Сьогодні в клубі "Альтернатива", вперше, відбудеться перегляд анімаційного фільму (Japan)...

 Повнометражний фільм, жанру триллєр... Цікаво мені, які враження будуть у моїх відвідувачів після перегляду.... Будемо мати можливість обговорити та подискусувати... 

 Я створила карту розміщення  та шляхів знаходження нашої бібліотеки

https://a.tiles.mapbox.com/v3/luba0451418156145461546.ibkh5an1/page.html#19/48.28754/25.93509

    У Чернівцях після тривалої хвороби відійшла у вічність славетна акторка, народна артистка України Ольга Ільїна.

   Разом з Ольгою Ільїною пішла ціла епоха театру.  ЇЇ робота у театрі була великим часом. Вона була щасливою актрисою: вона пізнала тріумф, її поважало та любило не одне покоління глядачів. Це була корифейка театру, яка навіть з найменшого вміла створити великий образ. Такі актори ніколи не йдуть, а назавжди залишаються з нами. 

 

     Ольга Ільїна народилась 10 липня 1937 року в Києві.  Після одержання середньої освіти, навчалась (1954-1959) в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого – педагоги: народний артист СРСР К.Степанков і народний артист УРСР П.Сергієнко. Після закінчення інституту спочатку працює в Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, одночасно заочно навчається в Чернівецькому державному університеті на факультеті іноземних мов – закінчила в 1974 році. В 1975 році переходить на роботу в кіностудію "Молдова-фільм": 1975-1977 – актриса театру-студії, 1977-1981 – кіноакторка кіностудії "Молдова-фільм". Після шестилітньої перерви знову повернулась в чернівецький театр і працювала в ньому до 1999 року, створивши на буковинській сцені велику кількість яскравих та незабутніх образів, була виконавицею багатьох головних ролей, які відзначались глибокою психологією. З часом, як режисер, успішно здійснила в театрі імені Ольги Кобилянської постановку ряду вистав за творами українських і зарубіжних драматургів.Упродовж 1996-2001 рр. працювала режисером народного театру оперети Чернівецького обласного театру вчителя. Відзначена званнями заслуженої і народної артистки України.

У 2007 році їй присуджена Премія імені М. Заньковецької.

 "Дивна міссіс Севідж"

 

 

 Справжні та талановиті

 Вже наступив такий момент в клубі "Альтернатива", коли справжні митці бажають своєї участі в наших заходах. Можна вважати це успіхом?... Так... Але важливіше те, що  наша спільна справа не є зайвою, а навпаки.... Люди творчі та талановиті  хочуть та можуть виражати себе мистецтвом засобами в нашій мистецькій вітальні.... Ура.... Це успіх....

 Олександр Мадей

 

Юрій Олесь

Презентація книги Тетяни Яницької "Тени и блики"

 2014 рік для Тетяни Георгіївни  Яницької (Боріної) ознаменований вагомою життєвою подією: вийшла друком третя збірка поезій «Тіні та спалахи».

     В  літературознавстві існує думка, що автор твору та його ліричний герой – єдине ціле. В поезії це очевидніше: все пережите, відчуте, побачене -  сказано, поетично вибудувано на аркуші і представлено  сприйняттю читача. Поезія, про яку йдеться, глибоко філософська, адже питання про страждання та відчай,  любов та зраду, справедливість та плинність життя, які підняті в поезіях Тетяни Яницкої  підлягають неабиякому аналізу та вивченню.
14 травня 2014 року в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Г. Івасюка відбулася презентація поетичного видання автора «Тіні та спалахи».   На  зустріч із поезією прийшли буковинські поети: Василь Васкан, Мірча Лютик, Володимир Вознюк, Тамара Севернюк, Володимир Затуловський, Раїса Рязанова;  журналісти, художники,  музиканти, викладачі ВУЗів  міста, студенти – молоді поети Чернівців -  Тася Шилюк та Максим Дупешко, мистецька  громада міста, ЗМІ. Працівниками бібліотеки  підготовлена книжкова експозиція «Поезія – це завжди неповторність». На презентації звучали музичні твори у виконанні Едуарда Качанова, Валентини Чолкан, Віктора Перепелюка, Стаса Нагірного та мелодекламація Любові Шилюк.14 травня 2014 року в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Г. Івасюка відбулася презентація поетичного видання автора «Тіні та спалахи».   На  зустріч із поезією прийшли буковинські поети: Василь Васкан, Мірча Лютик, Володимир Вознюк, Тамара Севернюк, Володимир Затуловський, Раїса Рязанова;  журналісти, художники,  музиканти, викладачі ВУЗів  міста, студенти – молоді поети Чернівців -  Тася Шилюк та Максим Дупешко, мистецька  громада міста, ЗМІ. Працівниками бібліотеки  підготовлена книжкова експозиція «Поезія – це завжди неповторність». На презентації звучали музичні твори у виконанні Едуарда Качанова, Валентини Чолкан, Віктора Перепелюка, Стаса Нагірного та мелодекламація Любові Шилюк.

