11 травня 2024 року виповнюється 120 років від дня народження найбільшого іспанського сюрреаліста Сальвадора Далі.
Ювіляр має значні досягнення у розвитку культури та мистецтва краю, брав участь та отримував дипломи лауреата у багатьох музичних фестивалях, виховав значну плеяду талановитих учнів. 
Вітаємо пана Миколу та бажаємо нових творчих досягнень! Сидір Воробкевич – український письменник, талановитий композитор, музично-культурний діяч, православний священник, педагог, художник, письменник, редактор часописів Буковини, автор творів, темою яких було історичне минуле українського народу.
Народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині викладача філософії міської гімназії та духовної семінарії. Прадід його свого часу втік з Литви й звався Сеульський Млака де Орочко, а дід переробив Орочко на Воробкевич. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора. Втративши батьків у дитячому віці, виховувався разом з братом Григорієм (майбутнім українським поетом, який виступав у пресі під псевдонімом Наум Шрам) у Кіцмані в дідуся Михайла і бабусі Параскеви. Саме бабуся навчила любити рідну мову, пісню та народ. З її уст діти чули силу-силенну казок, пісень, народних оповідань про козаків і турків.
Закінчив чотирикласну школу, гімназію і духовну семінарію в Чернівцях. У гімназії почав складати вірші й створювати до них музику. Ще з юнацьких літ збирав народні пісні, казки, оповідки. Його вражала й наводила на роздуми схожість народних пісень Буковини з піснями Наддніпрянщини, Поділля і Галичини. Захоплювався творчістю українських та російських письменників Т. Шевченка, Г. Квітки - Основ'яненка, І. Котляревського, Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Тургенєва. Вивчав твори М. Шашкевича та М. Устияновича. Музичну освіту здобув приватно в професора Віденської консерваторії Ф. Кренна, одержавши диплом учителя музики. У 1867 році Воробкевич переїздить до Чернівців, де викладає спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 року, після заснування університету у Чернівцях, викладає музику студентській молоді.
В цей час Сидір Воробкевич розгортає активну літературну діяльність, пише вірші, в яких висловлює любов до свого народу ("Моя Буковина", "Збудилась Русь", "Руська пісня"), розкриває життя та побут західно-українського селянства ("Рекрути"). 1877 року видав перший буковинський альманах «Руська хата».
Писав українською, німецькою та румунською мовами. У його літературному доробку-вірші, поеми, оповідання, новели, нариси, сміховинки, повісті реалістичного та романтичного характеру. За життя письменника було видано збірку віршів «Над Прутом» (1901) за участю Ів. Франка.
Сидір Воробкевич - один із засновників і редактор журналу «Буковинська зоря», очолював «Руське літературне товариство», та студентське товариство «Союз».
У цей час Воробкевич утверджується як талановитий композитор. Він створює пісні, хори, опери, мелодрами, оперети та інструментальні п'єси. В його доробку понад 400 творів для хору (250 на власні слова), 40 романсів, 20 дуетів і квартетів. Писав музику на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Ів. Франка, В. Александрі, М. Емінеску. Прекрасний мелодист, Воробкевич відіграв значну роль у розвитку музичної культури на Буковині й Галичині.
Один з найпопулярніших українських драматургів та театральних композиторів другої половини XIX століття, Воробкевич створив 18 оригінальних драм і оперет, написав музику до творів інших драматургів, у тому числі й до "Назара Стодолі" Т. Шевченка. Водночас з українським збирав і румунський фольклор, видавав румунською мовою музикознавчі праці і навіть написав декілька поетичних творів.
Чимало творів митця перекладено німецькою, болгарською, російською та іншими мовами.Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С. Волох.
Помер Сидір Воробкевич 19 вересня 1903 року.
За словами Івана Франка, Сидір Воробкевич був одним з «перших жайворонків нової весни нашого народного відродження».
До дня народження видатного митця відділ мистецтв знайомить відвідувачів із персональною книжковою експозицією "Жайвір весни відродження".
В експозиції представлені монографічні видання, що висвітлюють творчу діяльність, нотні збірники із колмпозиторськими роботами.
Музичні твори, свого часу, обробив для хору видатний діяч мистецтв, композитор, педагог - буковинець Андрій Кушніренко - лавреат Національної премії ім. Тараса Шевченка.
Запрошуємо до ознайомлення.
Вже третій рік поспіль музейний проєкт "Сила Великодня" збирає відвідувачів у Музеї просто неба, адже весь страстний тиждень, що передує Великодню тут відбуваються майстер-класи з розпису писанок та випікання святкового хліба - Паски.
Всі бажаючі разом із відомими майстрами здобувають перші навики тримати в руках писачок, змішувати кольори та робити несміливі штрихи по округлій поверхні яйця - символу життя.
У хаті передгірського регіону Буковини знову розтоплена давня помічниця господарів - велика піч. Сьогодні хата знову наповнилась пахощами опари з дріждів, борошна та цукру, що розпочала свою урочисту ходу в умілих руках господині Світлани /с. Динівці/. Саме її багаторічні навики сьогодні відкриваються відвідувачкам, що вперше і, не тільки, виробляють символічні складові та вкладають їх у форму до випікання.
А далі - твориться чудо! Піч, розігріта до білого кольору цеглин всередині, приймає наші сформовані Паски до свого гарячого нутра. Вони зроблені у любові до ближнього та молитві за Перемогу України.
Виготовлені власними руками пасхальні атрибути кожен учасник майстер класів понесе у свої домівки і освятить Великодньої ночі, щоб разом з родиною скоштувати святкових наїдків.
Відділ мистецтв долучився до проведення майстер класу з випікання Пасок із інформаційною складовою. Учасницям та працівникам Музею розповіли про дохристиянські корені великодніх традицій українського народу, про традицію окрашувати яйця в червоний колір, що побутує в багатьох європейських народів, про символізм солярних елементів в оздоблені святкових хлібів.
Було представлено друковані видання, що розкривають сутність історичних нашарувань у традиціях, відмінності та подібність Великоднього святкування по регіонам України, різні рецепти та методи випікання Пасок.
Майстер-класи продовжуються до страстної п'ятниці. А у Великодню неділю буде відбуватись урочисте освячення кошиків. Освячення здійснить архієрей Православної церкви України, єпископ Чернівецький і Буковинський – Феогност та благочинний Чернівецького району – отець Василь Угрин.
Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні почуття: радість і журбу.
Ще на Вербну неділю Ісус Христос живий і здоровий, у доброму настрої, їхав на ослику, і йому встеляли шлях гілками дерев, а в четвер один з його учнів – Іуда за тридцять срібних монет зрадив свого Учителя.
Отже кожен день останнього тижня посту – це своєрідні сходинки до верховного свята весни – Великодня.
Великдень – найурочистіше християнське свято – “Великий день Господа”, “Світле Христове воскресіння”. Він припадає на першу неділю, що настає, коли перший місяць у повні після весняного рівнодення. Цей час святкування Великодня призначено 19 червня 325 року першим Вселенським Нікейським собором.
Смисл цього свята – у світлому Христовому воскресінні – переході від смерті до життя, від землі до неба, здобуття життя вічного.
Перед північчю благовіст сповіщає про настання великої хвилини. Священнослужителі з хрестом, світильниками і фіміамом виходять з олтаря і разом з народом, подібно мироносицям, обходять навколо церкви з піснями: “Воскресіння твоє, Христе Спасе, Ангели співають на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити…” З дзвіниці ллються тріумфальні великодні дзвони.
Процесія зупиняється біля зачинених західних воріт храму, начебто поблизу дверей гроба Господнього. І з початком утрені співають тропар: “Христос Воскресе…” Після закінчення літургії поруч із церквою або в притворі святяться паски, сир, яйця, масло, сало, ковбаси.
Після кожного члена сім’ї воду змінювали, але крашанки залишалися ті самі. Вони діставалися дівчині – “щоб гарна була”. За святковий стіл сідають усією родиною і їдять свячене.
На Великдень прийнято вітати одне одного словами: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес”, христосуються, тобто обмінюються триразовим поцілунком, здебільшого в щоки, і дарують один одному крашанки.
Про ці та багато інших Великодніх традицій ви можете дізнатись із Великоднього книжкового кейсу "Весна в природі - весна в душі", що розгорнуто у відділі мистецтв.
Після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землі 40 днів, тому Великдень святкується протягом сорока днів.
З наступаючими вас святами!
Відділ мистецтв Чернівецької ОУНБ ім. М. Івасюка інформаційно долучається до етнографічного проєкту
