Поради від Йохана Ідема!

 

Йохан Ідема —нідерландський письменник і арт-консультант, пристрасний пропагандист культурних інновацій. Працює консультантом, письменником, ініціатором і культурним підприємцем. Спеціалізується на розробці креативних концепцій, бізнес-плануванні, стратегічному та інноваційному управлінні і зборі коштів.

Йохан має великий досвід роботи в якості старшого консультанта з мистецтва в голландської консалтинговій фірмі LAgroup. Його клієнтами були найбільші голландські культурні установи, такі як Concertgebouw, Paradiso, Королівський театр Карре, Форум Гронінгер, Premsela, Музей Ван Гога, Академія дизайну Ейндховена і кілька культурних фондів.

Йохан регулярно виступає на конференціях і має послужний список в письмовій формі. Його останні публікації включають «За чорним ящиком» та «Білий куб» (2009), справжнє! – Переосмислення живий класичної музики (2011) і Як відвідати художній музей (2014 року).

Ідема працював в декількох установах культури, у тому числі в Центрі виконавських мистецтв ім. Лінкольна (Нью-Йорк) і в якості головного програміста в нідерландському архітектурному інституті (Роттердам). Він отримав ступінь магістра в галузі управління інноваціями в Університеті Делфта і в Управлінні мистецтв в Університеті Нью-Йорка.

У 2014 році Йохан Ідема був удостоєний премії за творчість «Новий радикал, який змінює світ мистецтва на краще».

Тридцять дві поради дає  Йохан Ідема читачам, спраглим мистецьких вражень. Як найкраще скористатися знаннями музейних доглядачів? Чому ваша дитина — ідеальний гід? Чи справді портрети давніх майстрів — це прообраз сучасних селфі? 

Відповідаючи на такі несподівані питання, його книжка стає інструкцією з перетворення нудного блукання музейними залами на захопливу подорож, сповнену яскравих емоцій.  

 Все це та набагато більше у книзі "Як ходити до музею. поради для справді результативного візиту". вийшла друком в Харкові,у видавництві "Рвнок: ФАБУЛА", в 2019 році.

Музика стала вільною.

  Нова книга  у фондах відділу мистецтв!

Вітт Стівен "Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства". 

Вийшла у перекладі з англійської мови Юрія Семенова. Книга має вже друге видання. Вийшла друком у Києві, у видавництві "Наш формат", у 2018 році. Складається з вступу, 20 розділів, епілогу та коментарів. 

Автор звертає нашу увагу на своєрідне масове божевілля, музику, злочинність та великі гроші.

 Написана в описовій формі про життя провидців і аферистів, магнатів і технічно підкутих тінейджерів.

 Стівен Вітт -  американський  журналіст.

 Він пише про найбільшогомузичного пірата в історії, найпотужнішого керівника музичного бізнесу,  про революційний  технологічний  винахід і нелегальний веб-сайт.

 Цей веб-сайт вчетверо перевершив обсяг музичного онлайн-магазину iTunes Store.  

 Ця книжка про унікальний історичний момент, коли звичайне життя назавжди поєдналосьіз світом інтернету, а вся музика, записана на звуконосіях, раптом стала доступою й безкоштовною для всіх.

"ФотоГра проти апарату"

   

Книга Надії Бернар-Ковальчук  "Харківська школа фотографії: гра проти апарату" вийшда друком в Харкові, у видавництві МОКSОР, в 2020 році.

Книга  заснована на дослідницькій роботі, проведеній в рамках мистецтвознавчої програми Університету Сорбонна, Париж. 

 На сторінках мистецтвознавчих досліджень розкриваються  множинні джерела та експерементальний характер фотографічної творчості представників одного з найяскравіших феоменів українського сучасного мистетцва.

 

В радянському андеграунді, під уламками імперії або на київських барикадах харківська фотографія вже більше як пістоліття відзначається іронією, критичним поглядом на медіум та колективною дією.

 Книга доповнена ілюстраціями та фрагментами з інтерв'ю, більшість яких публікуються вперше.

Цікаво розглядається культурна політика України останніх років, яка характеризується френетичною декомунізацією, що проявляється у спробах націоналізувати художників, що жили в попередній державі.

Фотографія "харківської школи" має практику роботи між двома історичними реальностями: " перебудова" та "народження Незалежності". Цікаві паралелі, порівняння та художні дослідження відкриють нові відчуття унікальності історичного періоду - 30-річчя Незалежної України.

