Цікаво про знаменитих! Деніел Крейг!

🔹️Акторська кар’єра Деніела Крейґа – це якраз той випадок, який можна назвати «крізь терни до зірок». Перш ніж стати Джеймсом Бондом, він знявся в десятках фільмах та серіалах, більша частина яких сьогодні забута. Актор часто грав пияків та з’являвся на екрані оголеним! Проте зараз він отримує 25-ти мільйонні гонорари, ставши секс-символом і обличчям світових брендів, а серія фільмів про Агента 007 з Деніелом Крейґом у головній ролі зібрала в прокаті найбільшу касу за всю свою історію.
Ми пропонуємо вам провести місяць у компанії англійського актора та згадати найкращі його ролі. Приєднуйтесь та читайте нас за хештегом #місяць_з_деніелом_крейґом!
Починаємо вже сьогодні 🙂

🔹️Отже, Деніел Роутон Крейґ народився 2 березня 1968 року в Честері (Англія). Його батько, Тімоті Джон Крейґ, був моряком, інженером і навіть володів власним пабом, а мати, Олівія Керол Вільямс, належала до творчого світу і працювала вчителькою образотворчого мистецтва. Батьки Деніела розлучилися, коли хлопцеві було чотири роки, тому він зі своєю старшою сестрою та матір’ю переїхали до Ліверпуля. Заради дітей жінка покинула роботу в академії драматичного мистецтва, проте від свого захоплення театром вона відмовитись не змогла.

🔹️Після переїзду Олівія з головою занурилась у діяльність Ліверпульського театру, яким захопився і маленький Деніел. Хлопець буквально ріс у театрі, проводячи більшість свого часу за кулісами або в глядацькому залі, а з шести років він приймав участь у таких постановках, як «Олівер Твіст», «Ромео і Джульєтта» та «Попелюшка». Через декілька років його мати вдруге вийшла заміж за відомого художника Макса Блонда, після чого атмосфера навколо Деніела стала ще більш творчою. Він почав займатися музикою, багато читав, брав участь у виставах та грав у команді регбі Hoylake Rugby Club.
🔹️У 16-років Крейґ пройшов кастинг у Національний молодіжний театр та переїхав до Лондона. Аби мати змогу прожити в столиці, майбутній Джеймс Бонд підробляв прибиральником та офіціантом. Прагнучи вдосконалити свою акторську майстерність, Крейґ хотів здобути профільну освіту в школі драматичного мистецтва, в яку поступив тільки з третьої спроби.
🔹️Зніматися в кіно Крейґ почав у 24 роки (1992), здебільшого це були епізодичні ролі в телевізійних серіалах. Завдяки ролі у біографічній стрічці «Єлизавета» (1998), яка отримала номінацію на премію «Оскар» як найкращий фільм, Крейґ вийшов на новий рівень, все частіше отримуючи ролі другого плану. Цього ж року актор отримав нагороду Единбургського кінофестивалю за роль у фільмі «Любов – це диявол», а після майстерно відтвореного чоловіка, хворого на шизофренію, у фільмі «Голоси» (2000) Крейґа запросили до Голлівуду.

🔹️У 1992-му році Крейґ актор женився на акторці Фіоні Лаудон, яка народила йому доньку Еллу. Їхній шлюб тривав два роки. В 2011-му - Деніел таємно одружився на акторці Рейчел Вайс, через сім років подружнього життя в зіркової пари народилась донька.

Едуарду Алєксєєву - 80!

 Едуард Іванович Алєксєєв -  композитор, диригент, педагог.

19 листопада виповнюється 80 років від дня народження!

Барвисті символи! Марії Гербін - 65!

Марія Гебрін

 У кожному селі обов’язково є свої майстри, неорди нарні особистості. Та деякі з них насправді вражають. В Іванівцях нам порадили обов’язково завітати до  народної художниці. Оселя цієї майстрині схожа на справжню картинну галерею, усюди - на стінах, столах, полицях, підлозі картини, писані олійними фарбами.

         14 листопада – 65 років від дня народження художниці Марії  Гебриної
  (Гебрін) (1954).Народилася (Марія Іванівна за іншими даними Гебрин, Гебрін, Гебріна) в селі Іванівці Кельменецького району Чернівецької області. Від батька і матері успадкувала щиру любов до народного мистецтва та ремесла. Малює з дитинства, в 5 років вже вміла прясти, в 7– ткала на верстаті  разом з мамою, навчилась вишивати та в’язати. Закінчила Москов -ський заочний народний університет мистецтв (1992).З 1992 р. – керівник гуртків Кельменецького дитячо-юнацького Центру, а з 1993 р. – викладач Кельменецької художньої школи відділу народного мистецтва. Її учні – серед переможців обласних та Всеукраїнських дитячих конкурсів.
          В 2001 році вступила до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Персональні виставки вібдулись в Чернівцях (2004, 2007, 2008, 2010 рр.) та в м. Києві.
          Створює портрети, пейзажі, натюрморт, картини на народну тематику. Серед праць – «Сватання на Гончарівці» (1998), «Ой ходила дівчина бережком» (2000), «Напувала кониченка» (2001), «Зима», «Коби ж мені до вечора», «Господиня» (2002), «Наталка Полтавка», «Пастушок», «Перше побачення», «На містку», «Несе Галя воду», «Їхав козак за Дунай», «Ой ти, конику, вороненький» та ін.
      Лауреат обласної мистецької премії ім. Георгія Гараса (2008).

