Івану Гордіці - 75!

Гордіца Іван Дмитрович  -   український художник,  живописець, дизайнер інтер'єрів.

Вчився на факультеті промисло­вого дизайну у Харківському художньому інституті, який закінчив у 1973 році.

До 1975 року працював у галузі архітектури, дизайну, різьби по де­реву в Ульяновську, Мурманську, Сімферополі.

З 1975 року працює і живе у Чернівцях.

Іван Гордіца — це художник, який не визнає стандарту, вторин­ності, ремісництва. Він завжди у творчому пошуку. В його роботах — багато сонячного настрою. Досить тільки глянути на його твори " Бабине літо", " Дерево життя", щоб переконатися, що художник мислить асоціативно. Можливо, його образи дещо химерні, але беруть початок з фольклорного джерела, з народних традицій. Від його робіт віє відвертістю та щирістю.

У мистецтві — тисячі граней. І кожний художник оглядає їх під кутом свого таланту, своїх мистецьких принципів.

Його твір "Меланхолія" — то справжня пісня дерева про вічність нашого життя. На "Меланхолію" дивишся, як на розквітлу вишню чи суцвіття молодого жовточубого соняха.

Втілення творчої думки митця у дереві знайшло відображення у великому панно, що оформлено у Заставнівському районному Палаці культури.

Його робота привертає увагу своїм вдалим поєднанням декоративних елементів.

У 1988 року митець вступив до Спілки художників СРСР і України у м. Чернівцях.

З 1990 тричі був обраний головою Чернівецької спілки художників України. Був учасником Всесоюзних виставок та міжнародних семінарів з мистецтва. Його роботи збагатили приватні колекції в Україні, Росії, Німеччині, Канаді, Австрії, Італії.

І сьогодні Іван Дмитрович не полишає свою улюблену різьбу по дереву, живопис, дизайн. Це поєднання розширює творчі можливості, збагачує палітру його пошуків.

Роботи

«Дума про Калнишевського» (2004)

Творчість:

• • комплексне художнє оформлення — проспекту 50-річчя Жовтня (1977, Чернівці),
  • кафе «Буковина» (1978, Чернівці),
  • «Буковинська осінь» (1982, Київ);
• проекти реконструкції:
  • інтер'єрів Центрального виставкового залу «Манеж» у Москві (1982),
  • ресторану «Пролісок» (1983) та вул. О. Кобилянської (1985) у Чернівцях;
• декоративні композиції:
  • «Буковинські мотиви» (1977),
  • «Мелодії Кримських гір» (1977)[2],
  • «Меланхолія–2» (1978)[3],
  • «Олімпіада–80» (1980),
  • «Сусанна» (1982),
  • «Чорнобильський жайвір» (1987),
  • «Ідилія алопеції» (1987)[4],
  • «Апофеоз соціалізму» (1988)[5],
  • «Зірка полин» (1988)[6],
  • «Ой у лузі червона калина» (1989),
  • «Сонце» (1991),
  • «Бабине літо» (обидва — 1991)[7],
  • «Пісня пісень» (1995)[8],
  • «Парус» (1995)[9],
  • «Версія про Адама» (1997)[10],
  • «Президент Грушевський» (1998),
  • «Випадок у раю» (2001),
  • «Дума про Калнишевського» (2004),
  • «Дама хрестова» (2004),
  • «Стихія» (2004),
  • «Гамованка» (2005).