 Запрошуємо до ознайомлення!

 Українська співачка, фольклористка, артистка, Народна артистка України Марія Миколайчук 8 квітня 2021 року святкує своїх 80 років!

У музичному фільмі предстає у сольних вокальних проєктах- збірках унікальних народних пісень Буковини та інших регіонів України. Унікальність співачки не лише у неповторній манері виконання, котру можна визначити "досконала простота", досягти якої дано одиницям, енциклопедичних знаннях пісенного фольклору, вишуканому, глибинному поєднанні вокальної і акторської майстерності, де не лише кожен звук, а й кожне слово, фраза, інтонація – довершені і єдино вірні. Саме вірність і відданість: справі, мистецтву, пам’яті – головна її творча і людська риса.

Більше дивіться тут:

https://youtu.be/KDyjmiDnY3w

«Вогонь творчого неспокою Едуарда Цісельського»

 

6 квітня 2021 року виповнилось 65 років від дня народження українського актора Едуарда Цісельського.

 

Про актора Едуарда Цісельського й досі важко говорити «був», «говорив», «співав»,  «жартував», «знімався»... Душа чинить опір цим словам, хочеться, щоб вони звуча­ли у теперішньому часі: «живе», «співає», «сміється», «грає»... На жаль, Едуарда Цісельського ми ось уже більше 20 років згадуємо у минулому. Для тих, хто його знаd - це була людина величезного обдарування і ба­жання жити, творити, голосом, думками, сльозами робити цей світ трошки кращим. 

Вже з першої по­яви в трупі Чернівецького музично-драматичного театру їм. О.Кобилянської випускник Київського державного інституту ім. І.Карпенка-Карого Едуард Цісельський привернув до себе увагу як колег, так і вибагливого чернівецького глядача. Він був зовні стриманий, дещо скупий на відверті емоції, іноді він, навіть, справляв враження замкнутої та зануреної в себе людини. І це природно для людей мистецького середовища. Попри те, що, скажімо, актори багато спілкуються не тільки між собою, а й з шануваль­никами та журналістами, мало хто з них допускає іншого до себе всередину. Митці закриті і рід­ко насправді розкриваються. 

Едуард Цісельський був справді не говірким, але увічливим до усіх, хто працював поруч: костюмерів, перу­карів, реквізиторів і робітників сцени. Він щиро любив тих, хто входив у коло його дру­зів і по-дитячому був їм відданий. Ці людські якості не тільки вирізняли його з-поміж мо­лодих акторів, які у 1978 році прийшли ра­зом з ним до театру, а й викликали повагу до нього у митців старшого покоління. Ниніш­ній директор театру Юрій Марчак і сьогодні ставить його у приклад молоді, яка прихо­дить до театру і завжди акцентує на тому, як працював актор Едуард Цісельський і яким був у театрі: «Коли Едуард приходив на роботу, то його не цікавило, чим займається режисер, монтувальник сцени чи директор театру, але добре знав одне-єдине: йому треба обговорити творчі питання з режисером вистави, налаштуватися на репетицію чи спектакль, втілити режисерський задум і зіграти виставу.

Народився Едуард Цісельський в м. Беслан Північно-Осетинської АРСР, але його малою батьківщиною став Хоростків, що на Тернопільщині. Там закінчив школу. На республіканському радіо-конкурсі молодих читців завоював диплом 1-го ступеня та звання лауреата, що стало визначальним у виборі майбутньої професії.

До Чернівецького музично-драматичного театру О. Кобилянської Едуард Цісельський приїхав за направленням разом з дружиною Людмилою Скрипкою, відразу після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. За майже 20 років роботи на сцені театру він створив понад 40 незабутніх сце­нічних образів. Його акторська палітра позначена своєрідними творчими віхами. І першою став дебют у молодіжній виставі «Вітька-Магелан» за п'єсою В.Нестайка, яку поставив народний артист Украї­ни, режисер А.Литвинчук. Вже в цій роботі молодий актор проявив своє рідкісне обдарування - творити у виставі свій мікросвіт. Світ психологічно крихкий, насичений внутрішньою високою напругою почут­тів. До кращих робіт цього періоду належить і роль Вальки у виставі «Шрами» за п’єсою Є. Шабана, постановку якої здійснив заслужений діяч мистецтв України П. Колісник. Для молодого актора вона стала творчою сходинкою в осягненні майстерності. Це був справжній успіх молодого актора. За цю роль Едуард Цісельський був нагороджений Дипломом 1-го ступеня на республіканському театральному огляді. Другою віхою у творчому зростанні актора стали знакові для нього роботи у виставах воєнної тематики: «Запитай колись у трав» за п’єсою Я.Стельмаха, постановку якої здійснив заслужений діяч мистецтв України К.Пивоваров, та «Рядові» О.Дударєва, яку поставив заслужений діяч мистецтв України П.Колісник. Цим роботам притаманні виразність, глибокий драматизм, життєва правдивість.

