Міхневич Петро Герасимович
Міхневич Петро Герасимович народився 22 жовтня 1901 року у Бердичеві в родині священика.
У 1925 році Петро Герасимович закінчує Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка. Наступного – 1926 року – стає актором у Київському драматичному театрі ім. І. Франка. А ще через рік, 1927-го, Петро Міхневич стає членом приймальної комісії в театрі, яку очолював легендарний Гнат Юра. В конкурсі артистів тоді взяла участь і 20-річна дівчина Галина Яківна Янушевич. Через рік вона стане його дружиною, згодом у молодій сім'ї з'явиться єдиний син. Галина Яківна буде працювати в театрі разом з чоловіком усе життя, стане Народною артисткою УРСР.
У 1931-1937 рр. Петро Міхневич працює актором у трупі Харківського театру Революції. У 1940 році Петро Герасимович разом з дружиною переїздить до Чернівців, де вони засновують театр імені Ольги Кобилянської. Тут в наступні роки він створює низку неповторних художніх образів. Ім'я Кобилянської стало визначальним для подружжя театральних акторів. В 1954 році Галина Яківна та Петро Герасимович зіграли свої перші кіно-ролі у фільмі "Земля" за твором О. Кобилянської. Фільм зібрав плеяду кіно-легенд того часу: Наталю Ужвій, Наталю Наум, Миколу Яковченко.
У 1946 році Петру Герасимовичу присвоєно звання Заслужений артист України, у 1957 році – звання Народний артист України.
В Чернівецькому театрі імені О. Кобилянської подружжя Міхневич-Янушевич служило до останніх днів. А їхній будинок на вулиці Шевченка, 13, став справжньою акторською Меккою, де збирався весь театральний бомонд Чернівців. Тут лунали неповторні анекдоти, театральні бувальщини, народжувались нові образи та ідеї. Саме в Чернівецькому театрі під наставництвом Петра Міхневича та Галини Янушевич закладався фундамент великого таланту тоді ще невідомого геніального актора й режисера Івана Миколайчука. В 1981-му Петро Міхневич зіграє головну роль Михайла в фільмі "Така пізня, така тепла осінь" режисера Івана Миколайчука.
На початку 1983 року передчасно померла Галина Янушевич. Незадовго до смерті актриси, після успішних московських гастролей театру у 1982 році та схвальних рецензій у пресі на гру Галини Яківни, художня рада театру прийняла рішення клопотати про присвоєння їй звання народної артистки Радянського Союзу. Отримати високе звання актриса не встигла. Петро Герасимович пережив дружину на 10 років.
За тривале життя на сцені Петро Міхневич створив понад 200 незабутніх образів як в театрі, так і в кіно, збагативши українське театральне мистецтво цілим рядом значних за своїм ідейно-художнім змістом і національних за характером образів. Особливість його сценічного обдарування була у підкоряючій простоті, природному гуморі, у володінні високим мистецтвом перевтілення. Петро Герасимович знявся у фільмах: "Земля" (1954, Онуфрій), "Над Черемошем" (1955, епіз.), "Кривавий світанок" (1956, Семен Мажуга), "Коли співають солов'ї" (1957, Ферапонт), "300 років тому…" (1956, епіз.), "Далеке і близьке" (1957, дід Микита), "Киянка" (1958, Ганта), "Повія" (1961, Загнибеда), "Сувора гра" (1964, Задорожний), "Помилка Оноре де Бальзака" (1968, епіз.), "Така пізня, така тепла осінь" (1981, Михайло), "Співачка Жозефіна й мишачий народ" (1994).
За плідну працю Петро Герасимович Міхневич крім мистецьких відзнак нагороджений орденами "Знак Пошани" (1951), Трудового Червоного Прапора (1960), "Жовтневої Революції" (1971), багатьма медалями та Грамотами Міністерства культури України. Петро Герасимович приймав активну участь у культурному та громадському житті Чернівців, у 1987 році за значний особистий внесок в розвиток національно-культурних традицій Буковини, активну участь у патріотичному і естетичному вихованні молоді міста Петру Міхневичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Чернівці". В Чернівцях на алеї мистецької слави на Театральній площі розміщено ім'я видатного актора.
Помер Петро Герасимович Міхневич 15 липня 1993 року у Чернівцях, похований на місцевому кладовищі. На стіні будинку, в якому проживало подружжя акторів, встановлено меморіальну дошку, присвячену дружині Петра Герасимовича Галині Янушевич.
Для відзначення 110-ї річниці від дня народження Петра Міхневича Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" виготовило немаркований художній конверт та спеціальний штемпель для проведення пам’ятного спеціального погашення, яке здійснили 22 жовтня 2011 року у відділенні поштового зв’язку №12 міста Бердичева ЦПЗ №1 Житомирської дирекції УДППЗ "Укрпошта".
(1901—1993) — український актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР (1946). Народний артист УРСР (1957).
Народ. 22 жовтня 1901 р. у м. Бердичів Житомирської обл. Закінчив Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка (1925).
У 1926—1931 р.р. працює у Київському українському драматичному театрі імені І. Франка. У 1931—1937 р.р. — у трупі Харківського театру Революції[1].
В 1940 році Петро Міхневич з дружиною, актрисою Г. Янушевич, переїздять до Чернівців. В Чернівецькому театрі імені О. Кобилянської подружжя Міхневич—Янушевич служило до своїх останніх днів.[2]
В 1954 році у подружжя відбувся кінодебют у фільмі «Земля» (реж. А. Бучми i О. Швачка) за твором О. Кобилянської.
Знявся у фільмах: «Земля» (1954, Онуфрій), «Над Черемошем» (1955, епіз.), «Кривавий світанок» (1956, Семен Мажуга),«Коли співають солов'ї» (1956, Ферапонт), «300 років тому…» (1956, епіз.), «Далеке і близьке» (1957, дід Микита), «Киянка» (1958, Ганта), «Олекса Довбуш» (1959), «Повія» (1961, Загнибеда), «Наймичка» (1963), «Сувора гра»(1963, Задорожний), «Помилка Оноре де Бальзака» (1968, епіз.), «Така пізня, така тепла осінь» (1981, Михайло), «Співачка Жозефіна й Мишачий Народ» (1994) та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар