Ярмольчук Наталія Георгіївна, член Спілки художників України, народилася 23 січня 1965 року і трагічно загинула в 1999 році.
За коротке життя Н.Ярмольчук в 1985 р. - закінчила з відзнакою Вижницьке училище прикладного мистецтва Чернівецької області. Обрала спеціальність художньої графіки (акварель, батік); виставлялася двічі в Києві, брала участь в щорічних мистецьких виставках в художньому музеї м Чернівці та в виставковому залі Чернівецького відділення спілки художників України; в 1990 -1994 роках публікувалася як художник і як поетеса в "Буковинському журналі"; художньо оформила дві збірки віршів поетеси Т.А.Севернюк "Заметіль забуття" і "Йорданська ніч". В останній книзі Т.Севернюк "Спокуса білої пустелі" багаторазово згадується художниця Н.Г.Ярмольчук; є і власні публікації в чернівецькій обласній газеті "Буковина".
Твори Н.Г.Ярмольчук зберігаються в Чернівецькому художньому музеї, в приватних колекціях колишнього посла Канади в Україні Франсуа Матіса, подруги Тетяни Царик (США, малює маслом, аквареллю, працює з керамікою), в Німеччині (м Шлюхтерні), в Єрусалимі та у Нью Йорку. Свої акварелі експонувала на республіканських виставках. Роботи майстрині є у приватних колекціях в Україні, Франції, Німеччині, США, Ізраїлю. Окрім картин, писала також вірші.
Книга пам'яті Наталі Ярмольчук побачила світ у видавництві «Золоті литаври» видавничого дому «Європа», що в Чернівцях, в 2007 році. До видання долучилися також художники, журналісти, науковці, співаки, спонсори, держслужбовці й, звичайно ж, родина й друзі.
З підглянутого в книзі...
М. Горицвіт. "Акварелі світла і печалі"
"... одна примітна деталь: опоетизовуючи краєвиди рідного міста ( до речі, художниця пише тонкі ліричні вірші), вона не прикрашає його, не припудрює дешевими прийомами. Тому часто-густо її акварелі близькі до реальності, не вельми втішної для нашого ока. але як треба любити місто, аби в усьому знаходити красу, поезію і музику..."
І. Міщенко. "У передчутті себе майбутньої"
"... самі Наталчині акварелі - то прозорі, мов скельця, то ніби затьмарені подихом, що відбився на склі, її твори інколи видаються відстороненими, ніби перебуває художниця в іншому світі... В акварелях - чарівна ніжність....
... акварельна і графічна мініатюра з'явились... як прагнення до зміни, більшої довершенності робіт.... Передчуття себе майбутньої. у них - спроба увиразнити контур, зробити саме простір головною дійовою особою - як повітря, непомітне, але необхідне для існування життя й музики... "
Ярослав Глібіщук. "Ностальгія"
"... Художниця, приділяючи велику увагу кольору, оригіналью імпресіоністичною манерою видозмінює контури, лінії, через що світ її полотен, ніби пройшовши через акварельне чистилищ, дихає свіжістю, зосередженим спокоєм, повертається до втрачених першопочатків..."
Тамара Севернюк. "ЦЕ ТИХЕ СЯЙВО НАД ЛЮДСЬКОЮ ДОЛЕЮ"
"... Акварель, пастель, олівець, перо - оце й уся премудрість неповторності її праці, Але найголовнішим компонентом: душа і розум - як одвічні рушії справжньої творчості. Гармонія в її витонченій простоті..."
Наталя стверджувала: «... Все это красиво. Не внешне.
Красиво потому, что касается потаенных струн души и вызывает музыку, зовущуюся Любовью.
... И еще - в мире нет недостойного ее - Любви. Любви - от мелкого до великого, каждый человек, какой бы он ни был, достоин ее именно потому, что он на этой земле единственный и никогда ничего похожего на него уже не будет. Надо только успеть понять это и не уставать одаривать теплом каждого, кто в этот день, в эту ночь, в эту минуту рядом....».
В оправе
виноградных листьев
Мое окно
Стекло умыто дождем
Мое ли лицо
В нем?
Осыпаются листья
на мои тропинки.
Я отыщу в этом мареве
Следы вчерашнего утра
И назову их
ЛЮБОВЬЮ.
«Немає нічого художнішого, ніж любов до людини». Це цитата любимого Наталею Вінсента Ван Гога. Вона часто цитувала його. Це траплялось як у повсякденному житті художниці так і в урочисті моменти. Коли Наталія Ярмольчук презентувала останню персональну виставу! своїх картин, де в головній ролі – Чернівці та той світ, який за ними схований, теж звучали цитати Ван Гога. Але художниця не любила, коли її називали «урбаністкою». «Это ужасное слово. Я рисую портрет нашего города, его настроение. Я скорее портретистка…», намагалася пояснити художниця під час інтерв’ю одному із міських телеканалів. Як на мене, так і є насправді. Пейзажі рідного міста наче оживають із ніжно пастельних акварелей "турецького мосту", старих вулиць, маленьких площ, скверів та парків.
Наталя завжди говорила, що не варто промінювати життя на метушню. Вона шукала гармонії та щастя у цьому житті і була на своєму шляху безкомпромісною. Згодом вона напише: «Счастье – это жертва в ответ на жертву».
31 грудня 1999 року Наталія Ярмольчук передчасно пішла із життя. 2006 року її посмертно нагороджено орденом «За заслуги ІІІ ступеня.
ЇЇ красномовна цитата «Моя майстерня – Чернівці. Сьогодні моїм мольбертом є спілкування з вами і кава».
В осенний день
Окунуться
Расплескать волосы
По ветру
Однажды осенью
Не вернуться
В жизнь свою
В вечерние сумерки
В чужой дом.
С
Сама не могу понять
О чем
Молю...
Наталія Ярмольчук
«Человеку так мало нужно: что-то одеть, что-то поесть. Пару капель дождя, и поцелуй в щеку, когда тяжело. Вот и все. Целую в щеку. До свиданье. Наташа».
Відділ мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка запрошує до знайомства із книгою української поетеси, публіцистки, перекладачки, членкині Спілки письменників України, заслуженої діячки мистецтв України Тамари Артемівни Севернюк «Летючий промінь вічності» в рамках відзначення пам'ятної дати - 55-ої річниці від дня народження надталановитої буковинської художниці сучасності Наталії Ярмольчук.
Всі, кого пам'ятають, живуть в нашій пам'яті.
В ювілейні дні всі шанувальники та митці, що знають значення творчості художниці Наталії Ярмольчук для мистецького життя Чернівців - згадуйте її добрим словом спогадів! Залишіть свої недостовірні, чи достовірні, правильні, чи неправильні, реальні, чи намріяні спогади поза увагою нашого блогу. Будьте уважні до пам'яті та таланту мисткині!