Новою віхою у творчості актора стали створені ним образи у виставах «Принцеса на горошині» (Король) та «Українські вечорниці» (Данило), де проявилися його нові грані обдарування. Пізніше ми побачили його талант як комедійного актора, здатного до імпровізації в ролях: Алджернану «Заміж –тільки за Ернеста» за п’єсою Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним», Писаря у «Пошились у дурні» М.Кропивницького, Півун у «Запечатаному двірнику» Ю.Федьковича. Особливе місце в сценічній палітрі актора посіли образи, створені в останні роки життя. Це Мина у виставі «Мина Мазайло» М.Куліша, Вчитель «Наодинці з долею» В.Босовича, Мітчел у «Трамваї жадань» А.Уільямса, Ісак у «Дуеньї» Г.Шерідана. Вагомий вклад Едуард Цісельський вніс до репертуару з буковинського літопису театру. Створені ним образи у виставах за п’єсами С.Воробкевича «Гнат Приблуда» (Гнат), «Вірне кохання і пан начальник» (Фештерчук) та Ю. Федьковича «Запечатаний двірник» (Півун).

За 20 років на сцені чернівецького театру Едуард Цісельський утвердив себе різноплановим актором, творчою особистістю.

12 червня 1996 року невблаганна смерть обірвала життя актора. Його не стало, коли йому тільки-но виповнилось 40…і він досяг у своєму ремеслі професіоналізму та високої майстерності, коли його акторська зоря в кіно тільки-но починала сходити – він знявся у телесеріалі В.Андрощука «Час збирати каміння». У 1996 році творчі досягнення Едуарда Цісельського було відзначено Всеукраїнською премією ім. І.Котляревського, а також присуджено літературно-мистецьку премію ім. С.Воробкевича.

 

 

До 105-річчя Ксенії Колотило.

5 квітня 2021 року виповнюється 105 років від дня народження Ксенії Іванівни Колотило - знаної на Буковині та далеко за її межами майстрині-вишивальниці, збирачки та подвижниці української вишивки.

У вишиваних творах Ксенії Колотило розкривається високий художній рівень орнаментального мистецтва гуцуль­ської вишивки, її поліхромність, дивовижна сила декоративного звучання.

Вогнем самовідданої любові до української народної творчості Ксенія Колотило захоплювала багатьох своїх шанувальників, учнів, які продовжують справу її життя і сьогодні.

Знайомтесь із зразками вишиваних робіт майстрині тут:

«Дисфукційність всесвіту. Андрій Сагайдаковський!»

 

«Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!»

Книга вийшла друком в Києві, в  видавництві  «Мистецького арсеналу»  в 2020 році та є відповідним доповненням до виставки в «Мистецькому арсеналі» із одноіменною назвою.

Нове видання  присвячене творчості художника Андрія Сагайдаковського. У книжці презентується творчий доробок,  життєвий  шлях та художній метод, що яскраво  характеризує  творчість митця.

 Творчість Андрія Сагайдаковського належить до тих художніх феноменів, які начебто ретельно зафіксовані, але важко описати словами, наче  вислизають з уваги.

 Інсталяції майстра завжди створюються для конкретного місця та часу, вони крихкі й швидко розпадаються, жодна фіксація не здатна передати фізичний  та естетичний досвід взаємодії з таким твором. 

Виставки його картин, особливо в оправі чистого, красивого галерейного інтер’єру, здаються частковими, так, ніби не сказали чогось важливого, ключового.

Понурий світогляд, де значущі предмети завжди  зламані, дисфункційні, як-от стілець без ніжки, чи завислий на стіні стіл, дитячі обличчя жаскі, а звернення до лікаря балансує між трилером та безпам’ятством.

 Андрій Сагайдаковський доводить нам матеріальну якість «неякісності».