 Любов Шилюк
організатор клубу "Альтернатива"

 Задоволені спілкуванням

 Мої любі читачі!!!

  Напередодні Міжнародного дня танцю, хочу згадати про мого улюбленого актора, а, зокрема, про його роль у фільмі, присвяченому цьому виду мистецтва  "Давайте потанцюємо". В цій стрічці я обожнюю РІЧАРДА ГІРА. 

  Кінематографічний дебют Річарда Гіра на кіноекрані відбувся у 1975 році, коли акторові виповнилося 26 років, що не можна назвати типовим для Голлівуду і взагалі для американського кіно. Вже через два роки критики і глядачі відзначили його гру в картині Річарда Брукса «У пошуках містера Гудбара»; актор почав отримувати найпринадніші пропозиції, з яких були реалізовані, наприклад, ролі в «Днях жнив» Теренса Меліка і «Американському жиголо» Пола Шредера. А вже після прем'єри фільму «Офіцер і джентльмен» Тейлора Хекфорда, де Гір грає головну роль, він не просто прокинувся знаменитим, але перетворився на предмет обожнювання всієї жіночої половини Америки, попри те, що в одному з епізодів йому довелося вимовити страшну лайку, причому в адресу жінки.

    Подолавши 40-річний рубіж, актор вийшов на новий ступінь своєї професійної кар'єри. І першою в цілому ряду його подальших робіт стала знаменита мелодраматична казка «Красуня». Потім була невелика роль в «Серпневій рапсодії» великого японського класика Акіри Куросави, яка стала свого роду перехідною до таких блискучих робіт, як містер Джонс в однойменній картині Майка Фіггіса і Джека Соммерсбі, в голлівудському рімейку французької стрічки «Повернення Мартена Герра».

     Воістину, галасливий успіх фільму «Красуня» підніс Гіра до вершин довгоочікуваної слави. Але мало хто знає, що спочатку актор не хотів в ньому зніматися. Він двічі відхиляв пропозицію знятися в цьому фільмі, пізніше пояснюючи це тим, що сценарій не справив на нього ніякого враження. Але творці фільму наполегливо вважали, що образ головного героя Кері Гранта відповідає зовнішнім даним саме Гіра, і продовжували прохати його. Так продовжувалося доти, доки він не побачив свою передбачувану партнерку по ролі —Джулію Робертс.

     Річард Гір як і раніше продовжує зніматися у фільмах, відкриваючи все нові й нові грані свого таланту — «Перший лицар», «Первородний страх», «Доктор Т. і його жінки», «Чікаго», «Пророцтва людини-метелика» та інші.

     А тепер, насолоджуймося  моїм улюбленим танцем мого улюбленого актора.

Танець Фламенко

 До Міжнародного дня танцю

  Із історії Фламенко

  Південноіспанський музичний, пісенний і танцювальний стиль, який склався в Андалусії наприкінці 18го сторіччя (перша згадка в літературі - 1774 рік). Спів і танець сольні, супроводжуються грою на гітарі, кастаньєтах.

  Мистецтво фламенко включає до себе низку жанрів, кожен з яких має специфічну структуру, характер та компа́с.

  Витоки фламенко слід шукати ще в мавританській музичній культурі. Істотно вплинула на цей стиль і циганська музика — багато хто вважає основними, істинними носіями стилю саме іспанських циганів. У XV столітті в Іспанії Візантії, що розпадалася, прибули цигани, розселилися по південному узбережжю країни в провінції Андалузія; за своїм звичаєм, вони стали переймати і переосмислювати місцеві музичні традиції, такі як мавританська, єврейська і власне іспанська, і з цього сплаву музичних традицій, переосмисленого спочатку циганами, а потім іспанцями, народилося фламенко.

   Довгий час фламенко вважався «закритим мистецтвом», оскільки цигани жили ізольованою групою; фламенко формувалося у вузьких колах. Але у кінці XVIII століття гоніння циганів припинили, і фламенко вийшло на підмостки таверн і кафе кантанте, знайшло свободу.

   Наприкінці XX століття фламенко починає вбирати в себе кубинські мелодії і джазові мотиви, і, крім того, елементи класичного балету дістали там своє постійне місце. Найбільш відомий танцюрист фламенко Хоакін Кортес, який поновив поняття танцю фламенко, позбавив його від «канонічного стандарту» і вніс до нього нову живий струмінь і виразність.

   Імпровізаційний характер фламенко, складний ритм і специфічна техніка виконання нерідко перешкоджають точному нотному запису мелодій фламенко. Тому мистецтво як гітариста, так і танцюриста, і співака зазвичай передається від майстра до учня.

 Словничок:

Виконавці фламенко називаются:

 «байлаор» - танцюрист
 «кантаор» - співак
 «токаор» - гітарист
  компа́с  - ритм у фламенко