        Хоча освіту майстриня здобувала у Московському університеті, вона  запевняє, що самоук, адже навчалася заочно. Відсилала картини до столиці, а звідти одержувала листи із зауваженнями, порадами, скористатися якими на відстані було досить важко. Тож вчилася, копіюючи роботи відомих митців. Художниця і досі працює над своєю майстерністю, радиться з іншими фахівцями. Багато років вона і сама вчила малювати, викладала у місцевій загальноосвітній та художній школах.

         Свої роботи художниця від щирого серця дарує рідним та друзям. Приблизно два-три рази на рік вона вивозить картини на виставки до Кельменців, Чернівців та Києва.

ЇЇ оселя нагадує картинну галерею

У кожному селі обов’язково є свої майстри, неординарні особистості. Та деякі з них насправді вражають. В Іванівцях нам порадили обов’язково завітати до народноїхудожниці Марії Гебрін. Оселя цієї майстрині схожа на справжню картинну галерею, усюди - на стінах, столах, полицях, підлозі картини, писані олійними фарбами.

- У мене натхнення ніколи не зникає, можу малювати будь-коли і це справжнє задоволення, був би тільки час, - зізнається Марія Іванівна. – Багато худоби ми вже не тримаємо, здоров’я немає. Тому будь-якої вільної хвилини малюю, особливо взимку, коли часу більше.

Хоча освіту майстриня здобувала у Московському університеті, вона  запевняє, що самоук, адже навчалася заочно. Відсилала картини до столиці, а звідти одержувала листи із зауваженнями, порадами, скористатися якими на відстані було досить важко. Тож вчилася, копіюючи роботи відомих митців. Художниця і досі працює над своєю майстерністю, радиться з іншими фахівцями. Багато років вона і сама вчила малювати, викладала у місцевій загальноосвітній та художній школах.

- Дуже люблю малювати дітей, людей. Якщо не виходить гарно, працюю над картиною, доки мені не сподобається, - каже пані Марія. – Маю в доробку ікони, коли пишу Святі Образи – це свято для душі, робота йде легко, все обов’язково виходить. Малювала з раннього дитинства, скільки себе пам’ятаю. Перша вчителька похвалила, коли ми малювали волошки та моркву. Це дуже підбадьорило. Згодом почала ходити на заняття до вчительки малювання, це дуже подобалось.

Свої роботи художниця від щирого серця дарує рідним та друзям. Приблизно два-три рази на рік вона вивозить картини на виставки до Кельменців, Чернівців та Києва, де їх можна придбати, хоча ціни на них, порівняно з тими, що ми бачимо у художніх салонах, смішно низькі. Під час однієї з виставок у Чернівцях роботи Марії Гебрін так сподобалися відвідувачам, що вони купили аж п'ятнадцять картин. В середньому пейзаж можна придбати за 300 гривень, портрет за 400-500. І це враховуючи, що майстрині доводиться витрачати великі суми на фарби, полотно, рами.

До ювілею Андрія Плішки! 75!

 Творчий доробок

 Андрій Володимирович був багатогранним митцем, педагогом, композитором, багаторічним провідним учителем музики і співів багатьох загальноосвітніх і музичних шкіл міста Чернівці і всього буковинського краю, відмінником освіти України, заслуженим учителем України, доцентом кафедри музики. А після смерті творчого побратима, педагога й наставника А.М.Кушніренка - керівником студентського хору «Резонанс» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, активним громадським діячем. 
Плішка А.В. очолював асоціацію діячів фольклору та етнографії, був секретарем об’єднання композиторів Буковини Чернівецького обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки, а головне, прекрасною, трудолюбивою і чуйною людиною, великим оптимістом і життєлюбом.

Його іскрометне життя було насиченим і різнобарвним, а щоденна копітка, наполеглива праця по навчанню дітей, студентів музики, співу, хорового диригування - його святим обов’язком і улюбленою справою.
Він любив своїх учнів, студентів. Навчав їх не тільки законам музики, але й законам Божим, особистим прикладом вказував на шлях по якому слід іти по життю, як любити свою землю, національну культуру, неньку - Україну, як творити добро.
Учні також любили свого учителя, горнулися до нього як до рідного батька, і в хвилини радості, і моменти смутку. Нині вони, як і всі рідні, близькі, колеги скорботно згадують добрі справи покійного, які він залишив нащадкам. Книги, які упорядкував і видав, пісні, які написав, храм, який збудував для буковинських мирян.
 Андрій Володимирович був достойним покровителем своєї сім’ї, рідних дітей, онуків, друзів, багатьох колег по праці, допомагав усім чим міг, і як міг. Кому добрим словом, кому порадою, а кому моральною чи матеріальною підтримкою. Ніколи не скаржився на погане здоров’я, самопочуття, нестатки чи незгоди у житті. А якщо вони й були, то зносив їх терпеливо, виважено, із порозумінням, без зайвого нарікання. Постійно стверджував, у нас педагогів-музикантів чудова робота, яку потрібно цінувати.
Таким сонячним, привітним і мудрим, яким був за життя Андрій Володимирович Плішка, і залишиться назавжди у нашій пам’яті і наших серцях. 

