояснив» (1904); оповідань «Сильвестер», «Дві перші могили» (обидва – 1900); бувальщин «Акторський великдень (Спомини з історії русько-народного театру», «Спомини з провінціальної сцени» (обидві – 1905), «Як ми урятували оберок? (Спомини з провінціального театру)» (1906).

Ролі: Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка), Морган («Довбуш» Ю. Федьковича), Іван, Маюфес («Безталанна», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого).

Вистави: «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «За двома зайцями» М. Старицького, «Чумаки» І. Карпенка-Карого, «Верховинці» Ю. Коженьовського, «Честь» Г. Зудермана.

Співає гірська Буковина: Петру Ончулу - 85!

 

 Віхи життя і та творчості 

ОНЧУЛ ПЕТРО ЄПІФАНОВИЧ  - Український співак, (лірико-драматичний баритон), народний артист України, професор Донецької музичної академії. Родом Петро Ончул з Буковини: народився в селі Коритне, тепер Чернівецької області, а тоді територія Румунії. 

Співав з чотирьох років, зокрема і в місцевому церковному хорі. Після закінчення семирічки навчався на столяра. Потім закінчив Чернівецьке музучилище (туди його прийняли без екзаменів, попри те, що хлопець не знав музичної грамоти). Перше приголомшливе враження (навіть потрясіння) від опери – «Травіата» Верді. 

Після цього юнак захотів стати тільки оперним співаком. Вердієвська опера мала для Петра Єпіфановича якесь чарівне значення: у подальшому саме вона стала його дипломною роботою,( а потім, після переїзду в Донецьк, саме в партії Жермона Петро Ончул вийшов на сцену Донецької опери). 1961 - 1966 рр. він навчався у Львівській консерваторії за спеціальністю академічний спів, після закінчення якої працював у Донецькому театрі опери та балету.

 Саме Петро Ончул, випускник Львівської консерваторії, разом з декількома іншими видатними виконавцями (Миколою Момотом, Раїсою Колесник та ін.) вивів Донецьку оперу до числа провідних театрів, зробивши величезний внесок у розвиток музичної і вокальної культури краю.

 Донецьку і місцевій опері співак присвятив 50 років свого життя. У 972 р. йому присвоєно почесне звання "Заслужений артист України", а в 1980 р. - "Народний артист України". Він вів велику концертну діяльність: побував на гастролях у США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Польщі, Румунії , де з великим успіхом виконував партії: Султана ("Запорожець за Дунаєм", ГулакаАртемовського), Микити ("Ярослав Мудрий", Мейтуса), князь Ігор (однойменна опера Бородіна), Ріголетто ("Ріголетто", Верді), Скарпіа ("Тоска", Пуччіні) та багато інших. З 1987 р.він працює у Донецькій консерваторії ім. С. Прокоф'єва професором академічного співу і в 1991 р. йому присвоєно вчене звання доцента академічного співу, в 1995 р. - професора академічного співу.

 В 1998 р. обрано секретарем Національної спілки театральних діячів України і головою Донецького міжобласного відділення СТД. 

 Сцену Петро Єпіфанович залишив рівно у 60, хоча й знаходився у чудовій формі – не хотів уподібнюватися деяким колегам, хто до останнього зволікає з цим важким, але необхідним кроком. Співак виховав цілу плеяду молодих вокалістів.

 З початком війни на сході нашої держави Петро Ончул змушений був залишити вже рідний Донецьк; нині він мешкає у Києві та Львові. А нещодавно він став почесним жителем сіл Коритного та Бережонки Вижницького району на Буковині.