Васи́ль Васи́льович Безкорова́йний — український композитор, диригент,
піаніст, музичний діяч.
Василь Безкоровайний народився 12 січня 1880 р. в
Тернополі. Навчався у Тернопільській українській гімназії та Учительській
семінарії, співав у церковному хорі. Об'єднав навколо себе друзів у гімназійний смичковий оркестр.
Згодом Василь Безкоровайний студіював у Львові — в
Політехніці та Консерваторії одночасно. Його вчителями були професори С.
Невядомські та М. Солтис.
У 1912 р. В. Безкоровайний переселився до Тернополя,
де став учителем української гімназії та диригентом місцевого хору «Боян». У
1919 р., коли польське військо окупувало місто, був заарештований і ув'язнений
у Сталкові біля Каліша. Після повернення до Тернополя організував філію
Львівського Вищого музичного інституту, а в «Бояні» — оркестр. Коли національні
взаємини в Польщі загострилися, В. Безкоровайного перевели до Золочева, а там
звільнили. Не маючи інших обов'язків, він зайнявся організаційною працею:
заснував філію Музичного інституту, смичковий і духовий оркестр, драматичний гурток.
У1935 р. повернувся до Тернополя. Тут народилися «Думи мої» — партія тенора в
супроводі оркестру, три сонати, два ноктюрни, оркестровка оперети «Наталка
Полтавка», музика до п'єси «Мина Мазайло» М. Куліша. Вже тоді він видрукував 56
творів, а ще близько 30 мав у рукописах.
Життя на еміграції
У 1944 р. виїхав разом з Львівським оперним театром
(де працювала його дружина) до Австрії. На чужині звернувся до релігійних
мотивів, написав твори для скрипки з фортепіано. З 1948 р. жив у Буффало (США).
Керував українським хором, вчив гри на фортепіано, акомпонував на концертах,
писав композиції. Високу оцінку публіки і пресових рецензентів здобула його
«Українська різдвяна увертюра», яку вперше виконав симфонічний оркестр на
концерті у листопаді 1956 р.
Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 р.
Творча спадщина
Василь Безкоровайний залишив багату музичну
спадщину:
для симфонічного оркестру — «Українська різдвяна
увертюра» (1956), «Думка-шумка», «Для розради»;
фортепіанні п'єси — «Спомини з гір» (1911),
«Хризантеми» (1911–1913), «В гаю зеленім», «Пісня без слів» (обидві — 1912),
«Заколисна пісня» (1919);
для скрипки — «Українська рапсодія»;
для цитри -«В'язанка народних пісень», «Для розради»
(1911);
танки — «Гуцулка», «Козачок», «Незабудька»,
«Пластунка»;
для віолончелі з фортепіано — «Ой, Морозе,
Морозенку», «Над річкою беріжком», «Ой зійди, зійди»;
хорові — «Полуботок», «Думи мої», «Садок вишневий…»
(всі — на слова Тараса Шевченка), «Гей, хто в світі кращу долю має» (слова
Івана Франка);
дитяча казка-оперета «Червона Шапочка» (1960,
лібрето Л. Полтави);
водевіль «Жабуриння» (співавтортсво з Володимиром
Балтаровичем);
псалми, пісні на слова українських поетів і власні;
колядки, танці;
обробки народних пісень;
музика до вистав — «Тополя» Г. Лужницького за
Тарасом Шевченком (1938), «Мина Мазайло» Миколи Куліша (1942).
Композиторській творчості В. Безкоровайного близький
напрямок фольклоризму. Він спирався на пізні шари пісенно-танцювальної міської
музики, тісно пов'язаної з традиціями й жанрами побутового музикування, зокрема
близької до його салонних зразків. Автор понад 350 різножанрових творів (багато
видав власним коштом у Львові в 1920-30-х), що виконувалися в Австралії,
Канаді, США, до початку 1940-х і з 1997 в Україні, в тому числі на «Київ Музик
Фесті» (2001, Київ), Міжнародний фестиваль "«Синій птах» (2004,
Сімферополь).
Немає коментарів:
Дописати коментар