презентація "Мелодії Івасюка на палітрі юних художників"

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно).

Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

 4 березня 2019 року виповнилось 70 років від дня народження Володимира Івасюка. До цієї славної дати присвячений мистецький пленер учнів художніх  та мистецьких шкіл області та м. Чернівці, який відбувся нещодавно в м. Кіцмань - на малій Батьківщині митця!

 Результати пленеру вражаючі. Створено понад 150 робіт  як на пленері так і після нього. Ці роботи представлені експозиційно в залах Меморіального музею Володимира Івасюка та  Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка.

 В презентації  вітальні слова звучали від очільника науково-методичного центру культури Буковини Миколи Шкрібляка  -  журналіста,  дизайнера, майстра народного мистецтва, педагога, Заслуженого діяча мистецтв України. Зокрема Микола Миколайович наголосив про важливість мистецьких проектів для молодих художників, які організовує центр. Цей проект є вже сьомим! В своїй творчості учні звертались до Франка, Федькаовича, Кохановсської, Миколи Івасюка,  Кобилянської, Михайла Івасюка та, цьогоріч, до Володимира Івасюка. За підтримки директорів шкіл  та викладачів ці проекти стають можливими та втілюються в життя! Викладачі, що були наставниками пленеру та брали участь у відборі сюжетів для творчих робіт учнів-учасників пленеру та  виконавців мистецьких завдань,  вкладають, щоразу, частину свого серця  в роботи разом із учнями!

 Цікавими спогадами про роботу над творчим завданням поділилась учениця ІУ-А класу Чернівецької художньої школи ім. М. Івасюка Олександра Чокалюк. Її роботи представлені в експозиції музею.

 Експозиція є однією із кращих  акцій обласної бібліотеки, що присвячена 70-річчю Володимира Івасюка.

Надійшло у жовтні 2019 року

 

 Видавництво Старого лева та «Апріорі»

1.       Космолінська, Наталія. Гра в музей. Цікава мандрівка Львівською національною галереєю мистецтв імені Бориса Возницького. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. – 134с. 

2.       Нельсон, Джо. Історіум. -  Львів, 2018. -  96с.

3.       Роддам, Джордж. Це Ван Гог. – Львів, 2019. – 80с.

4.       Свйонтек, Ірина. Покутські вишивки Прикарпаття. Навчальний посібник.  Альбом 2. – Львів, 2018. – 92с.

5.        Свйонтек, Ірина. Гуцульські вишивки Карпат. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту. -  Львів. -  2015. -  264с.

6.        Українське сакральне мистецтво з колекції «Студіон». -  Львів: Срібне слово. -  2008. -  160с.

7.       Як творити галерею . – Львів, 2019. -  64с.

30 жовтня Віктору Кострижу виповнилось б 70-ть!

  Оркестр мого життя

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Віктор Семенович Костриж — диригент, педагог. Заслужений діяч мистецтв України.

Народився 30 жовтня 1949 року в селі Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області. В 1969 році закінчив Чернівецьке музичне училище, у 1975 - факультет оперно-симфонічного диригування Львівської державної філармонії ім. М.Лисенка і був призначений головним диригентом Луганського симфонічного оркестру. 1981-1982 - диригент вищої категорії Державного академічного симфонічного оркестру України; 1983-1988 - диригент Таджицького державного симфонічного оркестру; 1988 - викладач Чернівецького музичного училища; 1992 - художній керівник і головний диригент симфонічного оркестру Чернівецької облфілармонії; 2003 - доцент кафедри музики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Помер 10 липня 2007 року в Барселоні, Іспанія.

Творча діяльність

Яскраво проявив себе як диригент і музикант. У творчому доробку митця було понад 600 концертних програм з якими виступав у 90 оркестрах країн СНД, Польщі, Румунії, Австрії, Німеччини, Італії. Поринувши у шедеври класичної музики, робив оркестровки різних класичних творів, створив кантату А.Вівільді "Глорія", яку присвятив своїй матері Ользі Олександрівні.

Нагороди та відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв України (1994).
• Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича (1996).
• Почесна грамота Чернівецької обласної державної адміністрації.
• Почесний громадянин села Гвіздівці (2007).
• Аудиторія в Сокирянській музичній школі імені доцента кафедри музики ЧНУ ім. Ю. Федьковича Віктора Кострижа.