Марк Шага́л (фр. Marc Chagall, Мойше Шагал, або Мовша Хацкелевич Шагалов, 24 червня (6 липня) 1887,Вітебськ, Російська імперія (нині Білорусь) — 28 березня 1985, Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція) —білоруський і французький художник-сюрреаліст і графік єврейського походження.
Життєпис
Народився 24 червня (6 липня) 1887 в єврейській родині в містечку Ліозно поблизу Вітебська або за іншими даними в самому Вітебську, в межі єврейської осілості Російської імперії. Прадід Марка Шагала — Сегал Хаїм, білоруський маляр XVIII сторіччя. Батько майбутнього художника, Хацкл-Мордхе (Хацкель-Мордух) та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозна, й значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій з дитячих років був прикажчиком на складі оселедеців», — писав сам художник в офіційних документах.
Красу дерев'яного Вітебська тих часів великий живописець І. Рєпінпорівнював з Києвом і Нижнім Новгородом. З 1900 по 1905 роки Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою — Беллою Розенфельд. Белла походила з родини заможних вітебськихювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплома — Федір Достоєвський).
У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга(його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, яку очолювавН. К. Реріх. У 1909–1911 роках Шагал продовжував заняття у Л. С. Бакстa в приватній художній школі Е. Н. Званцевої. Вчення у Бакста «не пішло»: Лев Самойлович висловився, що «… талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. У Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» (з небіжчиками, що лежать на темній вуличці міста) та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Вінавер придбав у Шагала дві картини і дав йому невелику стипендію для навчання в Парижі. Шагал потім все життя називав Вінавера своїм другим батьком.
У 1911 на отриману стипендію Шагал їде в Париж з метою продовження навчання. У французькій столиці він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу — знаменитому дванадцятикутному«Вулику». Познайомився з усіма — Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої і неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.
В 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Він розраховував на три місяці, але залишився на 10 років: війна,революція … 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою. Вона, дочка багатого ювеліра, чотири роки чекала «… якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її» так «або» ні «.» У них виросла дочка Іда, згодом біограф і дослідник творчості Шагала.
У вересні 1915 Шагал їде в Петербург (на той час перейменований в Петроград), поступає на службу у Військово-промисловий комітет. У 1916 Шагал збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, в 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після революції художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтвВітебської губернії.
В 1920 Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 художник працює викладачем у підмосковній єврейської трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці. І весь час малює, день і ніч, і день і ніч безперервно. У 1922 році разом з родиною їде спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Восени 1923 на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.
В 1937 Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йоркузапрошує художника переселитися з контрольованої нацистами Франції в США, і влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає в Нью-Йорк. У 1944 помирає дружина художника, Белла.
Роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, розпочався, коли Шагалу було 58 років, Вірджинії — трохи за 30. У них народився син Девід Макнілл. В 1947 Шагал повернувся у Францію. В 1952 він одружується з «Ваві» — Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї, як про померлу. Шагал так і не намалював жодного портрета Валентини, яка померла в 1997 році.
В 1973 художник приїжджає в СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву і Ленінград, проводить виставку в Третьяковській галереї, дарує Третьяковці і Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.
1997 — перша виставка художника в Білорусі.
Шагал помер 28 березня 1985 році у прованському місті Сен-Поль-де-Ванс. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.
Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиш.
Немає коментарів:
Дописати коментар